Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/5110/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/5110/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Вовка І.В.

Кравчука Г.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024

у справі № 910/5110/24 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс"

про стягнення 196 370,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" (відповідач) про стягнення 196 370,11 грн, з яких: попередньої оплати - 47 692,13 грн, пені - 87 222,06 грн, штрафу 7% від вартості непоставленого товару - 10 348,46 грн, штрафу 25% від ціни договору - 50 071,52 грн, інфляційних нарахувань - 574,55 грн та 3% річних - 461,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 333/НЯ від 27.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 (суддя Гумега О.В.) відкрито провадження у справі № 910/5110/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/5110/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" 47 692,13 грн авансового платежу (попередньої оплати), 10 000,00 грн пені, 10 348,46 грн штрафу 7% від вартості непоставленого товару, 50 071,52 грн штрафу 25% від ціни договору, 574,55 грн інфляційних нарахувань та 461,39 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи не містять ані доказів поставки позивачу товару, ані доказів повернення позивачу коштів в сумі 47 692,13 грн, відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України. Крім того, у зв`язку із не виконанням зобов`язання щодо поставки товару у строк встановлений договором, позивачем правомірно нараховано пеню, штраф 7% від вартості непоставленого товару, штраф 25% від ціни договору, інфляційні нарахування та 3% річних.

За результатами розгляду справи, суд першої інстанції, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі № 910/5110/24, 22.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" через систему «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі №910/5110/24 ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" по справі № 910/5110/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Кравчук Г.А.

31.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5110/24.

08.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5110/24.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справу № 910/5110/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Вовка І.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/5110/24, ухвалено справу № 910/5110/24 за цією апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

03.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. При цьому позивач стверджував, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 прийнято судом при повному з`ясуванні всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/5110/24 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Комекс" (надалі - постачальник, відповідач, скаржник) укладено договір поставки №333/НЯ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупця товар (арматуру, кутник, швелер, шестигранник, дріт в?язальний, будівельні прути, стрижні, дроти та профілі), а покупець зобов?язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна поставленого товару становить 200 286,08 грн.

За умовами специфікації (додаток № 1 до договору) строк поставки протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання постачальником від покупця заявки на поставку товару.

В п. 4.2. договору визначено, що авансовий платіж у розмірі 50% від загальної суми договору, що становить 100 143,04 грн, здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання рахунку-фактури постачальника. Постачальник зобов?язується передати покупцю належним чином оформлений рахунок-фактуру протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 4.3. договору остаточний розрахунок за отриманий товар за виключенням попередньої оплати здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати повного оформлення господарської операції, а саме: отримання якісного товару, оформлення та підписання сторонами товаросупровідних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) і реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 5.1. договору місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору та повинні бути зазначені покупцем в листі-заявці.

Лист-заявка покупця повинна містити наступні дані: найменування товару; одиниці виміру товару; кількість товару; номер за каталогом; місце поставки товару; ПІБ, посаду та контактний телефон уповноваженої особи покупця, яка є відповідальною за прийняття частини/партії товару (п. 5.2.2. договору).

Відповідно до п. 5.2.3. договору письмова заявка направляється покупцем на електронну адресу постачальника tov_td_comex@ukr.net.

Пунктом 5.3. договору визначено, що приймання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної. При розбіжностях між датами видаткової накладної і фактичною датою приймання-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання документів покупцем (п. 5.4. договору).

Згідно з п. 5.14. договору, якщо постачальник, на момент закінчення строку поставки товару, який визначений специфікацією, передав покупцю меншу кількість товару, ніж це встановлено цим договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В п. 7.3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язаний поставляти покупцю товар в строк та на умовах, передбачених даним договором.

На підставі виставленого ТОВ "ТД Комекс" рахунку на оплату № 918 від 28.11.2023 на загальну суму 200 286,08 грн ТОВ "Нафтогаз Тепло" перерахувало попередню оплату у розмірі 100 143,04 грн, що складає 50% від загальної суми договору. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 699 від 05.12.2023.

07.12.2023 відповідно до електронного листа-заявки та довіреності № 25 від 06.12.2023 ТОВ "Нафтогаз Тепло" було замовлено поставку партії товару.

Відповідно до умов договору та пункту 3 специфікації відповідач мав поставити замовлений за заявкою товар до 21.12.2023 включно, але своїх зобов`язань за договором не виконав.

13.12.2023 ТОВ "ТД Комекс" здійснило лише часткову поставку товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 на суму 99 078,60 грн та товарно-транспортною накладною №13-12-23 від 13.12.2023.

Позивачем вказано, що у видатковій накладній №РН-0000039 від 12.12.2023 відповідачем в односторонньому порядку було змінено ціну товару в бік збільшення, а саме: відповідно до погодженої сторонами специфікації ціна арматури 14 у кількості 1,6 т становила 34 888,00 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 64 234,00 грн без ПДВ; відповідно до погодженої сторонами специфікації ціна швелер 10 у кількості 0,303 т становила 8821,09 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 18 331,50 грн без ПДВ.

Вартість фактично поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 становила 52 450,91 грн. Вартість непоставленого відповідачем товару становить 47 692,13 грн, який було оплачено позивачем згідно здійсненої ним попередньої оплати у розмірі 50% від загальної суми договору (100 143,04 грн (сума попередньої оплати) - 52 450,91 грн (сума поставленого відповідачем товару) = 47 692,13 грн).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 про виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 333/НЯ від 27.11.2023.

У відповіді на претензію № 126/1.6/2-93 від 17.01.2024 відповідачем повідомлено, що не має можливості допоставити товар за цінами, які зазначені в тендерній пропозиції.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 47 692,13 грн. Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 87 222,06 грн, штраф 7% від вартості непоставленого товару у розмірі 10 348,46 грн, штраф 25% від ціни договору у розмірі 50 071,52 грн, інфляційні нарахування у розмірі 574,55 грн та 3% річних у розмірі 461,39 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

В ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже зазначалося вище, згідно виставленого ТОВ "ТД Комекс" рахунку на оплату № 918 від 28.11.2023 на загальну суму 200 286,08 грн ТОВ "Нафтогаз Тепло" перерахувало попередню оплату у розмірі 100 143,04 грн, що складає 50% від загальної суми договору, що підтверджується платіжною інструкцією № 699 від 05.12.2023.

Відповідно до електронного листа-заявки від 07.12.2023 та довіреності № 25 від 06.12.2023 ТОВ "Нафтогаз Тепло" було замовлено поставку партії товару.

Виходячи з умов договору та пункту 3 специфікації строк поставити товару за заявкою від 07.12.2023 до 21.12.2023 включно.

На виконання умов договору № 333/НЯ від 27.11.2023 ТОВ "ТД Комекс" здійснило часткову поставку товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 на суму 99 078,60 грн та товарно-транспортною накладною №13-12-23 від 13.12.2023.

Звертаючись до суду з позовом позивач стверджує, що у видатковій накладній №РН-0000039 від 12.12.2023 відповідачем в односторонньому порядку було змінено ціну товару в бік збільшення, а саме: відповідно до погодженої сторонами специфікації ціна арматури 14 у кількості 1,6 т становила 34 888,00 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 64 234,00 грн без ПДВ; відповідно до погодженої сторонами специфікації ціна швелер 10 у кількості 0,303 т становила 8821,09 грн без ПДВ, тоді як у вищенаведеній видатковій накладній - 18 331,50 грн без ПДВ.

Вартість фактично поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023 становила 52 450,91 грн.

Підписавши договір поставки № 333/НЯ від 27.11.2023 відповідачем погоджено усі його істотні умови, враховуючи і ціну.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 15.10. договору зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору, яка стає невід?ємною його частиною і набирає чинності лише після її підписання сторонами.

В пункті 15.16. договору сторони визначили, що істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії договору. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися окрім випадків визначених чинним законодавством України.

Доказів укладення сторонами додаткової угоди про зміну ціни договору матеріали справи не містять.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства варто дійти висновку, що відповідачем в порушення ст. 632 Цивільного кодексу України було неправомірно в односторонньому порядку збільшено ціну на поставлений позивачу товар за видатковою накладною №РН-0000039 від 12.12.2023.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість непоставленого відповідачем товару становить 47 692,13 грн (100 143,04 грн (сума попередньої оплати) - 52 450,91 грн (сума поставленого відповідачем товару) = 47 692,13 грн).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору на суму 47 692,13 грн. Таким чином у позивача наявне право визначене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 47 692,13 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 87 222,06 грн за період з 22.12.2023 по 17.04.2024, штрафу 7% від вартості непоставленого товару у розмірі 10 348,46 грн та штрафу 25% від ціни договору у розмірі 50 071,52 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

В п. 8.1. договору визначено, що при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов?язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, дійшов вірного висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.

Враховуючи те, що прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару перевищує 30 днів, то наявні правові підстави для нарахування штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, як передбачено п. 8.1. договору та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 8.7. договору у разі відмови постачальником від поставки товару частково або повністю, або розірвання покупцем в односторонньому порядку договору з вини постачальника, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф 25% від ціни договору у розмірі 50 071,52 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з січня по березень 2024 у розмірі 574,55 грн та 3% річних за період з 22.12.2023 по 17.04.2024 у розмірі 461,39 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 574,55 грн та 3% річних у розмірі 461,39 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Комекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/5110/24 -залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/5110/24 -залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/5110/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.В. Вовк

Г.А. Кравчук