Постанова

від 28.06.2024 по справі 518/20/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 518/20/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Ширяєве;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

18.03.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Тарасенко М.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Одеській області, інспектора СР ПП ВП №2 Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції України в Одеській області Федорова А.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, Серії ББА №900461 від 01.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.;

закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП, оскільки керував автомобілем, будучи належним чином пристебнутим паском безпеки, який відстебнув лише після зупинки поліцейським його автомобіля та виходу з автомобіля для з`ясування причин зупинки.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд скасував постанову інспектора СР ПП ВП № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції України в Одеській області Федорова А.А., ББА №900461 від 01.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення закрив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Тому, оспорювана постанова не може відповідати критерію правомірності та обґрунтованості, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Одеській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що постанова поліцейського винесена у межах його повноважень, з метою припинення правопорушення та усунення причин небезпеки для учасників дорожнього руху. Апелянт наполягає на тому, що доводи позивача про те, що ним відстебнуто пасок безпеки після зупинки автомобіля та виходу з нього з метою з`ясування причин зупинення транспортного засобу є необґрунтованими, адже відповідно до положень статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не виходити з транспортного засобу без відповідного дозволу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 01 січня 2024 року інспектором СР ПП ВП № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції України в Одеській області Федоровим А.А. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ББА №900461.

Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу у розмірі 510 грн. частиною 5 статті 121 КУпАП.

Згідно вказаної постанови, 01.01.2024 року приблизно 14 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 2104, номерний знак НОМЕР_1 , в с. Жовтневе по вул. Центральна, Одеської області, позивач був не пристебнутий паском безпеки, чим порушив вимоги пункту 2.3 «в» ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.3. Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Згідно із чатиною 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід враховувати, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Також, виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції допитано у якості свідка обставин правопорушення - ОСОБА_2 , яка пояснила суду, що 01.01.2024 року, як пасажир, рухалась на автомобілі разом із позивачем. Зазначила, що ОСОБА_1 керував автомобілем, будучи належно пристебнутим ременем безпеки, а лише після зупинки транспортного засобу поліцейським, відстебнувся та вийшов з автомобілю для з`ясування причин зупинки.

В свою чергу, виявлене правопорушення та факт вчинення позивачем порушень вимог підпункту «в» пункту 2.3. Правил дорожнього руху відповідачем не підтверджено жодними доказами.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дотримання інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення на сам перед не доводить обґрунтованість адміністративного стягнення, оскільки обставини правопорушення будь-якими технічними засобами чи іншими доказами не зафіксовано.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а являється лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про не підтвердження факту скоєння позивачем правопорушення відповідними доказами.

Посилання апелянта на порушення позивачем обов`язків водія, передбачених у статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а також про складання у цей же день у відношенні позивача протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, не можуть обґрунтовано підтверджувати факт спірного правопорушення, оскільки такі не лягли в основу притягнення до адміністративної відповідальності та не стосуються підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією спірною постановою поліцейського.

Враховуючи викладене, оскільки обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності є непідтвердженою відповідними доказами, за якими б вбачався факт вчинення правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови відповідача із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв