Постанова

від 11.06.2024 по справі 911/2799/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 911/2799/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 (повний текст складено 19.04.2021)

у справі №911/2799/20 (суддя суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Інвестохіллс Веста"

до 1) ОСОБА_1 ;

2) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Національного банку України;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок",

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило:

- визнати недійсним договір поруки №732/5-1 від 27.05.2015, укладений між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - Банк, ПАТ "УПБ");

- застосувати наслідки недійсності договору поруки шляхом визнання недійсним договору від 27.05.20105 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер 21664017 від 28.05.2015, про припинення іпотеки, номер запису 9838179, на об`єкт нерухомого майна - будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000), скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни, індексний номер 21663430 від 28.05.2015, про припинення обтяження, номер запису 9837891, на об`єкт нерухомого майна - будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5 760,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 722157480000).

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 у задоволенні позову ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та Банку прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №911/2799/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 задоволено, змінено мотивувальну частину вказаного судового рішення шляхом виключення з неї певних положень.

Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу Компанії задоволено, касаційну скаргу Фонду задоволено частково, постанову від 07.09.2021 та ухвалу від 07.06.2021 у справі №911/2799/20 скасовано, а справу передано до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №911/2799/20 скасовано, а справу №911/2799/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №911/2799/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №911/2799/20 залишено без змін. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №911/2799/20 скасовано. Справу №911/2799/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 апеляційну скаргу у справі №911/2799/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі № 911/2799/20 призначено до розгляду на 07.02.2024.

02.02.2024 до суду від третьої особи на стороні відповідача-1 надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 19.12.2023 у справі №911/2799/20.

05.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшли додаткові пояснення по справі з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 19.12.2023 у справі №911/2799/20.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні та судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2799/20.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, справу №911/2799/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі № 911/2799/20 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2024.

22.04.2024 через канцелярію суду третьою особою на стороні відповідача-1 подано клопотання про відкладення судового засідання.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2799/20.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, справу №911/2799/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі № 911/2799/20 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2024.

У судове засідання 11.06.2024 з`явились представники позивача, відповідача-1, третьої особи-1 на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача-1 та надали пояснення по справі. Представники відповідача-2 та третьої особи-2 на стороні позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 27.05.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-2 та третьої особи-2 на стороні позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи-2 на стороні позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані учасниками справи пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судове рішення підлягає зміні в його мотивувальній частині з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 11.06.2013 ПАТ "УПБ" (банк) та ПрАТ "Банкомзв`язок" (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії №732/5 (далі - кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 000 000,00 дол США з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн терміном до 05.01.2017 на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2010 №339/5. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з червня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол США, остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 140 000,00 дол США здійснюється не пізніше 05.01.2017.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору забезпеченням виконання ПрАТ "Банкомзв`язок" своїх зобов`язань перед банком за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором від 25.11.2010 №5.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредитні ресурси, надані банком, забезпечуються всім належним ПрАТ "Банкомзв`язок" майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у разі недостатності суми, отриманої від реалізації заставленого майна.

13.06.2013 ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" уклали додатковий договір до кредитного договору, за умовами якого п. 1.1 розділу 1 кредитного договору викладено в новій редакції, а саме: банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 625 000,00 дол США з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн терміном до 05.01.2017 на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2010 №339/5. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з липня 2013 року, в сумі 20 000,00 дол США, остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 785 000,00 дол США здійснюється не пізніше 05.01.2017.

24.03.2014 НБУ та ПАТ "УПБ" уклали кредитний договір №19 (далі - кредитний договір №19), за умовами якого НБУ надає ПАТ "УПБ" кредит для збереження ліквідності у сумі 120 000 000,00 грн з процентною ставкою 19,5% річних, яка є змінною в залежності від діючої облікової ставки НБУ, строком до 15.06.2015.

Згідно з п. 1.8 кредитного договору №19 основним забезпеченням виконання ПАТ "УПБ" своїх зобов`язань перед НБУ за цим договором є майнові права за укладеними з ПАТ "УПБ" кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 545 946 028,39 грн згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.03.2014 №19/ЗМП, зокрема за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеним між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок".

27.05.2015 з метою забезпечення виконання ПрАТ "Банкомзв`язок" зобов`язань за кредитним договором ПрАТ "Банкомзв`язок" (позичальник), ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ "УПБ" (Банк) уклали договір поруки №732/5-1 (далі - договір поруки), за умовами п. 1.1 якого за кредитним договором банк відкрив відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 185 000,00 дол США терміном до 05.01.2017 на поновлення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2020 №339/5. Станом на 27.05.2015 кредитна заборгованість становить 695 125,35 дол США.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання в повному обсязі відповідати перед ПАТ "УПБ" як солідарний боржник за кредитним договором.

ОСОБА_1 (поручитель) доручає ПАТ "УПБ" у випадку затримки виконання зобов`язань ПрАТ "Банкомзв`язок" (позичальника) за кредитним договором здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку поручителя у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 1.3 договору поруки).

За умовами п. 2.1 договору поруки у разі повного або часткового невиконання ПрАТ "Банкомзв`язок" / ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором в передбачені кредитним договором строки ПАТ "УПБ" має право задовольнити свої вимоги за рахунок ОСОБА_1 .

ПАТ "УПБ" має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 , а в разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності ОСОБА_1 в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 2.2 договору поруки).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки цей договір набуває чинності з 27.05.2015 та діє до 05.01.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання ПрАТ "Банкомзв`язок" та / або ОСОБА_1 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього.

27.05.2015 ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" уклали додатковий договір до кредитного договору, яким п. 2.1 розділу 2 кредитного договору виклали в новій редакції, за якою забезпеченням виконання ПрАТ "Банкомзв`язок" своїх зобов`язань перед ПАТ "УБП" за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором від 25.11.2010 № 5, та порука ОСОБА_1 (договір поруки).

27.05.2015 ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" уклали договір про розірвання кредитного договору (далі - договір про розірвання), у п. 1 якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати кредитний договір, який укладений між ними.

30.01.2015 постановою Правління НБУ №73/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "УПБ" та призначення куратора" (далі - постанова №73/БТ) у діяльності ПАТ "УПБ" були встановлені окремі обмеження, а 30.04.2015 постановою Правління НБУ №293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (далі - постанова №293/БТ) встановлювались певні обмеження у господарській діяльності ПАТ "УПБ" як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема: 1) заборонено передавати в забезпечення майно та активи ПАТ "УПБ"; 2) заборонено ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; 3) всі розрахунки у національній валюті повинні здійснюватися виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ; 4) не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ "УПБ", крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу та інші.

Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 №348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" (далі - постанова № 348) ПАТ "УПБ" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови Правління НБУ від 28.05.2015 №348 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 28.05.2015 №107, відповідно до якого з 29.05.2015 в ПАТ "УПБ" запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 28.08.2015 №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Виконавча дирекція ФГВФО 18.08.2016 та 01.07.2019 прийняла рішення №1556 та №1640, відповідно до яких продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік до 30.08.2017 включно та з 31.08.2019 до 30.08.2020 включно відповідно.

30.03.2020 були проведені електронні торги з продажу лоту №GL16N717120, оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами яких переможцем визано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

За результатами торгів 27.04.2020 ПАТ "УПБ" (продавець) та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (покупець) було укладено договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - договір купівлі-продажу майнових прав), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "УПБ" передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зазначені у додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу майнових прав майнові права вважаються переданими позивачу з моменту підписання цього договору.

В додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав (реєстр договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами) міститься найменування: ПрАТ "Банкомзв`язок" (АТ "Банкомзв`язок"), кредитний договір з усіма додатковими договорами.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що у відповідача-1 не виникло обов`язку дострокової оплати заборгованості згідно з умовами договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, оскільки прострочення виконання зобов`язання було відсутнім, договір поруки від 27.05.2015 №732/5-1, на думку позивача, є фіктивним правочином, укладений Банком із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями позивача, відповідач-2 був недієздатним укладати договір поруки.

Підставою для відмови у задоволенні позову місцевий суд вказав про наявність преюдиціального рішення в іншій господарській справі №911/3886/15 від 12.04.2016, яке набрало законної сили та яким встановлено факт повного виконання кредитного договору ОСОБА_1 .

При цьому місцевий суд визнав встановленими ряд обставин, зокрема, як то,: нікчемність договору поруки; порушення відповідачем-1 порядку дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2 кредитного договору; ОСОБА_1 визнав свої інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ "УПБ", що підтверджується звітом від 26.08.2016.

Направляючи дану справу на новий розгляд суд касаційної інстанції у своїй постанові від 19.12.2023, зокрема, зазначив, що визначальним у цій справі є чи порушені права та інтереси позивача з підстав позову, які визначені самим позивачем і на підставі тих доказів, які подані ним в обґрунтування своїх вимог, чи належний спосіб захисту обраний позивачем у заявленому ним же позові.

Верховний суд виходив з того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Як зазначено вище та свідчать матеріали справи, з метою забезпечення виконання ПАТ "Банкомзв`язок" зобов`язань за Кредитним договором 27.05.2015 ПАТ "Банкомзв`язок" (позичальник), ОСОБА_1 (поручитель) та Банк (банк) уклали договір поруки №732/5-1, за умовами якого:

- за Кредитним договором банк відкрив відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 185 000 доларів США терміном до 05.01.2017 на поновлення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2020 №339/5. Станом на 27.05.2015 кредитна заборгованість становить 695 125,35 доларів США (пункт 1.1);

- поручитель ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором (пункт 1.2);

- ОСОБА_1 (поручитель) доручає Банку у випадку затримки виконання зобов`язань ПАТ "Банкомзв`язок" (позичальника) за Кредитним договором здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку поручителя у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 1.3);

- у разі повного або часткового невиконання ПАТ "Банкомзв`язок" / ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором в передбачені Кредитним договором строки Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок ОСОБА_1 (пункт 2.1);

- Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 , а в разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності ОСОБА_1 в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 2.2);

- Договір поруки набуває чинності з 27.05.2015 та діє до 05.01.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання ПАТ "Банкомзв`язок" та / або ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього (пункт 3.1).

Як убачається зі змісту оспорюваного договору поруки, цей договір є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, якими відповідно є ПАТ "Банкомзв`язок" та ОСОБА_1 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

У постанові від 16.10.2020 у cправі №910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема, таке:

- особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Судом також враховано, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача у даній справі не є порушеними у даних правовідносинах, оскільки останній не є стороною спірного правочину. Відповідно, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не має і не мала жодних прав оспорювати ні договір поруки, ні рішення реєстратора шодо знаття обтяжень на предмет іпотеки, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Слід також зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №618, укладений Банком і Компанією та договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений Банком і Компанією в частині, що стосується, зокрема, договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеного АТ "Банкомзв`язок" та Банком.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства та висновки Верховного Суду викладені в постанові від 19.12.2024 у даній справі, враховуючи обставини встановлені місцевим господарським судом, беручи до уваги встановлену апеляційним судом відсутність порушеного права позивача щодо оскарження спірного правочину, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, у наведеному випадку не призвело до неправильного вирішення спору в даній справі та до прийняття незаконного судового рішення, а також з огляду на те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково отримали підтвердження, апеляційний господарський суд вбачає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердилися, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Матеріали справи №911/2799/20 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.06.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко