Постанова

від 02.07.2024 по справі 910/18171/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Справа№ 910/18171/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.074.2024 у справі №910/18171/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024, повний текст якого складений 23.04.2024,

у справі № 910/18171/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест»

про стягнення 153 911,22 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про визнання недійсним договору в частині та стягнення 12 231,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення пені в сумі 114 267,42 грн. та штрафу в сумі 39 643,80 грн., за порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товарів за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 від 25.01.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, виходячи з умов спірного договору (п.п. 5.8 та 5.14) датою поставки товарів є дата підписання позивачем за первісним позовом Акту приймання товарів за кількістю та якістю, а відтак, враховуючи, що товар мав бути поставлений в строк по 10.04.2023 включно, а відповідно до Актів приймання товарів за кількістю та якістю № 1058 від 09.05.2023 та № 1279 від 07.07.2023 поставка була здійснена 09.05.2023 та 07.07.2023 відповідно, наявне прострочення відповідача за первісним позовом щодо поставки товару у 28 та 87 календарних днів, з огляду на що позивач за первісним позовом має право на стягнення передбачених спірним договором штрафу та пені.

Відповідач за первісним позовом проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що ним, на виконання п. 8.2 спірного договору позивачу за первісним позовом направлено лист від 26.04.2023 № 26-04/6/2023, до якого додано сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 від 26.04.2023, яким підтверджується настання для відповідача за первісним позовом форс-мажорних обставин щодо поставки товару у кількості 470 штук (до вказаної кількості товару входить весь товар, який був поставлений 09.05.2023 (403 штуки) та частину з товару, який був поставлений 07.07.2023 (67 штук) та який попередньо був поставлений 17.04.2023 та щодо якого позивачем за первісним позовом було складено акт приймання товарів за якістю № 1038 від 27.04.2023, згідно з яким такий товар не був прийнятий за якістю - примітка суду).

У відповіді на відзив позивач за первісним позовом зазначив про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин та звільняли відповідача за первісним позовом від відповідальності за несвоєчасну поставку товару за спірним договором, так як:

- відповідний сертифікат виданий Львівською торгово-промисловою палатою, проте у спірному договорі сторонами погоджено, що відповідний сертифікат має видаватися саме ТПП України;

- відповідачем за первісним позовом порушено визначений п. 8.2 спірного договору строк на повідомлення про настання форс-мажорних обставин;

- визначені у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 від 26.04.2023 обставини не можуть братися до уваги. Також позивач за первісним позовом вказав на порушення визначеного Договором порядку повідомлення про форс-мажорні обставини.

Відповідач за первісним позовом у запереченнях на відповідь на відзив:

- не заперечив факту несвоєчасної поставки товару за видатковою накладною № 17 від 09.05.2023 на суму 2 321 280,00 грн., проте зазначив на наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на порушення строків поставки товару;

- зазначив, що товар відповідно до видаткової накладної від 07.07.2023 № 22 на суму 566 340,00 грн., яка має той самий перелік товарів, що і у видаткових накладних № 13 від 17.03.2023 та № 16 від 17.04.2023, а відтак такий товар слід вважати поставленим вчасно, а саме у день фактичної його передачі відповідно до останніх видаткових накладних, щодо яких безпідставно позивачем за первісним позовом було складено акти приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями.

Зустрічний позов заявлено про:

- визнання недійсним п. 5.8 договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 від 25.01.2023 в частині слів «датою поставки товару за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товару за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору»;

- стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в сумі 6 738,98 грн. та 3 % річних в сумі 5 492,33 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків по оплаті поставлених за видатковими накладними № 9 від 16.03.2023, № 12 від 10.03.2023, № 17 від 09.05.2023 та № 22 від 07.07.2023 товарів.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним частини п. 5.8 спірного договору обґрунтовані тим, що п. 5.8 договору в частині слів «датою поставки товару за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товару за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору» не відповідає ст. 265 ГК України, оскільки датою поставки товару має вважатись дата його передачі, а не дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю, а також порушує права позивача за зустрічним позовом на своєчасне отримання вартості переданого (поставленого) товару.

Відповідач за зустрічним позовом проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- саме Акт приймання товарів за кількістю та якістю є тим документом, який засвідчує виконання зобов`язань за договором зі сторони постачальника, а не будь-який інший документ, в тому числі, видаткова накладна;

- подавши тендерну пропозицію по процедурі закупівлі, позивач за зустрічним позовом повністю і беззаперечно погодився зі всіма умовами, що вказані у тендерній документації та додатках до неї, в тому числі і зі змістом Акту приймання товарів за кількістю та якістю та вимогами замовника щодо прийняття товару саме на підставі вказаного акту. При цьому, так як спірний договір позивачем за зустрічним позовом підписано без будь-яких зауважень, будь-які заперечення до змісту актів приймання товарів за кількістю та якістю є необґрунтованими, як і необґрунтованою є вимога про визнання в частині недійсним п. 5.8. такого договору;

- позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів або про витребування майна, а відтак підстави для задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсним п. 5.8 спірного договору відсутні;

- виконаний позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафних санкцій за порушення строків оплати не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

У відповіді на відзиві на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом додатково зауважив на тому, що при проведенні процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» зловживало своїми правами, оскільки під час проведення процедури закупівлі замовник визначає проект договору лише в тій редакції, яка є йому вигідною та на тому, що вимога про визнання недійсним п. 5.8 спірного договору в частині заявлена не з метою повернення коштів або майна, а для того, щоб відповідно до п. 1.1., 5.1. такого договору, ст. 655 ЦК України та ст. 265 ГК України було визначено, що постачальник має право отримати оплату після передачі товару, а не після закінчення перевірки покупцем товару за кількістю та якістю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23:

- первісний позов задоволено повністю, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» присуджено пеню у розмірі 114 267,42 грн., штраф у розмірі 39 643,80 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» присуджено 4 291,57 грн. пені, 3 527,32 грн. 3% річних та 1 715,62 грн. судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено;

- відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 106 448,53 грн. пені, 39 643,80 грн. штрафу та 968,38 грн. судового збору.

При розгляді первісного позову, суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт порушення відповідачем за первісним позовом прийнятих на себе за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 від 25.01.2023 обов`язків в частині своєчасної поставки товарів, з огляду на що позивач за первісним позовом має право на стягнення нарахованих у відповідності до умов вказаного договору штрафу та пені у визначених позивачем за первісним позовом сумах.

Суд першої інстанції відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест», стосовно того, що товар за видатковою накладною від 07.07.2023 слід вважати таким, що фактично поставлений 17.03.2023 та 17.04.2023, як такі, що спростовуються матеріалами справи та умовами п. 5.7 спірного договору, а також зауважив на тому, що видаткові накладні від 17.03.2023 та від 17.04.2023 підписані лише з боку постачальника та не підписані покупцем, а відтак, у даному випадку за цими документами не відбулось переходу права власності на товар до позивача за первісним позовом відповідно до п. 5.6 спірного договору;

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» не підтверджено належними та допустимими доказами реальної неможливості виконання взятих на себе зобов`язань із поставки товару в обумовлені спірним договором строки та, як наслідок, звільнення від відповідальності за порушення цих зобов`язань, оскільки:

- сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання;

- спірний договір між сторонами укладено вже під час дії воєнного стану в Україні (25.01.2023) й, відповідно, у цей час Товариством з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» взято на себе зобов`язання із поставки товару у строк протягом 60 календарних днів з дати отримання заявки постачальником, а відтак слід критично оцінювати те, що саме з 07.04.2023 для відповідача за первісним позовом виникли форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнним станом в Україні;

- відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано жодними належними доказами неможливості виконання ним зобов`язання із поставки товару через блокування морських портів. Будь-яких доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між вказаними у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 обставинами та неможливістю відповідача за первісним позовом виконати свої договірні обов`язки у встановлений Договором строк останнім в матеріали справи не надано.

- юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи із позивачем за первісним позовом договір із визначеним строком поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» мало б оцінити такий строк та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість вчасного виконання своїх зобов`язань, а також передбачити імовірні негативні наслідки, пов`язані із воєнним станом в Україні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання частково недійсним п. 5.8 спірного договору суд першої інстанції послався на те, що:

сторони на власний на розсуд визначили і погодили всі умови Договору. Доказів заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» в частині спірного пункту 5.8. цього Договору та доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з пропозицією внести зміни до Договору в частині зазначеного пункту, позивачем за зустрічним позовом не надано, а матеріали справи таких доказів не містять;

- позивач за зустрічним позовом, заявляючи вимогу про визнання недійсним в частині п. 5.8. спірного договору з наведених ним підстав, не заперечує проти умов п. 5.7. такого договору, у яких прямо визначено, що приймання товару за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником зобов`язань;

- спірний договір укладено за результатами закупівлі UA-2022-12-01-016159-a, що не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест», а відтак, останнє, подавши свою тендерну пропозицію, підтвердив повну та беззаперечну згоду з усіма умовами, які зазначались у проекті договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що:

- оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано в матеріали справи ані видаткових накладних № 9 від 16.03.2023 та № 12 від 10.03.2023, ані актів приймання товарів за кількістю та якістю за цими накладними, а також не надано платіжне доручення № 134343 від 26.04.2023, яким, за його доводами здійснено оплату по видатковій накладній № 9 від 16.03.2023 у розмірі 85 476,00 грн., суд позбавлений можливості встановити факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» своїх зобов`язань із своєчасної оплати товару за Договором за вказаними накладними, а також період прострочення, а відтак у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій за вказаними поставками слід відмовити;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено прострочення обов`язку з оплати товарів, факт поставки яких підтверджений Актом приймання товарів за кількістю та якістю 09.05.2023 та Актом приймання товарів за кількістю та якістю 07.07.2023, а відтак вимоги про нарахування пені та 3% річних по видатковим накладним від 09.05.2023 та від 07.07.2023 заявлені позивачем за зустрічним позовом правомірно, проте позивачем за зустрічним позовом неправильно обраховано початок періодів прострочення, а також включено день здійснення оплати при нарахуванні пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по видатковій накладній від 07.07.2023, з огляду на що вказані позовні вимоги задовольняються за розрахунком суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 в частині часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 4 291,57 грн. пені, 3 527,32 грн. 3% річних, 1 715,62 грн. судового збору і в частині проведення зустрічного зарахування грошових сум на підставі ч. 11 ст. 138 ГПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову - відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим та незаконним, оскільки воно ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими,при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- при вирішенні спору сторін по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що апелянт повністю здійснив розрахунок з ТОВ «Транстрейд Інвест» за поставлений за спірним договором товар. При цьому наявні обставини, які виключають наявність вини (умислу та/або необережності) апелянта (введення режиму воєнного стану, руйнування та пошкодження зазнала газотранспортної системи, наявність встановленої Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного газу обмеження щодо використання тарифних коштів, отриманих як плату за розподіл потужності (транспортування природного газу), на будь-які інші цілі, крім наведених особливих), а відтак наявні підстави, за яких апелянт звільняється від сплати штрафу та пені;

- оскільки рішення в частині оскарження ТОВ «Оператором ГТС України» прийнятого про часткове задоволення зустрічного позову є необґрунтованим, то відповідно рішення в частині зустрічного зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, також підлягає в частині, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024, справу № 910/18171/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову - відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що надані позивачем за первісним позовом Акти приймання товарів за кількістю та якістю від 09.05.2023 та від 07.07.2023 складені з недоліками, не відповідають вимогам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № п-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № п-7, а відтак не можуть вважатися належними доказами на підтвердження поставки товарів неналежної якості, що, відповідно, свідчить про своєчасну поставку товарів.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.05.2024, справу № 910/18171/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/18171/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи № 910/18171/23.

20.05.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23, розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 02.07.2024 о 10:15 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23, а також надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн.

30.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23, апеляційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 призначені на раніше визначені дату та час - 02.07.2024 о 10:15 год.

20.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що

- пунктом 5.14 спірного договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю, а відтак саме такий акт є тим документом, який засвідчує виконання зобов`язання за договором зі сторони постачальника, а не будь-який інший документ в тому числі видаткова накладна;

- листом Міністерства економіки України від 11.10.2005 за №81-16/71 надано роз`яснення з питань пов`язаних з обов`язковістю повного дотримання інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.65 р. № п-6 і від 25.04.66 р. № п-7 з урахуванням прийняття ст. 204 ЦК України, згідно з якими повне застосування зазначених інструкцій Державного арбітражу Союзу РСР не є обов`язковим у разі, коли відповідно до положень ЦК України сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання-передачі продукції;

- у відповідності до підпункту 1.2 пункту 1 розділу ІІІ Тендерної документації по процедурі закупівлі UA-2022-12-01-016159-a поданням своєї тендерної пропозиції учасник підтверджує повну і беззаперечну згоду з усіма умовами, що вказані в проекті договору згідно з вимогами Додатку 4 до тендерної документації в тому числі й щодо змісту Акту приймання товару за кількістю та якістю, тому будь-які доводи та аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» після підписання спірного договору є необґрунтованими,

просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Станом на 02.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники учасників судового процесу власні апеляційній скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

25.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується у визначений Договором строк передати у власність покупця світильники та освітлювальну арматуру (світильники) (надалі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до цього договору (далі Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 3 381 000,00 грн., крім того ПДВ 676 200,00 грн..

Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 4 057 200,00 грн.

У Специфікації сторони погодили перелік товару, його кількість, вартість, строки та місце поставки. Так, визначено строк поставки товару - 60 календарних днів з дати отримання заявки постачальником. Загальну вартість товару з ПДВ визначено у розмірі 4 057 200,00 грн., що узгоджується із умовами п. 3.1. Договору.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п. 5.1. Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.

Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною (п. 5.6. Договору).

Умовами п. 5.7. Договору визначено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим Договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

Датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт виробника; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури (п. 5.8. Договору).

Згідно з п. 5.14. Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю:

- приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № п-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № п-7, що застосовується до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором (п. 5.14.1);

- покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього Договору (п. 5.14.2.).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1. Договору).

У п. 7.2. Договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено (п. 7.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 12.1. Договору). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторонами від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.2. Договору).

Крім Додатку № 1 до Договору, яким є Специфікація, сторонами також було складено та підписано Додаток № 2 до Договору, яким визначено Технічні та якісні характеристики товарів.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору покупцем постачальнику 07.02.2023 направлено заявку на поставку № 1 за вих. № ТОВВИХ-23-1545. Вказана заявка отримана постачальником 07.02.2023, що сторонами не заперечується, а відтак постачальник мав поставити товари до 10.04.2023 включно, що підтверджується обома сторонами.

Відповідно до видаткової накладної № 17 від 09.05.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1058 від 09.05.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 2 321 280,00 грн. з ПДВ, які останнім прийнято 09.05.2023.

Відповідно до видаткової накладної № 22 від 07.07.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 566 340,00 грн. з ПДВ, які останнім прийнято 07.07.2023.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, товари, які були прийняті покупцем за актом приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023, є товарами, які були поставлені за видатковими накладними № 13 від 17.03.2023 та № 16 від 17.04.2023, проте не були прийняті покупцем згідно з актами приймання товарів за кількістю та якістю № 959 від 26.03.2023 та № 1038 від 27.04.2023 через зауваження щодо якості таких товарів.

Покупець за вказані товари розрахувався у повному обсязі, сплативши 27.06.2023 кошти у розмірі 2 321 280,00 грн. (платіжне доручення від 27.06.2023 № 154069) та 10.08.2023 кошти у розмірі 566 340,00 грн. (платіжне доручення від 10.08.2023).

З огляду на те, що постачальник поставив товари з порушенням визначеного Договором строку, покупець звертався до нього з претензіями, щодо сплати передбачених п. 7.4 Договору штрафу та пені (№ 2 від 14.08.2023 та № 3 від 21.08.2023), та, з огляду незадоволення таких претензій, звернувся до суду з первісним позовом, у якому просив стягнути з постачальника пеню в сумі 114 267,42 грн. та штраф в сумі 39 643,80 грн..

В свою чергу постачальник звернувся до суду з зустрічним позовом у якому просив:

- визнати недійсним п. 5.8 Договору в частині слів «датою поставки товару за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товару за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору»;

- стягнути з покупця пеню в сумі 6 738,98 грн. та 3 % річних в сумі 5 492,33 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем обов`язків по оплаті поставлених за видатковими накладними № 9 від 16.03.2023, № 12 від 10.03.2023, № 17 від 09.05.2023 та № 22 від 07.07.2023 товарів.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23:

- первісний позов задоволено повністю, до постачальника на користь покупця присуджено пеню у розмірі 114 267,42 грн., штраф у розмірі 39 643,80 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з покупця на користь постачальника присуджено 4 291,57 грн. пені, 3 527,32 грн. 3% річних та 1 715,62 грн. судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено;

- відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів та стягнуто з постачальника на користь покупця 106 448,53 грн. пені, 39 643,80 грн. штрафу та 968,38 грн. судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційних скарг, у цій справі рішення суду першої інстанції сторонами оскаржується в частинах задоволення первісного позову, часткового задоволення зустрічного позову, а також в частині зустрічного зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткової відмови у задоволенні зустрічного позову, а саме відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійним п. 5.8 Договору, а також вимог про стягнення пені в сумі 2 448,41 грн. та 3 % в сумі 1 965,01 грн. не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частинах відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про визнання частково недійним п. 5.8 Договору, а також вимог про стягнення пені в сумі 2 448,41 грн. та 3 % в сумі 1 965,01 грн.

Щодо первісного позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, виходячи зі змісту Договору та заявки на поставку № 1 від 07.02.2023, товар мав бути поставлений в строк до 25.07.2023, проте відповідно:

- до видаткової накладної № 17 від 09.05.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1058 від 09.05.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 2 321 280,00 грн. з ПДВ, які останнім прийнято 09.05.2023, тобто із простроченням на 28 календарних днів;

- до видаткової накладної № 22 від 07.07.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 566 340,00 грн. з ПДВ, які останнім прийнято 07.07.2023, тобто із простроченням на 87 календарних дні.

При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів слідує, що товар, який був поставлений за видатковою накладною № 22 від 07.07.2023, а прийнятий за актом приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023, є товаром, який попередньо вже постачався постачальником покупцю, проте не був прийнятий останнім через зауваження щодо якості такого товару.

Так, 17.03.2023 постачальник поставив покупцю товар за Договором на суму 220 620,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 13, втім останнім такий товар прийнято не було у зв`язку з наявністю зауважень, викладених у акті приймання товарів за кількістю та якістю № 959 від 26.03.2023, а 17.04.2023 - на суму 345 720,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 16, втім останнім такий товар прийнято не було у зв`язку з наявністю зауважень, викладених у акті приймання товарів за кількістю та якістю № 1038 від 27.04.2023.

Постачальник зазначає про те, що такі акти не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту поставки товару неналежної якості через порушення, визначеного Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № п-7, порядку прийняття товарів за якістю.

Колегія суддів з вказаними твердженнями погодитись не може та зазначає про наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п. 5.14 Договору сторонами погоджено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю:

- приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № п-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № п-7, що застосовується до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором (п. 5.14.1);

- покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього Договору (п. 5.14.2.).

Отже, сторонами у Договорів погоджено певний порядок приймання товарів за якістю, що чинним законодавством не заборонено. При чому згідно вказаного порядку підписання Актів приймання товарів за кількістю та якістю проводиться саме покупцем в односторонньому порядку, а відтак вказане вище акти є належними доказами поставки товарів неналежної якості.

Слід окремо зауважити і на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази незгоди продавця зі складеними актами приймання товарів за кількістю та якістю № 959 від 26.03.2023 та № 1038 від 27.04.2023, висловлення будь-яких заперечень щодо їх змісту. При цьому після отримання таких актів продавцем були усунуті недоліки та поставлено інший товар.

Вказані обставини в їх сукупності свідчать про безпідставність посилань продавця на те, що акти приймання товарів за кількістю та якістю № 959 від 26.03.2023 та № 1038 від 27.04.2023, так і акти не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту поставки товару неналежної якості та на те, що Акти приймання товарів за кількістю та якістю від 09.05.2023 та від 07.07.2023 складені з недоліками.

За таких обставин, приймаючи до уваги умови Договору, відповідно до яких товар вважається поставленим саме з дати підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю, товар вважається поставленим 09.05.2023 та 07.07.2023, відповідно.

При цьому, суд першої інстанції цілком вірно відхилив посилання продавця на те, що товар за видатковою накладною від 07.07.2023 слід вважати таким, що фактично поставлений 17.03.2023 та 17.04.2023, як такі, що спростовуються матеріалами справи та умовами п. 5.7. Договору, зауваживши і на тому, що видаткові накладні від 17.03.2023 та від 17.04.2023 підписані лише з боку постачальника та не підписані покупцем, а відтак, відповідно до п. 5.6. Договору, у даному випадку за цими документами не відбулось переходу права власності на товар.

З аналізу умов Договору слідує, що п. 5.8 Договору, який визначає, що датою поставки товарів за цим договором є датою прийняття товарів за кількістю та якістю стосується п. 4.2 Договору, яким врегульовано строк оплати товару. Тобто саме прийняття товару за кількістю та якістю є визначальним для визначення строку виникнення у покупця зобов`язань оплатити отриманий товар.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції покупцем доведено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань із поставки товару, а саме поставку товару на суму 2 231 280,00 грн. здійснено із простроченням на 28 календарних днів, а поставку товару на суму 566 340,00 грн. здійснено із простроченням на 87 календарних днів.

Згідно з п. 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання продавцем свого обов`язку щодо поставки товару, покупець має право на стягнення нарахованих за прострочення виконання вказаного обов`язку, пені та штрафу у визначених покупцем сумах.

Щодо посилань продавця на те, що несвоєчасне виконання ним обов`язків за Договором було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору), колегія суддів зазначає про таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов Договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору визначено, що сторона протягом 10 (десяти) календарних днів зобов`язана сповістити іншу сторону про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли обставини.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України/ відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3. Договору).

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п. 8.4. Договору).

З листом № 26-04/6/2023 від 26.04.2023 продавець направив покупцю сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання для продавця з 07.04.2023 форс-мажорних обставин, а саме, військова агресія РФ проти України, блокування морських портів України, щодо обов`язку із постачання на склад покупця за адресою: вул. С. Петлюри, 49, м. Боярка, Київська область, світлодіодних світильників в кількості 470 штук у термін до 06.04.2023 за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 від 25.01.2023. У зазначеному сертифікаті вказано, що такі обставини тривають на 26.04.2023.

Листом № ТОВВИХ-23-5837 від 09.05.2023 покупець повідомив продавця про несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим не було прийнято надані документи на підтвердження таких обставин.

Так, із сертифікату Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 вбачається, що підставою його видачі продавцю визначено військову агресію РФ та блокування морських портів, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції при здійсненні оцінки вказаного доказу слідує враховати правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, за якою форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Враховуючи, що Договір між сторонами укладено вже під час дії воєнного стану в Україні (25.01.2023) й, відповідно, у цей час покупцем взято на себе зобов`язання із поставки товару у строк протягом 60 календарних днів з дати отримання заявки постачальником, суд першої інстанції цілком вірно критично поставився до того, що саме з 07.04.2023 для відповідача за первісним позовом виникли форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнним станом в Україні.

При цьому, продавцем не обґрунтовано жодними належними доказами неможливості виконання ним зобов`язання із поставки товару через блокування морських портів, а будь-яких доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між вказаними у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 обставинами та неможливістю продавця виконати свої договірні обов`язки у встановлений Договором строк та не надано відповідних доказів на підтвердження вказаного.

Водночас, при посиланні сторони на неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі та не пов`язана із обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір із визначеним строком поставки товару, продавець мав би оцінити такий строк та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість вчасного виконання своїх зобов`язань, а також передбачити імовірні негативні наслідки, пов`язані із воєнним станом в Україні.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції:

- продавцем було допущено порушення порядку повідомлення покупця про форс-мажорні обставини, а саме, направлення у визначені п. 8.2. Договору строки повідомлення про настання таких обставин;

- у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-2002 вказано про настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку із постачання 470 штук світильників, натомість, відповідачем за первісним позовом було прострочено поставку 523 штук світильників.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що продавцем не підтверджено належними та допустимими доказами реальної неможливості виконання взятих на себе зобов`язань із поставки товару в обумовлені Договором строки та, як наслідок, звільнення від відповідальності за порушення цих зобов`язань, а відтак правові підстави для звільнення продавця від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку по поставці товару відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та стягнення з продавця пені у розмірі 114 267,42 грн. та штрафу у розмірі 39 643,80 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо зустрічного позову в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 6 738,98 грн. та 3 % річних в сумі 5 492,33 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання покупцем обов`язків по оплаті товарів, слід зазначити наступне.

Зі змісту позовної заяви, слідує, що продавцем нараховані:

- по видатковій накладній № 9 від 16.03.2023 - пеня у розмірі 94,00 грн. та 3% річних у розмірі 77,27 грн. за період прострочення з 15.04.2023 по 25.04.2023;

- по видатковій накладній № 12 від 10.03.2023 - пеня у розмірі 1951,38 грн та 3% річних у розмірі 1603,87 грн. за період прострочення з 09.04.2023 по 26.04.2023;

- по видатковій накладній № 17 від 09.05.2023 - пеня у розмірі 4 410,43 грн. та 3% річних у розмірі 3 625,00 грн. за період прострочення з 08.06.2023 по 26.06.2023;

- по видатковій накладній № 22 від 07.07.2023 - пеня у розмірі 283,17 грн. та 3% річних у розмірі 186,19 грн. за період прострочення з 06.08.2023 по 09.08.2023.

Як встановлено вище, за умовами Договору обов`язок із оплати за товар пов`язується із датою поставки, якою відповідно до приписів п. 5.8. Договору вважається дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю.

При вирішення зустрічного позову суд першої інстанції, встановивши, що продавцем до матеріалів справи не надано ані видаткових накладних № 9 від 16.03.2023 та № 12 від 10.03.2023, ані актів приймання товарів за кількістю та якістю за цими накладними, а також не надано платіжне доручення № 134343 від 26.04.2023, яким, за його доводами здійснено оплату по видатковій накладній № 9 від 16.03.2023 у розмірі 85 476,00 грн., що позбавляє суд можливості встановити як факт порушення покупцем своїх зобов`язань із своєчасної оплати товару за Договором за вказаними накладними, так і період прострочення, відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

З матеріалів справи слідує, що:

- з урахуванням підписання покупцем Акту приймання товарів за кількістю та якістю 09.05.2023, встановлений п. 4.2. Договору строк на оплату товару у розмірі 2 321 280,00 грн. тривав до 08.06.2023 включно, проте покупець здійснив оплату за видатковою накладною № 17 від 09.05.2023 лише 27.06.2023, тобто, із порушенням встановлених строків;

- з урахуванням підписання покупцем Акту приймання товарів за кількістю та якістю 07.07.2023, встановлений п. 4.2. Договору строк на оплату товару у розмірі 566 340,00 грн. тривав до 07.08.2023 включно, проте покупець здійснив оплату за видатковою накладною № 22 від 07.07.2023 лише 10.08.2023, тобто, із порушенням встановлених строків.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що вимоги про нарахування пені та 3% річних по видатковим накладним від 09.05.2023 та від 07.07.2023 заявлені позивачем за зустрічним позовом правомірно, проте останнім неправильно обраховано початок періодів прострочення, а також включено день здійснення оплати при нарахуванні пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по видатковій накладній від 07.07.2023. Так, за розрахунком суду першої інстанції, за період з 09.06.2023 по 26.06.2023 обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати є 4 178 ,30 грн., а 3% річних - 3 434,22 грн., а за період з 08.08.2023 по 09.08.2023 обґрунтованим розрахунком пені за прострочення оплати є 113,27 грн., а 3% річних - 93,10 грн.

У апеляційній скарзі покупець зазначає про те, що:

- при вирішенні спору сторін по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що він повністю здійснив розрахунок з продавцем за поставлений за Договором товар;

- при цьому наявні обставини, які виключають наявність вини (умислу та/або необережності) покупця (введення режиму воєнного стану, руйнування та пошкодження зазнала газотранспортної системи, наявність встановленої Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування природного газу обмеження щодо використання тарифних коштів, отриманих як плату за розподіл потужності (транспортування природного газу), на будь-які інші цілі, крім наведених особливих);

- вказане свідчить про те, що наявні підстави за яких апелянт звільняється від сплати штрафу та пені.

Колегія суддів зазначає про те, що, як встановлено вище, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наведені покупцем обставини не можуть вважатися такими, які б звільнити покупця від відповідальності за несвоєчасне виконання ним зобов`язань з оплати товару.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом стягнувши з покупця на користь продавця 4 291,57 грн. пені, 3 527,32 грн. 3% річних. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Також судом першої інстанції, враховуючи задоволення первісного позову на загальну суму 153 911,22 грн. та 2 684,00 грн. судового збору і задоволення зустрічного позову на суму 7 818,89 грн. та 1 715,62 грн. судового збору, правомірно здійснено зустрічне зарахування в порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України, в результаті якого з продавця на користь покупця підлягає стягненню 106 448,53 грн. пені, 39 643,80 грн. штрафу та 968,38 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість свої апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційних скарг, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційними скаргами покладаються на апелянтів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18171/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала