Рішення

від 02.07.2024 по справі 500/2254/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2254/24

02 липня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного агенства лісових ресурсів України про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просить стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 15.12.2023 та по день прийняття судового рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після прийняття рішення Тернопільським окружним адміністративним судом від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 у відповідача, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць. 04.04.2024 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду залишено без змін. 18.12.2023 Державне агентство лісових ресурсів України прийняло наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Однак, даний наказ було прийнято виключно формально та такий не створив жодних юридичних наслідків, поновлення на посаді не відбулось. В Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарстві відсутні будь які засоби для виконання функцій та працевлаштуванні працівників. Відповідач не подав відомостей до контролюючих органів про працевлаштування ОСОБА_1 . Зважаючи на відсутність робочого місця, ОСОБА_1 звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України із заявою про надання йому інформації про місце праці, посадовий оклад, функціональні обов`язки. На вказаний лист Державне агентство лісових ресурсів України не надало жодної конкретної відповіді на поставлені запитання, лише повідомило, що ОСОБА_1 необхідно діяти у відповідності до законодавства України, Положення про Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства.

На думку позивача, Державне агентство лісових ресурсів України лише формально видало наказ про поновлення на посаді, однак відповідач реально не виконав рішення судів та не поновив ОСОБА_1 на роботі, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Державним агентством лісових ресурсів України подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на негайне виконання судового рішення видано наказ № 549-к від 18.12.2023 про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, перераховано середньомісячний заробіток у сумі: 18290,79 грн. заробітна платня, 4089,87 грн. податок на доходи фізичних осіб, 340,82 грн. військовий збір, що загалом 22039,84 грн. За наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 500/587/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін. У зв`язку з вищевикладеним відповідач зобов`язаний виплатити позивачу залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.12.2022 по 14.12.2023 в розмірі 259912,24 грн. із розрахунку: 281952,08 грн. 22 039,84 грн.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 15.12.2023 абсолютно безпідставна, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач жодним чином не спростував жодного доводу зазначеного в позовній заяві про не виконання Державним агентством лісових ресурсів України рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року в частині поновлення на роботі. Враховуючи наведене сторона позивача розцінює таку поведінку відповідача, як визнання факту не виконання рішення суду та не поновлення позивача на займаній посаді.

У зв`язку з перебуванням, головуючого судді у відпустці розгляд справи продовжено за межами строків передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 480-к від 05.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06.12.2022. Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 281952,грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущене до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 500/587/23 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 залишено без змін.

18.12.2023 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 549-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", згідно якого позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів з 06.12.2022. Підстава: рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23; доповідна записка завідувача юридичного сектору ОСОБА_2 від 18.12.2023.

Також відповідачем перераховано середньомісячний заробіток у сумі: 18290,79 грн. заробітна платня на підставі платіжної інструкції №598 від 21.12.2023, 4089,87 грн. податок на доходи фізичних на підставі платіжної інструкції №595 від 21.12.2023, 340,82 грн. військовий збір на підставі платіжної інструкції №596 від 21.12.2023, що загалом 22039,84 грн.

Вважаючи, що суб`єкт владних повноважень реально не виконав рішення судів та не поновив ОСОБА_1 на роботі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У ч.5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 ст.14 КАС України).

Частинами 1, 2 ст.370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Вказана норма узгоджується з ч.8 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі КзпП України), якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені в ст.65 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Так, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, передбачена у ст.236 КЗпП України.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень ст.236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно має виконуватися не за загальним правилом - з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

При цьому, суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст.236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна позиція суду висловлена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 в справі №580/5185/20.

Як встановлено судом, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23, Державним агентством лісових ресурсів України 18.12.2023 видано наказ № 549-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", згідно якого позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів з 06.12.2022.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховним Судом в справі №640/19103/19 висловлено, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст.236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Виходячи зі змісту ст.236 КЗпП України, суд вважає, що наведена норма не розповсюджується на відносини, що виникли у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в частині зобов`язання виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ст.235 КЗпП України.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2019 у справі №711/8446/16-ц, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом ст.236 КЗпП України слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 фактично виконане 18.12.2023 прийняттям Державним агентством лісових ресурсів України наказу № 549-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ".

Доводи позивача про те, що в Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарстві відсутні будь які засоби для виконання функцій та працевлаштуванні працівників, внаслідок чого відповідачем не було належним чином виконане рішення про поновлення позивача на посаді, суд вважає помилковими.

У даному випадку, докази на підтвердження ухилення відповідача від фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на не допуск позивача на роботу, його робоче місце та/або відсторонення позивача від виконання обов`язків, обумовлених його посадою, матеріали справи не містять, сторонами також не надані.

Посилання позивача на те, що відповідач не подав відомостей до контролюючих органів про його працевлаштування також не впливають на питання своєчасного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06.12.2022.

Лист Державне агентство лісових ресурсів України про необхідність ОСОБА_1 діяти у відповідності до законодавства України, Положення про Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, затверджене наказом Держлісагенства від 22.06.2021 №384, а також до наказу Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08.04.2022 №16, за результатами розгляду звернення позивача про надання йому інформації про місце праці, посадовий оклад, функціональні обов`язки, також не є свідченням створення перешкод у поновленні позивача на посаді на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23.

В розрізі встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що у позивача не виникає право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до ст.236 КЗпП України за період з 15.12.2023 по день прийняття судового рішення у справі, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних дій, бездіяльності, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення коштів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Державне агенство лісових ресурсів України (місцезнаходження: вул.Руставелі Шота, 9А, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 37507901).

Головуючий суддяМандзій О.П.