Постанова

від 25.06.2024 по справі 910/10442/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа№ 910/10442/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023

у справі № 910/10442/22

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі

1. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-карт Україна"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 69 672,73 грн

за участю представників:

прокуратури: Стретович М.О.;

від позивача-1: Потапова Г.М.;

від позивача-2: Тюніна О.І.;

від відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва ( далі - КП "ШЕУ Дарницького району") до ТОВ "Гріненерго-карт Україна" про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 13.09.2021 та № 7 від 10.02.2022 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 69 672,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 позов задоволено частково, визнано недійсною додаткову угоду № 7 від 10.02.2022 до договору №112 на закупівлю товарів від 23.03.2021, укладеного між КП "ШЕУ Дарницького району" та ТОВ "Гріненерго-карт Україна", стягнуто з відповідача на користь позивача-2 грошові кошти у розмірі 25 993,68 грн, стягнуто з відповідача на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 3 406,62 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, КП "ШЕУ Дарницького району" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам, які спричинили зміну ціни товару, що підтверджується експертним висновком Дніпропетровської ТПП.

Також скаржник наполягає на порушенні прокурором приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки позовна заява містить вимоги лише щодо стягнення грошових коштів на користь підприємства, а не на користь органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10442/22, справу призначено до розгляду на 02.05.2024.

27.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких позивач-1 підтримав апеляційну скаргу КП "ШЕУ Дарницького району" та просив її задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити у повному обсязі.

У зв`язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 прийнято справу № 910/10442/22 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

01.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо допущеного, на його думку, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог. Також, позивач-1 наполягає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам з питань наявності підстав для представництва прокурором інтересів позивача у відповідності до положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", чим порушено норми матеріального права.

Також, 01.05.2023 КП "ШЕУ Дарницького району" подало до Північного апеляційного господарського суду зміни до апеляційної скарги, в яких просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023.

16.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому прокурор вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 залишити без змін.

24.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких позивач-1 наполягає, що зміна істотних умов договору та укладення додаткових угод № 2 та № 7 відбулось із дотриманням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

30.05.2023 позивачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10442/22 до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/10442/22 до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 поновлено провадження у справі № 910/10442/22, розгляд справи призначено на 23.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2024.

23.04.2024 та 07.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли додаткові пояснення.

03.05.20204 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення прокурора щодо підстав представництва.

06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення КП "ШЕУ Дарницького району", в яких позивач-2 наполягає, що прокурором неправильно визначено орган, уповноважений на захист інтересів держави в особі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 прийнято справу № 910/10442/22 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.

07.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення КП "ШЕУ Дарницького району" з викладенням доводів щодо недотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

07.05.2024 та 08.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з викладенням доводів щодо недотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 та від 28.05.2024 у судовому засіданні оголошувались перерви до 25.06.2024.

В судове засідання представники відповідача не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представники позивачів в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

КП "ШЕУ Дарницького району" проводилась закупівля товарів за кодом "ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти" на очікувану вартість закупівлі 2 330 000,00 грн. Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет. Відповідно до тендерної документації критерієм оцінки пропозицій є ціна.

В процедурі закупівлі взяли участь два учасники з ціновою пропозицією в 2 321 700,00 грн та 2 330 000,00 грн відповідно. Переможцем торгів оголошено ТОВ "Глуско-карт Україна".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 23.03.2021 між КП "ШЕУ Дарницького району" (замовник) та ТОВ "Глуско-карт Україна", яке змінило своє найменування на ТОВ "Гріненерго-карт Україна" (постачальник) укладено договір № 112 на закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2021 році на підставі заявок поставити замовнику товар - нафта і дистиляти за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 (бензин А-92, бензин А-95).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною даного договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, залежно від реальної потреби (п. 1.2, 1.3 договору).

У додатку № 1 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 (специфікації) сторони погодили, що ціна за 1 л бензину А-92 (бензовозними нормами, налив) становить 22,20 грн без ПДВ, за 1 л бензину А-92 (у бланках-дозволах, талонах) становить 23,95 грн без ПДВ, за 1 л бензину А-95 (у бланках-дозволах, талонах) становить 24,75 грн без ПДВ.

Згідно із п. 3.1 договору ціна договору складає 2 321 700,0 грн. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).

Ціна за одиницю продукції встановлюється в національній валюті України - гривні згідно проведених відкритих торгів та не підлягає перегляду в бік збільшення протягом 90 календарних днів з дати укладення договору (п. 3.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині фінансових зобов`язань та поставки товару - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

Згідно із п. 11.1 договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 умовами договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до нього (п. 11.2 договору).

Відповідно до п. 11.7 договору усі зміни та доповнення до даного договору складаються сторонами письмово у формі додатків, які є невід`ємною частиною даного договору і мають юридичну силу у випадку підписання сторонами.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021, якими вносились зміни та доповнення до вказаного договору.

Так, 13.09.2021 було укладено додаткову угоду № 2, у п. 1 якої сторонами визначено, що керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 11.1 договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору.

Вказаною додатковою угодою специфікацію до договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої вартість 1 л бензину А-92 (бензовозними нормами, налив) становить 23,20 без ПДВ, вартість бензину А-92 (у бланках-дозволах, талонах) становить 23,95 грн без ПДВ.

Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 13.09.2021 вартість 1л бензину А-92 (бензовозними нормами, налив) було збільшено на 4,5%.

Додатковою угодою № 5 від 30.12.2021 сторони, керуючись нормами Закону України "Про публічні закупівлі", цивільного та господарського законодавства, прийшли до згоди продовжити строк дії договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

10.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021, у п. 1 якої сторони зазначили що керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 11.1 договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору.

Вказаною додатковою угодою специфікацію до договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої вартість 1 л бензину А-92 (бензовозними нормами, налив) становить 25,50 без ПДВ.

Таким чином, додатковою угодою № 7 від 10.02.2022 було збільшено ціну 1л бензину А-92 з 22,20 грн (первісна ціна, зазначена у договорі № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021) до 25,50 грн, тобто на 14,86%,

31.05.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 про розірвання договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021.

Оцінюючи доводи скаржника щодо відсутності повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі позивачів, колегія суддів, враховуючи, що закупівля проводилась за кошти місцевого бюджету, а Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядником бюджетних коштів, що виділялись Київською міською радою на утримання та розвиток об`єктів транспортної інфраструктури та, зокрема, фінансування спірної закупівлі, погоджується з висновком місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (РЖ V. Ргапсе) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

У даному випадку, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, укладення спірних додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/989/18.

На переконання суду, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним підприємством незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Оскільки засновником комунального підприємства та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального підприємства, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, Великої Палати Верховного Суду України від 21.06.2023 № 905/1907/21.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Крім того, укладенням додаткової угоди № 2 та № 7 до договору порушені матеріальні інтереси територіальної громади, оскільки з урахуванням спірної додаткової угоди комунальним підприємством фактично отримано менший обсяг дизельного палива у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання бюджетних коштів.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Місцевим господарським судом також встановлено, що згідно з п. 1 Положення про Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п 5.49 Положення Департамент погоджує фінансові плани комунальних підприємств, корпорацій, що підпорядковані Департаменту та забезпечує ефективне використання відповідних бюджетних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Дарницька окружна прокуратура зверталась до вказаних суб`єктів в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", надаючи їм можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно, однак ними відповідних заходів упродовж розумного строку не вжито.

Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави 18.02.2022 №10.52-46-1108 вих 22 та у подальшому повторно 04.07.2022 №10.52-52-46-1907 вих 22 окружною прокуратурою на адресу КМДА та КП "ШЕУ Дарницького району" скеровано листи щодо вжитих заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів територіальної громади міста.

У відповідь Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації №053-4763 від 15.07.2022, КП "ШЕУ Дарницького району" № 849 від 15.07.2022 повідомлено, що ними не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо захисту майнових інтересів, більш того, КП "ШЕУ Дарницького району" не вбачає порушень вимог законодавства, надмірних витрат бюджету та підстав для захисту таких інтересів.

Тобто, позивачі належних заходів щодо захисту економічних інтересів, зокрема, приведення істотних умов договору у відповідність, розірвання договору, звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів не вживались.

Як вказує прокурор, нездійснення захисту інтересів держави у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Департаменту транспортної інфраструктури та КП "ШЕУ Дарницького району", оскільки вони були обізнані про порушення інтересів, мали відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за таким захистом до суду не звертались.

Вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке виразилось в пасивній поведінці уповноваженого органу.

Тому звернення до суду в інтересах цих органів прокурора, місцевий господарський суд мотивовано визнав обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у вересні 2021 року, однак уповноваженим органом заходів до усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини, починаючи з лютого 2022 року (з часу звернення прокуратури із повідомленням).

Крім того, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду України від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що про підготовку даного позову Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "ШЕУ Дарницького району" попередньо повідомлено відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору або додаткових угод до нього, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади, відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Суперечності, які виникають при здійсненні закупівель товарів, продукції за бюджетні кошти, зачіпають інтереси держави; порушення інтересів держави в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створило загрозу інтересам держави.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зокрема, за вимогами ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 189 ГК України, ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 651, ч 1 ст. 652 ЦК України).

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" випадків. Зокрема у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, її зміна в договорі про закупівлю в бік збільшення до передачі товару у власність покупця можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо ж сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 300 ГПК України. Наведені у зазначеній постанові висновки стосуються застосування ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України №114-ІХ від 19.09.2019 (з урахуванням змін і доповнень). Однак такі висновки є релевантними до правовідносин у цій справі.

У своїх постановах Верховний Суд також зауважував, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як свідчать матеріали справи та не оспорюється сторонами, внаслідок укладення додаткової угоди № 2 від 13.09.2021 вартість 1л бензину А-92 (бензовозними нормами, налив) було збільшено на 4,5%. Коливання ціни товару (бензину А-92) на ринку підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами (Експертним висновком № 078 від 03.08.2021). Тобто, сторони договору №112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 правомірно та відповідно до норм Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли взаємної згоди збільшити ціну товару на 4,5%.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та може свідчити про свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ "Гріненерго-карт Україна" у тендері з метою перемоги.

Як встановлено судом, 10.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №7 до Договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021, у п. 1 якої сторони зазначили що керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 11.1 договору сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору.

Вказаною додатковою угодою специфікацію до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 було викладено у новій редакції, відповідно до якої вартість 1 л бензину А-92 (бензовоз ними нормами, налив) становить 25,50 без ПДВ.

Таким чином, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, додатковою угодою № 7 від 10.02.2022 було збільшено ціну 1 л бензину А-92 з 22,20 грн (первісна ціна, зазначена у договорі № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021) до 25,50 грн, тобто на 14,86%, що суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про доведеність позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 10.02.2022 до договору №1 12 на закупівлю товарів від 23.03.2021.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються також положення глави 83 цього Кодексу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Недійсність додаткової угоди № 7 від 10.02.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 13.09.2021 (щодо ціни товару). Відтак і поставка бензину, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 в редакції додаткової угоди № 2 від 13.09.2021.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.

Як встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 10.02.2022 відповідач поставив позивачу-2 бензин А-92 кількістю 4990 літрів за ціною додаткової угоди № 7 від 10.02.2022 (25,50 грн/літр без ПДВ) на загальну суму 152 694,00 грн та 15.02.2022 - бензин А-92 кількістю 4 428 літрів за ціною додаткової угоди № 7 від 10.02.2022 (25,50 грн/літр без ПДВ) на загальну суму 135 496,80 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. При цьому, вказане пальне було оплачено у повному обсязі на загальну суму 288 190,80 грн з ПДВ.

Проте, виходячи з ціни бензину А-92, вказаної у додатковій угоді № 2 від 13.09.2021, - 23,20 грн без ПДВ, вартість поставленого бензину А-92 становить 262 197,12 грн (разом з ПДВ).

Отже, грошові кошти 25 993,68 грн, що згідно з встановленими судом обставинами становить різницю між вартістю поставленого відповідачем позивачу-2 товару за договором згідно з цінами, встановленими вказаними додатковими угодами, та вартістю цього товару за цінами, передбаченими умовами договору без врахування додаткових угод до нього, були безпідставно набуті відповідачем за рахунок замовника закупівлі, тому він зобов`язаний їх повернути на підставі приписів ст. 1212 ЦК України (згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 і в постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення грошових коштів, отриманих відповідачем понад ціну, визначену в договорі, зважаючи на недійсність додаткової угоди до нього через недотримання вимог законодавства, за якими мають здійснюватися закупівлі за бюджетні кошти. Під час апеляційного перегляду справи учасники справи наведений висновок не спростували.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійною додаткової угоди № 7 від 10.02.2022 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 стягнення 25 993,68 грн безпідставно набутих коштів, не доведено відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом. Крім того, скаржником не доведено порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10442/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10442/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко