Постанова

від 01.07.2024 по справі 520/25153/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 р.Справа № 520/25153/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.03.24 по справі № 520/25153/23

за позовом Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів"

до Харківської міської ради

третя особа Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Громадська організація "Мережа антикорупційних центрів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, третя особа: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та нечинним абзаци 1 та 3 підпункту 1.1 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2 та підпункт 2.2 пункту 2 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання рішення від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (із змінами, внесеними рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада, зокрема, вирішила:

абзаци 1 та 3 підпункту 1.1 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2 та підпункт 2.2 пункту 2

1. Встановити на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки такі місцеві податки і збори:

1.1. Податок на майно, який складається з:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

транспортного податку;

плати за землю.

2. Встановити:

2.1. Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 до цього рішення.

4. Це рішення набирає чинності з 01.03.2017.

Пунктом 6 додатку 1 до Рішення № 542/17 встановлювалось, що звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комунальні підприємства, установи та організації, створені Харківською міською радою в установленому порядку, за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності територіальної громади міста Харкова та передані у їх господарське відання.

Пунктом 2.1.6 додатку 2 до Рішення № 542/17 встановлювалось, що звільняються від сплати земельного податку підприємства, установи та організації, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

За результатами розгляду справи № 2/03-97-20 Рішенням від 17.02.2022 N0 70/8-р/к Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено:

-Визнати дії ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код юридичної особи - 04059243), які полягають у прийнятті 11 сесією Харківської міської ради 7 скликання рішення від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (із змінами, внесеними рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18), яким встановлені пільги підприємствам, установам та організаціям комунальної форми власності шляхом звільнення від сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що може призвести до дискримінаційних умов діяльності для інших суб`єктів господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом восьмим частини другої статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами (комунальними підприємствами), що можуть призвести до спотворення конкуренції на ринку;

-Зобов`язати ХАРКІВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ (ідентифікаційний код юридичної особи - 04059243) у 3-місячний термін з дня отримання рішення припинити порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (місто Харків. Держпром, 6 під`їзд. 1 поверх, кімната 35) з наданням копій підтверджуючих документів.

Позивач вважає, що абзаци 1 та 3 підпункту 1.1 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2 та підпункт 2.2 пункту 2 Рішення, а саме в частині встановлення податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю, протиправними, та такими, що можуть призвести до дискримінаційних умов діяльності для інших суб`єктів господарювання, що діють на одному ринку, тобто с конкурентами; оскаржуване Рішення в цій частині прийняте з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом восьмим частини другої статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а внаслідок дії вказаного Рішення окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами (комунальними підприємствами), що може призвести до спотворення конкуренції на ринку, вплинути на права членів організації позивача, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, керуються актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

В силу частини 1-3 статті 1 Закону України 22.03.2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі Закон № 4572-VI в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадське об`єднання, це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону 4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

За частиною 2 статті 21 Закону № 4572-VI громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Частинами 1-3 статті 22 Закону № 4572-VI держава забезпечує додержання прав громадських об`єднань.

Відповіцдно до статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 3.1. статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу, інших законів тощо, у тому числі рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п. 7.2. ст. 7 ПК України).

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (ч. 8.3. ст. 8 ПК України).

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 ПК України Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Судом встановлено, що Харківською міською радою прийнято рішення «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 (далі - Рішення № 542/17).

Так, абзацами 1,3 пп. 1.1 п. 1 вказаного Рішення було встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки такі місцеві податки і збори:

1.1. Податок на майно, який складається зокрема з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; плати за землю.

Вказаний пункт не визначає будь-яких пільг для жодної категорії осіб, а встановлює саме існування та запровадження на території міста Харкова такого податку.

Встановлення такого податку прямо передбачено положеннями п. 12.3. ст. 12 ПК України та не порушують жодних прав позивача.

Також, підпунктом 2.1 пункту 2 Рішення № 542/17 встановлені ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 до цього Рішення.

Пунктом 6 додатку 1 до Рішення № 542/17 встановлювалось, що звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комунальні підприємства, установи та організації, створені Харківською міською радою в установленому порядку, за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності територіальної громади міста Харкова та передані у їх господарське відання.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Рішення № 542/17 встановлені ставки плати за землю та пільги з земельного податку згідно з додатком 2 до цього рішення.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» унесені до рішення № 542/17 зміни, зокрема, додаток 2 до Рішення № 542/17 викладено у новій редакції, пунктом 2 якого встановлювалися пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, зокрема, підпунктом 2.1.6 така пільга встановлювалася для підприємства, установи та організації, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Розпорядженням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/104-рп/к, в ході дослідження ринків оренди нерухомого майна та оренди землі комунальної власності, розпочато розгляд справи № 2/03-97-20 за ознаками вчинення Харківською міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування.

За результатами розгляду Справи адміністративною колегією Відділення прийнято рішення від 17.02.2022 визнано, що дії Харківської міської ради, які полягають у прийнятті Харківською міською радою рішення від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (із змінами, внесеними рішенням від 28.11.2018 № 1284/18), яким встановлені пільги підприємствам установам та організаціям комунальної форми власності шляхом звільнення від слати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, призводять до дискримінаційного умов діяльності для інших суб`єктів господарювання, що діють на одному ринку, тобто є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами (комунальними підприємствами), що можуть призвести до спотворення конкуренції на ринку.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи рішення Антимонопольного комітету України від 16.04.2020 № 243-р, рішенням 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 22.12.2021 № 207/21 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» внесені зміни (які набрали чинність з 01.01.2023), зокрема:

-пунктом 1.1. даного рішення Розділ 2 додатка 2 Рішення 542/17 викладено у новій редакції: не зазначено звільнення від сплати земельного податку підприємства, установи та організації, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова);

-пунктом 1.2. даного рішення пункт 6 додатка 1 виключено, чим приведені норми спірного рішення у відповідність до норм Податкового Кодексу України.

З наведеного вище вбачається, що в результаті внесення Рішенням № 207/21 таких змін, пункт 6 додатка 1 Рішення № 547/17 щодо звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комунальні підприємства, установи та організації, створені Харківською міською радою в установленому порядку, за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності її територіальної громади міста Харкова та передані у їх господарське відання та розділ 2 додатка 2 до Рішення № 542/17 в редакції Рішення від 28.11.2018 № 1284/18 в частині звільнення від сплати земельного податку підприємства, установи та організації, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, втратили чинність з 01.01.2023.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.20 протоколу засідання адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.01.2024 № 70/1-ПР, колегія вирішила, що ХАРКІВСЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ виконано зобов`язання, встановлене у пункті 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.02.2022 № 70/8-р/к у справі № 2/03-97-20.

Судовим розглядом встановлено, що пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку для комунальних підприємств, установ та організацій, створених Харківською міською радою, у зв`язку з непогодженням з якими подано позов, не є чинними з 01.01.2023. Усунення порушення антимонопольного законодавства відповідачем у спірних правовідносинах підтверджено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1- 7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки оскаржувані частини спірного нормативно-правового акту щодо встановлення пільг для комунальних підприємств, які на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом вже не були чинними, предмет спору у межах спірних правовідносинах відсутній, права позивача не є порушеними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Мережа антикорупційних центрів" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі № 520/25153/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 03.07.2024 року