Постанова

від 17.06.2024 по справі 910/10551/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ 910/10551/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Венгаренко Т.А., ордер АР № 1170079 від 29.03.2024;

від відповідача-2: Козиренко С.П., виписка з ЄДР від 29.11.2022;

від відповідача-3: Козиренко С.П., виписка з ЄДР від 29.11.2022,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій

на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2024

у справі № 910/10551/23 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом ОСОБА_1

до

1) Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій

2) державного реєстратора департаменту реєстрації Міністерства юстиції України Заєць Юлії Анатоліївни

3) Міністерства юстиції України

про визнання частково недійсним протоколу, скасування державної реєстраційної дії про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 06.09.2023; а.с. 18-21 том 3) до:

- Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій (далі - Профспілка) про визнання недійсним протоколу № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 про зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;

- державного реєстратора департаменту реєстрації Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) Заєць Ю.А. (далі - державний реєстратор) про скасування реєстраційної дії про проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 о 10:42:30, а саме: зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР; зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;

- Мін`юсту про зобов`язання скасувати запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 о 10:42:30 в ЄДР державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки;

- про стягнення з відповідачів у рівних частинах моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Позивач вказував, що є головою Профспілки, проте з витягу ЄДР від 24.04.2023 дізнався про проведення 15.12.2022 державним реєстратором реєстраційної дії № 1000741070001087054, зокрема, щодо зміни керівника Профспілки. На переконання позивача, здійснений реєстраційний запис є незаконним, оскільки вчинений на підставі документів, які були подані засобами поштового зв`язку, при цьому заява про державну реєстрацію підписана Боровським Т.М. , як представником Профспілки, який діє на підставі довіреності без її нотаріального посвідчення та за відсутності нотаріального посвідчення справжності підпису заявника на поданій заяві для здійснення державної реєстрації, а також за відсутності підпису на одній із сторінок такої заяви. Позивач зазначав, що державним реєстратором не було проаналізовано статут Профспілки, не було надано правової оцінки порядку та процедурі обрання голови Профспілки, процедурі скликання та повідомлення членів Профспілки про скликання, а також проведенню з`їзду в режимі відеоконференції Zoom (усупереч статуту), тож позивач стверджував про обрання на посаду нового керівника з порушенням законодавчих норм та статуту Профспілки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2024 позов задоволено частково:

- визнано недійсним пункт 3 рішення другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 щодо питання третього порядку денного про обрання головою Профспілки ОСОБА_2., оформленого протоколом № 2/1 від 01.10.2022;

- скасовано реєстраційну дію державного реєстратора департаменту державної реєстрації Мін`юсту Заєць Ю.А. про проведення в ЄДР державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30), а саме: зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР; зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;

- зобов`язано Мін`юст скасувати запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30) в ЄДР проведення державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки.

У задоволенні решти позову відмовлено (щодо стягнення з відповідачів у рівних частинах моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн).

Стягнуто з Профспілки на користь ОСОБА_1 8 052,00 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що доказів повідомлення Профспілкою позивача про скликання другого з`їзду, який відбувся 01.10.2022, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим було порушено право позивача на участь у другому з`їзді, а тому визнано недійсним пункт 3 рішення другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 щодо питання третього порядку денного про обрання головою Профспілки ОСОБА_2., оформленого протоколом № 2/1 від 01.10.2022. При цьому, пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, суд відступив від буквального тлумачення заявленої позивачем вимоги проінтерпретувавши останню, виходячи зі змісту наведених позивачем обґрунтувань.

Що ж до вимоги про скасування реєстраційної дії державного реєстратора (в діях державного реєстратора судом не було встановлено порушень) та зобов`язання Мін`юсту скасувати запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30) в ЄДР, то вони задоволені як похідні.

У задоволенні позову щодо стягнення з відповідачів у рівній частині 20 000,00 грн моральної шкоди відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявності моральної шкоди та її вплив на життя позивача, зв`язок між дією / бездіяльністю відповідачів та моральною шкодою, яку поніс позивач, а також обґрунтованості суми компенсації моральної шкоди.

Частково не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянт - Профспілка звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що статут Профспілки не містить безпосереднього порядку повідомлення (оголошення) членів Профспілки про скликання з`їзду. При цьому не визначені способи, форма та порядок здійснення повідомлення про скликання з`їзду Профспілки й нормами спеціального Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", з цих підстав скаржник вказував на те, що повідомлення може бути виражене у довільній формі та здійснене у будь-який спосіб спроможний забезпечити доведення до відома членів Профспілки інформації стосовно скликання з`їзду та його порядку денного.

Водночас скаржник звертав увагу апеляційного суду на те, що матеріали справи містять докази повідомлення та обізнаності позивача про дату, час та місце скликання другого з`їзду Профспілки і його порядок денний з огляду на заяви свідків та роздруківки скріншотів з телефону першого заступника голови Профспілки.

Вважаючи, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги вказані заяви, з огляду на відсутність нотаріального посвідчення підписів свідків, Профспілка посилалась на положення ч. 3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України згідно яких нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків не вимагається.

Більш того скаржник зазначав, що у матеріалах справи наявні письмові повідомлення від 11.01.2022, 04.03.2022 про проведення засідання президії ради Профспілки 24.01.2022 та 15.03.2022, а також повідомлення від 02.02.2022 про проведення засідання пленуму ради 18.02.2022, які містять інформацію стосовно порядку денного, у тому числі й запланованого другого з`їзду Профспілки на 01.10.2022 о 12:00. Зміст означених повідомлень був доведений до відома членів ради 11.01.2022, 02.02.2022 та 04.03.2022 засобами телефонного зв`язку, зокрема, ОСОБА_1 за його мобільним номером, про що на означених повідомленнях зроблено відповідну відмітку, засвідчену підписом першого заступника голови Профспілки.

Апелянт також вказував, що на момент проведення другого з`їзду позивач був головою Профспілки і в силу займаної посади відповідно до статуту Профспілки на нього покладалось виконання повноважень щодо керівництва Профспілкою та її виборними органами, а відтак останній не міг не знати про скликання другого з`їзду, дати, часу і місця його проведення, як і порядку денного, у зв`язку з чим функція повідомлення саме позивача, як голови Профспілки, про скликання з`їзду є суто формальною.

Профспілка посилалась на залишення судом першої інстанції поза увагою тієї обставини, що для того аби бути обраним (переобраним на новий термін) кандидатура позивача (як і будь-якого іншого члена Профспілки) мала бути перш за все запропонована присутніми на з`їзді делегатами від регіонів і поставлена на голосування незалежно від присутності чи відсутності самого цього кандидата на з`їзді. Утім жодної пропозиції від учасників другого з`їзду щодо висунення позивача на посаду голови Профспілки не надходило, а оскільки повноваження позивача як голови Профспілки (обраного у 2019 році на 3 роки) закінчились і питання щодо обрання нового голови було поставлено до порядку денного саме з цих причин, тому право позивача бути повторно обраним на посаду голови Профспілки не було порушене. Окрім того, голос позивача не міг вплинути на результат голосування, оскільки рішення про обрання головою Профспілки ОСОБА_2 було прийнято одноголосно 36 учасниками (100 % голосів).

За твердження апелянта скасування прийнятих рішень порушує загальні інтереси інших членів Профспілки, які були присутні на другому з`їзді та шляхом голосування обрали нового голову Профспілки, а також інші керівні органи (ради Профспілки, президію ради, контрольно-ревізійну комісію).

Разом з тим звертаючись до суду з заявою про уточнення позовних вимог позивач серед іншого просив визнати недійсним протокол в частині зміни керівника Профспілки. Однак протокол є документом котрий фіксує прийняті рішення і не є актом, тож недійсним повністю чи в частині може бути визнано лише рішення з`їзду, а тому обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом і суд мав би відмовити у її задоволенні.

Окрім того, вимога позивача про визнання недійсним протоколу другого з`їзду щодо переобрання голови Профспілки не призведе до поновлення прав позивача, оскільки у разі задоволення позову позивача не буде автоматично поновлено на посаді голови Профспілки, а відповідної вимоги позивачем не було заявлено.

Тож, на переконання Профспілки, у задоволенні решти вимог слід було відмовити як похідних, однак судом було скасовано реєстраційну дію якою внесено всі зміни на підставі рішень оформлених протоколом, а не лише в частині зміни голови Профспілки. При цьому скасування повністю запису про державну реєстрацію всіх прийнятих на другому з`їзді рішень призведе до порушення як прав Профспілки, її членів на належне управління її діяльністю, обрання керівних виборних органів, так й осіб які після нього були на законних підставах обрані на посади керівних органів.

Скаржник просив долучити до матеріалів справи копії довіреностей (а.с. 19, 20 том 4), які не додавалися до матеріалів справи в суді першої інстанції, на свідків ОСОБА_5 (перший заступник голови Профспілки) та ОСОБА_6 (заступник голови Профспілки) як представників Профспілки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.05.2024.

30.04.2024 до апеляційного суду надійшли пояснення Мін`юсту.

06.05.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

06.05.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме: копію дозволу № 19539/125/56-2024 від 30.04.2024; CD-R диск з електронною реєстраційною справою Профспілки; завірені копії документів з електронної реєстраційної справи Профспілки (а.с. 74-189 том 4).

В обґрунтування клопотання заявник зазначав, що в провадженні Шевченківського управління поліції головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 12023105100001938 від 22.09.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. При цьому ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та отримання дозволу на розголошення відомостей з цих матеріалів, представником позивача відбулось лише після прийняття рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2024, а тому подання даних доказів до суду першої інстанції було неможливим.

Заявник зазначав, що дозволом № 19539/125/56-2024 від 30.04.2024 старшого дізнавача СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУНП Прудка Юліі надано дозвіл щодо долучення CD-R диску з електронною реєстраційною справою Профспілки до матеріалів даної судової справи для ознайомлення сторін, у зв`язку з чим просив долучити докази у відповідності до положень ч. 3 ст. 269 ГПК України.

15.05.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, зокрема, про неврахування пояснень Мін`юсту під час прийняття постанови.

На переконання позивача процесуальним законодавством не передбачено можливості надання відповідачем у справі під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції такого процесуального документа як пояснення. Заявник посилався на те, що пояснення надаються щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, та на можливість їх подання виключно третьою особою, а не відповідачем у справі. Також вказував, що у Мін`юсту відсутнє право на спростування висновків суду першої інстанції, які не є предметом розгляду апеляційної скарги Профспілки.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 42 ГПК України, якою встановлено права та обов`язки учасників справи, зазначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тобто подання учасником справи пояснень є правом такої особи.

21.05.2024 до апеляційного суду надійшла відповідь Профспілки на відзив позивача, в якій представник зазначав, що відзив та клопотання про долучення доказів подані позивачем з порушенням встановленого судом процесуального строку, без клопотання про його поновлення, без направлення копій іншій стороні, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті апеляційним судом до розгляду.

Також зазначав, що позивач міг отримати копії долучених до клопотання документів та надати їх суду першої інстанції ще з 14.11.2023, що вбачається з опису документів з реєстраційної справи, які були отримані за запитом 14.11.2023 (а.с. 122 том 4), однак обґрунтовує пропуск строку на його подання лише отриманням дозволу на розголошення відомостей кримінального провадження, при цьому не наводить підстав, чому раніше з 14.11.2023 не звертався за отриманням такого дозволу, не отримував копії документів та не долучав їх до матеріалів даної справи в суді першої інстанції коли ще господарська справа була на стадії підготовчого провадження.

24.05.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів направлення відзиву з клопотанням; докази направлення клопотання за наслідками розгляду пояснень Мін`юсту; просив прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу та клопотання за наслідками розгляду пояснень Мін`юсту.

27.05.2024 до апеляційного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі в яких представник посилався на необґрунтованість апеляційної скарги та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 розгляд справи відкладено на 17.06.2024.

17.06.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Заявник також посилався на необґрунтованість апеляційної скарги та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.06.2024, скаржник та представник відповідачів-2, 3 просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та відмовити у позові в цій частині.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що представник позивача був присутнім в судовому засіданні 28.05.2024 та повністю надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та заперечень щодо доводів апеляційної скарги.

Стосовно долучення додаткових доказів суду апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою; призначено справу до розгляду; встановлено строк учасникам судового процесу для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань - протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали (а.с. 37 том 4).

Зі змісту повідомлення № 42897 від 19.04.2024 вбачається надання адвокату позивача доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 41 том 4), а з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається отримання позивачем особисто вказаної ухвали 22.04.2024 (а.с. 46 том 4).

Водночас відзив на апеляційну скаргу подано позивачем до органу поштового зв`язку (а.с. 72 том 4) та клопотання про долучення доказів -01.05.2024 (а.с. 191 том 4), тобто в межах встановленого ухвалою від 15.04.2024 строку. Окрім того, наявні докази їх відправки учасникам справи - Мін`юсту (а.с. 220 том 4), державному реєстратору (а.с. 219 том 4), Профспілки (а.с. 218 том 4).

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Отже, у вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, об`єктивної неможливості надання долучених позивачем до клопотання доказів суду першої інстанції він не довів, оскільки 21.09.2023 на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04.09.2023 у справі № 761/26730/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113298816) задоволено скаргу адвоката Фузік В.В. в інтересах ОСОБА_1 та зобов`язано уповноважену особу (слідчого) Шевченківського УП ГУНП в м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування за заявою адвоката Фузік В.В. в інтересах ОСОБА_1 . Проте, лише 24.04.2024 позивач звернувся до Шевченківського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві з клопотанням про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, хоча зі змісту опису документів з реєстраційної справи, які додані позивачем до клопотання, як на CD-R диску так і в роздрукованому варіанті (а.с. 122 том 4) вбачається їх отримання за запитом від 14.11.2023.

Враховуючи наведене, додаткові докази судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки заявником не доведено винятковість випадку та причин, що об`єктивно не залежать від нього для надання таких доказів суду першої інстанції.

Також колегія суддів зазначає про недоведеність скаржником обставин щодо долучення до матеріалів справи копій довіреностей (а.с. 19, 20 том 4) на свідків ОСОБА_5 (перший заступник голови Профспілки) та ОСОБА_6 (заступник голови Профспілки) як представників Профспілки, які датовані 05.06.2023, оскільки представник скаржника не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції у встановлений на подання доказів процесуальний строк.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом № 1 установчого з`їзду учасників Профспілки від 25.04.2019 (а.с. 134-147 том 1) оформлено прийняті рішення, зокрема, щодо створення Профспілки; затвердження статуту Профспілки; обрання головою Профспілки ОСОБА_1 за його згодою.

24.04.2023 Фузік Вікторія Валеріївна , як представник позивача, дізналась згідно отриманого витягу з ЄДР (а.с. 18-20 том 1) про те, що державним реєстратором проведено в ЄДР державну реєстрацію змін до відомостей Профспілки, запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30), щодо:

- відомостей про членів керівних органів громадського формування;

- керівника або відомостей про керівника юридичної особи;

- установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

Не погодившись з зазначеними діями та звертаючись за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів до господарського суду позивач зазначав, що є головою Профспілки, однак державним реєстратором, зокрема, вчинено дії щодо зміни керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 і такі дії були проведені на підставі заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу поданої державному реєстратору разом з протоколом № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022.

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними позивач просив, (з урахуванням уточнених позовних вимог від 06.09.2023; а.с. 18-21 том 3; підтриманих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.05.2024; а.с. 232-238 том 4) зокрема, визнати недійсним вказаний протокол № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 в частині зміни керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ; скасувати реєстраційну дію 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30) державного реєстратора; зобов`язати Мін`юст скасувати такий запис в ЄДР.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції зазначив, що доказів повідомлення Профспілкою позивача про скликання другого з`їзду, який відбувся 01.10.2022, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим було порушено право позивача на участь у другому з`їзді, а тому визнано недійсним пункт 3 рішення другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 щодо питання третього порядку денного про обрання головою Профспілки ОСОБА_2., оформленого протоколом № 2/1 від 01.10.2022, з огляду на похідні вимоги реєстраційну дію проведену державним реєстратором було скасовано.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 1 Закону професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 Закону).

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок (ч. 1 ст. 6 Закону).

Статтею 14 вищевказаного Закону унормовано, що профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Так, відповідно до п. 4.1 статуту Профспілки (а.с. 199-222 том 1), затвердженого рішенням установчого з`їзду Профспілки, оформленим протоколом № 1 від 25.04.2019, член Профспілки має право, серед іншого: обирати та бути обраним до всіх виборних (керівних) органів Профспілки, її територіальних та первинних організацій; особисто брати участь у роботі з`їзду, засідань виборних органів під час розгляду питань своєї діяльності чи поведінки; вільно обговорювати всі питання діяльності профорганізації, виступати з критикою, вносити пропозиції, відстоювати свою думку.

При цьому, пунктом 6.1.4 статуту визначено, що вищим органом Профспілки є з`їзд, який скликається радою Профспілки не рідше одного разу на 3 роки. Позачергові з`їзди скликаються за рішенням не менше 1/3 членів Профспілки або за рішенням ради Профспілки, президії ради. Про скликання та порядок денний з`їзду оголошується не пізніше, як за один місяць до його проведення, а позачергового - не пізніше, як за 15 днів. Рішення з`їзду приймаються простою більшістю присутніх делегатів. Внесення змін та доповнень до статуту та рішення про припинення діяльності приймаються 2/3 голосів делегатів.

З`їзд вважається правомочним, якщо в його роботі беруть участь не менше 1/2 загальної чисельності делегатів, які є обраними та обов`язково 1/2 делегатів за посадами - членів президії ради та ради Профспілки (п. 6.1.6 статуту).

Порядок роботи з`їзду регулюється регламентом, який затверджується на з`їзді (п. 6.1.7 статуту).

До компетенції з`їзду Профспілки відповідно до п. 6.1.8 статуту, серед іншого, належить:

- затвердження програмних документів Профспілки та внесення до них змін і доповнень;

- прийняття статуту Профспілки і внесення до нього змін та доповнень;

- обрання ради Профспілки та контрольно-ревізійної комісії Профспілки на термін три роки;

- обрання голови Профспілки, перших заступників голови Профспілки, заступників голови Профспілки терміном на три роки;

- розгляд будь-яких інших питань діяльності Профспілки та прийняття по ним рішень.

Постановою президії ради Профспілки № Р-1-6 від 24.01.2022 "Про скликання ради Профспілки" (а.с. 124 том 3) відповідно до п. 6.1.4 статуту Профспілки у зв`язку з закінченням терміну повноважень виборних органів визначено скликати раду Профспілки на 12:00 18.02.2022 для розгляду питання про проведення другого з`їзду Профспілки з затвердженою квотою делегатів, обраних територіальними організаціями, в кількості трьох осіб з визначеним порядком денним, третім питанням до якого увійшло питання обрання голови Профспілки.

Постановою ради Профспілки № Р-1-7 від 18.02.2022 "Про проведення 2-го з`їзду Профспілки" (а.с. 127 том 3) відповідно до постанови президії ради Профспілки № Р-1-6 від 24.01.2022 та п. 6.1.4 статуту Профспілки у зв`язку з закінченням терміну повноважень виборних органів визначено провести 2-ий з`їзд Профспілки о 12:00 16.03.2022 за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 2, офіс 623, з визначеним порядком денним, третім питанням до якого включено питання обрання голови Профспілки. У зв`язку з можливими форс-мажорними обставинами доручено президії ради Профспілки додатково визначати (змінювати) час, місце та дату проведення 2-го з`їзду Профспілки.

Постановою президії ради Профспілки № Р-1-8 від 16.03.2022 "Про перенесення проведення 2-го з`їзду профспілки" (а.с. 126 том 3) відповідно до постанови президії ради Профспілки № Р-1-6 від 24.01.2022, постанови ради Профспілки № Р-1-7 від 18.02.2022, п. 6.1.4 статуту Профспілки у зв`язку з закінченням терміну повноважень виборних органів Профспілки, зважаючи на повномасштабне вторгнення Російської федерації та початок воєнних дій на території України, визначено перенести проведення 2-го з`їзду Профспілки на 12:00 01.10.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , з визначеним порядком денним, третім питанням до якого увійшло питання обрання голови Профспілки. Відповідно до постанови ради Профспілки № Р-1-7 від 18.02.2022, враховуючи, що на території України йдуть військові дії, лишити форму проведення 2-го з`їзду Профспілки в режимі відеоконференції або змішаній формі з подальшим затвердженням на з`їзді такої форми роботи та внесенням відповідних змін до статуту.

01.10.2022 відбувся другий з`їзд Профспілки згідно оформленого протоколу № 2/1 (а.с. 104-106 том 2).

На зазначеному з`їзді були присутні 36 осіб (21 особа - особисто, 15 осіб використовували засоби електронного зв`язку (ZOOM-конференцію).

Порядок денний другого з`їзду Профспілки включав наступні питання:

1. Про обрання головуючого та секретаря з`їзду Профспілки;

2. Про обрання мандатної комісії та рахункової комісії, затвердження звіту про кількість делегатів, які взяли участь у проведенні з`їзду;

3. Про обрання голови Профспілки;

4. Про обрання виборних органів Профспілки відповідно до затвердженого статуту (президії ради Профспілки (заступників голови Профспілки) та ради Профспілки);

5. Про обрання складу контрольно-ревізійної комісії Профспілки;

6. Про внесення змін статуту Профспілки;

7. Про затвердження форми проведення другого з`їзду Профспілки;

8. Про виключення деяких осіб із числа членів Профспілки за дії, які дискредитують Профспілку;

9. Про уповноваження представників Профспілки на підписання документів та подання документів до органу реєстрації (Міністерства юстиції України);

10. Різне.

Так, на підтвердження факту повідомлення та обізнаності ОСОБА_1 про дату, час та місце скликання другого з`їзду Профспілки і його порядок денний відповідачем-1 до матеріалів справи були надані заяви свідків ОСОБА_8 (заступник голови Профспілки; а.с. 149 том 2; а.с. 69 том 3), ОСОБА_9 (перший заступник голови Профспілки; а.с. 150-151 том 2; а.с. 68 том 3), ОСОБА_6 (заступник голови Профспілки; а.с. 148 том 2; а.с. 72-73 том 3), ОСОБА_5 (перший заступник голови Профспілки; а.с. 109-110 том 3) та роздруківки скріншотів з телефона останнього (а.с. 65-67 том 3).

Зі змісту означених заяв свідків слідує повідомлення позивача про дату, час і місце скликання з`їзду Профспілки та його порядок денний починаючи з другої половини 2022 року, як в усній формі при особистих зустрічах, так і з використанням месенджера і засобів телефонного зв`язку.

Означені обставини, про які зазначають свідки, додатково підтверджуються наявними у матеріалах справи роздруківками скріншотів з телефона ОСОБА_5 , з яких вбачається здійснення як вхідних, так і вихідних дзвінків за мобільним номером ОСОБА_1 , 19.07.2022, 25.07.2022, 26.07.2022 та 12.07.2022.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, ухвала Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 750/3192/14.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 921/260/19 зробив висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК).

ГПК прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 87 ГПК).

Отже, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом.

У п. 4 ч. 2 ст. 2 ГПК закріплено принцип змагальності сторін, а у ст. 79 ГПК - визначення вірогідності доказів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 88 ГПК показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Разом з тим, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що заяви підписані особами, які перебували(ють) на військовій службі та доступ до нотаріального оформлення документів для таких осіб є ускладненим або фізично неможливим (а.с. 211 том 3). Однак, відхиляючи заяви свідків, суд першої інстанції вказав лише на те, що підписи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на означених заявах не посвідчені нотаріально, утім у силу ч. 3 ст. 88 ГПК України нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків, не вимагається.

Правовий аналіз наведених положень статей 86, 88, 89 ГПК України свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 901/2027/13, від 26.05.2022 у справі № 908/2828/19).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в разі виникнення сумнівів щодо пояснень свідків, представник позивача, що приймав участь в суді першої інстанції при розгляді справи, мав можливість відповідно до ч. 3 ст. 87 ГПК України заявити клопотання про особистий допит вищевказаних свідків в суді першої інстанції.

Отже, в силу відсутності у положеннях статуту та нормах чинного законодавства визначених вимог стосовно способів, форм та порядку здійснення повідомлення про скликання з`їзду Профспілки, таке повідомлення може бути виражене у довільній формі та здійснене у спосіб спроможний забезпечити доведення до відома членів Профспілки інформацію стосовно скликання з`їзду та його порядку денного.

Враховуючи наведене, наявні в матеріалах справи заяви свідків підтверджують факт обізнаності позивача про проведення другого з`їзду Профспілки з відповідним порядком денним.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи є повідомлення про проведення засідання президії ради Профспілки від 11.01.2022 та від 04.03.2022 (а.с. 120, 121 том 3) на 24.01.2022 та 16.03.2022 відповідно, а також повідомлення від 02.02.2022 про проведення засідання пленуму ради 18.02.2022 (а.с. 125 том 3), які містять інформацію стосовно порядку денного, у тому числі, й запланованого другого з`їзду Профспілки на 01.10.2022 о 12-00 год, що також додатково викладено у постанові президії ради профспілки № Р-1-8 від 16.03.2022 "Про перенесення проведення 2-го з`їзду профспілки" (а.с. 126 том 3).

Зміст означених повідомлень був доведений до відома членів ради 11.01.2022, 02.02.2022 та 04.03.2022 відповідно засобами телефонного зв`язку, зокрема, ОСОБА_1 за мобільним номером, про що на означених повідомленнях зроблено відповідну відмітку, засвідчену підписом першого заступника Профспілки ОСОБА_5 .

Таким чином, такий спосіб та порядок повідомлення (шляхом телефонного зв`язку) неодразово застосовувався для повідомлення членів президії ради Профспілки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 був головою Профспілки і в силу займаної посади відповідно до статуту саме на нього покладалося виконання повноважень щодо керівництва Профспілкою та її виборними органами, належної організації її роботи.

Також з постанов президії Профспілки вбачається, що з`їзд проводиться, зокрема, у зв`язку з закінченням терміну повноважень виборних органів Профспілки, тобто необхідністю обрання нового складу керівних органів, в тому числі і голови.

На другому з`їзді Профспілки були присутні 36 членів Профспілки, які будучи делегатами, одноголосно проголосували щодо прийняття рішень згідно порядку денного з`їзду, в тому числі щодо переобрання голови Профспілки та керівних органів - ради Профспілки, президії ради, контрольно-ревізійної комісії.

З огляду на викладене, наявність обставин, на які Профспілка посилалася як на підставу обізнаності позивача про проведення другого з`їзду з відповідним порядком денним, вважається доведеною, оскільки надані на підтвердження таких обставин є більш вірогідними в силу ст. 79 ГПК України, при цьому на спростовання таких обставин позивачем належних та допустимих доказів не надано.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про уточнення позовних вимог від 06.09.2023 (а.с. 18-21 том 3), ОСОБА_1 , зокрема, просив визнати недійсним протокол № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 про зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Разом з тим, такий протокол є документом, котрий лише фіксує сам факт прийняття рішення з`їздом Профспілки, і не є актом у розумінні статті 20 Господарського кодексу (далі - ГК) України. Натомість, недійсним повністю чи в частині може бути визнано лише рішення з`їзду Профспілки.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі ЄСПЛ "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа згідно ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, як визнання недійсним протоколу загальних зборів, не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством і, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення і не є актом за змістом ст. 20 ГК України, тобто таким, що не породжує ніяких правових наслідків, то відповідно вимоги позивача про визнання частково протоколу недійсним, не підлягають задоволенню.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Колегія суддів також враховує, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

Та звертає увагу на позицію позивача щодо підтримання уточнених позовних вимог від 06.09.2023 (а.с. 18-21 том 3) у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, яке відбулось 28.05.2024.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні позову щодо визнання недійсним протоколу № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 про зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 слід відмовити не лише з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права, але й по суті спору з вищевстановлених судом апеляційної інстанції обставин, а тому відсутні правові підстави для застосування позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) згідно якої суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (п. 7.47; https://reyestr.court.gov.ua/Review/113091902).

Окрім того, в вищевказаній постанові між сторонами виник спір щодо земельних правовідносин, а саме Великою Палатою Верховного Суду зазначено наступне: мета позивача була спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста Полтави), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення (7.48). Встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Полтави, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення, Велика Палата Верховного Суду розглядала вимогу витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку до земель запасу Полтавської міської ради як вимогу про повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Полтави за правилами негаторного позову (7.50).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

В задоволенні позовних вимог до:

- державного реєстратора департаменту реєстрації Мін`юста Заєць Ю.А. про скасування реєстраційної дії про проведення в ЄДР державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 о 10:42:30, а саме: зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР; зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;

- Мін`юсту про зобов`язання скасувати запис № 1000741070001087054 від 15.12.2022 о 10:42:30 в ЄДР державної реєстрації змін до відомостей щодо Профспілки,

які заявлені позивачем як похідні від вимоги про визнання недійсним протоколу № 2/1 другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022 про зміну керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Окрім того, задоволення скасування запису № 1000741070001087054 від 15.12.2022 (10:42:30), щодо: відомостей про членів керівних органів громадського формування; керівника або відомостей про керівника юридичної особи; установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, призведе до порушення як прав самої Профспілки, її членів на належне управління її діяльністю, обрання керівних виборних органів, так й осіб, які були обрані на посади керівних органів, оскільки позивачем оскаржувався протокол лише в частині щодо обрання головою Профспілки ОСОБА_2, тоді як позивачем заявлено до скасування проведену реєстрацію всіх змін, підставами яких були й інші пункти рішення другого з`їзду Профспілки від 01.10.2022, оформленого протоколом № 2/1 від 01.10.2022, з інших питань порядку денного, чим порушуються інтереси та права всіх членів Профспілки.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції не виявив в діях державного реєстратора порушень у порядку проведення реєстраційних дій і позивачем рішення в цій частині не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та процесуального права і прийшов до хибних висновків щодо часткового задоволення позову, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі скасуванню в частині задоволених вимог з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині судове рішення щодо відмови у стягненні з відповідачів у рівній частині 20 000,00 грн моральної шкоди не оскаржувалось, а отже його слід залишити без змін і скасування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку з відмовою у позові покладаються на позивача.

Враховуючи подання апелянтом апеляційної скарги в електронній формі, то підлягає застосуванню коефіцієнт сплати судового збору у розмірі 0,8 ставки судового збору, що становить 9 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги (12 078,00 грн * 0,8), у зв`язку з чим вказана сума покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/10551/23 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/10551/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/10551/23 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій (01001, м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 623; ЄДРПОУ 43182015) 9 662 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/10551/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко