Постанова

від 26.06.2024 по справі 752/3090/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 752/3090/19

провадження № 61-7376св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б. у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заступник Генерального прокурора в інтересах Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки, загальною площею 3,5464 га, (кадастрові номери 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120), що розташовані на 21-му км Столичного шосе у місті Києві (далі - спірні земельні ділянки), та передати їх у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Позов мотивовано тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1 » земельні ділянки, загальною площею 74,69 га, передано Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» (далі - ОКЖК «Котміст») у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду.

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки, площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га, видано державні акти, серії ЯЖ, № № 006272, 006273 та 006274, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА)).

Після отримання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» внесло їх до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі - ТОВ «Будівельна спілка»).

Земельну ділянку, площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки, площею 34,3740 га, що належала ТОВ «Будівельна спілка», на підставі договору дарування від 29 січня 2009 року № 183 відчужено ОСОБА_1 , який отримав на цю земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, державний акт, серія ЯЖ, № 920172, зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 27 квітня 2009 року за № 07-7-04459.

Земельну ділянку площею 6,0799 га ОСОБА_1 поділив на 32 ділянки, кадастрові номери 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090- 8000000000:90:371:0120, а інші земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0090, 8000000000:90:371:0094, 8000000000:90:371:0096, 8000000000:90:371:0098, 8000000000:90:371:0099, 8000000000:90:371:0103, 8000000000:90:371:0108, 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111, 8000000000:90:371:0112, 8000000000:90:371:0113, 8000000000:90:371:0114, 8000000000:90:371:0118, 8000000000:90:371:0119 відчужив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в справі № 910/3724/14, задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1»; визнано недійсними видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки, серії ЯЖ, № № 006272, 006273 і 006274, зареєстровані ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 08 січня 2008 року за № № 07-8-00191, 07-8-00192 та 07-8-00193, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібна затока» права власності на спірні земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки, серії ЯЖ, № № 006272, 006273 та 006274, а також визнання відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, залишено без змін.

Прокурор зазначав, що Київська міська рада вийшла за межі визначених законом повноважень при наданні спірних земельних ділянок ОКЖК «Котміст», тому реалізація Київською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельними ділянками, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не є вираженням волі територіальної громади.

У липні 2020 року заступник Генерального прокурора подав заяву про зміну підстав позову, якою доповнено підстави позову, в якій вказував, що спірні земельні ділянки належать до обмежено оборотоздатних об`єктів і не можуть перебувати у приватній власності, оскільки рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 174/649 створено ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

Спірні земельні ділянки перебувають у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро, що відповідно до вимог законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», ЗК України, ВК України та статті 178 ЦК України унеможливлює їх перебування у приватній власності, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 14 серпня 2020 року в позові відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав Київській міській раді та органам прокуратури було відомо ще в 2011 році, однак позов пред`явлений до суду лише у лютому 2019 року.

Київський апеляційний суд постановою від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнив частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельні ділянки, загальною площею 3,5464 га, кадастрові номери 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0091, 8000000000:90:371:0092, 8000000000:90:371:0093, 8000000000:90:371:0095, 8000000000:90:371:0097, 8000000000:90:371:0100, 8000000000:90:371:0101, 8000000000:90:371:0102, 8000000000:90:371:0104, 8000000000:90:371:0105, 8000000000:90:371:0106, 8000000000:90:371:0107, 8000000000:90:371:0115, 8000000000:90:371:0116, 8000000000:90:371:0117, 8000000000:90:371:0120, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою 45 163 684,78 грн, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні земельні ділянки розташовані в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпро, отже, є землями природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим надання їх у приватну власність вимогами законодавства України заборонено.

Належні ОСОБА_1 земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1», яке судовим рішенням визнане недійсним, що свідчить про відсутність волі територіальної громади м. Києва на таке вибуття.

Встановивши, що в заяві про зміну підстав позову заступник Генерального прокурора вказував, що заявлений позов є негаторним, який можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх повернення у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради з огляду на те, що позовна давність до негаторного позову не застосовується.

Верховний Суд постановою від 16 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року - без змін.

Касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що суд апеляційної інстанції, правильно визначившись з характером позову, встановивши факт знаходження спірних земельних ділянок у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що перебуває у комунальній власності, та їхню належність до земель водного фонду, обґрунтовано керувався тим, що заступник Генерального прокурора, змінюючи підстави позову, по суті пред`явив негаторний позов та просив повернути землі у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради з посиланням на статті 152 ЗК України та 391 ЦК України, а тому, враховуючи, що негаторний позов можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 та залишити в цій частині в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 351/592/18, від 26 жовтня 2022 року в справі № 308/4805/19, від 19 листопада 2022 року в справі № 521/15511/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 на час звернення заступника Генерального прокурора України до суду із цим позовом у лютому 2019 року належала ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 червня 2010 року, витягом з Державного реєстру правочинів та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ, № 779385. Отже, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі.

Також вказує на те, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки, звертаючись до суду з позовом, прокурор просив суд витребувати спірні земельні ділянки, а суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року заступник Генерального прокурора подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та необґрунтованими, не впливають на правильність вирішення спору судом апеляційної інстанції, висновки якого вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Також вказує на те, що на час звернення до суду із цим позовом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 не було зареєстровано за ОСОБА_2 . Таке право було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 25 травня 2020 року. Оскільки на час реєстрації права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні обтяження та арешт спірної земельної ділянки, то заявнику було відомо про наявний судовий спір та він не був позбавлений права повідомити суд про свої майнові права на спірне нерухоме майно. Вказує, що, звертаючись до суду із касаційною скаргою, ОСОБА_2 діє недобросовісно.

Крім того, зазначає, що відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2023 року № 05702-10227 документи, що посвідчували право власності на спірну земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 згідно з даними Міського земельного кадастру ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) станом на 31 грудня 2021 року не реєструвались та не видавалися. Також вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 не повідомляв суд про відчуження ним спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 ОКЖК «Котміст» передано у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки, загальною площею 74,69 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На передані у власність ОКЖК «Котміст» земельні ділянки, площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га, кооперативу було видано державні акти, серія ЯЖ, №№ 006272 , 006273 та 006274, які зареєстровані 08 січня 2008 року ГУ земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА).

Згідно з рішенням загальних зборів ТОВ «Будівельна спілка» від 21 лютого 2008 року вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» вніс до статутного капіталу цього товариства.

На підставі договору дарування, посвідченого 29 січня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М., земельну ділянку, площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки, площею 34,3740 га, та належала ТОВ «Будівельна спілка», було відчужено на користь ОСОБА_1

27 квітня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 6,0799 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0042, серія ЯЖ, № 920172.

Вказану земельну ділянку, площею 6,0799 га, ОСОБА_1 поділив на 32 земельні ділянки, після чого отримав 32 державні акти на право власності на ці земельні ділянки, зокрема акт серії ЯЗ № 204971, на земельну ділянку, площею 0,0872 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0094.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року, у справі № 910/3724/14 задоволено позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави, зокрема визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 355/3189 та видані ОКЖК «Котміст» державні акти на право власності на земельні ділянки, серії ЯЖ, №№ 006272, 006273 і 006274, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ТОВ «Срібна затока» права власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року у вказаній частині залишено без змін.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» з метою кращого збереження історико-культурної спадщини міста, поліпшення її наукового дослідження та популяризації серед трудящих затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території міста Києва згідно з додатками № № 1, 2.

Відповідно до додатка № 1 до вказаного рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури міста Києва» ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» (далі - острів Жуків) і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Рішенням Київської міської ради VI сесії XXIII скликання від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» острів Жуків оголошено ландшафтним заказником місцевого значення. Зазначений заказник створений без вилучення земельних ділянок, які він має, а саме землі Лісового господарства «Конча-Заспа» та Колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві» підтверджено статус острова Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту, про що вказано у підпункті 3.4.1 додатка № 1 до розпорядження.

Згідно з інформаційною довідкою від 13 липня 2020 року № 01-03/110, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Спицею P. O., спірні земельні ділянки розміщені в південній частині острова Жуків, створеного рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649. Поєднання спірних ділянок утворює два цілісних ареали. Південний розміщений неподалік лівого берега оз. Конча, а північний - біля протоки (рукава) Дніпра. Згідно з геоморфологічною картою Києва спірні земельні ділянки повністю розташовані в межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпра.

Відповідно до висновку, складеного спеціалістом у сфері архітектури і містобудування Корольонок С. С. , щодо визначення відповідності (невідповідності) розташування території земельних ділянок 8000000000:90:371:0042, :0090, :0091, :0092, :0093, :0094, :0095, :0096, :0097, :0098, :0099, :0100, :0101, :0102, :0103, :0104, :0105, :0106, :0107, :0108, :0109, :0110, :0111, :0112, :0113, :0114, :0115, :0116, :0117, :0118, :0119, :0120, :0165, :0171, :0173, :0174, :0175 до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва від 05 серпня 2020 року, для визначення відповідності (невідповідності) розташування спірних земельних ділянок до території зони охоронюваного ландшафту міста Києва було проведено кореляцію (пошарове накладання, суміщення в ідентичному масштабі) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок на основний кресленик історико-архітектурного опорного плану та, паралельно, кореляцію (суміщення) скріншоту з публічної кадастрової карти зазначених ділянок, території охоронюваного ландшафту, що показаний штрихуванням, на карту-схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та земельних ділянок, переданих під забудову ОКЖК «Котміст», та зроблено висновок, що шляхом кореляції та порівняння доведено, що зазначені кадастрові ділянки розташовані на території охоронюваного ландшафту.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У частинах першій і другій статті 400 ЦПК України зазначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що його не було залучено до участі в справі, проте суд прийняв рішення про його права, свободи, інтереси та обов`язки, адже він набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2010 року, укладеним між ним та ОСОБА_1

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Ураховуючи специфіку спірних правовідносин, зокрема оскарження судового рішення апеляційного суду особою, яка не брала участі у розгляді справи, під час перегляду справи в касаційному порядку необхідно встановити, чи було вирішено судом під час ухвалення оскарженого судового рішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).

Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено також положеннями статей 17, 18 ЦПК України.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року в справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року в справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року в справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року в справі № 931/651/20.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок. І такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року в справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року в справі № 01/1494 (14-01/1494), від 13 жовтня 2021 року в справі № 917/1697/20.

Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).

Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду від 15 травня 2024 року в cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в cправі № 913/567/19).

Отже, наведеними нормами передбачено право особи подати касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що за договором купівлі-продажу від 11 червня 2010 року придбав у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1107 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092, що розташована за за адресою: АДРЕСА_1 .

До касаційної скарги заявник додав копії договору купівлі-продажу від 11 червня 2010 року, витягу з Державного реєстру правочинів від 11 червня 2010 року; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 за ОСОБА_2 зареєстровано 19 травня 2020 року.

Тобто як на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, 14 серпня 2020 року, так і на дату ухвалення постанови апеляційного суду, 11 травня 2021 року, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092.

Крім того, як відомо з матеріалів справи, заступник Генерального прокурора до позовної заяви додав, зокрема, копію інформаційної довідки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06 лютого 2018 року, за змістом якої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради до 01 січня 2013 року зареєстровано, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092, площею 0,1107 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності за ОСОБА_2 ; документ, що посвідчує право - Державний акт від 08 липня 2010 року серії ЯЕ, № 779385 (т. 1, а. с. 82).

Тобто, під час звернення до суду прокурор був обізнаний та ним до суду була надана інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Водночас у позовній заяві відповідачами зазначено ОСОБА_1 , ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка».

Заступник Генерального прокурора у цій справі клопотань про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів, зокрема ОСОБА_2 , не заявляв.

Апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 повернути, зокрема земельну ділянку

з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Отже, ухвалене апеляційним судом в оскаржуваній частині рішення безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , створює для нього несприятливі наслідки.

Відповідно до частини першої статті 315 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

У частині першій статті 378 ЦК України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Оскаржуваним судовим рішенням порушене право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, однак він не був залучений до участі в справі та був позбавлений процесуальної можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів щодо необґрунтованості позову.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права та до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20), від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) сформульовані правові висновки про те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Поняття «сторона в спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона в процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, позивач повинен залучити до участі в справі в якості відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов`язки впливає оскаржуване ним рішення і чиї права можуть бути порушені.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Апеляційний суд частково задовольнив позов у справі з неналежним складом сторін, адже ОСОБА_2 не був залучений до участі в справі співвідповідачем за клопотанням позивача.

Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, однак суд першої інстанції цей обов`язок також не виконав.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1107 га, з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та не був залучений до участі у справі, то судові рішення підлягає скасуванню в оскаржуваній ним частині на підставі пункту 8 частини першої статті 411 та частини третьої статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги по суті спору, оскільки вони не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі в справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє частково, скасовує судові рішення (рішення суду першої інстанції - з виходом за межі касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України) та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо скасування раніше прийнятої постанови касаційного суду

У цій справі відбувся касаційний перегляд за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Верховний Суд постановою від 16 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року - без змін.

У травні 2023 року ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092.

Відповідно до статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

З огляду на висновки Верховного Суду в цій постанові необхідно скасувати раніше прийняту постанову Верховного Суду від 16 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного розгляду справа передається до суду першої інстанції (спір остаточно не вирішений), розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, постанову Верховного Суду від 16 вересня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:371:0092 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік