Ухвала

від 04.09.2024 по справі 910/18171/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

04 вересня 2024 року

м. Київ

Cправа № 910/18171/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів: Яковлєв М. Л., Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 (суддя Трофименко Т. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" про стягнення 153 911,22 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання недійсним договору в частині та стягнення 12 231,31 грн

за участю представника позивача - Журавель О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України" або покупець) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейд Інвест" (далі - ТОВ "Транстрейд Інвест" або постачальник) про стягнення 153 911,22 грн, з яких пеня в сумі 114 267,42 грн та штраф в сумі 39 643,80 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання ТОВ "Оператор ГТС України" своїх зобов`язань за договором від 25.01.2023 № 4600007137 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

3. 25.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Транстрейд Інвест" до ТОВ "Оператор ГТС України" про визнання недійсним договору в частині пункту 5.8, а саме в частині слів "датою поставки товару за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товару за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14 цього договору" та стягнення 12 231,31 грн за невиконання грошового зобов`язання за договором, які складаються з пені у розмірі 6738,98 грн та 3 % річних у розмірі 5 492,33 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 25.01.2023 покупець та постачальник уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600007137 (далі - договір), відповідно до якого сторони погодили, що:

- постачальник зобов`язується у визначений договором строк передати у власність покупця світильники та освітлювальну арматуру (світильники), зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари;

- найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2 договору);

- ціна договору становить 3 381 000,00 грн, крім того ПДВ 676 200,00 грн, а разом всього 4 057 200,00 грн (пункт 3.1 договору).

5. У специфікації сторони погодили перелік товару, його кількість, вартість, строки та місце поставки. Так, було визначено, що строк поставки товару складає 60 календарних днів з дати отримання заявки постачальником. Загальну вартість товару з ПДВ визначено у розмірі 4 057 200,00 грн, що узгоджується з умовами пункту 3.1 договору.

6. Пунктом 4.2 договору сторонами погоджено, що покупець зобов`язанимй оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки.

7. Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

8. Пунктом 5.6 договору встановлено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

9. Умовами пункту 5.7 договору визначено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

10. Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі документів: видаткової накладної; документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт виробника; документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури (пункт 5.8 договору).

11. Згідно з пунктом 5.14 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю:

- приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П- 6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, що застосовується до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим договором (підпункт 5.14.1 договору);

- покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (підпункт 5.14.2 договору).

12. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1 договору).

13. У пункті 7.2 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

14. За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % ціни товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено (пункт 7.4 договору).

15. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (пункт 12.1 договору). Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.2 договору).

16. Крім додатку № 1 до договору, якою є специфікація, сторонами також було складено та підписано додаток № 2, яким визначено технічні та якісні характеристики товарів.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання умов договору покупцем постачальнику 07.02.2023 направлено заявку на поставку № 1 за вих. № ТОВВИХ-23-1545. Вказана заявка отримана постачальником 07.02.2023, що сторонами не заперечується, а відтак постачальник мав поставити товари до 10.04.2023 включно.

18. Відповідно до видаткової накладної № 17 від 09.05.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1058 від 09.05.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 2 321 280,00 грн з ПДВ, які останнім прийнято 09.05.2023.

19. Відповідно до видаткової накладної № 22 від 07.07.2023 та акта приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023 постачальник поставив покупцю товари на суму 566 340,00 грн з ПДВ, які останнім прийнято 07.07.2023.

20. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товари, які були прийняті покупцем за актом приймання товарів за кількістю та якістю № 1279 від 07.07.2023, є товарами, які були поставлені за видатковими накладними № 13 від 17.03.2023 та № 16 від 17.04.2023, проте не були прийняті покупцем згідно з актами приймання товарів за кількістю та якістю № 959 від 26.03.2023 та № 1038 від 27.04.2023 через зауваження щодо якості таких товарів.

21. Покупець за вказані товари розрахувався у повному обсязі, сплативши 27.06.2023 кошти у розмірі 2 321 280,00 грн (платіжне доручення від 27.06.2023 № 154069) та 10.08.2023 кошти у розмірі 566 340,00 грн (платіжне доручення від 10.08.2023).

22. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що покупцем доведено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань із поставки товару, а саме поставку товару на суму 2 231 280,00 грн здійснено із простроченням на 28 календарних днів, а поставку товару на суму 566 340,00 грн здійснено із простроченням на 87 календарних днів.

23. В контексті вимог за зустрічним позовом про стягнення пені та 3 % річних за прострочення оплати за товар, судом першої інстанції було встановлено, що:

- з урахуванням підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю 09.05.2023, встановлений у пункті 4.2 договору строк на оплату товару у розмірі 2 321 280,00 грн тривав до 08.06.2023 включно, проте покупець здійснив оплату за видатковою накладною № 17 від 09.05.2023 лише 27.06.2023, тобто, із порушенням встановлених строків;

- з урахуванням підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю 07.07.2023, встановлений у пункті 4.2 договору строк на оплату товару у розмірі 566 340,00 грн тривав до 07.08.2023 включно, проте покупець здійснив оплату за видатковою накладною № 22 від 07.07.2023 лише 10.08.2023, тобто, із порушенням встановлених строків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

24. 10.04.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, відповідно до якого:

- первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Транстрейд Інвест" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" пеню у розмірі 114 267,42 грн, штраф у розмірі 39 643,80 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн;

- зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Транстрейд Інвест" 4 291,57 грн пені, 3 527,32 грн 3 % річних та 1 715,62 грн судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

25. Відповідно до частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) судом першої інстанції проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів і в результаті стягнуто з ТОВ "Транстрейд Інвест" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 106 448,53 грн пені, 39 643,80 грн штрафу та 968,38 грн судового збору.

26. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідачем за первісним позовом порушено прийняті на себе за договором обов`язки в частині своєчасної поставки товарів, з огляду на що позивач за первісним позовом має право на стягнення нарахованих у відповідності до умов вказаного договору штрафу та пені у визначених позивачем за первісним позовом сумах.

27. Щодо зустрічного позову судом першої інстанції встановлено, з чим також погодився суд апеляційної інстанції, правомірність вимоги про нарахування пені та 3 % річних по видатковим накладним від 09.05.2023 та від 07.07.2023, у зв`язку із встановленням фактів порушення ТОВ "Оператор ГТС України" строків оплати за поставлений товар.

28. Судом першої інстанції, здійснено перерахунок та визначено, що за період з 09.06.2023 по 26.06.2023 обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати є 4 178,30 грн, а 3 % річних - 3 434,22 грн, а за період з 08.08.2023 по 09.08.2023 обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати є 113,27 грн, а 3 % річних - 93,10 грн.

29. Апеляційний суд погодився з таким перерахунком погодився та зазначив, що задоволення первісного позову на загальну суму 153 911,22 грн та 2 684,00 грн судового збору із одночасним задоволенням зустрічного позову на суму 7 818,89 грн та 1 715,62 грн судового збору, дозволяло суду першої інстанції в порядку частини одинадцятої статті 238 ГПК України здійснити зустрічне зарахування, в результаті якого з продавця на користь покупця підлягає стягненню 106 448,53 грн пені, 39 643,80 грн штрафу та 968,38 грн судового збору.

Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи

30. 19.07.2024 ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постановлені судові рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з нього 4 291,57 грн пені, 3 527,32 грн 3 % річних та 1 715,62 грн судового збору, а також самостійного проведення судами зустрічного зарахування цих грошових сум. Скаржник у касаційній скарзі просить в оскаржуваній частині судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю. В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються.

31. Підставою подання касаційної скарги скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтовує наведену підставу тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, на його думку, застосували статтю 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 910/6379/22 та від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.

32. На підтвердження зазначеного вище, у касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" наголошує на наявності обставин, які виключають наявність його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до ліцензійних умов він обмежений вільно розпоряджатися тарифними коштами, які отримані як плата за розподіл потужності (транспортування природного газу).

33. Крім того, скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 4 291,57 грн пені, 3527,32 грн 3 % річних та 1 715,62 грн судового збору, а також самостійного проведення судом зустрічного зарахування грошових сум, не відповідають вимогам частини одинадцятої статті 238 ГПК України, статті 601 ЦК України, статті 129 Конституції України, оскільки такі присуджені з нього суми не відносяться до основного зобов`язання, а тому, на його думку, не могли зараховуватися.

Позиція Верховного Суду

34. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

36. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

37. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

38. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

39. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

40. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

41. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів доходить до висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до зазначеного пункту, не підтвердилися.

42. У даній справі, що переглядається, судові рішення про задоволення зустрічного позову ґрунтуються на тому, що судами було встановлено факти прострочення ТОВ "Оператор ГТС України" визначеного у пункті 4.2 договору строку на оплату товару (замість оплати товару за видатковою накладною № 17 від 09.05.2023 у сумі 2 321 280,00 грн до 08.06.2023 включно, покупець здійснив її лише 27.06.2023, а оплата товару за видатковою накладною № 22 від 07.07.2023 у сумі 566 340,00 грн, яка мала бути зроблена до 07.08.2023 включно, покупець здійснив її тільки 10.08.2023).

43. Суди у цій справі також встановили відсутність підстав, які могли б звільнити покупця від відповідальності за несвоєчасне виконання ним зобов`язань із оплати товару, зокрема, у зв`язку із забороною ліцензійними умовами оператору ГТС використовувати кошти на непередбачені у ліцензійних умовах цілі.

44. У той же час Верховним Судом у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/6379/22 були зроблені наступні висновки: оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, зокрема, щодо наявності/відсутності заборгованості за Угодою у спірний період, та відповідно, наявності/відсутності підстав вважати, що у спірний період мало місце прострочення основного зобов`язання за Угодою, що є визначальним у вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем на суму основного зобов`язання пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд касаційної інстанції вважає передчасним вирішення питання щодо надання висновку стосовно застосування норм права, на які АТ "Укртрансгаз" посилається у касаційній скарзі, встановлення правильності/неправильності застосування судами приписів статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України до спірних правовідносин, з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи, враховуючи те, що право на зменшення розміру штрафних санкцій є похідним від факту наявності заборгованості, її розміру, періоду, і встановлення цих обставин передує вирішенню питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій".

45. Відтак, відносини у даній справі та справі № 910/6379/22, на яку посилається скаржник, не є подібними в контексті встановлених фактичних обставин, адже у ній не було встановлено прострочення основного зобов`язання за Угодою. Натомість у справі, що переглядається, судами було встановлено наявність простроченого основного зобов`язання покупця, що і послугувало підставою для нарахування у зв`язку із цим пені та 3 % річних за зустрічними позовними вимогами.

46. У постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, на яку також посилається скаржник, Верховний Суд зробив висновок щодо умов, які мають бути перевірені судами при вирішенні питання зменшення розміру процентів річних. Так, у зазначеній справі було зазначено, що: "конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Контрактом, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України)".

47. Разом з тим, у даній справі, що переглядається, норма статті 233 ГК України судами не застосовувалася (суди не зменшували нараховані скаржнику річні проценти), а тому висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19 стосується відносин, які не є подібними.

48. До того ж, у жодній із зазначених скаржником постановах Верховного Суду не містяться висновків щодо можливості застосування судами частини одинадцятої статті 238 ГПК України в контексті зарахування грошових вимог не тільки за основним зобов`язанням, а й штрафних санкцій та нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України.

49. Відтак, касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 910/6379/22 та від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, з огляду на предмет спору, підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій.

50. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом було встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

52. Таким чином, беручи до уваги, що наведена ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного перегляду справи, то касаційне провадження підлягає закриттю.

Судові витрати

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

54. Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/18171/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач