Постанова

від 28.06.2024 по справі 160/15243/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15243/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року в адміністративній справі №160/15243/23 (суддя у 1 інстанції Рищенко А.Ю.) за позовом Релігійної організації "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради , третя особа: Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів додатку до рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" звернулася з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради , третя особа: Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 №13-27/6 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра".

В подальшому позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій просило:

- заборонити до набрання рішенням суду законної сили виконавчому комітету Дніпровської міської ради, будь-якому Департаменту Дніпровської міської ради, та/або будь-якому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради, вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж огорожі розташованих з адресою: вул. Марії Лисиченко, (попередня назва вулиця Героїв Громадянської війни) 2 Д в м. Дніпро, яка знаходяться у власності та на переданої Релігійній організації "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі", код ЄДРПОУ 35863011, земельна ділянка, площею 1,9837 га (кадастровий номер 1210100000:01:550:0010), що була передана у постійне користування по фактичному розміщенню будівлі храму по вул. Марії Лисиченко, 2 Д;

- зупинити дію рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 року №13-27/6 Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра в частині пункту 1-5 додатку до рішення №13-27/6 від 27.06.2023 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року заяву Релігійної організації "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" про забезпечення позову в адміністративній справі №160/15243/23 задоволено частково. Заборонено виконавчому комітету Дніпровської міської ради вчиняти дії з демонтажу огорож, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Марії Лисиченко, 2 Д, які знаходяться у власності Релігійної організації "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені заяви про забезпечення у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушеного прав та інтересів позивача та втручання в його права діями відповідача шляхом демонтажу огорожі визначеної у рішенні виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 року №13-27/6 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра». Мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що відповідачем та іншими особами можуть здійснюватися заходи щодо виконання оскаржуваного рішення, які можуть порушити майнові права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушення прав або інтересів, які фактично відсутні. Також висновку суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову не підтверджується жодними доказами, а гуртуються лише на припущеннях.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся з позовом про скасування пунктів 1, 2, 3, 4, 5 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 №13-27/6 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра".

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 №13-27/6 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра" вирішено вжити заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 № 44/43 (зі змінами) (далі - Правила), стосовно самовільно встановлених на території міста гаражів, споруд (у тому числі пересувних), огорож згідно з переліком (додаток), а саме зобов`язати власників зазначених об`єктів демонтувати їх власними силами негайно із дня прийняття цього рішення та привести земельні ділянки на місцях демонтованих об`єктів до первісного стану.

Додатком до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 року №13-27/6 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра" визначені споруди, що підлягають демонтажу, зокрема, пункти 1-5 стосуються таких об`єктів: вул. Марії Лисиченко, в районі буд. №2Д (огорожі).

Так, Релігійна організація "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" є власником будівель і споруд, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Марії Лисиченко, 2Д, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2015 року №46997757.

Крім того, 29.06.2023 року Комунальним підприємством Управління контролю за благоустроєм міста Дніпровської міської ради винесено припис №1123, яким було визначено про необхідність Релігійної організації "Релігійна громада мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату в місті Дніпрі" вжити заходів з демонтажу самовільно встановленої огорожі та привести земельну ділянку на місці демонтованого об`єкта до первісного стану. Також, попереджено, що внаслідок ігнорування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.06.2023 року №13-27/6 "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра" буде вжито заходів щодо примусового демонтажу цієї споруди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає.

Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За ч.1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

\За ч. 2 та 4 статті 151 КАС України, cуд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.

Відповідно до ч.3 ст.152 КАС України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Також, згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17 дійшов висновку щодо застосування зазначених підстав забезпечення позову у адміністративній справі про таке: «Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними».

Отже, суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанцій установив, що рішенням Комісії позивача віднесено до ризикових платників податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Прийняття рішення про відповідність заявника критеріям ризикованості платника податків має наслідком зупинення реєстрації податкових накладних не лише за господарськими операціями з контрагентами, що стали підставою для винесення такого рішення, а й за всіма іншими господарськими операціями та контрагентами заявника.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що демонтаж (знесення) конструкцій до прийняття рішення у даній справі може зробити не можливим подальше виконання рішення суду, адже об?єкт буде фактично знищений, а тому заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з демонтажу огорожі є допустимими, оскільки за своєю суттю такі заходи забезпечення позову лише відтермінують реалізацію відповідачем оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року в адміністративній справі №160/15243/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року в адміністративній справі №160/15243/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко