Постанова

від 02.07.2024 по справі 295/2162/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2162/23 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/2162/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: міська громадська організація «Гаражний кооператив «Кам`янка», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ширяєва Олена Володимирівна, державний реєстратор Високівської сільської ради Житомирської області Осіпчук Леся Миколаївна, ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 адвокат Біленький В.В. звернулись з даним позовом, в якому просили:

-скасувати державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_3 на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка», за адресою: м. Житомир, вул. Миру, 100, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2598623818040, номер запису про право власності 47056111 від 09.02.2022, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63855162 від 14 червня 2022 року;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом на 1/6 частку в праві власності на вказаний гараж, що належав батьку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/2 частку в праві власності на цей гараж та право власності на спадщину за законом на 1/6 частку в праві власності на вказаний гараж, що належав чоловіку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивувався тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті від 1/8 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках по 1/3 належить кожному спадкоємцю: доньці - ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 ), сину - ОСОБА_6 .

Також після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за законом, яка складається із гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться на території міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка» за адресою: м.Житомир, вул. Миру, 100, загальною площею 37 кв.м. з підвалом.

Довідкою міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка» № 134 від 12.01.2023 підтверджено, що ОСОБА_7 з 2005 року був членом гаражного кооперативу «Кам`янка» та володів гаражем № НОМЕР_1 , за який повністю сплатив пай в сумі 400 гривень, згідно з розрахунковою книжкою від 19.05.2005. Іншою довідкою Гаражного кооперативу «Кам`янка» №136/23 від 16.02.2023 підтверджено, що гараж № НОМЕР_1 , розміром 37 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та побудований у 2005 році, належав померлому ОСОБА_7 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №19/02-14 від 27.01.2023, виданою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В., спадкоємцю ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/2 частку в праві власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Міської громадської організації «Гаражний кооператив Кам`янка» за адресою: АДРЕСА_2 , та свідоцтва про право власності на спадщину за законом на 1/6 частку в праві власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка», за адресою: м. Житомир, вул. Миру, 100, які належали чоловіку ОСОБА_5 , який номер 12.01.2020.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №20/02-14 від 27.01.2023, виданою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В., спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на 1/6 частку в праві власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка», за адресою: м. Житомир, вул. Миру, 100, що належали батьку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій мотивовані відсутністю правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності померлого на вищевказаний гараж. До того ж, нотаріусом отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на зазначений гараж та виявлено державну реєстрацію права власності за іншою особою. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2598623818040. Номер запису про право власності 47056111.

Вказаний об`єкт нерухомого майна незаконно зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_6 . Відповідач не був спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , однак після його смерті та в період оформлення права на спадщину спадкоємцями (іншими особами), набув незаконно право власності на гараж № НОМЕР_1 і членство у Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Кам`янка».

Довідкою № 138/23 від 03.03.2023 Міська громадська організація «Гаражний кооператив Кам`янка» підтверджує, що після смерті ОСОБА_5 , який володів гаражем № НОМЕР_1 в ГК «Кам`янка», із заявою від 18.06.2020 звернувся його онук ОСОБА_3 (спадкоємець), якому видано довідку № 126 від 04.02.2022 щодо членства в кооперативі. Незаконність оформлення відповідачем права власності на спірний гараж полягає у тому, що ОСОБА_8 не вступав в спадкові права та не був спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , а отже правових підстав для набуття ним права власності в розумінні статей 1216, 1223 ЦК України, не було.

Вважають, що вказані порушення майнових прав позивачів ОСОБА_8 перешкоджають нотаріусу в оформленні їх спадкових прав з видачею свідоцтв про право на спадщину щодо спірного гаража, тому позивачі змушені звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_3 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - його дідусь.

За життя ОСОБА_5 державна реєстрація права власності на гараж не проводилась. Членство в гаражному кооперативі після смерті ОСОБА_5 набула його дружина - ОСОБА_2 , яка 18 червня 2020 року розпорядилась своїм членством в ГК «Кам`янка» на його користь .

09 лютого 2022 року він зареєстрував право власності на гараж, як об`єкт нерухомого майна. Таким чином, право власності на об`єкт нерухомості - гараж набуто ним правомірно.

А позивач ОСОБА_1 взагалі не зверталась до гаражного кооперативу з метою отримання членства в піврічний строк з моменту смерті ОСОБА_5 .

Членство в гаражному кооперативі ним набуто не в порядку спадкування, а в передбачений законом спосіб - внаслідок передачі членства і державна реєстрації права власності на спірний гараж проведено на підставі офіційних документів, наданих гаражним кооперативом.

Починаючи із 18 червня 2020 року він здійснював щомісячну оплату членських внесків та використаної електроенергії, що впродовж майже трьох років (до моменту подачі позовної заяви) не заперечувалось та толерувалось позивачами по справі.

З огляду на положення статті 328 ЦК України він є добросовісним набувачем та законним власником цього гаражу і його право власності є непорушним в силу закону.

Крім того, позивачами пропущені строки надання суду письмових доказів та не надано доказів того, що були будь які перешкоди для надання таких доказів у встановлені Законом та судом строки, а тому такі докази не можуть бути визнані належними. Натомість судом першої інстанції була винесена ухвала про приєднання таких доказів до матеріалів справи, що на його думку є порушенням вимог ЦПК.

У поданому відзиві, представник позивачів просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для скасування рішення місцевого суду. Також просить стягнути з відповідача на користь позивачів витрати понесенні останніми під час розгляду апеляційної скарги, після подання доказів оплати і детального опису понесених витрат.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Сможук-Семенюк Г.П. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити і надала пояснення, які відповідають доводам скарги.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Біленький В.В. апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке на їх думку є законним і обґрунтованим, - залишити без змін. Також представник просив вирішити питання стягнення судових витрат із відповідача, які понесені позивачами на правову допомогу, шляхом ухвалення додаткового рішення після надання ним доказів оплати та опису виконаних робіт.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що остання після смерті чоловіка ОСОБА_5 не набула у встановленому законодавством членства у гаражному кооперативі «Камянка», у зв`язку із чим не мала права вирішувати питання щодо передачі спірного гаражу у власність відповідача. Оформлення речових прав на вказаний гараж і його державна реєстрація за ОСОБА_3 порушує законні права спадкоємців ОСОБА_5 на його спадкове майно.

Колегія апеляційного суду погоджується із таким висновком місцевого суду виходячи із наступного.

Статтею 11 Закону України від 10.07.2003 №1087-IV «Про кооперацію» (надалі Закону №1087-IV) передбачено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу встановлюються статутом кооперативу (стаття 8 Закону №1087-IV). У матеріалах справи Статут кооперативу відсутній.

Статтею 13 Закону №1087-IV передбачено, що у разі смерті члена кооперативу - фізичної особи членство в кооперативі припиняється, а отже у відповідності до положень пункту 2 статті 219 ЦК України воно не входить до складу спадщини.

Пленум Верховного суду України у постанові №5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» (п.п. «б» пункту 8) роз`яснив, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

Судом встановлено, що при житті, зокрема 19 травня 2005 року, ОСОБА_5 повністю сплатив пайовий внесок до Гаражного кооперативу «Кам`янка», не зареєструвавши при цьому в установленому порядку право власності на належний йому гараж.

А за приписами статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Із матеріалів справи убачається, що 18 червня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до голови правління ГК «Кам`янка» із заявою, у якій просила виключити її з членів Гаражного кооперативу «Кам`янка» та переоформити її гараж № НОМЕР_1 на ОСОБА_3 (т.1, а.с.71 на звороті). У свою чергу, цього ж дня відповідач подав голові правління вказаного кооперативу заяву, у якій просив прийняти його у члени Гаражного кооперативу «Кам`янка» (т.1, а.с.72).

Останнім було сплачено вступний внесок у сумі 1500,00 грн та здійснювалася оплата за використану електроенергію (т.1, а.с.73-74, 150-152).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 після смерті чоловіка зверталася до правління Гаражного кооперативу «Кам`янка» із заявою про прийняти її у члени кооперативу, що рішенням правління чи голови кооперативу позивачку було прийнято до кооперативу, та що таке рішення було затверджене загальними зборами його членів.

Також у матеріалах справи є довідка голови правління ГК «Кам`янка» №39/23 від 03 березня 2023 року, у якій зазначено, що "на момент передачі членства в ГК «Кам`янка» ОСОБА_2 (згідно заяви від 18.06.2020) ОСОБА_3 не була членом кооперативу ГК «Кам`янка»" (т.1, а.с.170). Зазначене підтверджується також змістом відповіді, яка надана 10 травня 2023 року головою правління ГК «Кам`янка» на запит адвоката Біленького В.В. (т.1, а.с.173).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 (т.2 а.с.59), 18 червня 2020 року у приміщенні правління ГК «Кам`янка» вона не заперечувала проти того, щоб її онук ОСОБА_3 користувався спірним гаражем. Їй дали на підпис заповнений бланк, змісту якого не роз`яснили, а сама його прочитати не змогла в силу свого віку та поганого зору. Як їй пояснили, підписання такого документу було необхідне для користування гаражем. Згоди на переоформлення гаражу вона не надавала, та згодом дізналася про порушення своїх прав.

Вказані обставини підтвердили у своїх поясненнях в апеляційному суді і позивач ОСОБА_1 (донька ОСОБА_2 ), а також представник позивачів адвокат Біленький В.В.

Таким чином, є правильним висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_2 не набула у встановленому законодавством порядку членства у гаражному кооперативі «Кам`янка», отже вона і не могла бути виключена з членів цього кооперативу та не була наділена правом вирішувати питання щодо передачі у такий спосіб спірного гаражу ОСОБА_3 .

Відтак, останній набув право власності на вказане нерухоме майно із порушенням чинного законодавства та охоронюваних законом прав співвласника майна ОСОБА_2 та спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Тому, належним способом захисту порушених прав позивачів є скасування державної реєстрації речових прав відповідача на спірний гараж.

Враховуючи відсутність правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно, і у зв`язку з цим відмову приватним нотаріусом у видачі свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя та на право власності на спадщину за законом від 27 січня 2023 року, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив і позовні вимоги щодо визнання права власності, оскільки іншим шляхом захистити спадкові права та законні інтереси позивачів неможливо.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 03 липня 2024 року.