Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/5110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/5110/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс"

про стягнення 196 370,11 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - позивач, ТОВ "Нафтогаз Тепло") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" (далі - відповідач, ТОВ "ТД Комекс") про стягнення 196 370,11 грн, з яких: 47 692,13 грн, в тому числі ПДВ, авансового платежу (попередньої оплати); 87 222,06 грн пені; 10 348,46 грн штрафу 7 % від вартості непоставленого товару; 50 071,52 грн штрафу 25% від ціни договору; 574,55 грн інфляційних нарахувань; 461,39 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку поставки товару по Договору поставки № 333/НЯ від 27.11.2023 (далі - Договір), укладеного за результатами проведення відкритих торгів.

Позивач зазначив, що на виконання умов пункту 4.2 Договору, після отримання від відповідача (постачальника) рахунку на оплату №918 від 28.11.2023 на суму 200 286,08 грн, здійснив авансовий платіж у розмірі 50% від загальної суми Договору, що становить 100 143,04 грн.

Позивач (покупець) стверджує, що 07.12.2023 надіслав на електронну пошту постачальника електронний лист із заявкою на поставку товару, а тому відповідно до умов Договору та Специфікації відповідач мав здійснити поставку товару за Договором до 21.12.2023 включно.

Однак, 13.12.2023 відповідач поставив лише частину замовленого товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 та товарно-транспортною накладною № 13-12-23 від 13.12.2023.

Проте вищезгадана видаткова накладна, як стверджує позивач, оформлена постачальником з порушенням умов Договору та рахунку на оплату №918 від 28.11.2023, складеного відповідачем, оскільки в ній зазначено ціну поставленого товару та його вартість на значно вищому рівні за узгоджену сторонами в Специфікації.

11.01.2024 відповідач направив на електронну адресу позивача лист №283-2404 від 11.01.2024, згідно з яким відповідач повідомив позивача про постійне щоденне підвищення цін на металопродукцію на ринку та відсутність можливості у відповідача, на даний момент, допоставити товар за цінами, які узгоджені сторонами в тендерній пропозиції та запропонував розглянути перерахунок згідно зі зростаючими цінами та коливаннями на ринку металопрокату на залишок найменування тендерної пропозиції.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №126/1.6/2-93 від 17.01.2024 з вимогою негайно поставити покупцю: кутник 75х75х5 - 2,5 т., кутник 50х50х5 - 1,2 т., швелер 16 - 0,27 т., шестигранник 27 ст.35 - 0,18 т., шестигранник 36 ст.35 - 0,215т., дріт в?язальний 1,2 - 0,02 т., а також замінити видаткову накладну, яка не відповідає умовам Договору, на видаткову накладну з фактичними ціною та вартістю товару згідно Договору.

Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 283-2404 від 12.02.2024, у якій зазначив, що не має можливості допоставити товар за цінами, які зазначені в тендерній пропозиції.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 25.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 позовну заяву ТОВ "Нафтогаз Тепло" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

06.05.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків.

06.05.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява, аналогічна за змістом заяві про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 позовну заяву ТОВ "Нафтогаз Тепло" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5110/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5110/24.

30.05.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем сформований та зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке:

- в електронному листі позивача до відповідача від 07.12.2023, який позивач вважає "листом-заявкою" та, відповідно, відраховує строк поставки товару від дати даного електронного листа, відсутні як то передбачено умовами п. 5.1. та п. 5.2.2. Договору: найменування товару; одиниці виміру товару, кількість товару та строк поставки товару;

- позовна заява разом із додатками не містить, а ні доказів направлення саме "листа-заявки" (затвердженої форми, як то передбачено сторонами в умовах Договору), а ні підтвердження відповідачем отримання "листа-заявки" (як то передбачено умовами Договору);

- твердження позивача щодо оформлення постачальником видаткової накладної №РН-0000039 з порушенням умов Договору та рахунку на оплату №918 від 28.11.2023, є недостовірними, оскільки протягом періоду з 12.12.2023 до 17.01.2024 позивач жодним чином не заперечував поставку товару за вищою ціною, не повернув видаткову накладну і здійснив прийом партії товару;

- застосування позивачем штрафної санкції, передбаченої п. 8.1. Договору, відповідачем заперечується, оскільки позивач був належним чином повідомлений відповідачем про настання у відповідача обставин, що перешкоджають виконанню умов Договору;

- твердження позивача щодо наявності факту односторонньої відмови від Договору і, відповідно, застосування штрафних санкції відповідно до п. 8.7. Договору за односторонню відмову від Договору, відповідач заперечує та зазначає, що факт односторонньої відмови відповідача від виконання Договору відсутній, факт відмови відповідача від поставки товару (частково або повністю) - відсутній.

11.06.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, відхиляючи заперечення відповідача, зазначив таке:

- інформацію про місце поставки, дані уповноваженої особи позивача на прийняття товару, найменування, одиниці виміру та кількість товару, який відповідач мав поставити за Договором та підлягав отриманню комірником Ометюх Л.Г., позивач зазначив в тексті електронного повідомлення та у довіреності №25 від 06.12.2023;

- про отримання "листа-заявки" свідчить відповідь відповідача від 08.12.2023 про необхідність надіслати оригінал довіреності засобами поштового зв?язку, при цьому відповідач здійснив поставку частини товару і такою своєю поведінкою засвідчив розуміння умов "листа-заявки" та свою волю до настання відповідних правових наслідків;

- всупереч умовам пункту 15.6 Договору відповідач в односторонньому порядку без повідомлення позивача вказав у видатковій накладній вартість поставленого товару, що не узгоджувалась сторонами у Договорі.

17.06.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовані та зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

27.11.2023 за результатами публічної закупівлі №UA-2023-11-03-010301-a між ТОВ "Нафтогаз Тепло" (далі - покупець, позивач) та ТОВ "ТД Комекс" (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки №333/НЯ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах цього Договору постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки арматуру, кутник, швелер, шестигранник, дріт в?язальний відповідно до коду ДК 0212015 - 44330000-2: Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі (надалі за текстом - товар), а покупець зобов?язується прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених Договором.

Умовами пункту 2.1 Договору сторони погодили, що найменування товару, асортимент, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід?ємною частиною (далі - Специфікація).

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна товару в Договорі визначається в національній валюті України гривні та вказується у Специфікації до цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору, загальна ціна Договору становить 200 286,08 (двісті тисяч двісті вісімдесят шість гривень 08 копійок), у тому числі ПДВ (20%) - 33 381,01 (тридцять три тисячі триста вісімдесят одна гривня 01 копійка).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору), строк поставки - поставка товару здійснюється постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання постачальником від покупця заявки на поставку Товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, платежі за даним Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі.

Відповідно до п. 4.2 Договору, авансовий платіж у розмірі 50 % (п?ятдесят) відсотків від загальної суми Договору, що становить 100 143,04 (сто тисяч сто сорок три гривні 04 копійки) грн, здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання покупцем належним чином оформленого рахунку (рахунку-фактури) постачальника. Постачальник зобов?язується передати покупцю належним чином оформлений рахунок (рахунок-фактуру) протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору, остаточний розрахунок за отриманий товар за виключенням авансу/попередньої оплати здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в Договорі, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати повного оформлення господарської операції, а саме: отримання якісного товару, оформлення та підписання сторонами товаросупровідних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) і реєстрації податкових накладних (для ПДВ).

Згідно з п. 5.1 Договору, умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору та повинні бути зазначені покупцем в листі-заявці (далі також - Заявка).

Відповідно до умов пункту 5.2.2 Договору, лист-заявка покупця повинна містити наступні дані:

- найменування товару;

- одиниці виміру товару;

- кількість товару;

- номер за каталогом (у разі необхідності);

- місце поставки товару;

- ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття частини/партії товару.

Відповідно до умов пункту 5.2.3 Договору, письмова заявка направляється покупцем на електронну адресу постачальника tov_td_comex@ukr.net (зазначається Постачальником).

Умовами пункту 5.2.4 Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний підтвердити отримання заявки від покупця. Підтвердженням отримання заявки постачальником від покупця може бути відповідь на електронну адресу покупця oya.pylypenko@naftogazteplo.com.ua (зазначається покупцем).

Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформленої накладної на товар (на кожну поставлену партію/частину товару) (п. 5.2.5 Договору).

Приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) (п. 5.3. Договору).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). При розбіжностях між датами видаткової накладної і фактичною датою приймання-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання документів покупцем (п. 5.4. Договору).

Згідно з п. 5.14 Договору, якщо постачальник, на момент закінчення строку поставки товару, який визначений Специфікацією, передав покупцю меншу кількість товару, ніж це встановлено цим Договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з п. 7.3.1 Договору, постачальник зобов`язаний поставляти покупцю товар в строк та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 7.2.7 Договору, покупець має право на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені, тощо) у випадках невиконання та/або не належного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором.

У пунктах 8.1 - 8.8 Договору визначено відповідальність сторін за Договором.

Відповідно до п. 12.1 Договору, цей Договір набирає чинності моменту його укладення та діє до "31" січня 2024 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов?язань - до повного закінчення таких строків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір поставки № 333/НЯ від 27.11.2023 є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні за змістом положення містяться у Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача, зокрема, про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, здійсненої позивачем на підставі Договору поставки № 333/НЯ від 27.11.2023.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

По матеріалам справи судом встановлено, що 28.11.2023 відповідачем був наданий позивачу рахунок на оплату №918 від 28.11.2023 на загальну суму 200 286,08 грн з ПДВ.

На виконання умов пункту 4.2 Договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж (попередню оплату) у розмірі 100 143,04 грн, що складає 50% від загальної суми Договору, що підтверджується платіжною інструкцією №699 від 05.12.2023.

07.12.2023 відповідно до електронного листа-заявки та довіреності №25 від 06.12.2023, позивачем було замовлено поставку партії товару:

- арматура 14 у кількості 1,6 т;

- кутник 75х75х5 у кількості 2,5 т;

- кутник 50х50х5 у кількості 1,2 т;

- швелер 10 у кількості 0,303 т;

- швелер 16 у кількості 0,27 т;

- шестигранник 27 ст.35 у кількості 0,18 т;

- шестигранник 36 ст.35 у кількості 0,215 т;

- дріт в`язальний 1,2 у кількості 0,02 т.

Суд встановив, що відповідно до умов Договору та пункту 3 Специфікації, відповідач мав поставити замовлений за заявкою товар до 21.12.2023 включно.

Однак, 13.12.2023 відповідач лише частково здійснив поставку товару, а саме: арматура 14 у кількості 1,6 т та швелер 10 у кількості 0,303 т, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 та товарно-транспортною накладною №13-12-23 від 13.12.2023.

У видатковій накладній №РН-0000039 від 12.12.2023 відповідачем в односторонньому порядку було змінено ціну товару в бік збільшення, а саме: відповідно до погодженої сторонами Специфікації ціна арматури 14 у кількості 1,6 т становила 34 888,00 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 64 234,00 грн без ПДВ; відповідно до погодженої сторонами Специфікації ціна швелер 10 у кількості 0,303 т становила 8 821,09 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 18 331,50 грн без ПДВ.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідні до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Суд зауважує, що підписавши Договір поставки № 333/НЯ від 27.11.2023, відповідач погодив усі істотні його умови, враховуючи і ціну.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приймаючи участь у процедурі публічної закупівлі, відповідач мав оцінити пов`язані з цим ризики та можливі негативні наслідки для себе, планувати свої дії та здійснювати комерційний розрахунок своєї цінової пропозиції з урахуванням особливостей публічних закупівель.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Як передбачено положеннями частин першої-третьої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору, яка стає невід?ємною його частиною і набирає чинності лише після її підписання Сторонами (п. 15.10 Договору).

Сторони визначили, що істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися окрім випадків визначених чинним законодавством України (п. 15.16 Договору).

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про зміну ціни Договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно в односторонньому порядку збільшено ціну на поставлений позивачу товар за видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023.

Таким чином, згідно з цінами, що погоджені сторонами у Специфікації, 13.12.2023 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 52 450,91 грн.

Водночас, оскільки позивач здійснив попередню оплату товару у сумі 100 143,04 грн (50% відсотків від загальної суми Договору), то у відповідача відповідно до умов Специфікації та Договору виник обов`язок здійснити поставку товару на всю суму Договору у розмірі 200 286,08 грн до 21.12.2023 включно.

Проте, відповідачем не було поставлено позивачу решту товару на загальну суму 147 835,17 грн (200 286,08 грн (загальна вартість товару за Договором) - 52 450,91 грн (сума поставленого відповідачем товару) = 147 835,17 грн). При цьому непоставлений відповідачем товар у частині суми 47 692,13 грн був оплачений позивачем згідно здійсненої ним попередньої оплати у розмірі 50% від загальної суми Договору (100 143,04 грн (сума попередньої оплати) - 52 450,91 грн (сума поставленого відповідачем товару) = 47 692,13 грн).

З урахуванням положень частини 1 статті 530 ЦК України та умов Специфікації та Договору, станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару настав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 на суму, яка становить вартість непоставленого відповідачем товару за Договором.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 (вих. 283-2404 від 12.02.2024), згідно якої повідомив, що не має можливості допоставити товар за цінами, які зазначені в тендерній пропозиції.

Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів поставки позивачу недопоставленого товару, рівно як і доказів повернення відповідачем коштів в сумі 47 692,13 грн на рахунок позивача, відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 692,13 грн попередньої оплати визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 574,55 грн інфляційних нарахувань за період з січня по березень 2024 та 461,39 грн 3% річних за період з 22.12.2023 по 17.04.2024.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо поставки товару у строк, встановлений Договором, відтак допустив порушення зобов`язання, починаючи з 22.12.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

За встановлених судом обставин у даній справі, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 47 692,13 грн з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 22.12.2023. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, таке зобов`язання є грошовим, а тому позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, зокрема, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних за період з 22.12.2023 по 17.04.2024, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 461,39 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних нарахувань за період з січня по березень 2024, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 574,55 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 87 222,06 грн за період з 22.12.2023 по 17.04.2024, штрафу 7 % від вартості непоставленого товару у розмірі 10 348,46 грн та штрафу 25% від ціни Договору у розмірі 50 071,52 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно з п. 8.1 Договору, при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не поставив позивачу у строк до 21.12.2024 включно замовлений товар на суму 147 835,17 грн (200 286,08 грн (загальна вартість товару за Договором) - 52 450,91 грн (сума поставленого відповідачем товару) = 147 835,17 грн).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені у сумі 87 222,06 грн за період з 22.12.2023 по 17.04.2024, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним.

Пунктом 8.1 Договору сторони також узгодили, що якщо прострочення виконання зобов?язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару перевищує 30 днів, то наявні підстави для нарахування штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 10 348,46 грн штрафу 7 % від вартості непоставленого товару, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним.

Умовами пункту 8.7 Договору, сторони передбачили, що у разі відмови постачальником від поставки товару частково або повністю, або розірвання покупцем в односторонньому порядку Договору з вини постачальника, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 50 071,52 грн штрафу у розмірі 25% від ціни Договору, суд визнає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом враховано, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 на суму, яка становить вартість непоставленого відповідачем товару за Договором.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 (вих. 283-2404 від 12.02.2024), згідно якої повідомив, що не має можливості допоставити товар за цінами, які зазначені в тендерній пропозиції.

Наведене свідчить, що станом на 12.02.2024 відповідач фактично повідомив позивача про відмову від виконання Договору.

При зверненні з даним позовом до суду позивач фактично просить суд одночасно стягнути з відповідача штрафні за прострочення строків поставки товару і за відмову від виконання Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та стягнення з відповідача 10 000,00 грн пені.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Нафтогаз Тепло" та стягнення з ТОВ "ТД Комекс" 47 692,13 грн авансового платежу (попередньої оплати), 10 000,00 грн пені, 10 348,46 грн штрафу 7 % від вартості непоставленого товару, 50 071,52 грн штрафу 25% від ціни договору, 574,55 грн інфляційних нарахувань, 461,39 грн 3% річних.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом, втім наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, стосовно того, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

3 огляду на наведене, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" (Україна, 03039, місто Київ, вул. Фрометівська, будинок 2, корпус 5, офіс 5; ідентифікаційний код 44946798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 42399765) 47 692,13 грн (сорок сім тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 13 коп.) авансового платежу (попередньої оплати), 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) пені, 10 348,46 грн (десять тисяч триста сорок вісім гривень 46 коп.) штрафу 7 % від вартості непоставленого товару; 50 071,52 грн (п`ятдесят тисяч сімдесят одну гривню 52 коп.) штрафу 25% від ціни Договору; 574,55 грн (п`ятсот сімдесят чотири гривні 55 коп.) інфляційних нарахувань та 461,39 грн (чотириста шістдесят одну гривню 39 коп.) 3% річних, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА