Ухвала

від 27.06.2024 по справі 915/126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

27 червня 2024 року Справа № 915/126/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника прокуратури: Левкович А.Є.,

представника позивача-1: не з`явився,

представника позивача-2: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Заливчого Я.В.,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 б/н від 22.05.2024 про зупинення розгляду справи

за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі:

1) Миколаївської міської ради,

2) Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області,

до відповідача-1: Миколаївського міського палацу культури Молодіжний,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

Антимонопольний комітет України,

про: визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України, до Миколаївського міського палацу культури Молодіжний та Товариства з обмеженою відповідальністю Житлопромбуд-8 за такими вимогами:

- визнати недійсним договір №181 від 06.11.2017 про виконання робіт Реконструкція Миколаївського міського палацу культури Молодіжний по вулиці Васляєва (Театральна), 1 у м.Миколаїв, укладений між Миколаївським міським палацом культури Молодіжний та Приватним акціонерним товариством (з 25.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю) Будівельна компанія Житлопромбуд-8;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 на користь Миколаївського міського палацу культури Молодіжний 22157803,36 грн, а з Миколаївського міського палацу культури Молодіжний одержані ним за рішенням суду 22157803,36 грн стягнути в дохід держави.

Підготовче засідання у даній справі було призначено на 27.06.2024.

Відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням б/н від 22.05.2024, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21, оскільки на його думку правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21, зокрема щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі.

У підготовчому засіданні 27.06.2024 представник відповідача-2 підтримав таке клопотання, а представник прокуратури заперечував проти його задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

З інформації вміщеної до Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою від 02.08.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за касаційною скаргою ПП «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради до ПП «Фірма «ДАН» про визнання недійсним договору та стягнення 199850,40 грн, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.ч.4, 5 ст.302 ГПК України.

Позов у справі №918/1043/21 обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману відповідачем. Зважаючи на те, що позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, позивач просив визнати його недійсним на підставі ст.ст.203, 215, ч.3 ст.228, ч.1 ст.216 ЦК України та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч.3 ст.228 ЦК України з урахуванням ст.ст.203, 216 цього Кодексу та ст.208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч.3 ст.216 ЦК України).

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням ст.216 і ч.3 ст.228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме ч.1 ст.216 ЦК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/1043/21 здійснила аналіз ст.ст.216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що ст.203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами ст.228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Колегія суддів у справі №918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення ч.3 ст.228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у ПП «Фірма «ДАН», суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину. Загальні правові наслідки недійсності договору визначені ст.216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас ч.3 ст.228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів у справі №918/1043/21, закріплення в ч.3 ст.216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені ч.3 ст.228 ЦК України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме ч.1 ст.216 ЦК України, а не ч.3 ст.228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на ч.1 ст.208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Подібна правова позиція щодо зупинення провадження у справі викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.04.2024 у справі №903/563/23.

Отже, на думку суду у даній справі, як і у справі №918/1043/21, спірним є питання про застосування ч.3 ст.228 ЦК України, посиланням на які прокурор, у справі яка розглядається, обґрунтовував свій позов.

Згідно п.7) ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.228 ГПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно п.11) ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до п.4) ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.4 ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21, зокрема, щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі, на підставі п.7) ч.1 ст.228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Керуючись п.7) ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Житлопромбуд-8 б/н від 22.05.2024 про зупинення провадження справи, - задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва