Постанова

від 18.11.2024 по справі 500/2254/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2254/24 пров. № А/857/17709/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Судді-доповідача Шевчук С. М.,

суддів Кухтея Р.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 500/2254/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення коштів,-

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМадзій О.П.дата складання повного тексту рішення02.07.2024

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просив суд стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України на його користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 15.12.2023 та по день прийняття судового рішення у справі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення коштів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема в доводах апеляційної скарги вказує, що рішенням Тернопільським окружним адміністративним судом від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 поновлено позивача на посаді та зобов`язано виплати середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць.

04.04.2024 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду залишено без змін.

18.12.2023 Державне агентство лісових ресурсів України прийняло наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Однак, даний наказ було прийнято виключно формально та такий не створив жодних юридичних наслідків, поновлення на посаді не відбулось, оскільки у Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарстві відсутні будь які засоби для виконання функцій та працевлаштування працівників. Відповідач не подав відомостей до контролюючих органів про працевлаштування ОСОБА_1 . Зважаючи на відсутність робочого місця, апелянт вважає, що Державне агентство лісових ресурсів України лише формально видало наказ про поновлення на посаді, реально не виконало рішення судів та не поновило ОСОБА_1 на роботі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом був відсутній предмет спору, оскільки ОСОБА_1 не надав виконавчий лист щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року.

Крім того відповідач зазначає у своїх поясненнях, що Державне агентство лісових ресурсів України не може бути учасником даного адміністративного спору, оскільки позивач є працівником Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) та заробітна плата виплачується ним, а не Державним агентством лісових ресурсів України (код ЄДРПОУ 37507901).

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять докази щодо ухилення відповідача від фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на не допуск позивача на роботу, його робоче місце та/або відсторонення позивача від виконання обов`язків, обумовлених його посадою.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 480-к від 05.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06.12.2022. Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 281952,грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущене до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 500/587/23 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 залишено без змін.

18.12.2023 Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 549-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", згідно якого позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства начальника відділу лісового та мисливського господарства, охорони і захисту лісів з 06.12.2022. Підстава: рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 500/587/23; доповідна записка завідувача юридичного сектору ОСОБА_2 від 18.12.2023.

ОСОБА_1 незважаючи на поновлення на посаді, вважає, що він не був допущений до роботи, тобто фактично не поновлений на службі, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання рішення суду про поновлення на роботі та є підставою для стягнення з роботодавця у відповідності до статті 236 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на заявлені відповідачем у поясненнях твердження, що Державне агентство лісових ресурсів України (код ЄДРПОУ 37507901) не може бути учасником даного адміністративного спору, оскільки позивач є працівником Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145) та заробітна плата виплачується ним, а не Державним агентством лісових ресурсів України (код ЄДРПОУ 37507901)

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним твердженням, оскільки в силу статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Роботодавцем по відношенні до ОСОБА_1 є Державне агентство лісових ресурсів України, оскільки останнє призначає та звільняє з посади, надає відпустки та вчиняє інші дії, що підтверджується наявними у справі доказами та свідчать про службові (трудові) відносини між позивачем та відповідачем.

Місце роботи ОСОБА_1 є посада заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35219145), яке є окремою юридичною особою, що входить до структури Державного агентства лісових ресурсів України. Оплата праці, про яку зазначає відповідач проводиться за рахунок державних асигнувань, на підставі кошторису для регіональних управлінь, який затверджується Державним агентством лісових ресурсів України, в тому числі і для Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Крім того відповідач у даній справі вказує на ту обставину, що рішення суду було виконано саме Державним агентством лісових ресурсів України.

Повертаючись до обставин справи №500/587/23 колегія суддів зазначає, що суд стягнув з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 281952 грн 08 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо стягнення з Державного агентства лісових ресурсів України середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 15.12.2023 року по день прийняття судового рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Основного закону України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частина 1 ст.129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці у заробітку за час затримки.

Відповідно до висновку Верховного Суду, відображеного у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №260/1424/18 негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Також судом апеляційної інстанції враховано висновок Верховного Суду, відображений у п. 35-37 постанови від 21 жовтня 2021 року по справі №640/19103/19 та у п. 46-49 постанови від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20, відповідно до яких відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 820/2894/16. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що нормами КЗпП України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами ст. 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.

Аналогічний правовий висновок заначений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16 і апеляційний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

Судом встановлено, що період з приводу якого звернувся позивач з позовом у даній справі, не відноситься до періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а є періодом за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі №500/587/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06 грудня 2022 року, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, не виконано виходячи з наступного.

18 грудня 2023 року Державне агентство лісових ресурсів України видало наказ №549-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » з 06 грудня 2022 року.

В даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що винесення відповідачем наказу №459-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » уже відбулось із затримкою на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023, оскільки таке рішення в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Що ж стосується видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, то колегія суддів зазначає, що видання такого акту індивідуальної дії також включає допущення працівника до фактичного виконання ним трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи, робочого місця та можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 127/1703/19 (провадження № 61-17686св20), від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18)», від 12 жовтня року 2020 року по справі № 500/424/19.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що після прийняття відповідачем наказу №549-к зі сторони відповідача відбулось формальне виконання рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, оскільки з матеріалів справи встановлено та підтверджено відповіддю Південно-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 26.10.2023 року №1259/2023 на адвокатський запит представника позивача від 19.10.2023 №1-1910/23-з, що на балансі Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства службові приміщення та обладнання не має, штатний розпис і структура Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства відсутні. Ліквідаційна комісія Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства до повної ліквідації передала приміщення за адресою м. Тернопіль вул. Багата, 5а на баланс іншої юридичної особи ДСГП «Ліси України». Члени Ліквідаційної комісії працюють в Південно-Західному міжрегіональному управлінні лісового та мисливського господарства і Подільського офісу «ДСГП «Ліси України». Тобто, з даної інформації випливає, що відповідач не забезпечив позивача належними умовами праці, а саме не допустив поновленого працівника на робоче місце у Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Також, з матеріалів справи встановлено, що листом ГУ ДПС У Тернопільській області встановлено, що в межах процедури ліквідації були проведені документальні виїзні позапланові перевірки (09.12.2022 року та 10.03.2023 року) у зв`язку із припинення юридичної особи та видані довідки про зняття з обліку.

З листа ГУ Державної казначейської служби у Тернопільській області вбачається, що всі рахунки Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства закриті та подано ліквідаційну звітність станом на 24 березня 2023 року.

З листа ГУ Пенсійного Фонду у Тернопільській області встановлено, що 27.09.2022 року ним отримано відомості про припинення юридичної особи Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. 05.04.2023 року була проведена позапланова перевірка при ліквідації.

Крім того, 09.10.2024 судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу про витребування доказів у відповідача, а саме:

відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 ;

належним чином засвідчені копії табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 ;

у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх посадових та трудових обов`язків у вказаний період, надати відомості про причини невиконання ним таких обов`язків.

16 жовтня 2024 року відповідачем на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 09.10.2024 надіслано пакет документів, а саме: заява про надання відпустки ОСОБА_1 від 21.12.2023, наказ «Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_1 » від 22.12.2023 №10-В/К, табель обліку робочого часу з 18.12.2023 по 29.07.2024, платіжна інструкція №5 від 29.07.2024 року, платіжна інструкція №6 від 29.07.2024 року, платіжна інструкція №7 від 29.07.2024 року, платіжна інструкція №8 від 29.07.2024 року, виписка з рахунку НОМЕР_1 за період з 30 липня 2024 року по 30 липня 2024 року.

Колегія суддів проаналізувавши подані документи Державним агентством лісових ресурсів України встановила, що поданий пакет документів, а також матеріали справи не містять відомості щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 грудня 2023 року по день звільнення з посади заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

При цьому відповідачем не наведено суду ні першої, ні апеляційної інстанцій жодних перешкод, які слугували об`єктивною та непереборною обставиною за якої вказаний суб`єкт владних повноважень був позбавлений фактичної можливості з 15.12.2023 року виконати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справі №500/587/23 в частині, яка стосується фактичного поновлення позивача на посаді заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06.12.2022 року, яке включає не лише формальну видачу наказу, але і визначення місця роботи для такої посадової особи, про що мало б в установленому порядку його повідомлено.

Натомість як установлено судом вище, ліквідаційною комісією Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства вчинено ряд дій щодо фактичного припинення діяльності вказаної установи серед яких мала місце передача активів установи у яку мало б бути поновлено позивача (в тому рахунку і приміщень) на баланс іншої юридичної особи.

Зважаючи на вказані обставини відповідач зобов`язаний був визначити для позивача місце роботи про що його повідомити в установленому порядку. Натомість вказаного відповідач не здійснив, а як наслідок колегія суддів відхиляє складені членами ліквідаційної комісії акти про відсутність позивача на робочому місці.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач здійснив формальне виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі №500/587/23 про поновлення позивача на посаді заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 06 грудня 2022 року виключно шляхом видачі наказу «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 від 18.12.2023 року №549-к, без фактичного визначення місця роботи позивачу з огляду на запроваджену ним ліквідаційну процедуру установи у яку мало б бути поновлено позивача, чим фактично спричинив затримку виконання рішення суду першої інстанції від 14.12.2023 року.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отож, середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку №100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

З матеріалів справи убачається, що позивач останні два місяці роботи перед подією винесення Тернопільським окружним адміністративним судом рішення від 14.12.2023 у справі № 500/587/23 щодо поновлення його на посаді першого заступника начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства не працював, а як наслідок при визначенні розміру обчисленні середньої заробітної плати повинен братися посадовий (місячний) оклад, а якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, то мінімальна заробітна плата.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальний розмір заробітної плати становив 6700 грн.

Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ передбачено установити в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 7100 гривень, а з 1 квітня 8000 гривень.

Оплата праці посадових осіб державного агентства лісових ресурсів України визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18 січня 2017 року № 15, якою також затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році. За відомостями вказаної схеми розмір посадового окладу заступника головного управління державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей становить 11300 гривень, як у 2023 році так і на час розгляду справи у суді.

З урахуванням приведених вище норм законодавства для обчисленні середньої заробітної плати позивача береться його посадовий оклад у розмірі 11300 грн.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (пункт 8 Порядку №100).

У листопаді та жовтні 2023 року кількість робочих днів разом становила 44 дні.

Відтак середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період становить 11300/44 =256,82 грн.

Час затримки виконання судового рішення за період: з 15.12.2023 року по 31.12.2023 року крім періоду щорічної основної відпустки тривалістю 3 календарні дні; з 25.12.2023 по 27.12.2023 8 робочих днів, за січень (крім 15 робочих днів непрацездатності у січні 2024 року) 8 робочих днів; лютий 2024 року 21 робочий день; березень 2024 року 21 робочий день; квітень 2024 року 22 робочі дні; травень 2024 року 23 робочі дні; червень 2024 року 20 робочих днів; з 01 липня 2024 року по 29.07.2024 20 робочих днів, що в сукупності становить 143 робочі дні.

Таким чином, з Державного агентства лісових ресурсів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 36725,26 грн середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення (256,82*143=36725,26).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до відмови у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 500/2254/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України (01001 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 37507901) середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у справі № 500/587/23 в сумі 36725,26 грн (тридцять шість тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 26 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Р. Й. Коваль