Ухвала

від 26.06.2024 по справі 621/3939/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №621/3939/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/1266/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.185 КК України

УХВАЛА

Іменем України

26 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні судум.Харкова врежимі відеоконференціїкримінальне провадженняза апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 22.03.2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 01.06.2020 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 153 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

засуджений ч.4ст.186ККУкраїни до 7 (семи) років позбавлення волі.

Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку,

17.08.2023 близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 перебували поблизу багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , де зустріли ОСОБА_10 , з яким раніше був знайомий ОСОБА_9 . Між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відбулася розмова, в ході якої останній діставав зі своєї кишені гаманець з належними йому грошовими коштами. В цей час у ОСОБА_11 , який знаходився поруч та побачив у ОСОБА_10 гаманець з грошима, виник умисел, направлений на відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_10 , який поспілкувавшись з ОСОБА_9 , пішов у напрямку місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою реалізації свого кримінально противоправного умислу, направленого на відкрите викрадення майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в період часу з 12 години 30 хвилин по 16 годину 00 хвилин 17.08.2023 діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою наживи, повторно, в умовах дії воєнного стану в Україні, який введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ), Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Указом від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, Указом від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ строком на 90 діб, Указом від 01 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ строком на 90 діб), усвідомлюючи протиправність своїх дій та свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, відчинивши вхідні двері з метою скоєння кримінального правопорушення незаконно проник у житло - квартиру ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_3 , в якій в цей час знаходився ОСОБА_10 та тримав у руках свій гаманець, де ОСОБА_8 наблизився до ОСОБА_10 та ривком з рук останнього відкрито викрав зазначений гаманець, вартістю 325 грн. 00 коп., в якому знаходились грошові кошти у сумі 7 000 грн.

Після чого, ОСОБА_8 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився відкрито викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду, з урахуванням висновку судово - товарознавчої експертизи №3684/23 від 23.08.2023, на загальну суму 7 325 грн. 00 коп.

Прокурор, ще до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.

В апеляційнихскаргах обвинуваченийта йогозахисник простятьвирок скасуватита призначитиновий розглядв судіпершої інстанції. Так ці апелянти вважають, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення вироку, допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання, яке не відповідає його особі та за своїм розміром є явно несправедливим. Змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_8 на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно проаналізував всі докази в їх сукупності, зокрема за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення прийшов до вірного висновку винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, з проникненням у житло та в умовах воєнного стану.

Як вбачаєтьсяз вирокусуду (т.2а.с.52-56)обвинувачений всуді першоїінстанції своювину увчинення інкримінуємогойому злочині не визнав повністю та зазначив, що він не скоював зазначене кримінальне правопорушення, давати покази відмовився.

Проте, не дивлячись на вищезазначену позицію обвинуваченого його вина у вчиненому повністю підтверджується дослідженими у суді та наведеними у вироку доказами.

Так, це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які останні дали безпосередньо в суді першої інстанції.

Крім того ці фактичні дані, підтверджуються інформацією яка міститься в наступних документах:

- протоколі місця події від 23.08.2023 року з фототаблицею до нього (т. 1 а. с. 142-147);

- постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.08.2023 (т. 1 а. с. 148);

- висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 23.08.2023 №3684/23 т. 1 (а. с. 163 - 167);

- протоколі огляду місця події від 25.08.2023 року з фото таблицею до нього (т. 1 а. с. 223 - 226);

- постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.08.2023 (т. 1 а. с. 232);

- протоколі пред`явлення особи для впізнання від 29 вересня 2023 року (т. 1 а. с. 238 - 239).

Отже всі вищенаведені докази не тільки не суперечать один одному, а навпаки узгоджуються та доповнюють один одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Звідси, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Надані в судовому засіданні в суді першої інстанції показання свідків ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 визнались судом неналежними доказами, оскільки не підтверджують та не спростовують встановлених судом обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд першої інстанції не посилався на них у вироку та не враховуються колегією суддів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що не визнання обвинуваченим своєї вини повністю, у вчиненні ним кримінального злочину - це обраний спосіб захисту для введення суд в оману та в подальшому уникнути справедливого покарання за вчинене.

Сторона захисту в апеляційній скарзі зазначає про те, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів щодо обвинувачення підзахисного.

Проте, ці твердження не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження та спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, отриманими відповідно до приписів КПК України, та які судом, відповідно до приписів ст. ст. 85, 86 КПК України, визнані належними та допустимими доказами.

Апеляційні доводизахисника щодо невідповідності призначеного судом покарання, яке не відповідає особі та за своїм розміром є явно несправедливим.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

За загальними положеннями призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так,суд першоїінстанції врахував,що ОСОБА_8 раніше судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно

Обставин,що пом`якшуютьпокарання ОСОБА_8 ,судом невстановлено,обставиною,що обтяжуєпокарання судвизнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенніобвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання відповідно до ст. 65 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, пом`якшуючи та обтяжуючи обставини, те, що він раніше судимий, та дійшов вірного висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром не можна вважати явно несправедливим через суворість, як це передбачено у ст.414 КПК України, а тому є справедливим і підстав для його пом`якшення, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції дотримавсявимог процесуальногоі матеріальногоправа,ухвалив законнета обґрунтованерішення.Підстав дляскасування судовогорішення узв`язку знеповнотою судовогорозгляду,невідповідність висновківсуду,викладених усудовому рішенніфактичним обставинам,виходячи зположення ст.ст.410,411КПК України,колегію суддів,не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника слід залишити без задоволення оскільки жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами зазначеними в апеляційних скаргах не встановлено, тож вирок суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Вирок Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 22.03.2024року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді