Рішення

від 03.07.2024 по справі 910/2254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/2254/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Електронприлад"

про стягнення 136 624,33 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Електронприлад" (далі - відповідач) про стягнення 136 624,33 грн, з яких 114 326,05 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 17 148,91 грн втрат від інфляції, 5 149,37 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 340291 від 31.10.2018 в частині оплати вартості теплової енергії за період з травня 2022 року по листопад 2023 року у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для процесуальних дій.

28.03.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечуються позовні вимоги, зокрема, вказується на відсутність заборгованості перед позивачем. Також відзив на позов містить клопотання про поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позов, яке мотивовано тим, що у представника відповідача виникли технічні труднощі з авторизацією в підсистемі "Електронний суд" 26.03.2024, у зв`язку з чим відзив на позов сформовано 27.03.2024, тобто на наступний день.

Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін, яке мотивоване тим, що інформація, зазначена в позовній заяві, повністю не відповідає дійсності, з огляду на складність справи, на переконання відповідача, необхідним є розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом).

Ухвалою суду від 16.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийнято відзив до розгляду, а також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

19.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке мотивоване тим, що почастішали оголошення сигналу повітряна тривога, що утрудняє роботу працівників підприємства, крім того, відповідальний представник у даній справі Качкурова С.В. знаходилась на лікарняному з 01.04.2024 по 12.04.2024.

Розглянувши вказане клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на позов, суд вважає таке клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи отримання позивачем відзиву на позов 28.03.2024, останнім днем для подання відповіді на відзив є 12.04.2024.

Проте, як підтверджується лікарняними представника позивача Качкурової С.В., у період з 01.04.2024 по 12.04.2024 остання знаходилась на лікарняному.

За вказаних обставин суд вважає за можливе поновити позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийняти останню до розгляду.

Відповідач правом на подання заперечень на позов не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.10.2018 між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) укладено договір № 340291 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.5 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як погоджено в п. 9.10, невід`ємною частиною вказаного договору є, зокрема, додаток № 4.

Відповідно до п. 1 додатку № 4 «Порядок розрахунків та теплову енергію» сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Як визначено п. 4 додатку № 4, абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 5 додатку № 4 абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник якого повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Додатком № 8 та № 9 сторонами погоджено, що теплова енергія постачається в адміністративний будинок за адресою: м. Київ, вул. Б. Гаврилишина (Ванди Василевської), 27/29.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість за спожиту в період з травня 2022 року по листопад 2023 року теплову енергію в розмірі 114 326,05 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 148,91 грн втрат від інфляції та 5 149,37 грн 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що ним повністю сплачено теплову енергію в заявлений позивачем період на підставі підписаних між сторонами актів, у зв`язку з чим вимоги позивача вважає необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову.

Проте, у відповіді на позов позивачем зазначається, що сума основного боргу в розмірі 114 326,05 грн утворилась у зв`язку з переглядом вартості спожитої теплової енергії в грудні 2021 року - березні 2022 року, зважаючи на зміну тарифів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 та відповідно здійснення відповідних коригувань за грудень 2021 року та лютий 2022 року.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

23 листопада 2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу", якою встановлено механізм зміни теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу.

Постановою, зокрема, визначено, що зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом;

- про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

Щодо наданих відповідачем актів приймання передавання товарної продукції суд зазначає наступне.

В Акті приймання-передавання товарної продукції за грудень 2021 року (наданому відповідачем) у колонці «коефіцієнт перерахунку» зазначено коефіцієнт 2,22.

В Акті приймання-передавання товарної продукції та обліковій картці за грудень 2022 року (доданому позивачем до позовної заяви) здійснено «Добор/перерахунки за 12.2021» у колонці «коефіцієнт перерахунку» зазначено коефіцієнт 2,11 та відповідно «Повернення/перерахунки за 12.2021» зазначено коефіцієнт 2,22.

Тобто у грудні 2022 року здійснено перерахунок вартості теплвової енергії за грудень 2021 року в бік зменшення за коефіцієнтом 2,11.

Відповідно в Акті приймання-передавання товарної продукції за лютий 2022 року (наданому відповідачем) у колонці «коефіцієнт перерахунку» зазначено коефіцієнт 1.

В Акті приймання-передавання товарної продукції та обліковій картці за травень 2022 року (доданому позивачем до позовної заяви) здійснено «Добор/перерахунки за 02.2022» у колонці «коефіцієнт перерахунку» зазначено коефіцієнт 2,81 та відповідно «Повернення/перерахунки за 12.2021» зазначено коефіцієнт 1.

Тобто у травні 2022 року здійснено перерахунок у бік збільшення за коефіцієнтом 2,81.

Таким чином, у наданих позивачем за травень 2022 року та грудень 2022 року актах приймання-передавання товарної продукції та облікових картках відображено «Добор/перерахунки» та відповідно «Повернення/перерахунки».

Здійснене у травні 2022 року та грудні 2022 року коригування нарахувань за поставлену теплову енергію за період з грудня 2021 року по березень 2022 року відображено в актах приймання-передавання товарної продукції та облікових картках за травень та грудень 2022 та у Деталізованій інформація про коригування нарахувань за теплову енергію згідно з договором №340291 за період виникнення заборгованості (з 01.05.2022 - 01.12.2023).

Таким чином, суд зазначає що позивачем здійснено перерахунок коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної вартості природного газу за одиницю продукції на виконання Постанови № 1209, при цьому таке коригування є обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 12 ГК України, одним з основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є регулювання цін і тарифів.

Відповідно до абз. 3 та 6 ст. 6 Закону України «Про теплопостачання», державна політика у сфері теплопостачання базується, зокрема, на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики.

Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, зокрема, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про теплопостачання»).

Згідно з ч. 1, 2, 13, 15 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»: тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; - встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Таким чином, тариф на теплову енергію є державною регульованою ціною.

Відповідно до постанови № 1209, механізм зміни нарахувань за теплову енергію/ послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (встановлених уповноваженими органами) передбачає визначення коефіцієнтів перерахунку (К) з урахуванням диференціації тарифів через наявність (відсутність) центральних та/або індивідуальних теплових пунктів та витрат на встановлення вузлів обліку теплової енергії, а також окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного системою автономного теплопостачання, яка використовує природний газ при виробництві теплової енергії.

Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

На підтвердження розміщення інформації на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань позивачем надано до відповіді на відзив скрін власного веб-сайту про розміщення відповідної інформації щодо набрання чинності Постанови № 1209 та щодо зобов`язань змінювати розмір нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів «Інші».

Крім того, відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3 Додатку № 3 сторони погодили можливе змінення тарифів в період дії договору.

Враховуючи викладене, у договорі сторонами визначено орієнтовний обсяг постачання/споживання теплової енергії та її вартість; розрахунок вартості поставленої теплової енергії здійснюється на підставі наданих абонентом відомостей споживання за тарифами, діючими у конкретному місяці, тобто відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

Постановою № 1209 внесено зміни, в тому числі до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила № 1198).

Відповідно до п. 36 Правил № 1198 Теплопостачальна організація зобов`язується, в тому числі змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.

Згідно з п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

При цьому при здійсненні коригувань відповідно до постанови № 1209 розмір нарахувань за спожиту теплову енергію змінено як у бік збільшення, так й у бік зменшення.

Крім того, позивачем враховано наявну у відповідача переплату за теплову енергію в розмірі 3 480,68 грн, яка відображена в підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2022.

Таким чином, судом не беруться до уваги посилання відповідача про безпідставність застосування позивачем коефіцієнту перерахунку по газу, оскільки відповідне донарахування здійснено позивачем згідно з нормами чинного законодавства, тобто проведений позивачем розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період є таким, що відповідає умовам договорів та положенням закону.

Також судом враховано, що можливість корегування позивачем вартості теплової енергії у звязку зі зміною тарифів, зокрема на підставі постанови № 1209 підтверджена також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 910/4820/23.

Під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів оплати теплової енергії в розмірі 114 326,85 грн, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення вартості такої теплової енергії є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17 148,91 грн втрат від інфляції та 5 149,37 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України, а отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 148,91 грн втрат від інфляції та 5 149,37 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахування задоволення позовних вимог на відповідача підлягає покладенню судовий збір сплачений позивачем за подання даного позову в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Електронприлад" (04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, код 14312134) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; код 40538421) основний борг у розмірі 114 326,85 грн (сто чотирнадцять тисяч триста двадцять шість грн 85 коп.), інфляційні втрати у розмірі 17 148,91 грн (сімнадцять тисяч сто сорок вісім грн 91 коп.), 3% річних у розмірі 5 149,37 (п`ять тисяч сто сорок дев`ять грн 91 коп.), а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім 91 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 03.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова