Постанова

від 03.09.2024 по справі 911/2799/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2799/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Компанія, позивач, скаржник-1) - Корнійчук Я.П. (адвокатка),

відповідача-1 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1., відповідач-1) - не з`явився,

відповідача-2 - публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", безпосереднє виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Банк, відповідач-2, скаржник-2) - Павликівський В.І. (адвокат),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національного банку України (далі - НБУ, третя особа-1) - Софін О.В. (самопредставництво),

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, третя особа-2) - Павликівський В.І. (адвокат),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" (далі - ПАТ "Банкомзв`язок", третя особа-3) - Шульга А.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії та Банку

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (головуючий - суддя Коробенко Г.П., судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.)

у справі за позовом Компанії

до ОСОБА_1.,

Банку,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: НБУ, Фонду,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ПАТ "Банкомзв`язок",

прo визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ОСОБА_1 не виникло обов`язку дострокової оплати заборгованості згідно з умовами договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, оскільки прострочення виконання зобов`язання було відсутнім, договір поруки від 27.05.2015 №732/5-1, на думку позивача, є фіктивним правочином, укладений Банком із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями позивача, відповідач-2 був недієздатним укладати договір поруки.

2. Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, зокрема, поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на вказане судове рішення.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №911/2799/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 задоволено, змінено мотивувальну частину вказаного судового рішення шляхом виключення з неї певних положень.

2.4. Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу Компанії задоволено, касаційну скаргу Фонду задоволено частково, постанову від 07.09.2021 та ухвалу від 07.06.2021 у справі №911/2799/20 скасовано, а справу передано до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

2.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20.

2.6. Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №911/2799/20 скасовано, а справу №911/2799/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

2.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022, зокрема, поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20.

2.8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №911/2799/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 шляхом виключення з неї таких положень:

1. «Так, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 був порушений порядок дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений п. 6.2. кредитного договору» (пункт 2.1 прохальної частини апеляційної скарги);

2. «Джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунках, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами банку на дати здійснення таких перерахувань» (пункт 2.2 прохальної частини апеляційної скарги);

3. « ОСОБА_1 визнав своє інсайдерство, підписавши лист №01-08/1521 від 27.05.2015 року, в якому він виступав від імені акціонерів ПАТ «Український професійний Банк», що підтверджується Звітом від 26.08.2016 року» (пункт 2.3 прохальної частини апеляційної скарги);

4. «Проте, як підтверджується матеріалами справи, фактично погашення кредиту не відбулось, тому такі дії є порушенням публічного порядку, а договір поруки, враховуючи вищевикладене, відповідно, нікчемним» (пункт 2.6 прохальної частини апеляційної скарги).

2.9. Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 касаційні скарги Компанії та Банку задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №911/2799/20 залишено без змін, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №911/2799/20 скасовано, а справу №911/2799/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі №911/2799/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в решті рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, а рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 залишити без змін;

- у разі, якщо Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги у справі №911/2799/20 встановить порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №911/2799/20 та передати справу на новий розгляд;

- судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, покласти на відповідачів.

3.2. Банк, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, а рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2021 у справі №911/2799/20 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. У поданій касаційній скарзі (нова редакція) Компанія з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, як це вимагається положеннями статті 236 ГПК України, в результаті неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права [статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон)] та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц), а тому підлягає скасуванню.

4.1.1. Також, скаржник-1 зазначив, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови та, визначаючи відсутність порушеного права позивача при визнанні договору поруки недійсним з тієї підстави, що він не є його стороною, не врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, відповідно до яких, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

4.1.2. Компанія з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає й на тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (статті 7, 73, 86 та 210 ГПК України) в частині дотримання порядку дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів (судом не досліджувалися докази надані позивачем на обґрунтування своєї позиції та позовних вимог, відповідачами до матеріалів справи не надано доказів, які б могли виступати належними контр-аргументами).

4.2. У поданій касаційній скарзі (нова редакція) Банк з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 203, 215 ЦК України, статті 38 Закону та не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах у справі №914/2404/19, від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21), від 13.03.2023 у справі №398/1796/20 (провадження №61-432сво22) від 25.06.2020 у справі №924/233/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду у від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 11.01.2022 у справі №910/10784/16.

4.2.1. Також, скаржник-2 з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає й на тому, що при винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права статті 7, 73, 86, 210 ГПК України в частині дотримання порядку дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів тоді, як суд апеляційної інстанції не досліджував та не надавав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме: відомостям НБУ про акціонерів Банку з офіційного сайту НБУ; Постанові правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особистого контролю за діяльністю банку»; додаток 2 до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку станом на 08.03.2015 договору застави майнових прав №19/ЗМП від 24.03.2014.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ОСОБА_1 у відзиві на касаційні скарги заперечив проти доводів Компанії та Банку, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у їх задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

5.2. ПАТ "Банкомзв`язок" у відзиві на касаційні скарги заперечило проти доводів Компанії та Банку, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у їх задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

5.3. Від НБУ та Фонду відзиви на касаційні скарги до Суду не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2013 Банк (банк) і ПАТ «Банкомзв`язок» (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії №732/5 (далі - Кредитний договір), за умовами якого:

- банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 000 000 доларів США з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн терміном до 05.01.2017 на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2010 №339/5. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з червня 2013 року, в сумі 20 000 доларів США, остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 140 000 доларів США здійснюється не пізніше 05.01.2017 (пункт 1.1);

- забезпеченням виконання ПАТ «Банкомзв`язок» своїх зобов`язань перед банком за Кредитним договором є майно, яке прийняте за генеральним договором від 25.11.2010 №5 (пункт 2.1);

- кредитні ресурси, надані банком, забезпечуються всім належним ПАТ «Банкомзв`язок» майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, у разі недостатності суми, отриманої від реалізації заставленого майна (пункт 2.2).

6.2. Банк і ПАТ «Банкомзв`язок» 13.06.2013 уклали додатковий договір до Кредитного договору, за умовами якого пункт 1.1 розділу 1 Кредитного договору викладено в новій редакції, а саме: банк відкриває позичальнику відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 625 000 доларів США з правом конвертації іноземної валюти в національну валюту та 0,00 грн терміном до 05.01.2017 на поповнення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2010 №339/5. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з липня 2013 року, в сумі 20 000 доларів США, остаточне погашення кредитної заборгованості в сумі 785 000 доларів США здійснюється не пізніше 05.01.2017.

6.3. НБУ та Банк 24.03.2014 уклали кредитний договір №19 (далі - Кредитний договір №19), за умовами якого НБУ надає Банку кредит для збереження ліквідності у сумі 120 000 000 грн з процентною ставкою 19,5% річних, яка є змінною в залежності від діючої облікової ставки НБУ, строком до 15.06.2015.

6.3.1. Згідно з пунктом 1.8 Кредитного договору №19 основним забезпеченням виконання Банком своїх зобов`язань перед НБУ за цим договором є майнові права за укладеними з Банком кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 545 946 028,39 грн згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.03.2014 №19/ЗМП, зокрема, за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеним Банком і ПАТ «Банкомзв`язок».

6.4. З метою забезпечення виконання ПАТ «Банкомзв`язок» зобов`язань за Кредитним договором 27.05.2015 ПАТ «Банкомзв`язок» (позичальник), ОСОБА_1 (поручитель) та Банк (банк) уклали договір поруки №732/5-1 (далі - Договір поруки), за умовами якого:

- за Кредитним договором банк відкрив відкличну мультивалютну кредитну лінію у розмірі 1 185 000 доларів США терміном до 05.01.2017 на поновлення обігових коштів та погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.11.2020 №339/5. Станом на 27.05.2015 кредитна заборгованість становить 695 125,35 доларів США (пункт 1.1);

- поручитель ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання в повному обсязі відповідати перед Банком як солідарний боржник за Кредитним договором (пункт 1.2);

- ОСОБА_1 (поручитель) доручає Банку у випадку затримки виконання зобов`язань ПАТ «Банкомзв`язок» (позичальника) за Кредитним договором здійснити списання суми заборгованості з поточного рахунку поручителя у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 1.3);

- у разі повного або часткового невиконання ПАТ «Банкомзв`язок» / ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором в передбачені Кредитним договором строки Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок ОСОБА_1 (пункт 2.1);

- Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів ОСОБА_1 , а в разі їх недостатності - звернути стягнення на інше майно та цінності ОСОБА_1 в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 2.2);

- Договір поруки набуває чинності з 27.05.2015 та діє до 05.01.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання ПАТ «Банкомзв`язок» та / або ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими договорами до нього (пункт 3.1).

6.5. Банк і ПАТ «Банкомзв`язок» 27.05.2015 уклали додатковий договір до Кредитного договору, яким пункт 2.1 розділу 2 Кредитного договору виклали в новій редакції, за якою забезпеченням виконання ПАТ «Банкомзв`язок» своїх зобов`язань перед Банком за цим договором є майно, яке прийняте за генеральним договором від 25.11.2010 №5, та порука ОСОБА_1 (Договір поруки).

6.6. Банк і ПАТ «Банкомзв`язок» 27.05.2015 уклали договір про розірвання Кредитного договору (далі - Договір про розірвання), у пукнті 1 якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати Кредитний договір, який укладений ними.

6.7. Постановою Правління НБУ 30.01.2015 №73/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «УПБ» та призначення куратора» (далі - Постанова №73/БТ) у діяльності Банка були встановлені окремі обмеження, а 30.04.2015 постановою Правління НБУ №293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» (далі - Постанова №293/БТ) встановлювались певні обмеження у господарській діяльності Банка як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема: 1) заборонено передавати в забезпечення майно та активи Банка; 2) заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; 3) всі розрахунки у національній валюті повинні здійснюватися виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ; 4) не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам, пов`язаним особам та власникам істотної участі в Банкові, крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу та інші.

6.8. Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних» (далі - Постанова №348) Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

6.8.1. На підставі вказаної постанови Правління НБУ від 28.05.2015 №348 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.05.2015 №107, відповідно до якого з 29.05.2015 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

6.9. Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УПБ» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 28.08.2015 №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

6.10. Виконавча дирекція Фонду 18.08.2016 та 01.07.2019 прийняла рішення №1556 та №1640, відповідно до яких продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку на один рік до 30.08.2017 включно та з 31.08.2019 до 30.08.2020 включно відповідно.

6.11. 30.03.2020 проведені електронні торги з продажу лоту №GL16N717120, оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами яких переможцем визнано Компанію.

6.12. За результатами торгів Банк (продавець) та Компанія (покупець) 27.04.2020 уклали договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір купівлі-продажу майнових прав), за умовами якого:

- у порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли або можуть виникнути у майбутньому, зазначені у додатку №1 до цього договору (пункт 1.1);

- майнові права вважаються переданими позивачу з моменту підписання цього договору (пункт 1.3).

6.11.1. У додатку №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав (реєстр договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами) міститься найменування: ПАТ «Банкомзв`язок» (АТ «Банкомзв`язок»), кредитний договір з усіма додатковими договорами.

6.12. Звертаючись до суду з позовом, Компанія зазначила, що у відповідача-1 не виникло обов`язку дострокової оплати заборгованості згідно з умовами Кредитного договору, оскільки, прострочення виконання зобов`язання було відсутнім, Договір поруки, на думку позивача, є фіктивним правочином, укладений Банком із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями позивача, відповідач-2 був недієздатним укладати Договір поруки.

6.13. Суд апеляційної інстанції вказав, що підставою для відмови у задоволенні позову місцевий суд вказав про наявність преюдиціального рішення в іншій господарській справі №911/3886/15 від 12.04.2016, яке набрало законної сили та яким встановлено факт повного виконання кредитного договору ОСОБА_1 .

6.13.1. При цьому, місцевий суд визнав встановленими ряд обставин, зокрема, як то: нікчемність Договору поруки; порушення відповідачем-1 порядку дострокового погашення заборгованості за кредитом, встановлений пунктом 6.2 Кредитного договору; ОСОБА_1 визнав свої інсайдерство, підписавши лист від 27.05.2015 №01-08/1521, в якому він виступав від імені акціонерів Банку, що підтверджується звітом від 26.08.2016.

6.14. Як убачається зі змісту оспорюваного договору поруки, цей договір є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, якими відповідно є ПАТ "Банкомзв`язок" та ОСОБА_1 .

6.15. Апеляційний суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача у даній справі не є порушеними у даних правовідносинах, оскільки, останній не є стороною спірного правочину. Відповідно, Компанія не має і не мала жодних прав оспорювати ні договір поруки, ні рішення реєстратора щодо знаття обтяжень на предмет іпотеки, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

6.16. Суд апеляційної інстанції, також, зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №618, укладений Банком і Компанією та договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений Банком і Компанією в частині, що стосується, зокрема, договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеного АТ "Банкомзв`язок" та Банком.

6.17. Враховуючи обставини встановлені місцевим господарським судом, беручи до уваги встановлену апеляційним судом відсутність порушеного права позивача щодо оскарження спірного правочину, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, у наведеному випадку не призвело до неправильного вирішення спору в даній справі та до прийняття незаконного судового рішення, а також з огляду на те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково отримали підтвердження, апеляційний господарський суд вбачає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №911/2799/20 за касаційної скаргою Компанії на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №911/2799/20 за касаційної скаргою Банку на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та постановлено розглядати спільно касаційну скаргу Банку з касаційною скаргою Компанії.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2024 у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М. і Ємця А.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2799/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.

8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою Компанії на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та за касаційної скаргою Банку на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.7. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.8. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.10. Компанія зазначає, що при ухваленні оспорюваної постанови судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду вказаних у пунктах 4.1, 4.1.1 цієї постанови.

8.11. У свою чергу, Банк вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, вказаних у пункті 4.2 цієї постанови.

8.12. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору.

8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ОСОБА_1 не виникло обов`язку дострокової оплати заборгованості згідно з умовами договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, оскільки прострочення виконання зобов`язання було відсутнім, договір поруки від 27.05.2015 №732/5-1, на думку позивача, є фіктивним правочином, укладений Банком із перевищенням повноважень, а також, за твердженнями позивача, відповідач-2 був недієздатним укладати договір поруки.

8.13. Предметом розгляду у справі №924/233/18 є стягнення заборгованості за договором поставки молока, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

8.14. Предметом розгляду у справі №916/3156/17 є застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання цього правочину. Під час розгляду справи розглядалося питання нікчемності правочину.

8.15. Предметом розгляду у справі №463/5896/14-ц є про визнання нікчемним договору банківського вкладу.

8.16. Предметом розгляду у справі №914/2404/19 є банкрутство юридичної особи.

8.17. Предметом розгляду у справі №910/10784/16 є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору про відступлення прав вимоги, та зобов`язання відповідачів повернути на користь позивача права майнової вимоги, отримані за спірним договором, та оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі.

8.18. Предметом розгляду у справі №910/8357/18 є визнання недійсним договору поруки.

8.19. Предметом розгляду у справі №910/12712/19 є визнання недійсним договору про поділ нежилого будинку.

8.20. Предметом розгляду у справі №910/8992/19 (910/20867/17) є визнання недійсним договору про переведення боргу в межах справи про банкрутство.

8.21. Предметом розгляду у справі №910/3356/20 є визнання недійсними додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги в межах справи про банкрутство.

8.22. Предметом розгляду у справі №916/325/20 є визнання недійсним договору з надання послуг з ремонту генератора та пускорегулювального реостату.

8.23. Предметом розгляду у справі №904/2979/20 є визнання недійсним договору поруки.

8.24. Предметом розгляду у справі №359/12165/14-ц є визнання заповіту недійсним, визнання права власності на частку в праві власності на домоволодіння та земельні ділянки.

8.25. Предметом розгляду у справі №398/1796/20 є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

8.26. Враховуючи викладене, дана справа та справи №924/233/18 та №914/2404/19 не є схожими за предметом та підставою позову. Правові позиції у вказаних справах стосуються застосування норм процесуального права (статті 7, 73, 86 і 210 ГПК України), що є універсальними, незважаючи на спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, адже стаття 7 ГПК України закріплює принцип рівності перед законом і судом, стаття 73 ГПК України визначає поняття та види доказів, стаття 86 ГПК України регулює оцінку доказів, а стаття 210 ГПК України - дослідження доказів. Водночас, справи різняться фактично процесуальною поведінкою сторін, предметом доказування, тощо.

8.27. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.28. Що ж до справ, вказаних у пунктах 8.14, 8.15, 8.17 - 8.25 цієї постанови та цієї справи, то вони є схожими за предметом спору (питання визнання договору/правочину недійсним/нікчемним), прийняті за однаковим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (зокрема, Закон, стаття 215 ЦК України, тощо).

8.29. Слід зазначити, що ця справа розглядалася судами неодноразово.

8.30. Так, Суд, передаючи справу №911/2799/20 на новий розгляд, вказав, зокрема, таке:

- зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не врахував наведені вище правові позиції та порушив норму процесуального права (статтю 75 ГПК України), виходячи з такого;

- суд апеляційної інстанції виснував, що встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 12.04.2016 у справі №911/3886/15 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/3880/15 обставини, зокрема, щодо факту погашення поручителем ( ОСОБА_1 ) кредитних зобов`язань ПАТ «Банкомзв`язок» перед Банком за Кредитним договором, відсутності ознак нікчемності Договору поруки із вказаних позивачем у справі №911/3880/15 підстав, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити. Протилежні висновки суду суперечили б принципу правової певності;

- втім, позивач у даній справі наголошував на тому, що не був учасником справ 911/3886/15 та №911/3880/15 та в силу приписів частині п`ятої статті 75 ГПК України має право на спростування обставин, які були встановлені у вказаних справах;

- водночас, відповідач-1, починаючи з суду першої інстанції, та за доводами, викладеними у відзиві на касаційні скарги зазначав, що позивач не є належним позивачем і посилався на справу №910/8680/20;

- однак, суд апеляційної інстанції, відхиляючи наведені твердження Компанії, зазначив, що такі доводи оцінюються судом критично, оскільки, в обґрунтування позову в даній справі позивач посилається на те, що за договором купівлі-продажу майнових прав до нього перейшли майнові права за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5 з усіма додатковими договорами, що укладені Банком і ПАТ «Банкомзв`язок», тобто на правонаступництво Банку у названих кредитних відносинах;

- наведені висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на статті 4, 45, 52, 73 та 75 ГПК України та зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ПАТ «Банкомзв`язок» під час апеляційного розгляду вказували на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №618, укладений Банком і Компанією та договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений Банком і Компанією в частині, що стосується, зокрема, договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеного АТ "Банкомзв`язок" та Банком;

- також, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на преюдиційність певних фактів, не з`ясовував питання стосовно того, чи дійсно наведені у судових рішеннях у справах №911/3886/15 та №911/3880/15 обставини є тими, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судами, враховуючи те, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин, а також те, чи належали обставини, встановлені у вказаних господарських справах до предмета доказування, тобто їх встановлення мало бути необхідним для вирішення цих справ;

- щодо доводів скаржників про те, що суд апеляційної інстанції не досліджував і не надавав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, відомостям НБУ про акціонерів Банку віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особистого контролю за діяльністю банку»; додатку 2 до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку станом на 08.03.2015; договору застави майнових прав №19/ЗМП від 24.03.2014, то слід зазначити таке;

- у цій справі визначальним є чи порушені права та інтереси позивача з підстав позову, які визначені самим позивачем і на підставі тих доказів, які подані ним в обґрунтування свої вимог, чи належний спосіб захисту обраний позивачем у заявленому ним же позові;

- слід зазначити, що відповідач-1 і третя особа-3 послідовно під час апеляційного розгляду вказували на судові рішення ухвалені у справі №910/8680/20 у контексті відсутності у Компанії порушеного права у даному господарському спорі, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 13.10.2021, позовні вимоги задоволено, зокрема, визнано недійсним з моменту укладення договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений Банком і Компанією в частині, що стосується, зокрема, договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеного АТ "Банкомзв`язок" та Банком;

- Суд виходить з того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19);

- втім, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та без належної оцінки доводи ОСОБА_1 та ПАТ «Банкомзв`язок» стосовно відсутності порушеного права Компанії у контексті судових рішень у справі №910/8680/20.

8.31. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

8.32. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду, встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №GL16N717120 та протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №618, укладений Банком і Компанією та договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений Банком і Компанією в частині, що стосується, зокрема, договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 №732/5, укладеного АТ "Банкомзв`язок" та Банком.

8.33. Встановивши, зокрема, вказані у пункті 8.32 цієї постанови обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача щодо оскарження спірного правочину, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

8.34. Слід зазначити, що узагальнені доводи касаційних скарг Компанії і Банку фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, до яких суд апеляційної інстанції дійшов у результаті оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що входили до предмета доказування, ураховуючи предмет спору (визнання недійсним правочину за позовом особи, яка не є його стороною) та означені Компанією і Банком доводи спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржників, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

8.35. Водночас, наведені Банком і Компанією доводи фактично спрямовані на повторний перегляд судового рішення апеляційної інстанції з мотивів/обґрунтувань/аргументів, які частково співпадають з наведеним у попередніх касаційних скаргах, які вже були розглянуті Судом. Втім в аспекті виконання/невиконання повністю або частково у порядку статті 316 ГПК України вказівки, що міститься у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 під час нового розгляду, а також дотримання/недотримання апеляційним судом зазначеної статті аргументів не наведено, і в цьому контексті доводи касаційної скарги не підтверджують того, що судом апеляційної інстанції не було виконано повністю або частково вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду.

8.36. Суд акцентує, що, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 викладено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а по своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

8.36.1.При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

8.36.2.Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такий висновок викладений, зокрема, в Постанові КГС ВС від 28.09.2023 у справі № 921/325/22.

8.36.3.Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.37. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.38. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, зазначені у постанові від 19.12.2023 у цій справі, а зміна та викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції постанови суду апеляційної інстанції свідчить про врахування сталих позицій Верховного Суду щодо оскарження договору, зокрема, не його стороною (дивись постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/1287/17 та від 07.04.2023 у справі №910/5172/19).

8.39. Також, зі змісту постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору (ураховуючи предмет позову та предмет доказування), до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.40. З огляду на викладене, доводи касаційних скарг в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.41. Що ж до посилань Банку та Компанії підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 статті 287 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.42. Так, на думку скаржників, у цій справі необхідно досліджувати та надавати оцінку, зокрема, відомостям НБУ про акціонерів Банку з офіційного сайту НБУ; Постанові правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний Банк» до категорії проблемних та запровадження особистого контролю за діяльністю банку»; додаток 2 до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку станом на 08.03.2015 договору застави майнових прав №19/ЗМП від 24.03.2014.

8.43. Втім, у цій справі визначальним є чи порушені права та інтереси позивача з підстав позову, які визначені самим позивачем і на підставі тих доказів, які подані ним в обґрунтування свої вимог, чи належний спосіб захисту обраний позивачем у заявленому ним же позові.

8.44. Суд наголошує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

8.45. У постанові від 16.10.2020 у праві №910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема, таке:

- особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

8.46. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8.47. Верховний Суд відзначає, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.48. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

8.49. При цьому, докази [стаття 73 ГПК України визначає які дані є доказами та якими засобами ці дані встановлюються] мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

8.50. Верховний Суд виходить з того, що мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

8.51. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

8.52. Вказаний висновок випливає, зокрема, зі статей 236-237 ГПК України.

8.53. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.54. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.55. Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України) та переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 269 ГПК України) та доводів/заперечень інших учасників справи.

8.56. З огляду на викладені приписи ГПК України, ураховуючи предмет позову, правові висновки, викладені, зокрема, у постанові від 16.10.2020 у праві №910/12787/17 об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність порушеного права позивача щодо оскарження спірного правочину, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, не досліджуючи та не надаючи оцінку доказів, які виходять за межі предмету доказування у даному випадку, та які не впливають на прийняте рішення по суті (відмова у позові).

8.57. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційні скарги, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.58. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржниками у касаційних скаргах, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення без змін рішення суду першої інстанції відсутні.

8.59. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.60. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.61. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.62. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів апеляційної інстанції, а тому касаційні скарги Компанії і Банку слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений Компанією у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника-1, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

10.2. Судовий збір сплачений Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника-2, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача-2 залишає без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", безпосереднє виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №911/2799/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос