Ухвала

від 03.07.2024 по справі 457/1/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 457/1/24

провадження № 61-7159ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 15 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 .

Судовий розгляд призначено у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про повернення до підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення до підготовчого засідання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року, ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 18 квітня 2024 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 травня 2024 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд у підготовчому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Щодо касаційного оскарження ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася, що виключає можливість її перегляду в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року слід відмовити.

Щодо касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, передбачені частиною першою статті 353 ЦПК України.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Встановивши, що ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення до підготовчого засідання не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні, тому право заявника на доступ до правосуддя судом апеляційної інстанції порушено не було.

При цьому повернення апеляційної скарги, яка подана на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та не порушує його права на судовий захист, оскільки він не позбавлений можливості включити свої заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи у разі його незгоди з таким рішенням.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зроблено висновок про те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про відмову у залишенні заяви без розгляду, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 28 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник