Рішення

від 02.07.2024 по справі 344/2098/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2098/23

Провадження № 2/344/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.

за участю секретаря Мрічко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Андрусенко Ігор Ярославович звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка познайомилась із відповідачем ОСОБА_2 . На час знайомства позивачки із відповідачем, жоден із них не перебував у зареєстрованому шлюбі. З 2011 року позивачка разом із відповідачем почали проживати однією сім`єю у місті Мукачево за адресою, фактичного проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання сторони вели спільне господарство. За час спільного проживання позивачки та відповідача у них часто виникали близькі інтимні стосунки, що в подальшому переросло у проживання однією сім`єю. У результаті їх спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_3 . Народження ОСОБА_4 зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 на час народження дочки ОСОБА_4 не перебувала у шлюбі, походження дочки ОСОБА_4 було визначено на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батьків відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. З періоду народження дочки ОСОБА_4 позивачка вважає, що батьком дочки ОСОБА_4 є саме Відповідач. Це підтверджується зокрема і тим, що саме відповідач після народження доки ОСОБА_4 разом з останньою забрав позивачку з пологового будинку. До 2014 року відповідач, приймав участь у вихованні дочки ОСОБА_4 . Також, позивачка та відповідач визначили для дочки ОСОБА_4 хресного батька ОСОБА_6 , який є другом відповідача, що підтверджується спільним фото. Однак, після 2014 року відповідач припинив спільно проживати із позивачкою та дочкою ОСОБА_4 . Позивачка повідомила відповідача, що з часу знайомства із ним остання не підтримувала близьких відносин із іншими чоловіками, у зв`язку із чим дочка ОСОБА_4 походить саме від відповідача. Враховуючи наведене і той факт, що відповідач відмовляється від визнання батьківства щодо дочки ОСОБА_4 , позивачка вирішила довести батьківство відповідача у судовому порядку та внести зміни в актовий запис про народження дочки ОСОБА_4 .

Зважаючи на вищенаведене, позовними вимогами сторона позивача просить визнати ОСОБА_2 , 1970 року народження, громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Мукачево, Закарпатська область, актовий запис про народження № 508 від 13.06.2012 року, місце державної реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області; зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести відповідні зміни до актового і запису № 508 від 13.06.2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Мукачево, Закарпатська область, а саме зазначити відповідача ОСОБА_2 , 1970 року народження, громадянина України, місце проживання АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_3 ; змінити прізвище із ОСОБА_3 на ОСОБА_7 .

Вищевказана позовна заява згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023, розподілена судді Шамотайлу О.В.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 116 від 24.07.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року, згідно наказу № 573 від 18.07.2023 року суддя Олег Шамотайло увільнений від роботи (виконання посадових обов`язків) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 19.07.2023 року.

Вказана справа передана у провадження судді Антоняку Т.М. згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023.

Ухвалою від 28 липня 2023 року справу прийнято до провадження.

Представник позивача подав заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач не прибув у судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлявся належно.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 13.06.2012 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис № 508. Батьком дитини зазначено ОСОБА_8 , матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 11).

З копії Витягу з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00020756730 від 11.08.2018 року вбачається, що відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 12-13).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбула та ст.ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року, передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтями 125, 126 та 128 СК України.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Відповідно до статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пунктах 4-9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що «СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Керуючись загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2023 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Івано-Франківському науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Національної Гвардії 14, м. Івано-Франківськ) (а.с. 65-67).

20.11.2023 до суду надійшло клопотання судового експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Олександри Михасюти від 14.11.2023 року № СЕ-19/109-23/13391-БД, у якому вказувалось про необхідність надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку, для проведення дослідження та відповіді на запитання або забезпечення шляхом явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 05.12.2023 (а.с. 69-70), про що повідомлено сторони по справі (а.с. 72).

01.01.2024 до суду з Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою відповідача для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження (а.с. 77-79).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2024 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Івано-Франківському науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вул. Національної Гвардії 14, м. Івано-Франківськ) (а.с. 97-99).

22.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України О.Михасюти від 16.02.2024 року № СЕ-19/109-24/2313-БД, що 22.02.2024 року, у якому вказувалось про необхідність надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку, для проведення дослідження та відповіді на запитання або забезпечення шляхом явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 12.03.2024 (а.с. 103-104), про що повідомлено сторони по справі (а.с. 106).

18.03.2024 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України О.Михасюти від 12.03.2024 року № СЕ-19/109-24/2313-БД про надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку, для проведення дослідження та відповіді на запитання або забезпечення шляхом явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 12.03.2024 (а.с. 107-109), про що повідомлено сторони по справі (а.с. 110).

Також, як слідує з матеріалів справи, представником позивача направлялися адвокатські звернення на адресу відповідача ОСОБА_9 про зобов`язання останнього прибути на виклик експерта (а.с. 87-88, 89-90, 91-952,112-115, 116-118), які відповідачем проігноровано.

Згідно повідомлення Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01.04.2024 № СЕ-19/109-24/2313-БД, яке надійшло до суду 05.04.2024, зазначено про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неявкою відповідача для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження (а.с. 119-121).

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року провадження у справі поновлено (а.с. 122).

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту біологічної спорідненості ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 559/2087/18 (провадження № 61-16407св21).

Як слідує з матеріалів справи, стороною позивача докладено всіх можливих зусиль для доведення наявності кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_3 . Відповідач неодноразово ухилився від проходження експертизи, що підтверджено матеріалами справи.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 273/1542/16-ц, відповідно до якого застосовуючи таку процесуальну санкцію як частина перша статті 109 ЦПК України, суд повинен не лише посилатися на норму права, а й навести мотиви ухилення відповідача у справі від участі в судово-медичній експертизі.

Судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні. Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів наданих позивачкою, походження дитини від відповідача (стаття 109 ЦПК України).

Визнання відповідача батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає інтересам дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18).

Враховуючи, що відповідач, ухилившись від участі в експертизі, не надав доказів відсутності кровної спорідненості між ним та дитиною ОСОБА_3 , суд вважає що наявні підстави для встановлення, що відповідач є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи вимоги позивача, виходячи із досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав про визнання батьківства, підлягають задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1073 грн 60 коп. витрат, понесених на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 255, 259,263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Мукачево, Закарпатська область, актовий запис про народження № 508 від 13.06.2012 року, місце державної реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального і управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести відповідні зміни до актового і запису № 508 від 13.06.2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Мукачево, Закарпатська область, а саме: зазначити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_3 .

Змінити прізвище дитини із ОСОБА_3 на ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_3 , - 1073 грн 60 коп. понесених витрат на оплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2024 року.