Ухвала

від 03.07.2024 по справі 320/8981/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 липня 2024 року

м. Київ

справа № 320/8981/23

адміністративне провадження № К/990/25093/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №320/8981/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» (далі - позивач та/або ТОВ «ТРО «ММС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2023 року:

- №00016050702 з податку на додану вартість на суму 9 158 400 грн та нарахованих штрафних санкцій у сумі 2 289 600 грн;

- №00016070702, яким ТОВ «ТРО «ММС» нараховано штраф у сумі 3 400 грн за відсутність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за грудень 2019 року на суму ПДВ - 80 000 грн.;

- №00016020702, яким позивачу нараховано штраф у сумі 2 364 200 грн за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (сума ПДВ - 9 078 400 грн).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 січня 2023 року № 00016050702 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 11 348 000,00 грн, з яких 9 078 400,00 грн - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, та 2 269 600,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 січня 2023 року № 00016020702. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, вже зверталося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 03 червня 2024 року та від 14 червня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

28 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №320/8981/23.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2024 року (провадження №К/990/22601/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій втретє касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду без вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

Крім того, скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень також зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №320/8981/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов