Постанова

від 20.06.2024 по справі 911/2250/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. Справа№ 911/2250/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Філіпенко О.І. прокурор відділу Київської обласної прокуратури, посвідчення;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Дубинська О.Г.,

від третьої особи: Яременко З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 (повний текст складено 27.12.2023)

у справі № 911/2250/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта Ленд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У липні 2023 року Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта Ленд" (далі - ТОВ "Оланта Ленд", відповідач), про:

- усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора:

№50895186 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0068;

№50901634 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0063;

№50897658 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0061;

№50898350 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0064;

№50892836 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0074;

№50896996 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0065;

№50896028 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0075;

-усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0075 від ТОВ "Оланта Ленд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування жодних рішень про їх вилучення з державного лісового форду і з постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не приймалось, а їх перебування у володінні відповідача є незаконним, у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду із негаторним позовом про усунення перешкод у здійснені права користування держави в особі Київської облдержадміністрації земельними ділянками шляхом скасування рішень державного реєстратора та повернення земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Оланта Ленд"

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Київської облдержадміністрації, прокурор вказав, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави як власника, тоді як відповідно уповноважені на представництво інтересів власника - Київська облдержадміністрація, не виявила намір вживати заходи на захист інтересів держави щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірними земельними ділянками лісового фонду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2023 про відкриття провадження у справі №911/2250/23 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України", третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.202 у справі №911/2250/23 у позові прокурору відмовлено повністю.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2023 про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі як в частині усунення перешкод шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, так і в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення їх з незаконного володіння ТОВ "Оланд Ленд", суд першої інстанції дійшов висновку, що обидві позовні вимоги викладено в аспекті помилково обраного прокурором способу захисту порушеного права, який для спірних правовідносин ефективним способом захисту не є.

Так, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не призведе до відновлення прав держави на землі лісогосподарського призначення у межах 85 кварталу Оранського лісництва, оскільки задоволення такої вимоги не припинить існування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстрованих об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2019584132220, 2019759432220, 2019617932220, 2019554832220, 2019468232220, 2019356732220, 2019506632220; а також не припинить існування у Державному земельному кадастрі зареєстрованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075, які частково накладаються на землі 85 кварталу Оранського лісництва.

Вимога про повернення на користь держави в особі Київської ОДА земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 як окремих об`єктів нерухомого майна, які візуально виходять за межі 85 кварталу Оранського лісництва, взагалі не відповідає змісту спірних відносин, позаяк щодо цих об`єктів цивільних прав позивач не має правоможностей власника.

Отже, в обґрунтування вказаного висновку суд першої інстанції зазначив, що прокурор здійснюючи захист інтересів держави в особі Київської облдержадміністрації, усвідомлюючи, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстроване за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння земельними ділянками, стверджуючи про приналежність лише певних їх частин (шляхом накладення) до земель лісогосподарського призначення, повинен був усвідомлювати, що у даному випадку мова йде про різні об`єкти цивільних прав, тому мав звернутися до суду з вимогами про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги; скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. При цьому суд першої інстанції послався на позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №307/624/17.

Водночас, суд першої інстанції визнав помилковими твердження відповідача про те, що належним способом захисту у даному випадку є звернення з віндикаційним позовом за правилами статей 387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки є окремими іншими об`єктами цивільних прав (у розумінні статей 79, 79-1 Земельного кодексу України), з іншим зареєстрованим цільовим призначенням, з іншими кадастровими номерами, площею та межами, які накладаються, однак не співпадають із кварталом 85 Оранського лісництва та виходять за його межі. Позивач не є власником вказаних окремих інших об`єктів цивільних прав, відповідно не має щодо них права подання віндикаційного позову.

Поряд з цим, суд першої інстанції зауважив, що до даних спірних правовідносин слід застосовувати редакцію Закону України "Про Державний земельний кадастр" станом на дату державної реєстрації земельних ділянок. Однак, встановити з матеріалів справи ким, коли та на підставі яких документів у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію спірних земельних ділянок (враховуючи, що розпорядження Іванківської РДА №1420 прийняте 06.07.2010, видані громадянам Державні акти на підставі вказаного розпорядження датовані 29.02.2012, за твердженням прокурора відчуження земельних ділянок на користь ОСОБА_1 відбулось 03.08.2012, а Закон України "Про Державний земельний кадастр" набрав чинності 01.01.2013) не видається за можливе внаслідок неподання прокурором витягів з Державного земельного кадастру на спірні земельні ділянки.

З огляду на відсутність матеріальних підстав для задоволення позову, за висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для розгляду питання про застосування у справі позовної давності за заявою відповідача. Крім того, без витягів з Державного земельного кадастру відсутня можливість встановити, коли спірні земельні ділянки з`явились у Державному земельному кадастрі та відповідно у Публічній кадастровій карті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури 05.01.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2250/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі; судові витрати стягнути з відповідача на рахунок Київської обласної прокуратури.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор зазначив, що при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права (статей 1, 2, 3. 5, 11, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 13,14, 19 Конституції України, статей 79, 79-1. 152 Земельного кодексу України, статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр"), у зв`язку з чим у відповідності до вимог статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України таке рішення підлягає скасуванню.

Так, прокурор спростовує висновки суду першої інстанції, викладені в ухваленому рішенні, зокрема:

-щодо неможливості повернення земельних ділянок через їх часткове накладення на землі лісогосподарського призначення, оскільки факт такого часткового накладення спірних земельних зобов`язує порушника повернути їх державі з огляду на їх сформованість і присвоєння кадастрових номерів, інших шляхів усунення допущених порушень законодавство не передбачає. При цьому скаржник посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 23.12.2023 у справі №916/1517/22, від 27.10.2020 у справі №381/375/19;

-щодо неефективності позовної вимоги про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав за відповідачем на спірні земельні ділянки, так як: 1) прокурор у позові просив скасувати рішення про державну реєстрацію не самих земельних ділянок, а речових прав відповідача на спірні земельні ділянки; 2) за приписами підпунктів 1, 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування державної реєстрації набуття речових прав на підставі судового рішення , відповідні права припиняються, що і відповідає меті позовної заяви та обраному способу захисту; 3) судом першої інстанції помилково взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.09.2023 у справі №307/624/17, які не підлягають застосуванню до спірних у даній справі правовідносин з огляду на їх нерелевантність, і навпаки не застосовані висновки Верховного Суду, викладені постановах у подібних №488/5027/14-ц від 07.11.2018, №19/028-10/13 від 30.06.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 справу № 911/2250/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Тищенко А.І., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2250/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2250/23 до надходження до суду матеріалів справи.

23.01.2024 до суду від скаржника надійшли докази сплати судового збору в розмірі 56 364,00 грн.

24.01.2024 матеріали справи № 911/2250/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2250/23, розгляд справи призначено на 20.03.2024 о 10 год 00 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії у встановлені судом процесуальні строки.

Під час проведення судового засідання 20.03.2024 в м. Київ була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим розгляд даної справи не міг бути продовжений з об`єктивних причин, які не залежали від суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 з метою забезпечення безпеки учасників процесу, всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, розгляд апеляційної скарги прокурора у даній справі відкладено на 11.04.2024 о 10 год 00 хв.

Однак, у зв`язку з підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ судді Тищенко А.І. з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі № 911/2250/23 призначено на 09.05.2024 о 14 год 45 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 задоволено заяву директора філії "Іванківське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" Шихненка В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання у даній справі, призначене на 09.05.2024 о 14 год 40 хв, проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник філії "Іванківське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" Яременко З.І.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У зв`язку з технічною неможливістю встановити відеоконференцзв`язок з представником третьої особи під час судового засідання 09.05.2024 після відбою повітряної тривоги, оголошеної у цей день у м. Київ з 14 год 20 хв до 15 год 13 хв, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 розгляд апеляційної скарги прокурора у даній справі відкладено на 20.06.2024 о 10 год 30 хв, проведення судового засідання призначено в режимі відеоконференції, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник філії "Іванківське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" Яременко З.І.

Позиції інших учасників справи.

14.02.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи заперечення проти вимог скаржника, відповідач вказує, що всі аргументи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються положеннями чинного законодавства, процесуальними документами суду першої інстанції, а також доказами, що є в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції в процесі вирішення спору у даній справі.

Відповідач не погоджується з твердженнями прокурора в апеляційній скарзі щодо визнання судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтованими доводів прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, яке є явним перебільшенням і не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції констатував, що встановити площі та межі накладення, а відтак і сам факт накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення за наявними в матеріалах справи доказами неможливо, тому суд вказав лише на візуальне накладення.

Крім того, відповідач зазначає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 04.07.2018 у справі №635/1096/16-ц, від 27.10.2020 у справі №381/375/19, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, не підтверджують, а спростовують доводи останнього, так як в них йдеться про неможливість витребування або повернення всієї земельної ділянки на користь попереднього користувача, якщо на землі лісового фонду накладається лише її частина.

Також відповідач просить врахувати відсутність порушень вимог чинного законодавства відповідача як власника спірних земельних ділянок при їх отриманні у власність.

Явка представників сторін.

У судове засідання 20.06.2024 з`явилися прокурор та представники відповідача і третьої особи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Позивачем про поважність причин нез`явлення повноважного представника суд апеляційної інстанції не повідомлено, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, змінити мотивувальну частину рішення в частині належного способу захисту.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію прокурора щодо задоволення поданої апеляційної інстанції з вимогою про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Іванківської РДА від 06.07.2010 №1420 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам згідно із додатком; вирішено передати у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки за межами наведених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам згідно із додатком, у тому числі: ОСОБА_2 1,8190 га, ОСОБА_3 1,9579 га; ОСОБА_4 1,9986 га; ОСОБА_5 1,1352 га; ОСОБА_6 1,9807 га, ОСОБА_7 2,0 га, ОСОБА_8 2,0 га.

У рішенні Іванківського районного суду Київської області від 30.11.2015 у справі №366/2348/15-ц вказано про дослідження судом у матеріалах проекту землеустрою Довідки управління Держкомзему у Іванківському районі Київської області від 18.05.2010 №903/26-173, відповідно до якої спірні земельні ділянки відводились за рахунок земель запасу (шифр рядка 94) - ріллі (графа 05).

На підставі вказаного розпорядження громадяни оформили Державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме:

ОСОБА_4 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0074 площею 1,9986 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_7 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0075 площею 2,0001 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_8 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0068 площею 2,0002 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_6 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0065 площею 1,9807 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_2 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0061 площею 1,8190 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_5 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0063 площею 1,1352 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_3 - Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0064 площею 1,9579 га за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У рішенні Іванківського районного суду Київської області від 30.11.2015 у справі №366/2348/15-ц, а також у рішенні Апеляційного суду Київської області від 03.03.2016 у справі №366/2348/15-ц вказано про те, що у подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу від 03.08.2012 відчужили належні їм земельні ділянки із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 на користь ОСОБА_1 .

Між ТОВ "Оланта Ленд" (покупець) та громадянином України ОСОБА_1 (продавець) було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською І.М. договори купівлі-продажу земельної ділянки:

1) від 30.01.2020, за реєстровим номером 138, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0061, площею 1,8190 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 663500,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218125262020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 24.07.2020 №1135, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №138 суму 663 500,00 грн;

2) від 30.01.2020, за реєстровим номером 143, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0063, площею 1,1352 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 414 300,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218174122020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 21.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 15.07.2020 №1131 та від 24.07.2020 №1133, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №143 суми 6 370,50 грн та 381 000,00 грн;

3) від 30.01.2020, за реєстровим номером 136, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0064, площею 1,9579 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 714 300,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218179682020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 22.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 15.07.2020 №1130, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №136 суму 667 870,50 грн;

4) від 30.01.2020, за реєстровим номером 134, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0065, площею 1,9807 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 724 100,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218116882020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 24.06.2020 №1118 та від 15.07.2020 №1132, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №134 суми 51 033,50 грн та 626 000,00 грн;

5) від 30.01.2020, за реєстровим номером 130, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0068, площею 2,0002 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 730 500,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218115922020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 16.06.2020 №1113 та від 23.06.2020 №1114, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №130 суми 263 017,50 грн та 420000,00 грн;

6) від 30.01.2020, за реєстровим номером 122, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою: Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0074, площею 1,9986 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 727 600,00 грн, без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218173122020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 21.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається з засвідченої банком копії платіжної інструкції від 16.06.2020 №1110, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №122 суму 680 306,00 грн;

7) від 30.01.2020, за реєстровим номером 120, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0075, площею 2,0001 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 728 100,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218179152020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 22.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 22.04.2020 №972, ТОВ "Оланта Ленд" сплатило продавцю ОСОБА_1 згідно договору №120 суму 680 773,50 грн.

Як вбачається з інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2023:

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50897658 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019584132220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0061 площею 1,819 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №138;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50901634 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019759432220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0063 площею 1,1352 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №143;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50898350 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019617932220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0064 площею 1,9579 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №136;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50896996 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019554832220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0065 площею 1,9807 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №134;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50895186 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019468232220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0068 площею 2,0002 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №130;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50892836 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019356732220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0074 площею 1,9986 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №122;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50896028 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд", код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019506632220 - земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0075 площею 2,0001 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №120.

Згідно з наданою прокурором Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорією землі сільськогосподарського призначення 30.01.2020 зареєстровано право приватної власності ТОВ "Оланта Ленд".

Водночас, у позовній заяві прокурор, з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, стверджує, що за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які розташовані в 85 кварталі Оранського лісництва філії "Іванківське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (правонаступника Державного підприємства "Іванківське лісове господарство").

На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи містяться витяги з Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (Оранське лісництво) 2015 року, Проекту організації та розвитку лісового господарства Іванківського ДЛГ 2004 року, із копіями картографічних матеріалів (планшетів) у яких відображено квартал 85 (Урочище "Медвежа гора"), Проекту організації і розвитку лісового господарства державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (пояснювальна записка до перспективного плану організації і розвитку лісового господарства) від 2005 року (у якому наведено розподіл площ за лісотаксовими розрядами, відповідно до якого 85 квартал Оранського лісництва віднесений до V розряду).

Листом від 27.02.2017 №04-36/356 Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило прокуратуру про те, що земельні ділянки із визначеними вище кадастровими номерами в адмінмежах Страхоліської сільської ради накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП "Іванківський лісгосп" Оранське лісництво квартал 85. Управління та постійний лісокористувач ДП "Іванківський лісгосп" погодження на вилучення та зміну цільового призначення по вищезазначених ділянках не надавало.

Як вбачається з листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 22.07.2016 №472 та від 18.02.2022 №167 та доданих до них фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та їх виділів і межами земельних ділянок відповідно до вказаних кадастрових номерів, спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 візуально накладаються на квартал №85 Оранського лісництва ДП "Іванківський лісгосп" за матеріалами лісоупорядкування 2003 та 2014 років; при цьому земельна ділянка кадастровий номер 3222081400:02:001:0064 візуально повністю накладається на квартал №85 Оранського лісництва, інші спірні земельні ділянки виходять за позначені межі 85 кварталу, тобто візуально має місце часткове накладення.

Отже, вважаючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про передачу, зміну цільового призначення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність не приймалось, відтак право власника, постійного користувача та дійсного володільця спірних земельних ділянок у законний спосіб не припинено, що вказує на те, що право власності спірними землями у відповідача, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення не виникло, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Також в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки входять до складу (накладаються) на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії "Іванківське лісове господарстко" ДСГП "Ліси України", розташовані в межах земель кварталу 85 Оранського лісництва, що підтверджується інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 22.07.2016 за №472 та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Оранського лісництва ДП "Іванківське лісове господарство" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років, проектами організації та розвитку лісового господарства ДП "Іванківське лісове господарство", планово-картографічними матеріалами, а саме викопіюванням з планшету лісовпорядкування 2015 року Оранське лісництво, протоколами координаційних нарад від 14.04.2005 та від 18.12.2014.

Оскільки погодження та згоди на вилучення (припинення) права постійного користування вказаними спірними земельними ділянками, а також зміни їх цільового призначення відповідним органом з питань лісового господарства не надавались, тому, за твердженням прокурора, розпорядження Іванківською районною державною адміністрацією спірними земельними ділянками відбулося із порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України.

З огляду на це, прокурор просив господарський суд усунути перешкоди у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення у спосіб скасування вищенаведених рішень державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Оланта Ленд" та повернення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ "Оланд Ленд". При цьому прокурор наполягав на тому, що ним обрано спосіб захисту права саме шляхом подання до суду негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.

Застосування такого способу захисту порушеного права прокурор аргументував тим, що цей позов подано саме як негаторний, оскільки вважає, що незаконне зайняття відповідачем земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням Земельного та Лісового кодексів України, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави в особі Київської ОДА на землі лісогосподарського призначення.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що державна реєстрація його права на земельні ділянки підтверджує вибуття їх з володіння позивача, у зв`язку з чим прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже вважав, що у спірних правовідносинах ефективним способом захисту мав би бути віндикаційний позов про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, до якого має бути застосовано позовну давність.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства ДГСП "Ліси України" (правонаступник ДП "Іванківське лісове господарство").

Необхідність захисту інтересів держави в особі Київської ОДА прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що Іванківською РДА на підставі розпорядження від 06.07.2010 №1420 здійснено незаконне відведення земельних ділянок у приватну власність без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування, без зміни цільового призначення, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (в порядку зміни цільового призначення), а проведена державна реєстрація права приватної власності ТОВ "Оланд Ленд" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки позбавляє дійсного власника цих земельних ділянок (Київська ОДА) та землекористувача (ДГСП "Ліси України") можливості користуватися та розпоряджатися ними відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 326 Цивільного Кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Положеннями частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1статті 19 Земельного кодексу України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Прокурором у заявленому позові ставиться під сумнів підставність державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Оланд Ленд" у зв`язку з прийняттям Іванківською РДА розпорядження від 06.07.2010 №1420, згідно з яким вони незаконно були передані у власність громадян, як з мотивів приналежності спірної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду, що не можуть передаватися у приватну власність, так і з мотивів порушення процедури розпорядження такими земельними ділянками, оскільки зважаючи на те, що ці земельні ділянки накладаються на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", передання їх у приватну власність без попереднього вилучення у зазначеної особи, є безпідставним.

Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За змістом статей 125,126 Земельного кодексу України, як у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції, чинній до 10.07.2023) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Законом України № 2321-IX від 20.06.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: "До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування".

Отже, станом на дату звернення прокурора із позовом у даній справі (21.07.2023) відповідно до чинної редакції зазначеного пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування в установленому порядку ДСГП "Ліси України" в особі філії "Іванківське лісове господарство" земельними ділянками лісогосподарського призначення, які передані йому на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

В матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали, якими є витяги з Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (Оранське лісництво) 2015 року, Проекту організації та розвитку лісового господарства Іванківського ДЛГ 2004 року, із копіями картографічних матеріалів (планшетів) у яких відображено квартал 85 (Урочище "Медвежа гора"), Проекту організації і розвитку лісового господарства державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (пояснювальна записка до перспективного плану організації і розвитку лісового господарства) від 2005 року (у якому наведено розподіл площ за лісотаксовими розрядами, відповідно до якого 85 квартал Оранського лісництва віднесений до V розряду).

Листом від 27.02.2017 №04-36/356 Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило прокуратуру про те, що спірні земельні ділянки із відповідними кадастровими номерами в адмінмежах Страхоліської сільської ради накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП "Іванківський лісгосп" Оранське лісництво квартал 85. Управління та постійний лісокористувач ДП "Іванківський лісгосп" погодження на вилучення та зміну цільового призначення по вищезазначених ділянках не надавало.

Зі змісту листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 22.07.2016 №472 та від 18.02.2022 №167 та доданих до них фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та їх виділів і межами земельних ділянок відповідно до вказаних кадастрових номерів, спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 візуально накладаються на квартал №85 Оранського лісництва ДП "Іванківський лісгосп" за матеріалами лісоупорядкування 2003 та 2014 років; при цьому земельна ділянка кадастровий номер 3222081400:02:001:0064 візуально повністю накладається на квартал №85 Оранського лісництва, інші спірні земельні ділянки виходять за позначені межі 85 кварталу, тобто візуально має місце часткове накладення.

Суд апеляційної інстанції враховує подані прокурором матеріали лісовпорядкування при визначені статусу спірних земельних ділянок та таких, що частково накладаються на земельні ділянки лісогосподарського призначення ДСГП "Ліси України" в особі філії "Іванківське лісове господарство" як правонаступника ДП "Іванківське лісове господарство".

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц).

Водночас, суд апеляційної інстанції визнає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що прокурором не доведено, а наявні матеріали справи не містять доказів, в якій саме частині (площі) спірні земельні ділянки накладаються на землі кварталу 85 Оранського лісництва ДСГП "Ліси України" в особі філії "Іванківське лісове господарство", вказані матеріали не містять координат поворотних точок меж зазначеного кварталу, а проект землеустрою, на підставі якого у Державному земельному кадастрі були зареєстровані спірні земельні ділянки, до матеріалів справи не доданий, а також не аргументовано пред`явлені позовні вимоги щодо повернення на користь позивача площ всіх спірних земельних ділянок за умови часткового їх віднесення до земель лісогосподарського призначення.

З огляду на встановлені обставини, та зважаючи на викладені в апеляційній скарзі вимоги прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне надати оцінку обраному прокурором способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

При цьому, зазвичай, належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Зазначені положення кореспондуються з вимогами статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України щодо способу захисту порушених прав - визнання незаконними та скасування судом рішень органів влади, які в незаконний спосіб порушують права та інтереси власника землі у кореспонденції з приписами статті 391 цього Кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось Великою Палатою Верховного Суду неодноразово. Так, у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 цієї ж постанови вказано, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.

У пункті 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Тобто негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На відміну від негаторного позову віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №370/457/20).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01 2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02 2022 у справі № 363/669/17 (на яку посилається прокурор в апеляційній скарзі), від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що сформовані спірні земельні ділянки частково накладаються (без визначення такої площі), однак не співпадають із кварталом 85 Оранського лісництва та виходять за його межі. Отже, лише частина спірних земельних ділянок є власністю держави, інша їх частина належить до земель приватної власності.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виснував, що держава в особі позивача не має щодо спірних земельних ділянок права подання віндикаційного позову. У зв`язку з чим правомірно відхилив помилкові твердження відповідача про те, що у спірних правовідносинах ефективним способом захисту мав би бути віндикаційний позов про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про повернення на користь держави в особі Київської ОДА земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 як окремих об`єктів нерухомого майна, які візуально виходять за межі 85 кварталу Оранського лісництва, взагалі не відповідає змісту спірних відносин, позаяк щодо частини цих об`єктів цивільних прав Київська ОДА не має правоможностей власника, а часткове їх повернення неможливе у зв`язку з сформованістю кожного з них як окремого єдиного (цілісного) об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати відповідача повернути незаконно сформовані земельні ділянки на користь держави в особі Київської ОДА у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити їх поділ неможливо.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України "Про Державний земельний кадастр".

За змістом частини першої статті 24, частини четвертої статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У частині 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства, якщо земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах іншої земельної ділянки, вчинена державним кадастровим реєстратором державна реєстрація в Державному земельному кадастрі є неправомірною та підлягає скасуванню.

Подібні правові висновки щодо неможливості реєстрації в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18.

При цьому, з огляду на положення абзацу 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

Однак, встановити з матеріалів справи ким, коли та на підставі яких документів у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію спірних земельних ділянок не видається за можливе внаслідок неподання прокурором таких документів, Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду також констатує, що прокурором не заявлено відповідних позовних вимог згідно з встановленою нормою Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішення, що скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не призводить до відновлення прав держави на землі лісогосподарського призначення у межах 85 кварталу Оранського лісництва, оскільки задоволення такої вимоги не припинить існування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстрованих об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2019584132220, 2019759432220, 2019617932220, 2019554832220, 2019468232220, 2019356732220, 2019506632220; а також не припинить існування у Державному земельному кадастрі зареєстрованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075, які частково накладаються на землі 85 кварталу Оранського лісництва.

З огляду на викладене, належним способом захисту права у спірних правовідносинах мала б бути вимога про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги з одночасним визнанням недійсними та скасуванням документів (актів органів виконавчої влади) на підставі яких сформовані спірні земельні ділянки; скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо таких земельних ділянок. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає правомірним врахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №307/624/17.

Оскільки обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права (який без повторного звернення до суду не призведе до відновлення порушеного права), є самостійною підставою для відмови в позові, що, у свою чергу, свідчить про неможливість його застосування у випадку встановлення фактів порушення прав та інтересів позивача у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову прокурору у задоволенні позову повністю.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у апеляційній скарзі, щодо незаконності оскарженого рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що висновки суду першої інстанції в ухваленому у даній справі рішенні щодо застосування норм права з огляду на характер спірних правовідносин не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 23.12.2023 у справі №916/1517/22, від 27.10.2020 у справі №381/375/19, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі.

Зважаючи на досліджені та встановлені у даній справі обставини, здійснивши їх оцінку у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню у зв`язку з її необґрунтованістю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Прокурором не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2250/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2250/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2250/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко