Справа № 643/58/24
Провадження № 2/643/1246/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головний сервісний центр МВС, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним
ВСТАНОВИВ
Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (Позивач) в остаточній редакції позову просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 6141/2023/4079406 (Договір) транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір БІЛИЙ, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (Автомобіль), укладений 29.09.2023 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11.05.2022 року, реєстровий номер 361, від імені позивача, та ОСОБА_2 (Відповідач) в присутності адміністратора ОСОБА_4 та відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України зареєстрований в територіальному сервісному центрі № 6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області, зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію НОМЕР_4 та за номерним знаком НОМЕР_3 .
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
Позивач 11.05.2022 видав ОСОБА_3 довіреність з усіх питань щодо використання та експлуатації Автомобіля. У грудні 2023 Позивач дізнався, що вже не є власником Автомобіля через його перереєстрацію на Відповідача. Відповідач став власником Автомобіля на підставі оспорюваного Договору, який був укладений між ОСОБА_3 (що діяла за дорученням) та Відповідачем. ОСОБА_3 є дочкою Відповідача та, таким чином, уклала Договір у власних інтересах та інтересах своєї родини. Ураховуючи наведене, Договір укладений внаслідок фактично зловмисної домовленості між Відповідачем та ОСОБА_3 У Договорі ціна Автомобіля визначена в сумі 40000,00 грн., що не відповідає інтересам Позивача та нижче ринкової вартості, яка складає 560000,00 грн. Позивач згоди на продаж Автомобіля не надавав, кошти від продажу не отримував. Наведені обставини є підставою для визнання Договору недійсним.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 замінено третю особу Територіальний сервісний центр № 6141 МВС в Тернопільській області на Головний сервісний центр МВС України.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.04.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Витребувано з Головного сервісного центру МВС України інформацію щодо наявності обтяжень (арештів, заборон відчуження тощо) Автомобіля.
Стислий виклад позиції сторін в ході судового провадження
Позивач у судові засідання не з`явився. Надав заяву, згідно з якою просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з`явився. Надав заяву, справжність підпису в якій посвідчена 09.02.2024 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жицькою Я.Є. (зареєстровано в реєстрі за № 85). У заяві Відповідач просив здійснювати розгляд справи по суті за його відсутності на підставі наявних у суду матеріалів. Виклав свої пояснення по суті позову.
Крім того, відповідач надав відзив від 22.01.2024, в якому зазначив на необґрунтованості та неналежності позовних вимог, посилаючись на те, що фактично власником та користувачем Автомобіля була і залишається його дочка ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 у судові засідання не з`явилась. Надала заяву, справжність підпису в якій посвідчена 09.02.2024 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жицькою Я.Є. (зареєстровано в реєстрі за № 86). У заяві ОСОБА_3 просила здійснювати розгляд справи по суті за її відсутності на підставі наявних у суду матеріалів. Виклала аргументи та міркування на підтримку позову.
Представник Головного сервісного центру МВС у судове засідання не з`явився. Надав заяву, згідно з якою просив розглядати справу за його відсутності. У заяві також виклав пояснення по суті спору.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Згідно з реєстраційними картками ТЗ, Автомобіль 26.07.2013 був зареєстрований на ім`я Позивача. 29.09.2023 Автомобіль був перереєстрований на Відповідача (нового власника) на підставі оспорюваного Договору. В подальшому, 09.12.2023, Автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_3 (нового власника) на підстав договору № 6349/2023/4193818 від 09.12.2023 (а.с. 117-119).
Відповідно до заяви Головного сервісного центру МВС від 16.04.2024, Автомобіль під дією обтяжень та заборони на відчуження не перебуває (а.с. 166-180).
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК).
Кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, 2 ст. 16 ЦК).
Серед способів захисту речових правЦивільний кодекс Українивиокремлює,зокрема,витребування майнаіз чужогонезаконного володіння(стаття387),усунення перешкоду здійсненніправа користуваннята розпорядженнямайном (стаття391),визнання прававласності (стаття392),відшкодування матеріальноїі моральноїшкоди (статті1166,1167,1173) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)) (постанова Великої Палати Верховного Суду 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Судовий захистповинен бутиповним тавідповідати принципупроцесуальної економії,тобто забезпечитивідсутність необхідностізвернення досуду длявжиття додатковихзасобів захисту.Такі висновкисформульовані впункті 63постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від22вересня 2020року усправі №910/3009/18(провадження№ 12-204гс19) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від8 лютого 2022 року у справі№ 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з поглядуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першійстатті 2 ГПК України(частині першійстатті 2 ЦПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача (постанова Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
Якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц ).
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язальними відносинами. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов`язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Так у ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас коли власник та особа, яка зареєструвала за собою право іпотеки на його нерухоме майно, не перебували у зобов`язальних відносинах, власник майна може скористатись речово-правовими способами захисту.У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертаєтьсяmutatis mutandisдо власних висновків, викладених у пунктах 109, 110 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей387,388 ЦК України(віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391 ЦК України(негаторний позов). Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у пункті 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та пункті 100 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.02.2021 у справі № 359/3373/16-ц) (постанова Великої Палати Верховного Суду 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) (постанова Великої Палати Верховного Суду 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Вказаний вище висновок Великої Палати Верховного Суду відносно того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, узгоджується з останньою релевантною практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною зокрема в постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18.
У зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту Велика Палата Верховного Суду не розглядає інших доводів КОВ «Компанія «Садіра», зокрема щодо укладення договорів без погодження вищим органом ТОВ «Альфа-Аркадія» та щодо змови між директором ТОВ «Альфа-Аркадія» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц ).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Судом встановлено, що станом як на час пред`явлення позову, так і на час вирішення справи власником Автомобіля є ОСОБА_3 , яка 09.12.2023 придбала його у відповідача. У свою чергу, відповідач як попередній власник набув право власності на Автомобіль 29.09.2023 на підставі оспорюваного Договору, укладеного з позивачем (первісним власником).
У поясненнях Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області від 02.02.2024 було в тому числі зазначено, що 09.12.2023 Автомобіль перереєстрований на ОСОБА_3 (а.с. 42-51).
Позивач ознайомлений із змістом вказаних вище пояснень, що підтверджується його письмовими поясненнями, які надійшли до суду 21.02.2024 (а.с. 76-80).
У своїх письмових поясненнях від 08.04.2024 Позивач посилався на те, що 09.12.2023 Автомобіль перереєстрований на ОСОБА_3 (а.с. 131-136; 143-148).
Таким чином, Позивачу достовірно відомо, що власником Автомобіля є третя особа ОСОБА_3 .
Виходячи з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даній справі, крім вимоги про визнання Договору відчуження Автомобіля недійсними, є ще й окреме заявлення вимоги про витребування Автомобіля з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , оскільки з нею позивач не перебуває у зобов`язальних відносинах.
Між тим Позивач, будучи достовірно обізнаним про перебування Автомобіля у власності ОСОБА_3 , а не Відповідача, будь-яких вимог до власника Автомобіля, зокрема про витребування Автомобіля від ОСОБА_3 , не пред`явив.
З вказаних вище висновків щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, Верховного суду вбачається, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання Договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності/витребування майна з чужого незаконного володіння, не є ефективним способом захисту, бо не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його власність Автомобіля.
Ба більше, суд звертає увагу, що згідно з письмовими поясненнями Позивача, Відповідача та ОСОБА_3 , грошові кошти за оспорюваним Договором фактично не сплачувались, Автомобіль перебуває у фактичному володінні ОСОБА_3 .
Таким чином, задоволення позовної вимоги про визнання Договору недійсним не вплине ані на права та обов`язки Позивача, ані на права та обов`язки Відповідача. Адже у Позивача внаслідок визнання Договору недійсним не виникне ані права власності на Автомобіль, який буде продовжувати перебувати у власності ОСОБА_3 , ані обов`язку повернути грошові кошти Відповідачу. Відповідно, у Відповідача внаслідок визнання Договору недійсним не виникнення ані права вимагати від Позивача повернення грошових коштів, зазначених у Договорі (вартості Автомобіля), ані обов`язку повернути Автомобіль Позивачу.
Виходячи з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
За таких обставин суд відмовляє в позові, оскільки визнання оспорюваного Договору недійсним є неналежним (неефективним) способом захисту права Позивача, адже не призведе до поновлення його прав.
Аргументи Головного сервісного центру МВС, викладені в письмових поясненнях від 01.03.2024 згідно з якими у разі прийняття судом рішення про визнання Договору недійсним усі реєстраційні операції, укладені після дати вказаного договору (29.09.2023) із Автомобілем, будуть скасовані, а Автомобіль повернеться у власність Позивача (а.с. 104-110), суд відхиляє, оскільки вказані аргументи суперечать положенням законодавства України та релевантній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду і Верховного суду, згідно з якими окреме заявлення вимоги про визнання Договору недійсним не є належним способом захисту прав Позивача та задоволення позову в такій редакції позовних вимог не вплине на перебування Автомобіля у власності ОСОБА_3 .
Ураховуючи підстави, з яких суд відмовив у позові, а також вказану вище практику Європейського суду з прав людини, практику Великої Палати Верховного Суду, суд не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим доказам, наданим учасниками справи, а також іншим висловленим ними доводам і аргументам.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України
УХВАЛИВ
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), Головний сервісний центр МВС (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 62, ЄДРПОУ 40109173), про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 02.07.2024.
Суддя Д.А. Крівцов
Суд | Московський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2024 |
Оприлюднено | 04.07.2024 |
Номер документу | 120139898 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Московський районний суд м.Харкова
Крівцов Д. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні