Повістка

від 20.06.2024 по справі 910/14571/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. Справа №910/14571/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

при секретарі судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 (повний текст рішення складено 14.02.2024, суддя Максимів Т.В.)

у справі № 910/14571/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ»

до відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

до співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України

про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України дискваліфікувати учасника торгів, визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом №LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozzoro.Продажі» від 17.07.2023, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні №71098947, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023

за участю представників сторін в режимі відеоконференції:

віл позивача Чугунов М.В.

від відповідача не з`явились

від співвідповідача Шаповалов П.В.(не вийшов на зв`язок)

від третьої особи не з`явились

В судовому засіданні 23 травня 2024 року Західним апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ», поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 у справі за № 910/14571/23.

В апеляційній скарзі позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правову допомогу, розмір яких, за попереднім розрахунком, становитиме 403182,00 грн.

28 травня 2024 у системі «Електронний суд» представником позивача була сформована заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14571/23, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача 322500,00 грн. В обґрунтування та на підтвердження понесених товариством судових витрат представник позивача долучив до даної заяви наступні докази:

-копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»;

-копію додаткової угоди від 11.09.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»;

- копію акта виконаних робіт від 02.02.2024 року згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит» з урахуванням додаткової угоди від 11.09.2023 року;

- копію додаткової угоди від 15.02.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»;

- копію акта виконаних робіт від 23.05.2024 року згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит» з врахуванням додаткової угоди від 15.02.2024 року;

- розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 23.11.2023 року;

-платіжне доручення від 28.11.2023 року.

Серед іншого, представник позивача у заяві зазначає, що з метою захисту прав та інтересів ТОВ «Ріел-Транзит», ним було проведено консультації, надано роз`яснення та інформування щодо справи; зібрано, оформлено та подано суду докази; підготовлено та подано ряд процесуальних документів (позовна заява, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування, заява про зміну предмету позову та залучення співвідповідача, апеляційна скарга, клопотання про залишення відзиву без розгляду та ін.); проведено аналіз кожного процесуального документа учасників справи та судових рішень, які приймались в ході розгляду справи; підготовка до судових засідань та участь у них.

З огляду на приписи ст. 244 ГПК України, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 заяву ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2024; відповідачу та співвідповідачу запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на вказану заяву про відшкодування судових витрат.

Процесуальний хід розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотаннями представників сторін, розгляд такої заяви відбувався в режимі відеоконференції.

19.06.2024 відповідач подав суду заперечення на заяву про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових втрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначив, що заявлений адвокатом Чугуновим М.В. до стягнення розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні заяви ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про стягнення судових витрат у справі № 910/14571/23.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшов представник позивача, який підтримав вимоги своєї заяви про відшкодування судових витрат.

Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Представник співвідповідача на зв`язок із судом не вийшов пропри те, що був запрошений до участі у відеоконфренеції; про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи те, що ухвалами суду апеляційної інстанції про призначення до розгляду та відкладення розгляду заяви участь уповноважених представників обов`язковою не визнавалась, з огляду на наявність в матеріалах справи заперечення відповідача на заяву позивача, з врахуванням приписів ч. 5 ст. 197 ГПК України, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила завершити розгляд заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників відповідача та співвідповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши заяву ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сукупності із запереченням відповідача на вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2024 у даній справі повідомило суд про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як було вказано вище, після ухвалення постанови 23.05.2024 за результатами розгляду поданої позивачем апеляційної скарги, від представника ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» надійшла заява від 28.05.2023, в якій останній просить суд стягнути з відповідача та співвідповідача 322500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення якого, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано суду копії договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»; додаткової угоди від 11.09.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»; акта виконаних робіт від 02.02.2024 року згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит» з урахуванням додаткової угоди від 11.09.2023 року; додаткової угоди від 15.02.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит»; акта виконаних робіт від 23.05.2024 року згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2023 року між АО «Екселенс Креатівіті Траст Ло» та ТОВ «Ріел-Транзит» з врахуванням додаткової угоди від 15.02.2024 року; розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 23.11.2023 року та платіжне доручення від 28.11.2023 року. З долучених позивачем документів вбачається, що адвокатським об`єднанням «Екселенс Креатівіті Траст Ло», а саме адвокатом Чугуновим М.В., позивачу було надано професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на загальну суму 150000,00 грн, а в суді апеляційної інстанції на загальну суму 172500,00 грн.

Зазначені докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5-6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вимог вказаної норми процесуального закону, відповідач подав заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, де, як на підставу для відмови у задоволенні вказаної заяви, вказав, що заявлений адвокатом Чугуновим М.В. до стягнення розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, є завищеним щодо іншої сторони та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Підготовка апеляційної скарги, має шаблонний характер щодо підготовленої позовної заяви, обсяг юридичної роботи є незначним, а відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку заявив до стягнення адвокат є необґрунтованим та завищеним. Відповідач, з покликанням на судову практику, вказує, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника (відповідача) не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. З огляду на вказане, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума в загальному розмірі 322500,00 грн не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також наголошує, що стягнення таких витрат становитиме для відповідача надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).

Дослідивши заяву ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним, оскільки становить 322500,00 грн, при цьому, з матеріалів справи вбачається, що адвокат заявника надавав адвокатські послуги позивачу в суді першої інстанції, тобто, був раніше обізнаний і з правовою ситуацією у даному провадженні та із судовою практикою; правова позиція сторін в апеляційній інстанції не змінювалася, відтак представнику позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, жодних нових обґрунтувань чи аргументів, відмінних від наведених у позовній заяві представником позивача наведено не було, а судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилось з представником позивача виключно в режимі відеоконференцзв`язку та мало не значну тривалість. З огляду на наведе, судова колегія приходить до висновку про те, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 161250,00 грн, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне заяву ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» задоволити частково та стягнути з відповідача та співвідповідача по 80625,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви ТОВ «РІЕЛ ТРАНЗИТ» суд відмовляє.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Код ЄДРПОУ: 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, каб. 213 ЄДРПОУ 44377743) 80625 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес» (51215, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина, вул. Монастирська, буд. 17, Код ЄДРПОУ 42234685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ТРАНЗИТ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, каб. 213 ЄДРПОУ 44377743) 80625 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Господарському суду Івано-Франківської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

повний текст складено 02.07.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік