Рішення

від 19.06.2024 по справі 216/272/17

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/272/17

провадження 2/216/44/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Максименко А.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Брюховецького М.М.,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до садового товариства «Мрія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання дострокових зборів недійсними, поновлення на посаді, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та виплати за затримку видачі трудової книжки,-

встановив:

В січні 2017 року позивач звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом, який неодноразово уточнювала, востаннє 15.11.2017, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з березня 2008 року по серпень 2016 року обіймала посаду голови правління садового товариства «Мрія». 20.08.2016 було організовано та проведено рейдерське захоплення адміністративної будівлі СТ «Мрія». У позивача було вилучено печатку, ключі та відсторонено від виконання обов`язків голови правління. На підставі постанови позачергових зборів членів СТ «Мрія» від 20.08.2016 позивача достроково звільнено з посади голови правління та новообраним головою правління став ОСОБА_3 . Позивач вважає проведені позачергові збори товариства незаконними. У зв`язку з цим та враховуючи затримку видачі трудової книжки позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів СТ «Мрія» від 20.08.2016, поновити її на посаді голови правління та стягнути з СТ «Мрія» середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 29846,66 грн та за затримку видачі трудової книжки 24026,56 грн.

Поряд з цим, представник відповідача ОСОБА_2 , надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що товариство заперечує проти позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими. Так, 20.08.2016 на загальних зборах товариства були присутні 427 членів товариства, з яких 424 проголосували за звільнення ОСОБА_4 з посади голови правління у зв`язку з нераціональним, нецільовим використанням грошових коштів товариства, зневагу до членів СТ та перешкоджання Ревізійній комісії. Також позивач в обґрунтування позову посилається на те, що її не було належним чином повідомленою про дату та час проведення загальних зборів, тобто не пізніше ніж за 10 днів до строку проведення зборів, проте даний строк застосовується лише до чергових, а не позачергових зборів. Крім цього, позивач з власної волі навмисно не отримувала трудову книжку та належні до виплати грошові кошти. Таким чином вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Третя особа, ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти цього позову та вважає, що немає законних підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

20 серпня 2016 року позивача було звільнено з посади голови садового товариства «Мрія» відповідною постановою загальних позачергових зборів членів садового товариства «Мрія» від 20.08.2016. В позачергових загальних зборах товариства брало участь 427 його членів, з яких 424 члени товариства проголосували за дострокове припинення повноважень ОСОБА_4 з причин нецільового використання нею коштів. Вказана позиція переважаючої більшості членів товариства обумовлена тим, що в результаті аудиторської перевірки було встановлено ряд непідтверджених платежів, порушень фінансово-господарської діяльності, а нецільове використання коштів товариства зі сторони ОСОБА_4 склало 2352008,16 грн. Крім того, ревізійною комісією було виявлено ряд інших грубих порушень, пов`язаних з привласненням ОСОБА_4 майна Садівничого товариства «Мрія». ОСОБА_4 в день звільнення з невідомих причин не забрала заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та свою трудову книжку, в яку в той же день було зроблено відповідний запис про звільнення. Крім того, ОСОБА_3 в письмовому вигляді та неодноразово в телефонній розмові повідомляв позивача про те, що їй необхідно з`явитися до правління СТ «Мрія» для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей. Проте всі пропозиції та звернення з цього приводу було проігноровано. Після неодноразових настійливих запрошень телефоном, вперше з дня звільнення ОСОБА_4 лише 29.10.2016 приїхала до адміністрації товариства для передачі матеріальних цінностей, їй в той же день було запропоновано підписати наказ про звільнення, отримати зарплату та забрати трудову книжку. ОСОБА_4 від запропонованого відмовилась, обґрунтовуючи свою відмову тим, що приїде 30.10.2016 (наступного дня) завершити передачу матеріальних цінностей і тоді забере трудову книжку та зарплату. Проте, наступного дня позивач так і не з`явилась, а приїхала до правління вже 10 січня 2017 року та знову під формальним приводом відмовилася забрати трудову книжку і кошти. Позивач з моменту звільнення і до 22.04.2017 взагалі не зверталась до адміністрації СТ «Мрія» щодо виплати заробленої плати за фактично відпрацьований час, за невикористану відпустку, видачі трудової книжки. Є всі підстави стверджувати, що позивач уникала отримання трудової книжки. З приводу зазначених питань ОСОБА_4 приїхала до правління для отримання трудової книжки та заробітної плати тільки 22 квітня 2017 року. На думку третьої особи всі вищезазначені дії позивача навмисно були направлені на те, щоб зробити видимість вимушеного прогулу для матеріального збагачення.

Крім цього, під час розгляду справи у якості свідка була допитана ОСОБА_5 , яка пояснила, що працює бухгалтером СТ «Мрія». 20.08.2016 відбулись позачергові загальні збори СТ «Мрія» у зв`язку з виявленими ревізійною комісією порушеннями. В цей день була на робочому місці. Оголошення про збори були розклеєні по вулицях товариства, а також їздило авто з гучномовцем для зборів членів СТ «Мрія». Учасники зборів прийшли до будівлі правління СТ «Мрія» та почали вимагати, щоб ОСОБА_4 віддала їм ключі та печатки СТ, надали протокол зборів, зібрали правління, яке обрало ОСОБА_3 . новим головою СТ. ОСОБА_4 передала документи та ключі. Наступного дня було підписано наказ про звільнення ОСОБА_4 з 20.08.2016. Направляли позивачу два листа для отримання трудової книжки. Взимку 2016 року подзвонив ОСОБА_3 та сказав, що прийшла позивач разом з ОСОБА_1 за трудовою книжкою, проте не стали чекати та пішли. Навесні передала трудову книжку керівнику, який сам повертав її ОСОБА_4 . В день отримання трудової книжки позивачеві були виплачені всі належні до виплати суми. Голова правління не затримував видачу трудової книжки та виплату грошей позивачу.

Позивач ОСОБА_4 пояснила, що 20.08.2016 була присутня на позачергових зборах СТ «Мрія». У листопаді 2016 року вперше звернулася до ОСОБА_3 з приводу отримання трудової книжки. Про те, що вона може забрати трудову книжку ніхто її не повідомляв. В грудні 2016 отримала лист від ОСОБА_3 про отримання трудової книжки. 22.04 2017 отримала трудову книжку.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та наполягала на його задоволенні. Крім цього, в ході розгляду справи представник позивача пояснив, що вимоги сторони позивача зводяться до того, що ОСОБА_4 неправильно внесли запис про звільнення у трудову книжку та у зв`язку з цим відмовляються нарахувати пенсію.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Третя особа, ОСОБА_3 , також заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, одночасно з цим пояснив, що 20.08.2016 після зборів пропонував позивачу забрати трудову книжку та отримати розрахунок, проте остання відмовилась, обіцяла прийти через декілька днів, посилаючись на погане самопочуття, проте не прийшла. У вересні 2016 року знову пропонував позивачеві отримати трудову книжку, проте остання не з`явилась. В жовтні 2016 поведінка позивача була аналогічною. 29.10.2016 позивач прийшла передавати матеріальні цінності. 01.12.2016 на адресу позивача писали листи про отримання трудової книжки, натомість сама позивач надіслала лист з проханням надати їй трудову книжку, проте не вказала яким чином це необхідно зробити. 22.04.2017 при свідках позивач отримала трудову книжку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, визнавши їх достатніми для ухвалення рішення у справі суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_4 з 01 квітня 2005 року обіймала посаду інспектора по перевірці електроенергії у СТ «Мрія». 27.03.2007 призначена на посаду голови СТ «Мрія», а 20.08.2016 звільнена з даної посади за рішенням Загальних зборів на підставі Наказу №2 від 20.08.2016, що підтверджується копією трудової книжки (Том 1 а.с. 66).

У день звільнення позивач трудову книжку та належні їй виплати при звільненні не отримала.

11 листопада 2016 року позивач звернулась до голови СТ «Мрія» із заявою, яку направила поштою, в якій просила видати їй копії аудиторського висновку, рішення та протоколу Загальних зборів СТ від 20.08.2016 про звільнення її з посади голови СТ, а також трудову книжку та належні до виплати грошові кошти (Том 1 а.с. 9, 10).

Листом СТ «Мрія» позивача повідомлено, що остання може у найкоротший термін приїхати та забрати трудову книжку. Лист отримано позивачем 20.12.2016 (Том 1 а.с. 11, 12).

16 січня 2017 року позивач поштою звернулась до СТ «Мрія» із заявою, в якій просила направити їй на домашню адресу трудову книжку та копію наказу про звільнення (Том 1 а.с. 13, 14).

У квітні 2017 року позивач звернулась до СТ «Мрія» із заявою в якій просила виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2016 по 01.04.2017, заробітну плату за фактично відпрацьований час, компенсацію за невикористану відпустку, повернути трудову книжку та наказ про звільнення (Том 1 а.с. 61).

Згідно з довідкою СТ «Мрія» від 22.04.2017 розмір невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_4 становить 6121,86 грн (Том 1 а.с. 62).

Згідно з видатковими касовими ордерами від 22.04.2017 ОСОБА_4 отримала 4079,46 грн - компенсації за невикористану відпустку та 2042,40 грн - заробітна плата за серпень 2016 року (Том 1 а.с. 63).

22 квітня 2017 року ОСОБА_4 отримано копію наказу про звільнення з посади та трудову книжку (Том 1 а.с. 64, 65).

Згідно з розрахунком позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 21.08.2016 по 22.04.2017, який підлягає виплаті становить 29846,66 грн та за затримку видачі трудової книжки 24026,56 грн (Том 1 а.с. 72).

Аналізуючи норми права, на які посилалися сторони у справі, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення

Частина 1 ст. 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (пункти 25, 26 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (п. 5.2 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем (пункти 27 та 29 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).

З огляду на викладене позивач ОСОБА_4 повинна обґрунтувати, в чому саме полягає порушення її прав та законних інтересів як члена кооперативу та/або колишнього голови правління у зв`язку з ухваленням загальними зборами відповідного рішення, а суд перевірити такі доводи та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

В позовній заяві ОСОБА_4 посилаєтьтся на те, що внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення порушено її право як Голови правління СТ, а саме, остання не змогла провести засідання правління в установлені ст. 15 Закону України «Про кооперацію» строки, а також виконати вимоги абз. 18 цієї статті Закону, щодо повідомлення членів кооперативу про дату, час та місце проведення загальних зборів, повідомити порядок денний.

Тобто по суті позивач висловила незгоду з ухваленим рішенням загальних зборів Садового товариства.

Однак суд вважає, що сама по собі незгода члена кооперативу та/або його голови з таким рішенням, в тому числі, якщо воно стосується його особи, але не порушує його прав/законних інтересів, не означає безумовної незаконності відповідного рішення. У позовній заяві не зазначено, в чому саме полягає порушення прав/законних інтересів позивача у зв`язку з порушенням процедури скликання/проведення таких загальних зборів, враховуючи, що позивач фактично була присутньою під час проведення таких позачергових загальних зборів.

З урахуванням дійсних обставин справи, суд приходить до висновку, що доводи позивача є абсолютно абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на жодні конкретні реальні індивідуально виражені цивільні права чи інтереси позивача та свідчать виключно про незгоду позивача з ухваленим рішенням загальних зборів Садового товариства, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу, тому підстави для визнання недійними рішення загальних зборів СТ «Мрія» від 20.08.2016 та поновлення позивача на посаді голови правління, відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з СТ «Мрія» середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за затримку видачі трудової книжки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним орану він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

За положеннями ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16 та від 05 серпня 2020 року у справі №686/20491/18.

Враховуючи наведене, суд відхиляє вимоги позовної заяви щодо одночасного стягнення з відповідача середнього заробітку і за час затримки розрахунку при звільненні, і за час затримки видачі трудової книжки.

Крім цього, суд зазначає, що для застосування до роботодавця відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул викликаний затримкою трудової книжки.

Трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається, а право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 березня 2021 року у справі №600/121/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що позивач ОСОБА_4 20.08.2016 була звільнена з посади голови правління СТ «Мрія» за рішенням Загальних зборів товариства на підставі Наказу №2 від 20.08.2016.

У день звільнення позивач трудову книжку та належні їй виплати не отримала, причини суду не відомі.

З 26.08.2016 по 13.09.2019 ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні у КЗ «Криворізька МКЛ №2» ДОР» (Том. 1 а.с. 7)

29.10.2016 ОСОБА_4 приїхала до адміністрації товариства для передачі матеріальних цінностей. В той же день їй було запропоновано підписати наказ про звільнення, отримати зарплату та забрати трудову книжку. ОСОБА_4 від запропонованого відмовилась, обґрунтовуючи свою відмову тим, що приїде 30.10.2016 (наступного дня) завершити передачу матеріальних цінностей і тоді забере трудову книжку та зарплату. Про вказану відмову правлінням було складено відповідний акт (Том 1 а.с. 143). Проте, наступного дня ОСОБА_4 так і не з`явилась, а приїхала до правління вже 10.01.2017 та знову відмовилася забрати трудову книжку і грошові кошти. За вказаним фактом був складений відповідний акт (Том 1 а.с. 144).

З 03.11.2016 по 14.11.2016 ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні у КЗ «Криворізька інфекційна лікарня №1» ДОР» (Том. 1 а.с. 6)

01.12.2016 СТ «Мрія» було направлено листа до ОСОБА_4 , за яким їй пропонувалося приїхати до правління за трудовою книжкою. Лист отримано останнью 20.12.2016 (Том. 1 а.с. 11, 12).

26.01.2017 СТ «Мрія» повторно було направило листа до ОСОБА_4 , згідно якого їй пропонувалося в будь-який зручний для неї час приїхати в правління для отримання заробітної плати, трудової книжки та інших документів (Том 1 а.с. 139, 140).

Дані пропозиції та звернення відповідача з цього приводу було проігноровано позивачем.

22.04.2017 ОСОБА_4 отримала копію наказу про звільнення з посади, трудову книжку та заробітну плату (Том 1 а.с. 64, 65).

З наведеного слідує, що позивач самостійно уникала отримання трудової книжки та належних їй виплат. Позивач могла в будь-який день забрати свою трудову книжку та заробітну плату в адміністрації садового товариства «Мрія», остання була обізнана про графік роботи адміністрації СТ «Мрія», проте, незважаючи на всі вимоги товариства, в тому числі ряд письмових листів, направлених на її адресу, з невідомих причин уникала вручення їй трудової книжки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення загальних зборів СТ «Мрія» від 20.08.2016 про звільнення позивача з посади голови правління не порушує права або законні її інтереси, крім цього, поєднання в одній позовній заяві вимог про стягнення середнього заробітку і за час затримки розрахунку при звільненні, і за час затримки видачі трудової книжки є неприпустимим, затримка у видачі трудової книжки у даному випадку відбулась з власної вини позивача, тому суд відмовляє ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до садового товариства «Мрія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання дострокових зборів недійсними, поновлення на посаді, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку та виплати за затримку видачі трудової книжки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Садове товариство «Мрія», код ЄДРПОУ: 20306072, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ