Постанова

від 19.06.2024 по справі 911/209/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 911/209/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро»

на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023

у справі № 911/209/23 (суддя О.О. Христенко)

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро»

про стягнення 2 314 467,35 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

про визнання договору розірваним,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі також - Київоблгаз) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» (далі також - Товариство) про стягнення 2 314 467,35 грн, з яких, 2 077 208,98 грн сума основного боргу, 179 265,98 грн пені, 10 755,96 грн 3 % річних та 47 236,43 грн інфляційних втрат, обґрунтованим неналежним виконанням умов договору розподілу природного газу щодо своєчасного розрахунку за надані послуги у період з серпня 2022 року по листопад 2022 року.

24.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» надійшла зустрічна позовна заява від 22.03.2023 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання договору розірваним з 31.08.2022, яка обґрунтована відсутністю у Товариства потреби у споживанні газу з 31.08.2022, про що ТОВ «Квадро-М» листом вих. № 243 від 31.08.2022 повідомило АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», а також про намір підприємства припинити газопостачання та призупинити з 31.08.2022 дію договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/209/23 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» 2 077 208,98 грн заборгованості, 179 265,98 грн пені, 10 755,96 грн 3 % річних, 47 236,43 грн інфляційних нарахувань та 34 717,01 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання Договору розподілу природного газу №09420YAQ18СР016 від 01.01.2016 розірваним з 31.08.2022 відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 1, 3, 40 Закону України «Про ринок природного газу», Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, якою затверджено Типовий договір розподілу природного газу, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України (далі також - ЦК України), ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) пунктами 3, 5, 6 глави 3 розділу I, пунктами 1, 2, 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, пунктами п. 2.1, 5.1, 6.1, 6.2, 6.4, 6.6, 6.8, 8.2, 12.1 Типового договору та встановленими судом обставинами укладення договору про надання послуг з розподілу газу шляхом підписання Товариством Заяви-приєднання № 09420YAQ18СР016 до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016, підтвердження обсягів наданих послуг актами, а також відсутністю доказів оплати наданих послуг. За висновком суду, позивачем правильно розраховано заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи зустрічний позов, суд першої інстанції застосував норми ст.ст. 15, 16, 525, 526, 651, 653 ЦК України, пункти 12.1-12.3 Типового договору та, з огляду на встановлені ним обставини відсутності вчинення Товариством правочину, спрямованого на односторонню відмову від договору про надання послуг з розподілу газу, відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд підкреслив, що ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), позаяк реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити позовні вимоги зустрічного позову.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для розгляду спору по суті, ненадання належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи.

Так, судом першої інстанції неправильно визначено вартість наданих за договором послуг та проігноровано посилання Товариства у відзиві на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №528 від 24.05.2022. Судом не враховано рахунок №62001700 від 08.12.2022. За доводами Товариства судом не з`ясовано спосіб у який було припинено газопостачання на об`єкт Товариства. Товариство переконано, що 31.08.2022 відбулось механічне від`єднання об`єктів споживача від газорозподільчих систем оператора ГРМ, що підтверджується актом, наявним у матеріалах справи.

Також, Товариство вказує, що здійснивши механічне від`єднання об`єкту Товариства, Київоблгаз перевищив свої повноваження, і за власною ініціативою фактично здійснив механічне від`єднання на підставі п. 9 Глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, хоча Товариство просило лише тимчасово припинити постачання газу на об`єкт Товариства, в порядку, передбаченому пунктом 7 Глави 7 розділу VI Кодексу ГРС. Такі дії Київоблгазу щодо відключення об`єкту Товариства від розподільчих мереж оператора ГРМ мають наслідком зменшення місячної вартості наданих послуг на кількість днів, протягом яких розподіл газу було припинено/обмежено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі № 911/209/23 з доданими до скарги матеріалами.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Квадро" задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №911/209/23 скасовано. Справу № 911/209/23 направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

25.04.2024 матеріали справи № 911/209/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі № 911/209/23 та призначено справу до розгляду на 29.05.2024. Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20 травня 2024 року.

17.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшов відзив, у якому Київоблгаз просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та застосовано до них норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін. Київоблгаз також зауважує, що Товариством не доведено наявності механічного відключення об`єктів Товариства від газорозподільчих мереж оператора ГРМ. У акті від 31.08.2023 вказано, що припинення постачання здійснено шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування. Такий спосіб припинення газопостачання не відноситься до механічних способів від`єднання.

20.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Рогового М.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Рогового М.В. про участь у судовому засіданні 29.05.2024 о 15:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 911/209/23.

29.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» надійшла заява про відкладення розгляду справи, обґрунтована зайнятістю представника відповідача за первісним позовом у зв`язку з наданням правової допомоги Назаренку А.В. в якості захисника у кримінальному провадженні в Кагарлицькому РВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/209/23 відкладено на 19.06.2024. Проведення судового засідання 19.06.2024 ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції.

11.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» Рогового М.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 19.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 911/209/23.

У судове засідання скаржник свого уповноваженого представника не направив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що останній був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, ухвалою суду апеляційної інстанції явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, судова колегія, вислухавши думку представника позивача за первісним позовом, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта, відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

19.06.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, поданого Київоблгазом відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі № 911/209/23 задоволенню не підлягає у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» було підписано Заяву-приєднання № 09420YAQ18СР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), що свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу.

Пунктом 1.4. типового договору розподілу природного газу затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 N 2498 (далі - договір розподілу природного газу) встановлено, що послуга з розподілу природного газу це - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Відповідно до п. 2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 5.1 Типового договору розподілу природного газу облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.1 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 6.2 Типового договору розподілу природного газу тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору розподілу природного газу).

Згідно з п. 6.6 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 8.2 Типового договору розподілу природного газу у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Типового договору розподілу природного газу).

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини урегульовані нормами спеціального законодавства.

Дійсно, правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРС): - договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРС доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах:

забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу;

забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах;

забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРС).

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови:

включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період;

забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Звертаючись з позовом до суду, Київоблгаз вказує на те, що Товариство в порушення умов укладеного між сторонами договору з розподілу природного газу не здійснив оплату за надані позивачем послуги у період з серпня 2022 року по листопад 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача (позивача за зустрічним позовом) виникла заборгованість у розмірі 2 077 208,98 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 179 265,98 грн пені, 10 755,96 грн 3 % річних та 47 236,43 грн інфляційних нарахувань.

Спростовуючи позовні вимоги у відзиві, Товариство посилалось на припинення зобов`язань за договором з розподілу природного газу з 31.08.2023, оскільки за зробленою ним заявкою, оператор ГРМ відключив його від власних мереж, що унеможливлює споживання Товариством газу, а отже, і отримання послуг з розподілу такого газу.

Одночасно, Товариством заявлено зустрічний позов про визнання договору розірваним з 31.08.2023. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані нормами ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України, а також обставиною надсилання Товариством Оператору ГРМ листами №237 від 25.08.2022, №243 від 31.08.2022.

Надаючи оцінку зустрічним позовним вимогам, колегія суддів виходить з того, що згідно з п. 12.3 договору розподілу природного газу, договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ, та необхідності укладення договору з новим власником договір з попереднім власником може бути розірвано оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.

Приписами ч.4 до ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений (шляхом подання споживачем заяви-приєднання до умов типового договору) між сторонами договір від 01.01.2016 розподілу природного газу за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

У контексті приписів ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч.1-4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Положеннями ч.ч.2, 3 ст.634 ЦК України унормовано, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Зі змісту зустрічної позовної заяви, а також апеляційної скарги вбачається, що Товариство, тлумачачи умови пункту 12.3 договору допускає його розірвання за ініціативою Товариства у порядку односторонньої відмови від нього. Така відмова здійснена Товариством шляхом надсилання листів №237 від 25.08.2022, №243 від 31.08.2022.

Надаючи оцінку умовам п. 12.3 договору та положень чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому ст.188 ГК України, або у судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

За таких обставин, згідно умов п.12.3 договору від 01.01.2016р. щодо його розірвання, останній може бути розірваний за ініціативою споживача, проте не беззаперечно шляхом односторонньої відмови, а у порядку, визначеному законодавством України, зокрема, приписами ЦК України.

Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Одночасно, умови укладеного між сторонами договору розподілу природного газу не містять у собі порядок та наслідки розірвання договору в односторонньому порядку з підстав обмеження доступу до газорозподільчих мереж.

Отже, маючи бажання розірвати договір розподілу природного газу, Товариство мало керуватись ст.188 ГК України та ст. 634 ЦК України та надіслати на адресу Київоблгазу пропозицію про розірвання договору.

Натомість, Товариством надіслано листи вих. № 237 від 25.08.2022 та вих. № 243 від 31.08.2022, зі змісту якх убачається, що Товариство просило опломбувати вхідну засувку живлення підприємства та комерційного ВОГ, а також призупинити дію договору розподілу природного газу.

Колегія суддів зауважує, що ці листи за своєю природою не є пропозицією про розірвання договору.

У зустрічній позовній заяві Товариство посилається на ст. 188 ГК України, як на підставу свої вимог, однак, ним не додано доказів вжиття заходів, передбачених цією нормою для розірвання укладеного між сторонами договору.

Також, зустрічна позовна заява містить послання на ч.2 ст. 651 ЦК України, як на підставу позовних вимог про розірвання договору розподілу природного газу.

Згідно з ч. 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. При цьому згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2020р. у справі №910/7715/19, від 12.03.2020р. у справі №910/4994/19, від 24.06.2020р. у справі №922/2216/19 та від 01.10.2020р. у справі №910/10465/19, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів констатує відсутність доказів, які б свідчили про істотне порушення Київоблгазом умов укладеного між сторонами договору.

У сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що Товариством не доведено існування обставин, з якими ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України, ч.2 ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання укладеного між сторонами договору розподілу природного газу у судовому порядку. Надані Товариством листи за своєю правовою природою є зверненнями про тимчасове обмеження газопостачання, а не вимогами про розірвання договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Відтак, договір розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) укладений між сторонами на підставі підписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» Заяви-приєднання № 09420YAQ18СР016 від 01.01.2016 до умов договору, є чинним, а зобов`язання за ним мають виконуватись відповідно до умов договору на вимог чинного законодавства. Доводи Товариства про припинення дії договору з 31.08.2023 не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Згідно із п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором "РМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020/2021 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Як вбачається з Акту приймання-передачі природного газу № ОГ00078273 від 30.09.2021, підписаного сторонами, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» проінформував споживача про величину річної замовленої потужності на 2022 рік, яка становить 3 485 249,92 куб м, величина потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2022 році складає 290 437,49 куб м.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 № 2752 встановлено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) тариф на послуги з розподілу природного газу у розмірі 1,49 грн за 1 куб.м., без враховуючи ПДВ.

Таким чином, щомісячна вартість послуги з розподілу природного газу для відповідача (позивача за зустрічним позовом) визначається: 290 437,49 куб.м. х 1,49 грн + 20 % ПДВ = 519 302,23 грн.

Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до п. 7 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

В п. 6.5 Договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Відповідно до п. 6.6 Договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (відповідач за зустрічним позовом) супровідним листом № 810-Сл-23327-1222 20.12.2022 надіслав на адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом) акти наданих послуг за період з серпня по листопад 2022 року на суму 2 077 208,98 грн:

акт від 31.08.2022 №ОГЯ82029938 на загальну вартість 519302,26 грн;

акт від 30.09.2022 №ОГЯ82034065 на загальну вартість 519302,26 грн;

акт від 31.10.2022 №ОГЯ82037772 на загальну вартість 519302,26 грн;

акт від 30.11.2022 №ОГЯ82041861 на загальну вартість 519302,26 грн;

Розглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що акт наданих послуг за серпень 2022 року підписано з боку Товариства та скріплено печаткою. Акти за весереснь-листопад 2022 року було надіслано Товариству у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також звертає увагу Товариства на те, що у відзиві на первісну позовну заяву ним визнано обставини укладання договору надання послуг розподілу газу та вартість цих послуг на рівні 519302,23 грн на 2022 рік.

У апеляційній скарзі Товариством наголошено на тому, що суд першої інстанції неправильно визначив вартість на наданих за договором послуг, проігнорувавши посилання Товариства у відзиві на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №528 від 24.05.2022 (далі також - постанова №528 від 24.05.2022).

Товариство переконане, що з урахуванням положень цієї постанови щомісячна плата за розподіл природного газу повинна складати 210824,04 грн, а не 519302,23 грн.

Відповідно до п.1 постанови №528 від 24.05.2022, операторів газорозподільних систем з дня набрання чинності цією постановою зобов`язано розглянути заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об`єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494. На підставі заявок, визначених цим пунктом, здійснити перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення Товариства Київоблгазу із вимогами про уточнення величини замовленої річної потужності, як і результатів розгляду цього звернення, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень постанови №528 від 24.05.2022 до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно давляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалам справи, загальна сума заборгованості за договором від 01.01.2016 за період з серпня по листопад 2022 року становить 2 077 208,98 грн.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено обставини чинності укладеного між сторонами договору від 01.01.2016, зміну умов договору у частині порядку розрахунків за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та обов`язок оплачувати такі послуги рівномірними частками протягом календарного року (відповідно до постанови НКРЕКП №2080 від 07.10.2019), наявності технічної можливості у ТОВ «М-Квадро» скористатись послугами за договором від 01.01.2016 на об`єктах, погоджених ним у Додатку №4 до договору, надсилання позивачем відповідачу актів та рахунків за договором, а також відмову відповідача оплачувати послуги за договором від 01.01.2016. Одночасно, відповідачем не надано доказів остаточного припинення користування природним газом, тобто шляхом механічного від`єднання установок ТОВ «М-Квадро» на визначених у Додатку №4 до договору об`єктах, а також розірвання договору від 01.01.2016.

За встановленого, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність фактичних та, відповідно, правових підстав для задоволення вимог Київоблгазу в частині стягнення з Товариства суми основного боргу у розмірі 2 077 208,98 грн.

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи Товариства про те, що актом про відключення об`єкту від 31.08.2022 підтверджується припинення постачання газу на об`єкти Товариства шляхом їх механічного від`єднання від газорозподільчих мереж оператора ГРМ.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (абзац 3 пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРС у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що означає - наявність технічної можливості у будь-який час, необхідний споживачу, скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Згідно пункту 1 розділу II Кодексу ГРС газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

За приписами пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРС на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ (Київоблгаз) щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Позивач залишив поза увагою той факт, що з 31.08.2022 за наслідком обмеження газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування на об`єкті він не втратив статус споживача, підключеного в установленому законом порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, оскільки в даному випадку не відбулось механічного (зварного) від`єднання газопроводу від газових мереж Оператора ГРМ, і зазначені обставини не звільняють останнього від виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Колегія суддів зауважує на суперечностях, наявних в апеляційній скарзі. З одного боку, Товариство вказує, що він звернувся до Київоблгазу з вимогою про тимчасове припинення газопостачання, як це було у березні 2022 і потім таке газопостачання було відновлено у квітні 2022 року. Потім, Товариство зауважує, що хоча таке відключення і відбулось, однак, в порушення вимог заявки Товариства, Київоблгаз фактично здійснив механічне від`єднання об`єкту Товариства від газорозподільчих мереж. І такі дії Київоблгазу кваліфікуються за п.9 Глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та мають наслідком зменшення місячної вартості послуг наданих за договором.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції встановлено наступне.

31.08.2022 Товариство звернулось до АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» з листом вих. № 243, в якому просив опломбувати вхідну засувку комерційного ВОГ та призупинити дію договору розподілу природного газу з 31.08.2022. У листі Товариство зазначило, що після появи перспективи запуску виробництва буде подано заявку на відновлення газопостачання.

Враховуючи зміст листа колегія суддів приходить до висновку, що Товариство звернулось до Київоблгазу в порядку, передбаченому п. 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.

Так, відповідно до п. 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення або з інших причин, споживач не пізніше ніж за сім днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), а Оператор ГРМ в узгоджену із споживачем дату зобов`язаний припинити газопостачання (розподіл природного газу) споживачеві.

Припинення газопостачання за ініціативою споживача здійснюється, зокрема, шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, або в інший спосіб, визначений споживачем відповідно до ПБСГ.

Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.

31.08.2022 сторонами підписаний акт про відключення об`єкту (газових приладів) за заявою споживача, в якому зазначено вид відключення: перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки: на фланцевому з`єднанні на газопроводі-вводі встановлено блінду та пломбування пломбою № R33731693.

Тобто, припинення газопостачання відбулось у порядку, передбаченому п. 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.

При цьому, у бланку акта про відключення об`єкту (газових приладів) вказано два види відключення: 1) перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки та 2) механічне від`єднання відводу газопроводу від діючого газопроводу.

У акті від 31.08.2022, складеному в присутності представника споживача, підпис якого міститься у акті, зазначено (відмічено) вид відключення в розділі перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки, а саме на фланцевому з`єднанні на газопроводі-вводі встановлено блінду. В розділі вид відключення: механічне від`єднання відводу газопроводу від діючого газопроводу відмітки відсутні.

Враховуючи встановлене, а також відсутність інших доказів, які б вказували на наявність механічного від`єднання об`єкту Товариства від газорозподільчих мереж, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що механічного від`єднання не відбулось.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства, викладені у апеляційній скарзі щодо можливого факту фальсифікації даних акту щодо виду відключення, оскільки, по-перше, такі доводи не були викладені Товариством у суді першої інстанції, що, з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, виключає можливість розгляду цих доводів у суді апеляційної інстанції. По-друге, матеріали справи не містять доказів фальсифікації цього акту.

Що стосується посилань Товариства на п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, колегія суддів зауважує на такому.

Так, відповідно до п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Тобто споживач звільняється від оплати послуг за договором розподілу природного газу за умови:

розірвання договору;

внесення змін до заяви-приєднання;

вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання

При цьому, абзацом 4 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС встановлено, що якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. Саме на цей абзац акцентує увагу Товариство у апеляційній скарзі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що припинення постачання газу на об`єкт Товариства здійснено за його заявкою, а не з ініціативи Оператора ГРМ. Тобто, згаданий абзац не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, матеріали справи не містять доказів наявності підстав, передбачених п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, які б звільняли Товариство від сплати наданих за договором послуг з розподілу газу.

Щодо вимог про стягнення 179 265,98 грн пені, то колегія суддів погоджується як з висновками суду щодо наявності підстав для задоволення таких вимог, так і з правовим обґрунтуванням такого стягнення.

Так, за нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 8.1. договору від 01.01.2016, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2. договору від 01.01.2016 визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтвердилось під час апеляційного перегляду спору, відповідач не здійснював належним чином зобов`язання за договором від 01.01.2016 у частині своєчасної оплати послуг, що, з огляду на положення пунктів 8.1, 8.2 договору від 01.01.2016 є підставою для нарахування пені. За розрахунком позивача, розмір пені за увесь час прострочення становить 179 265,98 грн пені.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним. Оскільки під час розгляду справи судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуги з розподілу природного газу за період з серпня 2022 року по листопад 2022 року, то, відповідно, вимоги про стягнення з відповідача 179 265,98 грн пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині.

Щодо вимог про стягнення 10 755,96 грн 3 % річних та 47 236,43 грн інфляційних втрат, то колегія суддів погоджується як з висновками суду щодо наявності підстав для задоволення таких вимог, так і з правовим обґрунтуванням такого стягнення.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним. Оскільки під час розгляду справи судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуги з розподілу природного газу за період з серпня 2022 по листопад 2022 року, то, відповідно, вимоги про стягнення з відповідача 10 755,96 грн 3 % річних та 47 236,43 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» під час розгляду справи судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються із висновками, зробленими апеляційним судом за результатами апеляційного провадження.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро».

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі № 911/209/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/209/23 - залишити без змін.

3.Матеріали справи №911/209/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир