Постанова

від 24.09.2024 по справі 380/28930/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28930/23 пров. № А/857/19590/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Іноземного підприємства «ЛОГІН» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №380/28930/23 за адміністративним позовом Іноземного підприємства «ЛОГІН» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень (головуючий суддя першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення 13:47, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 01.07.2024)

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство «ЛОГІН» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000298/2 від 23.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ІП «ЛОГІН» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю CONSUMER ELECTRONICS EQUIPMENT DISTRIBUTION LTD, Сполучене Королівство, зовнішньоекономічний контракт № 20150802, предметом якого є зобов`язання продавця поставити покупцю товари, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного договору згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 50614-4499 від 17.10.2023, позивач придбав у продавця товар (сонячні фотогальванічні елементи), загальною вартістю 74 018,88 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 23UA209190051696U4. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Іноземне підприємство «ЛОГІН» подало апеляційну скаргу, у якій вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 має всі необхідні складові Специфікації: асортимент, номенклатура та кількість Товару. Крім того, інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 містить іншу інформацію, яка необхідна для визначення митної вартості: ціну товару, базис поставки тощо.

Посилаючись на Рекомендацію ЄЕК ООН 2001 року № 18 (995_983) «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянуту), апелянт вважає, що оскільки в міжнародній практиці допускається застосування рахунків (Invoice) без підпису особи, рахунки (Invoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису.

Окрім того вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів випливає, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; на містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скориговано митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім номера та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митницею не наведено пояснень щодо умов поставки комерційних умов тощо, не зазначено докладної інформації, використовувалась митним органом при її визначенні.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 380/28930/23 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Іноземного підприємства «ЛОГІН» задовольнити повністю.

Львівська митниця подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, адже вважає, що розбіжності в поданих документах були встановлені митним органом та свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребовування митним органом додаткових документів у декларанта, що й було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позов Іноземного підприємства «ЛОГІН» задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи слідує, що Іноземне підприємство «ЛОГІН» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 38204178), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням.

Під час здійснення господарської діяльності Іноземне підприємство «ЛОГІН» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю CONSUMER ELECTRONICS EQUIPMENT DISTRIBUTION LTD, Сполучене Королівство (Постачальник), договір № 20150812 від 12.08.2015, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити товари Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари, поставлені на умовах, визначених цим Договором.

На виконання вимог договору № 20150812 від 12.08.2015 позивач придбав у продавця товар (сонячні фотогальванічні елементи) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 50614-4499 від 17.10.2023.

З метою митного оформлення вказаного товару 21.10.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209190051696U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 сонячні фотогальванічні елементи, складені в панелі, які перетворюють сонячне світло безпосередньо в електричну енергію.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209190051696U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактуру (інвойс) № 50614-4499 від 17.10.2023; автотранспортну накладну № 2301295 від 17.10.2023; декларацію про походження товару № 50614-4499 від 17.10.2023; книжку МДП № DX.85504597 від 17.10.2023; довідку про вартість перевезення товару від 18.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20150802 від 02.08.2015; додаткові угоди до договору № 2 від 22.11.2016, № 7 від 22.02.2018; № 8 від 18.09.2018; перепустку № 65231 від 21.10.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів, окрім поданих до митного оформлення.

23.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000298/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

- відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

До митного оформлення надано рахунок-фактуру № INVCS 20230411-00116-2-2 з пакувальним листом до неї від продавця фірми Leaptonenergy CO.LTD, Японія до покупця фірми Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London,UK на поставку 936 сонячних фотогальванічних панелей виробництва Leapton Solar, Китай, на умовах поставки морським контейнером з Шанхаю у Ротердам FCA Ротердам. Вартість цієї фактури становить 73653,83 дол.США. Цей же товар був проданий Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK Іноземному Підприємству "ЛОГІН" на тих же умовах FCA Ротердам за 74018,88 дол. США. Різниця у цінах на товар склала 365 дол. США, що не покриває навіть частини витрат на обробку морського контейнеру у порту Ротердама (вивантаження, переміщення, зберігання та перевантаження у автомобіль), що ставить під сумнів економічну доцільність такої комерційної операції. - на наданому рахунку-фактурі № 50614-4499 від 17.10.2023 відсутні будь-які реквізити (письмові чи електронні) службової особи, яка виставила рахунок. - згідно з п.5.1 та 5.2 Контракту необхідною умовою поставки товару є наявність специфікації, яка до митного оформлення не надана. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано відповідь про неможливість надання інших документів. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100100/2023/433955 від 03.06.2023, де митна вартість такого товару становить 4,9379 дол. США за кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000568. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/000298/2 від 23.10.2023. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер № 23UA209190052141U3, та 24.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову із тих підстав, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Колегією суддів встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) № 50614-4499 від 17.10.2023; автотранспортну накладну № 2301295 від 17.10.2023; декларацію про походження товару № 50614-4499 від 17.10.2023; книжку МДП № DX.85504597 від 17.10.2023; довідку про вартість перевезення товару від 18.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №20150802 від 02.08.2015; додаткові угоди до договору № 2 від 22.11.2016, № 7 від 22.02.2018; № 8 від 18.09.2018; перепустку № 65231 від 21.10.2023.

Частина 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як уже зазначалось вище, якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (FreeCarrier (... namedplace) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

До митного оформлення надано рахунок-фактуру № INVCS 20230411-00116-2-2 з пакувальним листом до неї від продавця фірми Leaptonenergy CO.LTD, Японія до покупця фірми Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK на поставку 936 сонячних фотогальванічних панелей виробництва Leapton Solar, Китай, на умовах поставки морським контейнером з Шанхаю у Роттердам FCA Роттердам. Вартість цієї фактури становить 73653,83 дол. США. Цей же товар був проданий Consumer Electronics Equipment Distribution LTD, London, UK Іноземному Підприємству "ЛОГІН" на тих же умовах FCA Роттердам за 74018,88 дол. США.

Як зазначає митний орган, різниця у цінах на товар склала 365 дол. США що не покриває навіть частини витрат на обробку морського контейнеру у порту Роттердама (вивантаження, переміщення, зберігання та перевантаження у автомобіль) що ставить під сумнів економічну доцільність такої комерційної операції; на наданому рахунку-фактурі № 50614-4499 від 17.10.23 відсутні будь-які реквізити (письмові чи електронні) службової особи, яка виставила рахунок, а також що згідно п. 5.1 та 5.2 Контракту необхідною умовою поставки товару є наявність специфікації, яка до митного оформлення не надана.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Згідно з п. А.4. розділу FCA продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що умови поставки FCA означають не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати мають бути додані до митної вартості товару за правилами ч. 10 ст. 53 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Саме тому витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, які мають включатися до митної вартості, якщо інше не встановлене домовленістю між сторонами контракту.

Як видно з митної декларації № 23UA209190051696U4, інвойсів та інших товаросупровідних документів, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Rotterdam. При цьому, як вбачається з умов договору, місце реєстрації продавця знаходиться у Сполученому Королівстві (483, Green Lanes, Palmers Green, London, N13 4BS). У пункті 6.7 зовнішньоекономічного контракту №20150812 від 12.08.2015 зазначається, що постачальник не має у наявності власних складів, тому може призначати відповідні компанії вантажовідправниками у товаросупровідних документах, де це необхідно.

Колегія суддів встановила, що декларований товар з метою передачі його позивачу, було перевезено з м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, до м. Роттердам, Королівство Нідерланди. Водночас, місцезнаходження позивача та постачальника не зареєстровані у вказаних країнах. В матеріалах справи наявна автотранспортна накладна та довідка про вартість перевезення товару від 18.10.2023 за маршрутом: м. Роттердам (Нідерланди) м. Київ (Україна). Однак, докази понесених витрат на корабельне перевезення з м. Шанхай до м. Роттердам ні до митного оформлення, ні до суду не подавались. Отже, позивачем не надано доказів усіх витрат, пов`язаних із транспортуванням товарів до моменту ввезення на митну територію України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з пунктом 6.1 контракту № 20150812 від 12.08.2015 передбачено, що поставка товару проводиться відповідно до замовлень покупця, погоджених постачальником та укладених на їх підставі специфікацій. Пунктом 6.5 контракту № 20150812 від 12.08.2015 передбачено, що товари (окрім програмної продукції, яка постачається засобами електронного зв`язку) повинні поставлятися на умовах поставки CIP Київ, що повинно тлумачитися відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010, наданих Міжнародною торговою палатою, якщо інші умови поставки не погоджено Сторонами у відповідній Специфікації. Також пунктом 8.1. вказаного контракту передбачено, що ціни на товари, що постачаються за даним договором, встановлюються постачальником у інвойсах дійсних для умов CIP Київ відповідно до умов Інкотермс 2010 року.

Умови поставки CIP в редакції Інкотермс 2010 року (carriage and insurance paid to (...named place of destination; фрахт/перевезення та страхування оплачено до…) означають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Крім того, за умовами CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Наведене свідчить, що зміна умов поставки товару можлива лише шляхом складення сторонами контракту відповідної специфікації.

Однак колегія суддів зазначає, що у зовнішньоекономічному контракті № 20150812 від 12.08.2015 передбачено умови поставки CIP Київ, а в інших товаросупровідних документах (митна декларація, інвойс тощо)Rotterdam. Вказані умови поставки відрізняються між собою, зокрема, за порядком понесення витрат на транспортування товару.

Апеляційний суд зазначає, що наведена вище розбіжність впливає на визначення числових значень транспортних витрат, адже позивачем не доведено належними і допустимими доказами порядку поставки товару за контрактом та покладення транспортних витрат на сторони контракту.

Верховний Суд висловив наступну правову позицію у постанові від 30.06.2022 р. у справі № 804/15901/15, «Крім того, позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів. Позивачем було зазначено, що оскільки товар постачається на умовах CPT Дніпродзерджинськ, згідно яких витрати несе продавець, то подання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено Митним кодексом України. Однак, зазначене суперечить положенням статті 53 Митного кодексу України, що документи, які містять відомості про вартість перевезення, подаються v будь-якому разі, незалежно від умов поставки».

Апелянт зазначає, що сторони Договору змінили базис поставки, уклавши Специфікацію на підставі простої згоди шляхом обміну одного документу засобами електронного зв`язку, а саме виставленням постачальником інвойсу № 50614-4499 від 17.10.2023 в електронному вигляді, прийняттям його покупцем до оплати та здійсненням покупцем відповідно до визначеного в інвойсі базису поставки, конклюдентних дій: замовлення покупцем послуг з транспортування товару, укладення відповідного договору з перевізником, оплатою послуг з перевезення, чим підтвердив зміну умов Договору щодо базису поставки. Інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 має всі необхідні складові Специфікації: асортимент, номенклатура та кількість Товару. Крім того інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 містить іншу інформацію, яка необхідна для визначення митної вартості: ціну товару, базис поставки тощо.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки пунктом 1.8 зовнішньоекономічного контракту № 20150812 від 12.08.2015 передбачено, що специфікація це письмовий документ, у якому міститься асортимент, номенклатура та кількість товару (-ів), що поставляються за цим договором, що по мірі здійснення поставок підписується сторонами.

При цьому, інвойс № 50614-4499 від 17.10.2023 не відповідає цим вимогам, оскільки у ньому відсутні такі реквізити як підписи сторін. Також пунктом 6.2 зовнішньоекономічного контракту № 20150812 від 12.08.2015 визначено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару у погоджене сторонами місце протягом двадцяти календарних днів від дати інвойсу.

Окрім того, пунктом 5.2 Контракту передбачено, що номенклатура, найменування, кількість, ціна за одиницю Товарів, що постачаються за цим Договором, вказується в інвойсі та специфікації на поставку відповідної партії товару. Одиницею виміру товару є штука, якщо інше не зазначене у Специфікації на поставку відповідної партії товару».

З наведеного суд апеляційної інстанції робить висновок, що контрактом встановлена відмінність між поняттями «інвойс» та «специфікація» та визначені чіткі вимоги до вказаних документів.

Відтак, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що вказаний інвойс виставлявся по мірі постачання товару, а тому не може розглядатися його як специфікацію товару, шляхом укладення якої сторони домовились про зміну умов поставки товару.

З цієї ж причини колегія суддів погоджується з доводами митного органу та висновками суду першої інстанції про те, що про значимість такої підстави прийняття рішення про коригування митної вартості як ненадання до митного оформлення специфікації, оскільки, як уже встановлено судом апеляційної інстанції, умови поставки, зазначені в зовнішньоекономічному контракті та у товаросупровідних документах, різняться між собою (CIP та FCA відповідно).

З огляду на умови зовнішньоекономічного договору, специфікація є документом, який остаточно визначає умови поставки конкретної партії товару, проте, як уже зазначалося, такий документ ні до митного оформлення, ні до суду першої інстанції не подавався. Отже, апелянт не довів належними і допустимими доказами порядку поставки товару за контрактом та покладення транспортних витрат на сторони контракту.

Суд також звертає увагу, що відповідно до договору перевезення №20150501/1 від 05.01.2015, який подано до суду, замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженого Замовлення на перевезення, що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контакті особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги».

Проте, вказані замовлення ні до митного оформлення, ні до суду не подавались. Наведене свідчить, що договір на перевезення подавався на розгляд не у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23.

За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Надані позивачем копії митних декларацій країни відправлення та інших документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.

Суд апеляційної інстанції враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів, які є предметом спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно висновував, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з неподанням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ПП «ЛОГІН» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Таким чином, Львівською митницею правомірно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Як уже зазначалось вище, нормами ч.ч.1, 2 ст.53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.08.2019 року у справі № 826/19400/15, від 04.08.2021 у справі №520/3421/19, де Верховний Суд зазначив, що «Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи».

Отже, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку, використано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100100/2023/433955 від 03.06.2023, де митна вартість такого товару становить 4,9379 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «ЛОГІН» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №380/28930/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 02.10.2024