Постанова

від 03.07.2024 по справі 480/7614/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 р. Справа № 480/7614/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна служба України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/7614/22

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ЛОМ"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті 3 особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-С"

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ЛОМ» (далі позивач, ТОВ «УКР-ЛОМ») звернулось до адміністративного суду з позовом до відповідача Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Державної служби України на транспорті (далі відповідач) третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віртус-С», в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №342037 від 19.09.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №342037 від 19.09.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. до ТОВ «УКР-ЛОМ».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, апелянт) подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначене рішення та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР-ЛОМ» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем здійснено перевезення вантажу згідно з ТТН №3108-02 від 31.08.2022 (кукурудза, сипучий вантаж) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 6,5%, навантаження на одиночну вісь склало 12 250 кг при допустимій 11,5 чим порушено ч.1 ст.34 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», відповідальність передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу-штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звернув увагу, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, проте позивачем під час перевірки транспортного засобу не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ТОВ «УКР-ЛОМ» було передано у користування іншому перевізнику.

Вважає, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила №363), визначено, що ТТН документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. В скарзі апелянт посилався на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 480/1597/20.

Вважає, що надання матеріалів щодо оренди згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Крім того зазначив, що суд першої інстанції не відреагувавши на клопотання про витребування доказів чим порушив права відповідача, та як наслідок не з`ясував всі обставини справи, що в свою чергу, є підставою для скасування зазначеного рішення.

Також апелянт зазначив, що Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті не є належним відповідачем по справі, оскільки не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті. Вважає, що склад учасників справи не відповідає вимогам чинного КАС України, що впливає на можливість ефективного виконання завдань адміністративного судочинства.

Позивач та третя особа правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

03.07.2024 ухвалою колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду проведено заміну відповідача на правонаступника - Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

04.08.2022 посадовими особами відповідача на 137 км автомобільної дороги Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортного засобу позивача марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом SDC Trailers SDC реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого складено акт №336247 (а.с.5).

Згідно з актом перевірки, відповідачем було виявлено порушення, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, а саме під час надання послуг з перевезення вантажу, згідно з ТТН №121220 від 04.08.2022 автомобільний перевізник здійснював перевезення з перевищенням транспортним засобом вагових обмежень, встановлених законодавством, а саме: навантаження на одиночну вісь 12.25 т, при допустимому 11,5 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону №2344-ІІІ.

19.09.2022, на підставі складеного акту, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342037, відповідно до якої на ТОВ "УКР-ЛОМ" було накладено штраф у розмірі 8 500 грн. (а.с.18).

Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення перевірки позивач не використовував автомобіль для власних потреб та не надавав послуги з перевезення, у його діях відсутній склад правопорушення, відтак оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ. Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.10 ст. 6 Закону № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Згідно із ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідноз договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно із ч.1 ст. 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху,документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Частиною другою ст. 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 50 Закону № 2344-IIIдоговір про перевезення вантажу автомобільним транспортомукладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцему письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За текстом ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. 3.1-3.5. п. 3 Правил № 363 перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

За текстом пп. 10.1 п. 10 Правил перевезення вантажів № 363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

За пп. 10.10 п. 10 Правил перевезення вантажів № 363 за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) ПЕРЕВІЗНИКА та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі №802/1291/17-а наявність або відсутність у перевізника права власності на транспортний засіб не є беззаперечною умовою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У постанові від 22.02.2023 по справі №240/22448/20 Верховний Суд зазначив, що особа, яка не є автомобільним перевізником вантажу, щодо якого була оформлена товарно-транспортна накладна, не може нести відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої ст. 60 Закону №2344-III.

У вказаній постанові від 22.02.2023 Верховний Суд зазначив, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст. 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УКР-ЛОМ» є власником транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом SDC Trailers SDC реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 02.04.2019 №02/04/2019 та додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди №02/04/2019 від 31.03.2022, ТОВ "УКР-ЛОМ" в особі директора ОСОБА_1 передав у платне користування ТОВ "Віртус-С" зазначений транспортний засіб з причепом строком до 30 квітня 2024 року. (а.с.16-17, 12).

Згідно з товарно-транспортною накладною - № ЖКБ121220 від 04.08.2022, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, перевізником вказано ТОВ «Віртус-С», вантажовідправник дочірнє підприємство «Словечанський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, вантажоодержувач ТОВ «СВІСС КРОНО» (а.с.45).

Таким чином, ТОВ «УКР-ЛОМ» є лише власником транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також причепу SDC Trailers SDC реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проте, автомобільним перевізником згідно з товарно-транспортною накладною № ЖКБ121220 від 04.08.2022 є ТОВ «Віртус-С».

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка виписується замовником.

При цьому, замовник складаючи товарно-транспортну накладну № ЖКБ121220 від 04.08.2022 перевізником зазначив саме ТОВ «Віртус-С», а не позивача.

Доказів в спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що позивач був належним суб`єктом відповідальності, в розумінні ст.33 Закону №2344-ІІІ, за порушення норм ст.48 цього Закону, встановлене за результатами габаритно-вагового контролю на а/д Н-25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» 137 км.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №342037 від 19.09.2022 підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем під час перевірки транспортного засобу не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ТОВ «УКР-ЛОМ» було передано у користування іншому перевізнику, колегія суддів зазначає.

Згідно зп. 2.2.Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів Українивід 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії,передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Положеннями Правил дорожнього руху власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, лише передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, відсутність у водія договору оренди на транспортний засіб не свідчить про те, що транспортний засіб не міг бути переданий у користування власником іншій особі та не може бути безумовною підставою для висновку про те, що власник транспортного засобу є автомобільним перевізником.

Доводи апеляційної скарги про те, що не вирішення судом першої інстанції клопотання про витребування доказів є безумовною підставою для скасування зазначеного рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки докази які відповідач прохав витребувати у ТОВ "ВІРТУС-С" повідомлення за формою 20-опп, щодо використання транспортного засобу марки DAF SDC 105410 за реєстраційним номером НОМЕР_1 не розглядалися відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови. Обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень перевіряється судом на момент його прийняття.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 480/1597/20, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суди мають враховувати висновки лише Верховного Суду, викладені у його постановах та лише в частині застосування певних норм права.

Щодо посилання апелянта на те, що Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті не є належним відповідачем по справі, оскільки не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті колегія суддів зазначає.

Так, згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 16 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, у відповідності до ч. 3,4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади.

Наказом Державної служби України безпеки на транспорті №1046 від 30.12.2021 "Про введення в дію структури штатного розпису Державної служби України безпеки на транспорті" утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області.

Отже, Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області не є юридичною особою, однак є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті та входить до її складу як структурний підрозділ.

У відповідності до п. 8 Положення про державну Службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 103, Уктрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені встановленому порядку територіальні органи.

Згідно матеріалів справи спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем за наслідком рейдової перевірки, порядок проведення якої врегульований Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 р. за № 1567.

У відповідності до п. 25 вказаного Порядку справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За змістом п. 27 Порядку за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, діючим законодавством надано повноваження саме територіальному органу Уктрансбезпеки щодо розгляду справи про порушення організації перевезень автомобільним транспортом та прийняття постанови про застосування штрафу.

Вказані повноваження передбачені Положенням про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого головною Державної служби України з безпеки на транспорті 01.03.2023.

Так, у відповідності до пунктів 1.2, 1.7, 3.29 вказаного Положення відділи державного нагляду (контролю) у відповідних областях є структурними підрозділами апарату Укртрансбезпеки і забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території областей, в Автономній Республіці Крим, та у містах Києві та Севастополі. Територіальний орган має печатки зі своїм найменуванням та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, виносить в установленому порядку постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

В той же час у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАСУ суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

В силу ч. 4 ст. 46 КАСУ України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З аналізу вказаних норм випливає, що відповідачем у справі може бути суб`єкт владних повноважень незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 квітня 2022 року у справі №400/3989/19.

Враховуючи, що Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області як територіальний орган Укртрансбезпеки наділений повноваженнями щодо розгляду справи про притягнення до відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», отже діє як самостійний суб`єкт, наділений певною компетенцією, а тому повинен відповідати за вказаним позовом.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч.1ст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 по справі № 480/7614/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін