Постанова

від 03.07.2024 по справі 911/2850/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2850/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)

у справі №911/2850/22

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг"

про зобов`язання повідомити інформацію та надати документи щодо вартості корпоративних прав колишнього учасника товариства,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2024 №32.2-01/1230 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О.Р. та запланованою відпусткою судді Губенко Н.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2805/22, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг" (далі - ТОВ "Агрохолдінг") про зобов`язання відповідача повідомити позивачу інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті позивачу, як колишньому учаснику товариства, та надати обґрунтований розрахунок вартості його частки і засвідчені копії документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, нормами статей 5, 12, 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і тим, що відповідачем станом на дату подання позову не виконано зобов`язань з надання позивачу інформації про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику відповідача, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості частки.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.23.05.2002 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Агрохолдінг" (код 31955999).

2.2.16.08.2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10721200000000294 про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - ТОВ "Агрохолдінг".

2.3.23.01.2021 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "МЛП Вест Київ" (код 35706449) за участі учасників товариства, які у сукупності володіють 100% голосів: ОСОБА_1 , який володіє часткою в розмірі 33 320 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "МЛП Вест Київ" і 50 % голосів усіх учасників ТОВ "МЛП Вест Київ", та ОСОБА_3 , який володіє часткою в розмірі 33 320 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "МЛП Вест Київ" і 50% голосів усіх учасників ТОВ "МЛП Вест Київ", було вирішено:

- надати товариству згоду на продаж частини частки в статутному капіталі ТОВ "Агрохолдінг", ідентифікаційний код 31955999, в розмірі 27 500,00 грн, що відповідає 25% його статутного капіталу, фізичній особі, громадянину України - ОСОБА_1 ;

- надати повноваження директору товариства ОСОБА_4 на прийняття та підписання від імені товариства договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) та акта приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Агрохолдінг", ідентифікаційний код 31955999, щодо будь-яких питань, пов`язаних порядком денним цих зборів.

Вказане рішення оформлено протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "МЛП Вест Київ" (код 35706449) від 23.01.2021.

2.4.23.01.2021 між ТОВ "МЛП Вест Київ" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Агрохолдінг" (ідентифікаційний код 31955999), за умовами якого продавець передає у власність покупця належну йому частину частки у статутному капіталі ТОВ "Агрохолдінг", а покупець зобов`язується прийняти зазначену частину частки та оплатити її.

2.5.23.01.2021 ТОВ "МЛП Вест Київ" та ОСОБА_1 склали та підписали акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Агрохолдінг", згідно з яким продавець передав (відступив) у власність покупця частину частки, що складає 25 % у статутному капіталі ТОВ "Агрохолдінг", що у грошовому еквіваленті становить 27 500,00 грн, а покупець прийняв дану частину частки та зобов`язався оплатити її вартість на умовах та в порядку, передбачених договором. Вказаний акт посвідчений нотаріально.

2.6.З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №591370082898 від 28.01.2021 щодо ТОВ "Агрохолдінг" вбачається, що 27.01.2021 приватним нотаріусом Теплюк Г.М. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, про що у реєстрі вчинено запис №1003341070024006743 "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи". Згідно з внесеними змінами станом на 28.01.2021 перелік засновників (учасників) ТОВ "Агрохолдінг", розмір статутного капіталу якого складав 110 000,00 грн, був таким:

ТОВ "МЛП Вест Київ", розмір частки засновника (учасника): 82 500,00 грн;

ОСОБА_1 , розмір частки засновника (учасника): 27 500,00 грн.

2.7.01.12.2021 ОСОБА_1 було складено заяву, яка адресована загальним зборам учасників ТОВ "Агрохолдінг", та у якій повідомлялось про прийняття ним рішення про вихід зі складу учасників ТОВ "Агрохолдінг". Також у заяві ОСОБА_1 просив ТОВ "Агрохолдінг" повідомити про вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї заяви у відповідності до пункту 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також протягом 1 (одного) календарного року, з дня коли товариству стало відомо або мало стати відомим про вихід зі складу учасників ОСОБА_1 , виплатити йому вартість його частки, розмір якої складає 25 % статутного капіталу товариства. Вказана заява залишена відповідачем без відповіді та виконання.

2.8.Отже, причиною виникнення спору стало питання про наявність у позивача права на отримання від відповідача інформації про вартість частки, що підлягає виплаті останньому як колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку вартості його частки і засвідчених копій документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1Господарський суд Київської області рішенням від 18.05.2023 у справі №911/2850/22 позов задовольнив повністю; зобов`язав ТОВ "Агрохолдінг" повідомити ОСОБА_1 інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 як колишньому учаснику ТОВ "Агрохолдінг", та надати обґрунтований розрахунок вартості його частки, і засвідчені копії документів, які були використані при такому розрахунку вартості частки; стягнув з ТОВ "Агрохолдінг" на користь ОСОБА_1 2 481 грн судового збору.

3.2.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не повідомив позивачу як колишньому учаснику ТОВ "Агрохолдінг" на його вимогу інформацію щодо вартості частки та не надав розрахунок і підтверджуючі документи. Суд також зазначив, що спонукання в судовому порядку відповідача до виконання його обов`язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є належним способом захисту права колишнього учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, та, зокрема, про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів.

3.3.Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 08.06.2023 у цій справі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "Агрохолдінг" на користь позивача 20 417,18 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.4.Ухвалюючи додаткове рішення суд визнав обґрунтованими та доведеними витрати позивача на правову допомогу на суму 20 417,18 грн.

3.5.Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2024 рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2023 у справі №911/2850/22 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агрохолдінг" 2 977,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручив Господарському суду Київської області видати відповідний наказ. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі №911/2850/22 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2850/22 відмовив.

3.6.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Ефективним способом захисту у цьому разі є позов про стягнення з відповідача частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16). Оскільки позивач як колишній учасник товариства звернувся з позовом про надання інформації та документів щодо вартості його частки, а не з позовом про стягнення з відповідача частки у статутному капіталі ТОВ (у межах розгляду такого позову визначається ринкова вартість частки у статутному капіталі), тобто з неефективним способом захисту у цьому випадку, то суд апеляційної інстанції зазначив про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу №911/2850/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 і залишити в силі рішення від 18.05.2023 та додаткове рішення від 08.06.2023 Господарського суду Київської області у цій справі.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про: (1) необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, стосовно визначення єдиного можливого способу захисту порушеного права (частин шостої та одинадцятої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); (2) відсутність висновків Верховного Суду щодо практичного застосування положень частин шостої та/або одинадцятої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в межах позовних вимог та обраного позивачем способу захисту порушеного права та інтересу згідно позову від 30.12.2022.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5.1.У касаційній скарзі скаржник просить передати справу №911/2850/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики

5.2.Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.3.В обґрунтування наявності виключної правової проблеми скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що з метою усунення правової невизначеності у вигляді відсутності правових висновків - постанов Верховного Суду щодо застосування частин шостої та/або одинадцятої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є потреба у забезпеченні розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у спірних правовідносинах.

5.4.З такими посиланнями скаржника Суд не погоджується з огляду на таке.

5.5.Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

5.6.Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

5.7.Аналізуючи зміст викладених скаржником доводів в обґрунтування підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що питання, порушені скаржником, свідчать не про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах, а про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування указаних позивачем норм. Відтак спірне питання може вирішити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права та надати відповідь на питання, які постали перед судом під час перегляду цієї справи.

Щодо правильності застосування апеляційним судом норм права при вирішенні спору

5.8.Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК, у редакції, що була чинна на 01.12.2021) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

5.9.Згідно з пунктом 3 частини першої статті 116 ЦК (у редакції, чинній на 01.12.2021) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

5.10.Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

5.11.Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

5.12.Частиною шостою статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

5.13.Частиною одинадцятою статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установлено, що товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

5.14.Зі змісту наведених норм вбачається, що надання відповідної інформації та документів є обов`язком товариства, безпосередньо визначеним законом. Відповідно, у разі ненадання товариством документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки колишнього учасника, звернення з позовом про їх надання є належним та ефективним способом захисту права такого колишнього учасника бути обізнаним із підставами визначення товариством вартості частки, що буде йому виплачена у зв`язку з виходом з товариства, або ж для перевірки справедливості вже отриманої ним виплати.

5.15.Також колегія суддів враховує, що право отримання відповідної інформації може не завжди реалізовуватися колишнім учасником товариства в площині існування досудового чи судового спору щодо стягнення вартості частки, а може здійснюватися і у випадках коли будь-який спір щодо розміру частки чи факту її виплати відсутній, якщо колишній учасник має намір спрогнозувати суму частки, що буде виплачуватись йому товариством у майбутньому, або ж перевірити здійснений товариством розрахунок вартості частки, що виплачена чи виплачується.

5.16.Водночас посилання апеляційного суду на те, що ефективність визначеного приписами статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" права позивача на отримання відповідної інформації може реалізовуватись виключно у спорі про стягнення частки, колегія суддів вважає безпідставним, адже таке тлумачення наведених приписів непропорційно обмежує реалізацію зазначеного права колишнім учасником.

5.17.При цьому правовий висновок, що ненадання відповідачем запитуваної позивачем інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, міститься у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19 та від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

5.18.Відповідно до статті 200 ЦК інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

5.19.Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

5.20.Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

5.21.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що спонукання в судовому порядку відповідача до виконання його обов`язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації відповідно до статті 116 ЦК та статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є належним та ефективним способом захисту права колишнього учасника господарського товариства на отримання документів фінансової звітності та про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів, оскільки до виконання товариством цього обов`язку колишній учасник позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення вартості частки, яка (вартість) йому невідома і яку він не зможе обґрунтувати посиланням на необхідні для її визначення документи.

5.22.Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, висновок апеляційного суду про неефективність обраного позивачем способу захисту права було зроблено з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

5.23.Однак правовідносини у справі №923/876/16 стосувалися спору, у якому позивач прагнув відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, у спосіб відновлення такого складу учасників товариства, який існував до порушення прав позивача. Відповідно відновлення зазначеного права в тих відносинах було пов`язане із необхідністю внесення змін про склад учасників товариства, які відображаються в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням чого Верховний Суд і зазначив, що належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

5.24.Водночас спір у справі №911/2850/22 виник не у зв`язку зі зміною складу учасників товариства та не стосується питання внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому під час його вирішення приписи частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не підлягають застосуванню.

5.25.Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку, який було сформовано Великою Палатою у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16, оскільки такий було сформовано щодо правовідносин, які не є подібними з тими, які виникли між сторонами спору у цій справі №911/2850/22.

5.26.Апеляційний суд не врахував наведене вище, у зв`язку з чим помилково застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, та безпідставно відмовив у позові, посилаючись на обрання неефективного способу захисту права позивачем.

5.27.При цьому апеляційний суд не встановлював обставини справи, взагалі не проаналізував та не надав будь-якої оцінки іншим доводам сторін, які стосуються вирішення цього спору по суті та складають предмет спору, зокрема, чи була придбана позивачем частка у розмірі 25% статутного капіталу товариства оплачена ним та чи впливають такі обставини на вирішення цього спору (позивач посилається на ці обставини в обґрунтування своїх вимог, тоді як відповідач заперечує їх); чи подавалась позивачем заява про вихід з товариства (відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виходу позивача з товариства в розумінні статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

5.28.З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось з`ясування обставин, які входять у предмет доказування у цьому спорі, а також, що судом не надано оцінку обґрунтованості/безпідставності заявлених позивачем вимог по суті спору. У свою чергу нез`ясування судом таких обстави є підставою для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.29.Частиною другою статті 300 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2.За змістом частин третьої, четвертої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.3.Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4.Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

6.5.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №911/2850/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №911/2850/22 скасувати.

4.Справу №911/2850/22 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець