Постанова

від 16.10.2024 по справі 910/10442/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10442/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Офісу Генерального прокурора - Єреп В. В.,

Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Потапова Г. М.,

Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва - Тюніна О. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023

(суддя Спичак О. М.)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024

(судді Хрипун О. О., Скрипка І. М., Мальченко А. О.)

у справі за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-карт Україна"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 69 672,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач-1) та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва (далі - КП "ШЕУ Дарницького району", позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-карт Україна" (далі - ТОВ "Гріненерго-карт Україна", відповідач) про визнання недійсними додаткових угод від 13.09.2021 № 2, від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 69 672,73 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення додаткових угод від 13.09.2021 № 2 та від 10.02.2022 № 7 загальна вартість за 1 літру бензину А-92 збільшилась на 14,86%, а загальна кількість бензину зменшилася на 1567 літрів. Однак сторони договору не підтвердили документально коливання ціни на бензин А-92, у зв`язку з чим додаткові угоди підлягають визнанню недійсними як такі, що укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а кошти в сумі 69 672,73 грн - стягненню з відповідача як надмірно сплачені.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. КП "ШЕУ Дарницького району" (замовник) та ТОВ "Глуско-карт Україна" (змінено найменування на ТОВ "Гріненерго-карт Україна") (постачальник) 23.03.2021 уклали договір № 112 на закупівлю товарів, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2021 році на підставі заявок (додаток № 2) поставити замовнику товар - нафта і дистиляти за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 (бензин А-92, бензин А-95).

2.2. Умовами договору передбачено, що:

- найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору (пункти 1.2);

- ціна за 1 л бензину А-92 (бензовоз ними нормами, налив) становить 22,20 грн без ПДВ, за 1 л бензину А-92 (у бланках-дозволах, талонах) становить 23,95 грн без ПДВ, за 1 л бензину А-95 (у бланках-дозволах, талонах) становить 24,75 грн без ПДВ (додаток № 1 (специфікація));

- ціна договору складає 2 321 700,0 грн (пункт 3.1);

- ціна за одиницю продукції встановлюється в національній валюті України - гривні згідно проведених відкритих торгів та не підлягає перегляду в бік збільшення протягом 90 календарних днів з дати укладення договору (пункт 3.3);

- умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 11.1);

- зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до нього (пункт 11.2).

2.3. Сторони договору уклали додаткові угоди до договору, якими внесли зміни та доповнення до нього, а саме:

- 13.09.2021 укладено додаткову угоду № 2, у пункті 1 якої визначено, що, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 11.1 договору, сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору;

- специфікацію до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої вартість 1 л бензину А-92 (бензовоз ними нормами, налив) становить 23,20 без ПДВ, вартість бензину А-92 (у бланках-дозволах, талонах) становить 23,95 грн без ПДВ;

- 10.02.2022 укладено додаткову угоду № 7, у пункті 1 якої визначено, що, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 11.1 договору, сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору;

- специфікацію до договору викладено у новій редакції, відповідно до якої вартість 1 л бензину А-92 (бензовоз ними нормами, налив) становить 25,50 без ПДВ;

- 31.05.2022 сторона уклали додаткову угоду № 8 про розірвання договору.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.01.2023 позов Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту задовольнив частково; визнав недійсною додаткову угоду від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021; стягнув з ТОВ "Гріненерго-карт Україна" на користь КП "ШЕУ Дарницького району" грошові кошти у сумі 25 993,68 грн; в іншій частині позову відмовив. Позов Прокурора в інтересах держави в особі КП "ШЕУ Дарницького району" залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. Зазначив, що:

- позивач-2 є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді і Прокурор не надав доказів, що позивач-2 у спірних правовідносинах наділений функціями уповноваженого державного органу. Тому звернення Прокурора з позовом в інтересах держави в особі КП "ШЕУ Дарницького району" відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- доводи Прокурора в частині визнання недійсною додаткової угоди № 2 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки внаслідок коливання ціни товару на ринку сторони договору правомірно дійшли взаємної згоди збільшити ціну товару на 4,5%, що не суперечить пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як, укладаючи додаткову угоду № 7, було збільшено визначену при укладенні договору ціну товару на 14,86%, що суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.06.2024 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. КП "ШЕУ Дарницького району" та Департамент подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, в якій просять їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112.

4.2. Підставою касаційного оскарження визначено застосування судом апеляційної інстанції статей 203, 215, 216 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, від 23.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо того, що під час розгляду позову про визнання недійсним правочину учасниками справи мають бути всі сторони цього правочину (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

4.3. Зокрема зазначають, що:

- Департамент не є стороною спірних правочинів, не здійснював від свого імені майнові права та не ніс обов`язки за договором, не здійснював процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України. Оскільки позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених коштів на користь КП "ШЕУ Дарницького району" і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави, то й Департамент не є належним позивачем у цій справі;

- фінансування за договором здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету Київської міської ради і оскільки Київська міська рада є засновником КП "ШЕУ Дарницького району", управляє закріпленим за ним майном, затверджує міський бюджет, з якого фінансується КП "ШЕУ Дарницького району" і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету, то належним позивачем у справі має бути саме Київська міська рада.

4.4. Оскільки рішенням суду першої інстанції позов Прокурора в інтересах держави в особі КП "ШЕУ Дарницького району" залишено без розгляду, отже, КП "ШЕУ Дарницького району" втратило процесуальний статус позивача. Тому суди безпідставно стягнули з відповідача на користь КП "ШЕУ Дарницького району" грошові кошти, які сплачені відповідачу за оспорюваною додатковою угодою № 7.

4.5. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17, зазначають, що неправильне визначення у позові органу, уповноваженого на захист інтересів держави є підставою для відмови у задоволенні позову.

4.6. Скаржники посилаються також і на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 11, 45, 86, 236, 269 ГПК України, оскільки оскаржені судові рішення прийняті за умов неналежного складу позивачів у справі таз порушенням принципу правової визначеності.

5. Позиція іншого учасника справи, заяви, клопотання

5.1. Департамент подав відзив на касаційну скаргу КП "ШЕУ Дарницького району", в якому просить її задовольнити, а оскаржені судові рішення скасувати.

5.2. КП "ШЕУ Дарницького району" подало відзив на касаційну скаргу Департаменту, в якому просить її задовольнити, а оскаржені судові рішення скасувати.

5.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Департаменту зазначив, що оскаржені судові рішення попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому є законними та не підлягають скасуванню. Вказав про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

5.4. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційні скарги.

5.5. Департамент подав додаткові пояснення.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Доводи касаційних скарг (а також прохальна частина скарг) зводяться до незгоди скаржників із ухваленими у цій справі судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ "Гріненерго-карт Україна" про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 і, відповідно як наслідок, стягнення з ТОВ "Гріненерго-карт Україна" на користь КП "ШЕУ Дарницького району" грошових коштів у сумі 25 993,68 грн.

6.4. Судова колегія враховує, що за змістом постанови апеляційного господарського суду ним в порядку статті 269 ГПК України здійснювався перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою КП "ШЕУ Дарницького району" лише в частині задоволених позовних вимог, тобто в частині визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 та стягнення з ТОВ "Гріненерго-карт Україна" на користь КП "ШЕУ Дарницького району" грошових коштів у сумі 25 993,68 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено не було. Тому суд касаційної інстанції здійснює касаційний розгляд лише щодо результату вирішення спору за позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 і, відповідно, стягнення з ТОВ "Гріненерго-карт Україна" на користь КП "ШЕУ Дарницького району" грошових коштів у сумі 25 993,68 грн.

6.5. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

6.6. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.7. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

6.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 зазначено таке:

"4.15. У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі "Лисянський проти України", пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі "Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації", пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

…

4.17. З огляду на наведені вище висновки ЄСПЛ, а також те, що нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, Велика Палата Верховного Суду враховує зазначені висновки при вирішенні спору в цій справі.

4.18. Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства".

6.9. Підхід, застосований Великою Палатою Верховного Суду, відображає так звану доктрину alter ego ("друге я"), відповідно до якої організація, яка не має належного ступеню самостійності від засновника (зокрема, від держави, територіальної громади), незалежно від наявності чи відсутності в неї формального статусу юридичної особи розглядається як така, що не має власної ідентичності, а уособлює засновника.

6.10. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду такий підхід, зокрема, застосовується до органів державної влади та місцевого самоврядування: ці органи не мають власної ідентичності у цивільних та господарських відносинах як суб`єкти цивільного права незалежно від наявності чи відсутності в них статусу юридичної особи.

6.11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

6.12. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зробила такі висновки:

"55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3)).

Зазначені висновки актуальні і щодо участі у цивільних правовідносинах і у судовому процесі територіальної громади".

6.13. Пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.14. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

6.15. Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

6.16. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. При цьому наголосила, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

6.17. Отже, для визначення належного позивача чи відповідача у справі, спір в якій виник у зв`язку з діяльністю державного чи комунального підприємства, установи, організації (далі - організації), необхідно перш за все вирішити питання про те, чи має така організація достатній рівень самостійності. При цьому сам факт того, що мажоритарним чи єдиним засновником організації є певний суб`єкт, входження його до вищого органу організації не є достатнім для висновку про відсутність такого рівня самостійності.

6.18. При цьому надання організації фінансування для здійснення державних закупівель само по собі не свідчить про відсутність достатнього рівня самостійності організації.

6.19. Так, у справі № 904/192/22 спір виник щодо здійснення державних закупівель Підприємством об`єднання громадян "Всеукраїнський реабілітаційно-відновлювальний спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України" як замовником у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ХЕЛГ" як виконавця. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 зробила висновок, що Підприємство об`єднання громадян є самостійним суб`єктом господарювання, не уособлює державу; тому прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не позивача (Міністерства), а цього Підприємства.

6.20. Зазначила таке:

"37. Об`єднана палата зауважує, що, заявивши позовну вимогу про стягнення спірної суми грошових коштів з Товариства на користь Підприємства, Прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не позивача (Міністерства), а відповідача-1, за рахунок якого якраз має задовольнятися позов, як того вимагає частина 4 статті 45 ГПК України.

38. При цьому Прокурором вказану позовну вимогу пред`явлено в інтересах відповідача-1 поза відносинами представництва інтересів держави, тобто всупереч положенням частин 3, 4 статті 53 ГПК України, за змістом яких прокурор у визначених законом випадках має звертатися до суду виключно в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень.

39. Таким чином, наявне фактичне звернення прокурора в інтересах Спортивного центру не відповідає викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 16.08.2022 у cправі № 905/820/21 висновку про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи".

6.21. У справі, що переглядається, Прокурор не навів доводів та не надав доказів щодо наявності підстав (у відповідності до змісту установчих документів Комунального підприємства чи з інших підстав) вважати, що воно не має достатнього рівня самостійності, враховуючи наявність у цього підприємства статусу юридичної особи та приписи статті 78 Господарського кодексу України.

6.22. У такому випадку слід виходить з презумпції наявності достатнього рівня самостійності у юридичної особи. У цьому разі підлягають застосуванню висновки, сформульовані у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.

6.23. Так, у пункті 26 вказаної постанови, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої Прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача-2 на користь відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.

6.24. У пункті 36 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що навіть у випадку визначення Підприємства позивачем, на користь якого на підставі частини першої статті 216 ЦК України підлягали би стягненню грошові кошти, отримані Товариством за договором, задоволення такої вимоги не призвело би до ефективного захисту інтересів держави в особі Мінмолодьспорту України, адже неможливо відновити права та інтереси держави в особі відповідного органу, стягуючи при цьому кошти на користь юридичної особи (Спортивного центру), яка є самостійним суб`єктом господарювання, не уособлює державу.

6.25. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції зауважує, що, заявивши позовну вимогу про стягнення суми грошових коштів з відповідача на користь КП "ШЕУ Дарницького району", Прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не територіальної громади міста Києва, а КП "ШЕУ Дарницького району". При цьому Прокурором вказану позовну вимогу пред`явлено в інтересах КП "ШЕУ Дарницького району" поза відносинами представництва інтересів держави, про що зазначалося вище та встановлено судом першої інстанції.

6.26. У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь КП "ШЕУ Дарницького району" колегія суддів звертає також увагу на викладені в пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновки про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо ж повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог (схожий за змістом висновок викладено в пункті 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

6.27. Разом з тим колегія суддів враховує викладений в пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 висновок щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України: "Позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача".

6.28. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

6.29. Втім, зважаючи на наведене, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів звертає увагу на те, що Прокурором не заявлено позовних вимог про стягнення коштів (застосування наслідків недійсності правочину) саме на користь держави в особі уповноваженого органу (територіальна громада міста Києва) як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь бюджету. Оскільки повернення суми коштів КП "ШЕУ Дарницького району" не відновлює права держави в особі територіальної громади міста Києва (позивач), колегія суддів дійшла висновку про те, що наведене в сукупності свідчить про неналежність, зокрема про неефективність обраного Прокурором способу захисту. Зазначене є також підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127).

6.30. Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.2. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

7.3. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, ураховуючи доводи та вимоги касаційних скарг КП "ШЕУ Дарницького району" та Департаменту, які стали підставою для відкриття касаційного провадження - просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112, колегія суддів вважає, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 25 993,68 грн.

7.4. Оскільки в іншій частині позовних вимог скаржники та інші учасники справи судові рішення попередніх інстанцій не оскаржували, тому Верховний Суд в порядку статті 300 ГПК України не здійснює їх перегляд у цих частинах та не робить відповідних висновків.

8. Судові витрати

8.1. За частиною першою статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8.2. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.3. Зважаючи на те, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог (визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 та стягнення 25 993,68 грн), тому за результатами розгляду справи в суді касаційної інстанції КП "ШЕУ Дарницького району" підлягає відшкодуванню судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг в загальній сумі 15 382,20 грн (7 443,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (виходячи з оскаржуваної скаржником частини рішення суду першої інстанції) та 7 939,20 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (виходячи з оскаржуваної скаржником частини судових рішень попередніх інстанцій)). За результатами розгляду справи в суді касаційної інстанції Департаменту підлягає відшкодуванню судовий збір за розгляд касаційної скарги в сумі 3 969,60 грн.

8.4. Слід звернути увагу КП "ШЕУ Дарницького району" на те, що, звертаючись із апеляційною та касаційною скаргами в суди апеляційної та касаційної інстанцій (відповідно), скаржником було сплачено судовий збір виходячи із загальної (всієї) суми судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, але рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, що вбачається із прохальної частини апеляційної скарги. Крім того, скаржник оскаржив в касаційному порядку судові рішення попередніх інстанцій також лише в частині задоволених позовних вимог, що також вбачається із прохальної частини касаційної скарги.

8.5. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

8.6. З огляду на наведене, зайво сплачені суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають поверненню КП "ШЕУ Дарницького району" судами апеляційної та касаційної інстанцій у порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір).

8.7. З огляду на приписи статті 129 ГПК судові витрати належить покласти на Прокурора.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" міста Києва та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/10442/22 скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди від 10.02.2022 № 7 до договору № 112 на закупівлю товарів від 23.03.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 25 993,68 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" (02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська, буд. 130, код ЄДРПОУ 31722818) 15 382 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 20 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) на користь Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6, код ЄДРПОУ 37405284) 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський