Постанова

від 01.07.2024 по справі 916/1720/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1720/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників сторін

від позивача: Р.В. Сиротюк

від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» - не з`явився

від ОСОБА_1 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 (суддя С.І. Райчева, м.Одеса, повний текст складено та підписано 22.04.2024) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/1720/24

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»

2) ОСОБА_1

про визнання недійсними аукціонів, скасування протоколів проведення аукціону та актів про придбання майна на аукціоні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 про визнання недійсними аукціонів №BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та №BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024, скасування протоколів проведення аукціону №BRE001-UA-20240328-57129 від 07.04.2024, № BRE001-UA-20240328-25908 від 07.04.2024 та актів про придбання майна на аукціоні від 11.04.2024.

Короткий зміст та обґрунтування заяви про забезпечення позову

Разом із вказаною позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просив накласти арешт на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 та продане на аукціонах №BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та №BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024 (згідно наведеного переліку), на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації, а також на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» за заявою Компанії «Джерефі Лімітед».

Так, 24.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутсво Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», визнано вимоги кредитора Компанії «Джерефі Лімітед» до боржника в розмірі 8435315,88 грн, а постановою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3619/19 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_1 .

Як зазначав заявник, арбітражним керуючим (ліквідатором) Колмиковою Тетяною Олександрівною було виставлено два лоти на АТ «Прозорро.Продажі», а саме, лот №3 та лот №4, які виграло Товариство з обмеженою відповідальністю «БСА ІНЖИНІРИНГ».

Посилаючись на проведення арбітражним керуючим Колмиковою Тетяною Олександрівною двох аукціонів із порушеннями вимог чинного законодавства, заявник зазначав про наявність підстав для визнання недійсними аукціонів, скасування протоколів проведення аукціонів та актів про придбання майна на аукціоні.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 та продане на аукціонах (згідно наведеного переліку), на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації, а також на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», ОСОБА_2 обґрунтував тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у задоволенні заяви (вх. ГСОО №2-664/24 від 19.04.2024) ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції мотивував тим, що заявником документально не підтверджено існування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та необґрунтовано підстав для застосування заходу забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а саме, накладення арешту на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 і продане на аукціонах № BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та № BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024, а також інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», що не підлягає державній реєстрації (яке не входило до складу лотів №3 та №4 та було відчужене на оскаржуваних аукціонах) та рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись із постановленою ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1720/24 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт наполягав на необхідності застосування заходів забезпечення позову, навівши доводи, які за своїм змістом є аналогічними тим, що наведені у заяві про забезпечення позову.

Позиція ОСОБА_1 щодо апеляційної скарги

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» - Колмикова Тетяна Олександрівна просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор заперечувала проти доводів ОСОБА_2 стосовно допущених порушень при проведенні двох аукціоні, а також погодилася з мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 29.04.2024 за вх.№1572/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1720/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 та призначено її до розгляду на 12.06.2024.

11.06.2024 суддею Аленіним О.Ю. подано заяву про самовідвід, яка мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №916/3619/19 скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2020, яка була прийнята під його головуванням за наслідками перегляду постанови Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3619/19 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, що виключає можливість участі судді Аленіна О.Ю. у розгляді справи №916/1720/24, яку в подальшому Господарським судом Одеської області постановлено розглядати в межах справи №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/3619/19(916/1720/24) та в якій ОСОБА_2 оскаржуються результати аукціонів, проведених саме в межах справи №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід у справі №916/1720/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 задоволено. Відведено суддю Аленіна О.Ю. від участі у розгляді справи №916/1720/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024. Матеріали апеляційного провадження у справі №916/1720/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 для розгляду справи №916/1720/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 справу №916/1720/24 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: К.В. Богатир, І.Г. Філінюк. Розгляд справи №916/1720/24 призначено на 01.07.2024 об 11:30 год.

26.06.2024 від представника ОСОБА_2 адвоката Сиротюка Романа Валерійовича надійшла заява (вх.№2504/24), в якій заявник просив забезпечити йому можливість участі у судових засіданнях по вказаній справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 заяву представника ОСОБА_2 адвоката Сиротюка Романа Валерійовича (вх.№2504/24 від 26.06.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та забезпечено участь представника ОСОБА_2 адвоката Сиротюка Романа Валерійовича у судовому засіданні 01.07.2024 об 11:30 год та в усіх наступних судових засіданнях по справі №916/1720/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

26.06.2024 до суду апеляційної інстанці надійшло клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» - Колмикової Тетяни Олександрівни про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2024, представник скаржника надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав доводи, викладені у його апеляційній скарзі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» та ОСОБА_1 про визнання недійсними аукціонів №BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та №BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024, скасування протоколів проведення аукціону №BRE001-UA-20240328-57129 від 07.04.2024, № BRE001-UA-20240328-25908 від 07.04.2024 та актів про придбання майна на аукціоні від 11.04.2024.

Разом із вказаною позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просив накласти арешт на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 та продане на аукціонах №BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та №BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024 (згідно наведеного переліку), на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації, а також на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Відмовляючи у забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявником документально не підтверджено існування фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та не обґрунтовано підстав для застосування заходу забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а саме, накладення арешту на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 і продане на аукціонах № BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та № BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024, а також інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії», що не підлягає державній реєстрації (яке не входило до складу лотів №3 та №4 та було відчужене на оскаржуваних аукціонах) та рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Чорноморські авіалінії».

Позиція суду апеляційної інстанції

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Водночас вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

При розгляді справи суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частини четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» було зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Колегія суддів зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд». Водночас, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна.

Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.

Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, та заборона на відчуження майна - перешкода у вільному розпорядженні майном.

Арешт майна та заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що «цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача;

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Як зазначалось раніше, позивач у заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 та продане на аукціонах №BRE001-UA-20240328-57129 від 08.04.2024 та №BRE001-UA-20240328-25908 від 08.04.2024 (згідно наведеного переліку), на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації, а також на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке входило до складу лотів №3 та №4 та продане на аукціонах (згідно наведеного переліку), на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації, а також на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», ОСОБА_2 обґрунтував тим, при проведенні оскаржуваних аукціонів арбітражною керуючою Колмиковою Тетяною Олександрівною були допущені порушення, які перешкоджали або могли перешкоджати продажу майна за найвищою ціною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 зазначав, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Разом з тим, суд апеляційної інтанції звертає увагу на те, що зі змісту відповідної заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, позивачем не заначено жодних конкретних обставин які, на його думку, у випадку невжиття судом заходів забезпечення, можуть ускладнити виконання рішення у справі, а також у чому саме у спірних правовідносинах полягає істотне ускладення чи неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорваних прав позивача, за захистом яких він звернувся, не вказано, в чому полягали дії, направлені на відновлення прав позивача, не надано оцінки складності вчинення цих дій. При цьому, слід зазначити, що у справі №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», яка розглядається Господарським судом Одеської області, ОСОБА_2 є кредитором.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не наведено суду переконливого обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову; не доведено необхідності обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача на даному етапі судового розгляду; не достатньо вмотивовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому доводи апелянта, якими мотивовано апеляційну скаргу, також не містять відповідного обгрунтування. Більше того, застосування таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно згідно з переліком лотів №3 і №4, арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ», а також на все рухоме майно без індентифікаційних ознак і переліку призведе до блокування процедури банкрутства останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 .

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що у відповідності до вимог статті 277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1720/24 - без змін.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 916/1720/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено 03.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк