Постанова

від 26.06.2024 по справі 915/126/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/126/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор Кривельова Т.М.

від ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 адвокат Заливчий Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2024 (складено та підписано 15.04.2024, суддя Мавродієва М.В.)

по справі №915/126/24

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі:

1) Миколаївської міської ради,

2) Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області,

до відповідача-1 Миколаївського міського палацу культури Молодіжний,

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Антимонопольний комітет України,

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності

ВСТАНОВИВ

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївського міського палацу культури Молодіжний та Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 за такими вимогами:

- визнати недійсним договір №181 від 06.11.2017 про виконання робіт Реконструкція Миколаївського міського палацу культури Молодіжний по вулиці Васляєва (Театральна), 1 у м.Миколаїв, укладений між Миколаївським міським палацом культури Молодіжний та Приватним акціонерним товариством (з 25.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю) Будівельна компанія Житлопромбуд-8;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 на користь Миколаївського міського палацу культури Молодіжний 22157803,36 грн, а з Миколаївського міського палацу культури Молодіжний одержані ним за рішенням суду 22157803,36 грн стягнути в дохід держави.

В подальшому, заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва подано до суду заяву про забезпечення позову в якій прокурор просив суд вжити у даній справі заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 в розмірі 22157803,36 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що допущені ТОВ БК Житлопромбуд-8 порушення процедури закупівлі викликають у нього сумніви в тому, що у випадку задоволення позовних вимог по даній справі, таке товариство буде належним чином виконувати рішення суду. Окрім того, на думку прокурора, майна, що рахується у статутному фонді ТОВ БК Житлопромбуд-8 буде недостатньо для виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2024 по справі №915/126/24 в задоволені заяви заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з наданих відповідачем, на противагу доводами прокурора, доказів вбачається, що товариство веде активну господарську діяльність, у тому числі забезпечує виконання робіт, послуг, спрямованих на відновлення об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії рф проти України, сплачує податки і збори, заробітну плату, тощо.

Зазначені обставини, на переконання суду першої інстанції, спростовуються припущення прокурора про недоброчесність товариства та марність очікувань на добровільне виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову.

Також, за твердженням місцевого господарського суду, прокурором до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження вчинення ТОВ БК Житлопромбуд-8 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, а саме: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, виведення коштів з рахунків, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою і незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- дії ТОВ «Житлопромбуд-8» під час участі у процедурі відкритих торгів не є доброчесними, що підтверджується рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним;

- обсягу коштів, що рахується у статутному фонді товариства відповідача буде недостатньо для реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та стягнення коштів;

- обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову;

- предметом позову прокурора є в тому числі вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів, а отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 19.06.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості.

На переконання відповідача, у даному випадку доводи прокурора, в порушення вимог ст. ст. 76-79 ГПК України, ґрунтуються виключно на його припущеннях щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Відповідач також стверджує, що на противагу припущенням прокурора, він надав докази, що спростовують доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, зокрема на підтвердження ведення господарської діяльності, отримання прибутків, сплату обов`язкових платежів, заробітної плати, тощо.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №915/126/24 оголошено перерву до 26.06.2024.

Під час судового засідання від 26.06.2024 прокурор підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Так, у даному випадку, Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби із вимогами до відповідачів про визнання недійсним договору про виконання робіт та стягнення з ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 на користь Миколаївського міського палацу культури Молодіжний грошових коштів у сумі 22157803,36 грн, а з Миколаївського міського палацу культури Молодіжний одержані ним за рішенням суду 22157803,36 грн в дохід держави.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюваний правочин, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, а тому підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8, а кошти отримані товариством на виконання такого правочину мають бути повернуті.

Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема й майнова вимога прокурора до ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 про стягнення грошових коштів.

А тому дійсно, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сум 22157803,36 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 необхідну суму грошових коштів.

Судова колегія також приймає до уваги правову позицію викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Поміж тим, колегія суддів зазначає, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що саме по собі звернення позивача із вимогами майнового характеру (стягнення грошових коштів), та можливість відповідача у будь-яким момент такими коштами розпорядитись, не може бути єдиною та безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів, оскільки відповідач наділений правом на спростування підстав для вжиття таких заходів шляхом надання доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду в майбутньому, у разі задоволення заявлених позовних вимог.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так судова колегія дослідивши наявні матеріали справи зазначає, що ТОВ БК Житлопромбуд-8 на противагу доводам прокурора надало докази на спростування підстав для накладення арешту на грошові кошти, а саме.

Відповідно до балансу станом на 31.12.2023, звіту про фінансовий результат за 2023 рік та звіту про рух грошових коштів за 2023 рік вбачається, що ТОВ БК Житлопромбуд-8 веде активну господарську діяльність, сплачує податки і збори.

Згідно з балансом ТОВ БК Житлопромбуд-8 загальна кількість його активів становить 128625000,0 грн, у тому числі дебіторська заборгованість 32711000,0 грн.

Звітом про фінансовий результат за 2023 рік підтверджено чистий дохід ТОВ БК Житлопромбуд-8 від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 85591000,0 грн.

У відповідності до звіту про рух грошових коштів за 2023 рік на рахунок ТОВ БК Житлопромбуд-8 надійшло грошових коштів на загальну суму 113814000,0 грн.

Крім того, з наданої ТОВ БК Житлопромбуд-8 довідки №132 від 26.03.2024 вбачається, що на підприємстві працює 143 працівника, які відповідно до звіту про фінансові результати ТОВ БК Житлопромбуд-8 отримували заробітну плату, витрати на яку у 2023 році склали 9468000,0 грн.

Також розпорядженням Миколаївської обласної військової адміністрації №26-р від 29.01.2024 ТОВ БК Житлопромбуд-8 визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

ТОВ БК Житлопромбуд-8 надано до суду відповідні договори які вказують на те, що у 2022 - 2023 роках товариство здійснювало господарську діяльність на території міста Миколаєва та Миколаївської області та забезпечувало виконання робіт, послуг, спрямованих на відновлення об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії рф проти України, виконувало роботи по влаштуванню та поточному ремонту укриттів, поточному ремонту та реконструкції за договорами укладеними з рядом органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств критичної інфраструктури та медичних закладів, а у лютому 2024 році товариством укладенні договори на нове будівництво фортифікаційних споруд, оборонних рубежів та улаштування системи невибухових загороджень.

Судова колегія також зауважує, що ТОВ БК Житлопромбуд-8 було добровільно і у повному обсязі виконано рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1876/21 про стягнення з товариства на користь Антимонопольного комітету України штрафу та пені в загальній сумі 13301066,0 грн, а також судового збору в сумі 199515,99 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 19.10.2023 №1558, №1559 та №1560.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу.

Застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

При цьому колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

На переконання колегії суддів, у даному випадку, враховуючи надані відповідачем докази, які свідчать про активне ведення господарської діяльності, отримання прибутку, виконання своїх обов`язків щодо плати податків, зборів, заробітної плати, добровільне виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів на користь Антимонопольного комітету України, накладення арешту на грошові кошти ТОВ БК Житлопромбуд-8 у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 22157803,36 грн, може дійсно призвести до блокування господарської діяльності відповідача, неможливості виконання взятих на себе обов`язків перед кредиторами та відповідно отримання прибутку.

В свою чергу, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях щодо імовірного утруднення виконання рішення суду з огляду на імовірне витрачання грошових коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Однак, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про вжиття заходів забезпечення позову прокурор не навів жодних обставин, із посиланням на відповідні докази, які б достеменно свідчили про вчинення ТОВ БК Житлопромбуд-8 неправомірних дій, зокрема щодо реалізації майна чи підготовчих дії до його реалізації, вчинення дій, що можуть призвести до банкрутства відповідача (вивід грошових коштів з рахунків), а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів, тощо.

Навпаки, як вже було вказано вище, ТОВ БК Житлопромбуд-8 веде господарську діяльність та отримує прибутки, які в тому числі можуть бути в подальшому спрямовані на виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що дії ТОВ «Житлопромбуд-8» під час участі у процедурі відкритих торгів не є доброчесними, що підтверджується рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним, оскільки як вже було вказано вище, ТОВ БК Житлопромбуд-8 було добровільно і у повному обсязі виконано рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1876/21 про стягнення з товариства на користь Антимонопольного комітету України штрафу та пені в загальній сумі 13301066,0 грн, а також судового збору в сумі 199515,99 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 19.10.2023 №1558, №1559 та №1560.

Не заслуговують на увагу й твердження скаржника про те, що обсягу коштів, що рахується у статутному фонді товариства відповідача буде недостатньо для реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та стягнення коштів, оскільки обсяг статутного згідно з приписами ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на час реєстрації ТОВ БК Житлопромбуд-8) формується на час створення товариства та не відображає реального фінансового стану товариства, який міститься у річних балансах та звітах про фінансовий результат.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 у справі №915/126/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.