ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4103/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Бєлєвцової О. С. (адвокат),
відповідача - Беззубкіна С. М. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 (суддя Кеся Н. Б.), додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 (суддя Кеся Н. Б.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 (головуючий - Дармін М. О., судді Кощеєв І. М., Чус О. В.)
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 (суддя Кеся Н. Б.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 (головуючий - Дармін М. О., судді Кощеєв І. М., Чус О. В.) у справі
за первісним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"
про стягнення 50 984 563,32 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"
про стягнення 10 912 200 грн.
Короткий зміст і підстави вимог первісного та зустрічного позовів
1. 20.07.2023 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", покупець, замовник, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - ТОВ "Нафтосервіс", Товариство, постачальник, відповідач) про стягнення 50 984 563,32 грн штрафних санкцій, з яких: 35 707 483,32 грн пені, 15 277 080 грн штрафу з посиланням на положення статей 624, 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 216, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Первісна позовна заява обґрунтовується простроченням виконання Товариством зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 12.01.2022 № УБГ12/015-22 (далі - договір поставки від 12.01.2022, договір № УБГ12/015-22), внаслідок чого позивачем нараховані спірні суми пені та штрафу за періоди: з 12.07.2022 по 27.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 02.11.2022, з 12.07.2022 по 06.11.2022, з 12.07.2022 по 11.01.2023, з 10.09.2022 по 06.11.2022, з 10.09.2022 по 09.03.2023.
2. 25.08.2023 ТОВ "Нафтосервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення безпідставно отриманої банківської гарантії в сумі 10 912 200 грн.
Зустрічна позовна заява аргументована безпідставним отриманням покупцем банківської гарантії, якою було забезпечено поставку спірної продукції.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю в зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки:
1) наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними РН-0000178, РН-0000179, РН-0000180, РН-0000181, РН-0000182, РН-0000183, РН-0000184, РН-0000185, РН-0000186, РН-0000187, РН-0000188 РН-0000191, РН-0000192, РН-0000193, РН-0000194, РН-0000195, РН-0000197, РН-0000198, РН-0000199, РН-0000200, РН-0000201, РН-0000202, РН-0000203, РН-0000204, РН-0000205 підтверджується та сторонами не заперечується факт несвоєчасного та часткового виконання ТОВ "Нафтосервіс" договірного зобов`язання з поставки труб обсягом 500 тонн на загальну суму 54 127 748,88 грн, а саме в період з 28.10.2022 по 07.11.2022, проте на підставі положень статті 218 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пунктів 8.1- 8.3 договору договором № УБГ12/015-22 постачальник звільняється від відповідальності у виді передбачених пунктом 7.9 договору пені та штрафу за прострочення поставки товару в зв`язку з настанням з 01.03.2022 форс-мажорних обставин, пов`язаних з війною внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, триваючих станом на 12.04.2023 (тобто в період нарахування штрафних санкцій), існування яких підтверджується отриманим Товариством сертифікатом Дніпровської торгово-промислової палати від 12.04.2023 № 1200-23-1801 та про виникнення яких (обставин непереборної сили) відповідач сповістив контрагента в установлений вказаним договором 7-денний строк шляхом направлення цінного листа від 02.03.2022 № 0203/01 та електронного листа від 03.03.2022;
2) матеріалами справи підтверджується факт недопоставки відповідачем решти товару за договором № УБГ12/015-22, однак за відсутності вини постачальника з огляду на те, що внаслідок інформації з листа АТ "Укргазвидобування" б/д (а. с. 168, том 1) та надання покупцем у листі від 27.10.2022 № УБГ1914-1 дозволу на поставку Товариством лише 500 тонн продукції за вказаним одним із п`яти місць поставки в умовах війни, що ускладнює як транспортування товару, так і його отримання покупцем, суд не вбачає в поведінці відповідача умислу або необережності щодо невиконання договірного зобов`язання з поставки продукції, оскільки це невиконання безпосередньо пов`язано з діями покупця, який спочатку поінформував про зменшення потреби в продукції, а в подальшому листом від 27.10.2022 № УБГ1914-1 надав дозвіл на відвантаження продукції значно меншого обсягу;
3) крім того, після отримання частини продукції в жовтні-листопаді 2022 року позивач не вимагав поставити весь товар і не вчиняв дій на підтвердження його наміру та готовності продовжувати отримувати продукцію за договором № УБГ12/015-22, у той час як порядок взаємовідносин сторін, встановлений пунктом 6.5 цього договору, передбачає послідовність вчинення та узгодження сторонами дій з моменту виробництва товару до його відвантаження до місця поставки, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 219 ГК України підстав для звільнення Товариства від відповідальності за недопоставку продукції;
4) враховуючи обставини неповної поставки товару за договором № УБГ12/015-22, а саме на суму 54 127 748,88 грн (при загальній вартості товару, що має поставлятися, яка становить 218 244 000 грн) та недоведеності узгодження з покупцем зміни обсягів та асортименту товару шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки від 12.01.2022, немає підстав для повернення постачальнику сплаченої суми гарантійного забезпечення, а в розумінні положень статті 562 ЦК України наявність форс-мажорних обставин не є підставою ані для відмови у виплаті гарантії, ані для її повернення.
Водночас, відхиляючи доводи позивача про недоведеність своєчасного повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин шляхом направлення цінного листа від 02.03.2022 № 0203/01, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи відсутність в договорі № УБГ12/015-22 положень щодо порядку листування засобами поштового зв`язку та неоспорювання покупцем правильності юридичної адреси АТ "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. № 26/28), автентичності бланку опису вкладення до цінного листа форми 107 та відбитку штемпеля поштового відділення, датованого 03.03.2022, визнали зазначений опис вкладення належним і допустимим доказом на підтвердження обставин направлення 03.03.2022 Товариством листа від 02.03.2022 № 0203/01, що, в свою чергу, свідчить про дотримання постачальником вимог пункту 8.2 договору № УБГ12/015-22 щодо письмового повідомлення покупця про настання відповідних обставин у встановлений 7-денний строк. При цьому надані відповідачем докази направлення 03.03.2022 на електронні адреси АТ "Укргазвидобування" і.kozarovska@ukrburgas.com.ua та office@ugv.com.ua електронного повідомлення, зміст якого автентичний цінному листу від 02.03.2022 № 0203/01, суди вважають більш достовірними і вірогідними з точки зору технічних умов відображення інформації в електронних скриньках.
4. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024, заяву ТОВ "Нафтосервіс" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Нафтосервіс" 90 000 грн витрат на професійну правову допомогу.
Додаткове рішення та постанова аргументовані положеннями статей 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди, дослідивши умови договору про надання правової допомоги від 22.08.2023 № 058 (далі - договір № 058), специфікації від 22.08.2023 № 1 до договору № 058, акта приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2023 № 001 та інших наявних у матеріалах справи доказів і зважаючи на клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу від 18.01.2024, дійшли висновку про те, що документально підтверджений та співмірний з первісним позовом розмір витрат відповідача на професійну правову допомогу становить 90 000 грн, що дорівнює 45 % від усієї заявленої до стягнення суми таких витрат (200 000 грн), позаяк обсяг наданих адвокатом ТОВ "Нафтосервіс" послуг правничої допомоги свідчить про те, що до них входить правнича допомога за зустрічним позовом, в задоволенні якого судом було відмовлено.
Оскільки опис витрат на правничу допомогу не містив складових у годинах витраченого часу, суд першої інстанції виходив з того, що на кожен позов майнового характеру припадає 50 % від усього обсягу правничої допомоги та відповідно 50 % від заявленої суми витрат, як наслідок, на підставі пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України 50 % (100 000 грн) заявленої суми не підлягає відшкодуванню з огляду на відмову в зустрічному позові. Крім того, інформування клієнта про хід справи не є по суті правничою допомогою.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись із рішенням і додатковим рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Укргазвидобування" (скаржник-1) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати, рішення та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову.
В свою чергу, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Нафтосервіс" (скаржник-2) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що суди не врахували:
1) висновків щодо застосування положень частини 2 статті 614 та статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 та частини 3 статті 219 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (в контексті того, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок, тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 914/906/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23;
2) висновків щодо застосування норм статей 77- 80, 86, 236, 238 ГПК України та пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в редакції, чинній з 01.02.2022 (далі - Правила № 270) (в контексті того, що опис вкладення у цінний лист без розрахункового документа (фіскального чека, квитанції) та який не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, не може братися до уваги як належний та допустимий доказ), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі № 922/705/18, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21;
3) висновку щодо застосування положень статей 42, 44 ГК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 902/306/16, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18;
4) суди не дослідили зібрані у справі докази;
5) суди першої та апеляційної інстанцій встановили певні обставини (направлення Товариством листа від 02.03.2022 № 0203/01 на адресу позивача), що мають суттєвє значення, на підставі недопустимого доказу - опису вкладення до цінного листа від 03.03.2022, який не відповідає вимогам пункту 61 Правил № 270;
6) оскаржуване додаткове рішення є невід`ємною складовою частиною основного (первісного) рішення (аналогічний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 та в постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19), а тому підлягає скасуванню в разі скасування рішення від 21.12.2023 в частині відмови в задоволенні первісного позову.
В свою чергу, на обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 526, 546, 560, 563, 610 ЦК України та пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (в контексті необхідності встановлення виду та обсягу забезпечуваного банком зобов`язання (невиконання чи неналежне виконання) боржника, визначеного в гарантії, та залежно від встановлення таких обставин вирішувати питання щодо наявності чи відсутності в замовника обов`язку з повернення забезпечення виконання договору про закупівлю), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 06.12.2022 у справі № 910/12450/21;
2) суди не врахували висновку щодо питання ідентифікації відправника електронного листа без електронного цифрового підпису, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21;
3) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 179, 188 ГК України, частини 1 статті 207, частини 1 статті 641 та частини 1 статті 642 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті достатності узгодження листами сторін питання зменшення обсягу поставки товару, що свідчить про безумовне прийняття (акцепт) постачальником пропозиції (оферти) покупця про внесення змін до договору № УБГ12/015-22 в частині обсягу товару, що має поставлятися).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні, додатковому рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 904/4103/23 та призначено її до розгляду на 25.06.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Нафтосервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 904/4103/23 та призначено її до розгляду на 25.06.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині вирішення спору по суті заявлених позовних вимог)
9. 12.01.2022 між АТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "Нафтосервіс" (постачальник) укладено договір № УБГ12/015-22, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 5.1, 6.2, 6.3, 6.5 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві Лот 4 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком 3 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором та зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Відвантаження та відправка товару постачальником покупцю здійснюється тільки після отримання покупцем звіту незалежної інспекційної компанії та погодження покупцем відвантаження та відправки товару, щодо якого отримано звіт незалежної інспекційної компанії.
Пунктом 7.9 договору поставки від 12.01.2022 передбачено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до цього договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
За змістом пункту 8.1 договору № УБГ12/015-22 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 договору поставки від 12.01.2022 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата України, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.
Згідно з пунктами 10.1, 11.1, 11.13 договору № УБГ12/015-22 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до 31.03.2023. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані в розділі XIV цього договору.
10. 12.01.2022 АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Нафтосервіс" підписали специфікацію 1, в якій, зокрема, зазначили про таке:
1. Загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, становить 218 244 000 (двісті вісімнадцять мільйонів двісті сорок чотири тисячі) грн, у т. ч. ПДВ 36 374 000 грн. Вартість товару по цій специфікації включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати на отримання сертифіката походження товару, митні витрати понесені продавцем при митному оформлені товару, а також усі мита, податки, та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару.
2. Умови поставки товару: DDР (згідно ІНКОТЕРМС 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в пункті 10.1 цієї Специфікації. Транспортні витрати з доставки товару в місце призначення включено в ціну товару.
3. Строк поставки товару: поставка згідно з графіком: 50 % обсягу - протягом 180 календарних днів з дати укладання договору, 50 % обсягу - протягом 240 календарних днів з дати укладання договору. Дострокова поставка дозволена.
4. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.
5. Гарантія на товар: (предмет закупівлі) становить 12 місяців з дати поставки товару і є не меншою від гарантійного строку виробника.
6. Виробник товару: Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія.
7. Рік виготовлення товару: Не більше 12 місяців з дати виготовлення товару на дату поставки.
10.1. Місце поставки:
Поставка залізничним транспортом:
- станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Полтава Південної залізниці, код 448709, отримувач: Полтавське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Шебелинка Південної залізниці, код 444106, отримувач: Шебелинське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
- станція Стрий Львівської залізниці, код 377408, отримувач: Стрийське відділення бурових робіт ФБУ "Укрбургаз", код 9239;
Поставка автомобільним транспортом:
- ФБУ "Укрбургаз", Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК;
- ФБУ "Укрбургаз", Полтавське відділення бурових робіт, м.Полтава, вул. Ковалівська, 5;
- ФБУ "Укрбургаз", Шебелинське відділення бурових робіт, Харківська обл., Балаклійський район, с. П`ятигірське.
- ФБУ "Укрбургаз", Хрестищенське відділення бурових робіт, Харківська обл., Красноградський район, с. Наталине, вул. Промислова 7.
- ФБУ "Укрбургаз", Стрийське відділення бурових робіт, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Пукеничі, вул. Львівська. 15.
У додатку 3 до договору № УБГ12/015-22 сторони узгодили графік поставки товару від 12.01.2022, згідно з яким граничними датами поставки труб є 11.07.2022 та 09.09.2022.
11. Часткові поставки труб відбулися 28.10.2022, 31.10.2022, 03.11.2022, 07.11.2022, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000178, РН-0000179, РН-0000180, РН-0000181, РН-0000182, РН-0000183, РН-0000184, РН-0000185, РН-0000186, РН-0000187, РН-0000188 РН-0000191, РН-0000192, РН-0000193, РН-0000194, РН-0000195, РН-0000197, РН-0000198, РН-0000199, РН-0000200, РН-0000201, РН-0000202, РН-0000203, РН-0000204, РН-0000205.
Відповідач поставив з порушенням строку поставки товар обсягом 497,8366 тонн труби обсадної на загальну суму 54 127 748,88 грн. Решту товару Товариство не поставило.
В зв`язку з цим на підставі пункту 7.9 договору № УБГ12/015-22 позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за несвоєчасно поставлену першу партію товару, а саме пеню в сумі 5 818 848,17 грн за періоди з 12.07.2022 по 27.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 30.10.2022, з 12.07.2022 по 02.11.2022, з 12.07.2022 по 06.11.2022, з 10.09.2022 по 06.11.2022 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 3 788 942,42 грн.
Також на підставі пункту 7.9 договору поставки від 12.01.2022 позивач нарахував відповідачу пеню та штраф за непоставлений товар за договором, а саме пеню в сумі 29 888 635,15 грн за періоди з 12.07.2022 по 11.01.2023, з 10.09.2022 по 09.03.2023 та 7 % штрафу від вартості непоставленого товару (із врахуванням ПДВ), що становить 11 488 137,58 грн.
Отже, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № УБГ12/015-22 становить 35 707 483,32 грн пені та 15 277 080 грн штрафу.
12. З метою виконання умов договору поставки від 12.01.2022 ТОВ "Нафтосервіс" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" (далі - ТОВ "Інко-Профіт") специфікацію від 14.01.2022 № 6 до договору поставки від 02.02.2021 № 0202/21, на підставі якої ТОВ "Інко-Профіт" зобов`язалося поставити на адресу ТОВ "Нафтосервіс" труби обсадні безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті, що відповідав асортименту товару за договором поставки, укладеним між сторонами.
Підписання між ТОВ "Нафтосервіс" і ТОВ "Інко-Профіт" специфікації № 6 до договору поставки від 02.02.2021 № 0202/21 було зумовлено тим, що ТОВ "Інко-Профіт" вже мав укладений контракт від 15.12.2021 № 2030 з виробником необхідного позивачу товару - Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія. З метою виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "Нафтосервіс" ТОВ "Інко-Профіт" уклало з виробником товару - Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія відповідну специфікацію для виготовлення та постачання зазначеної труби на адресу Товариства.
21.01.2022 ТОВ "Нафтосервіс" здійснило на користь ТОВ "Інко-Профіт" передоплату в сумі 10 000 000 грн за поставку товару, визначеного специфікацією № 6 до договору від 02.02.2021 № 0202/21, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.01.2022 № 1178.
У свою чергу, ТОВ "Інко-Профіт" здійснило на користь Voestalpine Tubulars GmbH Со.КG., Австрія передоплату в сумі 1 103 370 Євро за замовлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.01.2022 № 10.
13. АТ "Укргазвидобування" направило на електронну адресу ТОВ "Нафтосервіс" лист без дати, в якому повідомило про те, що обсадні труби, які повинні бути поставлені відповідно до умов договору № УБГ12/015-22, закуповувалися для використання під час буріння свердловин у 2022- 2023 рр. Оновлена програма буріння свердловин АТ "Укргазвидобування" на 2022- 2023 рр. передбачає використання обсадних труб, що повинні бути поставлені згідно з договором № УБГ12/015-22 в значно меншому обсязі, ніж заплановано до поставки. Беручи до уваги зазначене вище, АТ "Укргазвидобування" просило ТОВ "Нафтосервіс" розглянути можливість зменшення обсягу поставки обсадних труб за договором № УБГ12/015-22 шляхом укладення додаткової угоди.
Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" виданий на бланку позивача, підписано директором з буріння О. Потернак, виконавець В. Тернавщенков. При цьому копія листа не містить інформації щодо підписання зазначеними особами ані в письмовому виді власноруч, ані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
В цьому листі АТ "Укргазвидобування" виклало проект специфікації до додаткової угоди із зазначенням:
з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.
У відповідь 27.06.2022 ТОВ "Нафтосервіс" направило на адресу АТ "Укргазвидобування" лист № 2706/01, в якому надало згоду на пропозицію щодо зменшення обсягу поставки товару до наступних показників:
з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт3002Труба обсадна безшовна 177,8x11,51 мм, гр. м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, RЗт200. Всього: 500 тонн.
У звязку з продовженням дії форс-мажорних обставин, про які Товариство повідомляло раніше, постачальник просив про продовження строку поставки товару до листопада 2022 року згідно з договором № УБГ12/015-22.
Листом від 27.10.2022 ТОВ "Нафтосервіс" повідомило АТ "Укргазвидобування" про готовність до відвантаження трубної продукції згідно з договором поставки від 12.01.2022 та просило надати інформацію про зручні строки для вивантаження продукції.
У відповідь на вказаний лист АТ "Укргазвидобування" надало дозвіл на поставку, а саме в листі від 27.10.2022 № УБГ1914-1 повідомило:
"На Ваш лист від 27.10.2022 № 2710 та відповідно до договору № УБГ12/015-22 БУ "Укрбургаз" надає дозвіл на поставку труб обсадних, безшовних з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті згідно з додатком 1 "Специфікація 1" та відповідно до додатку 5 "Технічні характеристики Товару", а саме:
з/п Найменування товару Одиниця виміру Кількість 1 Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-125-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т3002Труба обсадна безшовна 177,8 х 11,51 мм, гр.м. VА-D-140-НС, V Аsuperior, PSL2, R3Т200Місце призначення: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ "Укрбургаз".
Начальнику Красноградської БВТЗІК організувати отримання вищенаведеної продукції в установленому порядку в зазначеній кількості".
Зазначений лист АТ "Укргазвидобування" підписав заступник директора з МТЗ БУ "Укрбургаз" Є. Твєрдохлєбов шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
ТОВ "Нафтосервіс" виконало зобов`язання з поставки труб в кількості 500 тонн за договором № УБГ12/015-22, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
14. На забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 12.01.2022, Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" (далі - АТ "БАНК АЛЬЯНС", Гарант, Банк) видало гарантію від 10.12.2021 № 16002-21, згідно з якою Банк гарантує належне виконання ТОВ "Нафтосервіс" зобов`язань за контрактом/договором, що укладається за результатами закупівлі 21Т-216_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби Труби обсадні в асортименті (Лот 1 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою типу Батресс групи міцності Р-110); (Лот 2 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот 3 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" в асортименті); (Лот4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті); (Лот 5 - ДК 021:20І5 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті); (Лот 6 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з інтегральною різьбою (безмуфтові) класу "Преміум" в асортименті) за 4 - ДК 021:2015 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсади: труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні з різьбою класу "Преміум" з підвищеним опором зминанню типу High Collapse в асортименті) (оголошення UА-2021-09-09-007417-1 від 09.09.2021), укладеним між Принципалом (ТОВ "Нафтосервіс") і АТ "Укргазвидобування" , іменованим надалі Бенефіціар.
Гарант справжнім безвідклично, безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі Бенефіціара, що не перевищує Лот 4: 10 912 200 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, на забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
23.12.2022 Банк отримав від АТ "Укргазвидобування" (Бенефіціара) SWIFT-повідомлення вимогу від 22.12.2022 за банківською гарантією від 10.12.2021 № 16002-21, в якій покупець вимагав від Гаранта сплатити гарантію в сумі 10 912 200 грн, а підставами настання гарантійного випадку зазначив невиконання Товариством зобов`язань за договором № УБГ12/015-22 у частині поставки товару в повному обсязі та в установлені цим договором строки.
Листом від 26.12.2022 № 21.2.1/3583 Банк повідомив ТОВ "Нафтосервіс" про те, що визнає заявлену вимогу дійсною, надіслав копію вказаної вище вимоги відповідачу та просив його перерахувати грошові кошти в розмірі 10 912 200, 00 грн.
З метою уникнення понесення додаткових фінансових втрат постачальник перерахував на рахунок Гаранта грошові кошти в сумі 10 912 200 грн як оплату за вимогою згідно з гарантією, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.12.2022 № 3692.
29.12.2022 Банк перерахував грошові кошти в сумі 10 912 200 грн на користь АТ "Укргазвидобування", що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2022 № 28665.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (в частині розподілу витрат ТОВ "Нафтосервіс" на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції)
15. 22.08.2023 між ТОВ "Нафтосервіс" (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір № 058, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 5.1- 5.3, 8.1 якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику професійні правничі послуги за його дорученням, а Замовник зобов`язується приймати такі послуги та своєчасно сплачувати винагороду Виконавцю на умовах, визначених даним договором. Виконавець має статус адвоката, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2017 серії ДП № 3424. Вартість послуг Виконавця, що надаються відповідно до цього договору, визначається сторонами в специфікаціях до цього договору. Замовник зобов`язаний сплатити вартість послуг Виконавця протягом 45 календарних днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення в справі № 904/4103/23. Після надання послуг Замовнику сторони складають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг готує Виконавець та надає його на підпис Замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг, у випадку відсутності заперечень з його сторони. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання або до моменту його розірвання (в залежності від того, що настане раніше).
22.08.2023 ТОВ "Нафтосервіс" і ОСОБА_1 підписали специфікацію № 1 до договору № 058, за умовами якої вартість послуг Виконавця становить 200 000 грн. Вартість послуг Виконавця включає: 1) детальний аналіз документації, яка наявна в Замовника та пов`язана із розглядом справи № 904/4103/23 в суді; 2) вивчення та аналіз процесуальних документів, що складені опонентом (АТ "Укргазвидобування"), а також наданих ним доказів по судовій справі № 904/4103/23; 3) пошук та вивчення законодавства України, що регулює спірні відносини для захисту інтересів замовника в суді по справі № 904/4103/23; 4) пошук висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; 5) розроблення та погодження із Замовником правової позиції по судовій справі № 904/4103/23; 6) складання та подання до суду зустрічної позовної заяви у справі № 904/4103/23 щодо стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь Замовника грошових коштів (безпідставно отриманої банківської гарантії); 7) складання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань під час розгляду справи № 904/4103/23 в Господарському суді Дніпропетровської області; 8) складання будь-яких заяв з процесуальних питань та додаткових письмових пояснень по суті справи, необхідність складання яких виникне під час розгляду справи № 904/4103/23 в Господарському суді Дніпропетровської області; 9) участь в судових засіданнях у справі № 904/4103/23; 10) направлення поштовим відправленням до суду га іншим учасникам судового процесу всіх процесуальних документів, обов`язок направлення яких покладається на Замовника; 11) інформування Замовника про хід розгляду справи № 904/4103/23 в суді першої інстанції.
На підтвердження обсягів наданих послуг адвокат подав акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2023 № 001, в якому зазначено про таке: надані послуги - надання професійних правничих послуг щодо захисту інтересів ТОВ "Нафтосервіс" в судовому процесі в Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/4103/23, вартість послуг - 200 000 грн.
У зазначеному акті наведено такий детальний опис наданих послуг:
1. Детальний аналіз документації, яка наявна в Замовника та пов`язана з розглядом справи № 904/4103/23 в суді, зокрема, але не обмежуючись: договір поставки від 12.01.202, договір поставки від 02.02.2021 № 0202/21 зі специфікаціями. Контракт від 15.12.2021 № 2030, а також документи, що були складені в межах правовідносин, які склалися за вказаними договорами.
2. Вивчення та аналіз процесуальних документів, що були складені опонентом по судовій справі (АТ "Укргазвидобування" в особі філії БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування"), а також наданих ним доказів по судовій справі № 904/4103/23.
3. Пошук та вивчення законодавства України, що регулює спірні відносини для захисту інтересів Замовника в суді у справі № 904/4103/23.
4. Пошук висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
5. Розроблення та погодження і Замовником правової позиції по судовій справі № 904/4103/23.
6. Складання та подання до суду зустрічної позовної заяви від 23.08.2023 № 002/23 у справі № 904/4103/23 щодо стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь Замовника грошових коштів (безпідставно отриманої банківської гарантії).
7. Складання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань під час розгляду справи № 904/4103/23 в Господарському суді Дніпропетровської області, зокрема: відзиву на позовну заяву від 28.08.2023 № 003/23, заперечення від 04.09.2023 № 004/23, заява про зменшення штрафних санкцій від 12.10.2023 № 007/23, письмові пояснення від 07.09.2023 № 003/23, письмові пояснення від 15.11.2023 № 007, письмові пояснення від 20.11.2023 №007/23, промова в судових дебатах від 20.12.2023 № 007/23.
8. Ознайомлення з матеріалами справи 22.08.2023 та 06.12.2023.
9. Участь в судових засіданнях у справі № 904/4103/23.
10. Направлення поштовим відправленням до суду та іншим учасникам судового процесу всіх процесуальних документів, обов`язок направлення яких покладається на Замовника.
11. Інформування Замовника про хід розгляду справи № 904/4103/23 в суді першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданих касаційних скарг стосуються незгоди позивача та відповідача з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні первісного позову, розподілу судових витрат Товариства на професійну правничу допомогу та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідно, то касаційний перегляд оскаржуваних рішення, додаткового рішення та постанови здійснюється в повному обсязі.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
18. В основу оскаржуваних рішення та постанови про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що:
1) наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не заперечується факт несвоєчасного та часткового виконання ТОВ "Нафтосервіс" договірного зобов`язання з поставки труб обсягом 500 тонн на загальну суму 54 127 748,88 грн, а саме в період з 28.10.2022 по 07.11.2022, проте на підставі положень статті 218 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пунктів 8.1- 8.3 договору договором № УБГ12/015-22 постачальник звільняється від відповідальності у виді передбачених пунктом 7.9 договору пені та штрафу за прострочення поставки товару в зв`язку з настанням з 01.03.2022 форс-мажорних обставин, пов`язаних з війною внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, триваючих станом на 12.04.2023 (тобто в період нарахування штрафних санкцій), існування яких підтверджується отриманим Товариством сертифікатом Дніпровської торгово-промислової палати від 12.04.2023 № 1200-23-1801 та про виникнення яких (обставин непереборної сили) відповідач сповістив контрагента в установлений вказаним договором 7-денний строк шляхом направлення цінного листа від 02.03.2022 № 0203/01 та електронного листа від 03.03.2022;
2) матеріалами справи також підтверджується факт недопоставки відповідачем решти товару за договором № УБГ12/015-22, однак за відсутності вини постачальника з огляду на те, що внаслідок листа АТ "Укргазвидобування" б/д (а.с.168, том 1) та надання покупцем у листі від 27.10.2022 № УБГ1914-1 дозволу на поставку Товариством лише 500 тонн продукції за вказаним одним із п`яти місць поставки в умовах війни, що ускладнює як транспортування товару, так і його отримання покупцем, суд не вбачає в поведінці відповідача умислу або необережності щодо невиконання договірного зобов`язання з поставки продукції, оскільки це невиконання безпосередньо пов`язано з діями покупця, який спочатку поінформував про зменшення потреби в продукції, а в подальшому листом від 27.10.2022 № УБГ1914-1 надав дозвіл на відвантаження продукції в значно меншому обсязі, ніж визначено договором;
3) крім того, після отримання частини продукції в жовтні-листопаді 2022 року позивач не вимагав поставити весь товар і не вчиняв дій на підтвердження наміру та готовності продовжувати отримувати продукцію за договором № УБГ12/015-22, у той час як порядок взаємовідносин сторін, встановлений пунктом 6.5 цього договору, передбачає послідовність вчинення та узгодження сторонами дій з моменту виробництва товару до його відвантаження до місця поставки, в зв`язку з чим наявні передбачені частиною 3 статті 219 ГК України підстави для звільнення Товариства від відповідальності за недопоставку продукції;
4) враховуючи обставини неповної поставки товару за договором № УБГ12/015-22, а саме на суму 54 127 748,88 грн (при загальній вартості товару, що має поставлятися, яка становить 218 244 000 грн) та недоведеності узгодження з покупцем зміни обсягів та асортименту товару шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки від 12.01.2022, немає підстав для повернення постачальнику сплаченої суми гарантійного забезпечення, а в розумінні положень статті 562 ЦК України наявність форс-мажорних обставин не є підставою ані для відмови у виплаті гарантії, ані для її повернення.
Щодо касаційної скарги АТ "Укргазвидобування" (скаржника-1)
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України
19. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо суди не дослідили зібрані в справі докази;
суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову та водночас погоджується з доводами скаржника-1 в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови як висновків щодо застосування положень частини 2 статті 614 та статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 та частини 3 статті 219 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (в контексті того, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок, тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, так і висновків щодо застосування норм статей 77-80, 86, 236, 238 ГПК України та пункту 61 Правил № 270 в редакції, чинній з 01.02.2022 (в контексті того, що опис вкладення у цінний лист без розрахункового документа (фіскального чека, квитанції) та який не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, не може братися до уваги як належний та допустимий доказ), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі № 922/705/18, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21, з огляду на таке.
20. Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
21. У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
22. У пунктах 8.72- 8.78, 8.80 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в подібних правовідносинах:
"8.72. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
8.73. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
8.74. Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
8.75. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
8.76. При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
8.77. У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
8.78. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
8.80. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22.
23. Разом з тим Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 виснував про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати (далі - ТПП) беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (див. пункт 77 зазначеної постанови).
24. Водночас у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин, сформульовано такі правові висновки:
1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (аналогічний висновок викладено в пункті 62 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21), тоді як усупереч вимогам частини 2 статті 218 ГК України в основу оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було покладено вказані відповідачем обставини порушення зобов`язань контрагентами відповідача та відсутності в боржника (відповідача) необхідних коштів, які (обставини) в силу приписів вказаної норми не вважаються обставинами непереборної сили (схожий за змістом висновок викладено в пункті 8.81 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23);
2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин;
3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.
25. У свою чергу, в пунктах 46, 47, 50, 52 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду детально виснував про те, що:
1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин;
2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (схожий за змістом висновок наведено в пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
26. Крім того, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7 та від 29.01.2019 у справі № 922/705/18 викладено висновок щодо застосування норми пункту 61 Правил № 270 в редакції, чинній з 01.02.2022, а саме про те, що опис вкладення у цінний лист форми 107 за відсутності розрахункового документа (фіскального чека, розрахункової квитанції) не може братися до уваги як належний доказ відправлення поштової кореспонденції.
В свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21 сформовано усталену правову позицію про те, що в разі, якщо опис вкладення у цінний лист форми 107 не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор із 13 цифр), який згідно з пунктом 61 Правил № 270 в редакції, чинній з 01.02.2022 повинен зазначатися працівником установи поштового зв`язку на примірнику опису, що видається відправникові, то такий опис вкладення не може братися до уваги як належний та допустимий доказ надсилання поштового відправлення.
Схожий за змістом правовий висновок, який викладено в пункті 90 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, колегія суддів на підставі частини 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати при вирішенні цього господарського спору шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги скаржника-1, оскільки зазначену постанову Верховного Суду офіційно оприлюднено 11.06.2024, тобто вже після подання позивачем касаційної скарги в цій справі (03.06.2024).
27. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
28. На порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій, помилково обмежившись посиланнями на наявність передбачених положеннями статті 218 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та умовами пунктів 8.1- 8.3 договору поставки від 12.01.2022 підстав для звільнення постачальника від господарсько-правової відповідальності у виді передбачених пунктом 7.9 договору пені та штрафу за прострочення поставки товару в зв`язку з настанням з 01.03.2022 форс-мажорних обставин, пов`язаних з війною внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, триваючих станом на 12.04.2023 (тобто в період нарахування штрафних санкцій), існування яких підтверджується отриманим Товариством сертифікатом Дніпровської торгово-промислової палати від 12.04.2023 № 1200-23-1801, не врахували зазначених вище правових висновків Верховного Суду, зокрема, належним чином не дослідили та не перевірили того:
1) чи мають зазначені обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ними неможливості виконання Товариством зобов`язання з поставки товару в установлені строки конкретно за договором № УБГ12/015-22 зважаючи на поставку відповідачем частини товару (обсягом 500 тонн) упродовж жовтня-листопада 2022 року, тобто в період після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що в такому разі не виключає відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання;
2) чи викликана неможливість виконання зобов`язання саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин, з огляду на те, що простроченню виконання постачальником зобов`язання передувало порушення зобов`язань контрагентом ТОВ "Нафтосервіс" за договором поставки від 02.02.2021 № 0202/21 - ТОВ "Інко-Профіт", що може свідчити про неврахування судами викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 висновку щодо застосування положень частини 2 статті 218 ГК України, а саме про те, що обставини порушення зобов`язань контрагентами відповідача та відсутності в боржника (відповідача) необхідних коштів не вважаються обставинами непереборної сили.
29. Ураховуючи висновки щодо застосування норм пункту 61 Правил № 270 (в редакції, чинній з 01.02.2022) та статей 76, 77, 86 ГПК України, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі № 922/705/18, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання постачальником вимог пункту 8.2 договору № УБГ12/015-22 в частині письмового повідомлення покупця про настання форс-мажорних обставин у встановлений 7-денний строк шляхом направлення відповідачем цінного листа від 02.03.2022 № 0203/01, який (висновок) ґрунтується на помилковому визнанні судами наявної в матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа від 03.03.2022 форми 107, що не містить обов`язкового реквізиту (номеру поштового відправлення - штрих-кодового ідентифікатора із 13 цифр), як належного та допустимого доказу на підтвердження обставин направлення 03.03.2022 Товариством листа від 02.03.2022 № 0203/01.
При цьому в контексті необхідності забезпечення верховенства права і формування єдиної правозастосовчої практики Верховний Суд звертає увагу судів попередніх інстанцій та учасників справи на те, що ухвалюючи рішення від 20.11.2023 про часткове задоволення позову АТ "Укргазвидобування" в аналогічній справі № 904/4102/23 (за участю тих самих сторін, предмет позову - стягнення 22 850 460 грн пені та 8 764 560 грн штрафу за договором поставки від 12.01.2022 № УБГ 11/015-22), яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (головуючий - Чус О. В., судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.) та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024, тобто набуло статусу остаточного судового рішення, Господарський суд Дніпропетровської області виходив із зовсім протилежних фактичних обставин - недоведеності підстав для звільнення постачальника від виконання договірних зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору) з огляду на те, що наявний в матеріалах справи поштовий опис вкладення до цінного листа, в якому зазначено про відправлення на адресу АТ "Укргазвидобування": листів від 02.03.2022 № 0203/01; від 02.03.2022 № 0201/01; від 02.03.2022 № 0202/01, не є належним доказом повідомлення відповідачем (Товариством) про настання форс-мажорних обставин.
30. Водночас, відмовляючи в стягненні штрафних санкцій, нарахованих позивачем за прострочення виконання постачальником своїх договірних зобов`язань, суди попередніх інстанцій всупереч зазначеним нормам процесуального закону не надали належної оцінки умовам пунктів 8.2, 11.13 договору поставки від 12.01.2022, якими чітко передбачено обов`язок Товариства в установлений вказаним договором 7-денний строк повідомити покупця (замовника) про виникнення обставин непереборної сили саме в письмовій, а не в електронній формі, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про належне сповіщення відповідачем контрагента шляхом направлення електронного листа від 03.03.2022 на електронні адреси АТ "Укргазвидобування" і.kozarovska@ukrburgas.com.ua та office@ugv.com.ua.
При цьому, залишивши поза увагою абзац 2 пункту 8.2, 11.13 договору № УБГ12/015-22, згідно з яким наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дію обставин непереборної сили як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань, суди фактично не врахували викладеного в пункті 50 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 висновку Верховного Суду про те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення.
31. Крім того, всупереч вимогам статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись додатково (окрім норми частини 2 статті 218 ГК України) на наявність передбачених частиною 3 статті 219 цього Кодексу підстав для звільнення Товариства від господарсько-правової відповідальності за недопоставку продукції виключно з мотивів невчинення позивачем дій на підтвердження його наміру та готовності продовжувати отримувати продукцію за договором № УБГ12/015-22 та відсутності вимог покупця поставити весь товар після отримання його частини в жовтні-листопаді 2022 року, взагалі не відхилили та не спростували доводи скаржника-1 про те, що за змістом положень частини 3 статті 219 ГК України дискреційне право суду зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності виникає лише тоді, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, тобто позивача, тоді як оскаржувані рішення та постанова не містять жодних висновків щодо встановлення фактичних обставин про те, що які саме неправомірні дії (бездіяльність) покупця (кредитора) та в який період вчинялися останнім з метою сприяння правопорушенню, зокрема, шляхом перешкоджання постачальнику виконати свої договірні зобов`язання в установлений строк, які (дії) в розумінні статті 613 ЦК України є простроченням кредитора, тощо.
32. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
33. Разом з тим суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування висновку щодо застосування положень статей 42, 44 ГК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 902/306/16, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та в зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаного правового висновку як нерелевантного для вирішення цього господарського спору.
Адже, в зазначених постановах міститься висновок щодо застосування норм статей 42, 44 ГК України, якими спірні правовідносини в цій справі не регулюються.
34. Таким чином, у цій справі та в справах №№ 910/15484/17, 902/306/16, 910/2376/18 суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах і виключає застосування вказаних правових висновків Верховного Суду як нерелевантних для вирішення цього господарського спору.
35. За таких обставин колегія суддів вважає, що покладений в основу оскаржуваних судових рішень висновок судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з постачальника штрафних санкцій в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин є передчасним, позаяк не відповідає усталеним правовим висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі № 922/705/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
36. З мотивів, наведених у пунктах 26, 29, 30 цієї постанови, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-1 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили певні обставини (направлення Товариством листа від 02.03.2022 № 0203/01 на адресу позивача), що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - опису вкладення до цінного листа від 03.03.2022, який не відповідає вимогам пункту 61 Правил № 270.
37. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
38. Оскільки скаржник-1 обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень (в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову та передачі справи на новий розгляд у цій частині до суду першої інстанції.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024
39. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 927/229/19, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.
40. За наведених обставин колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-1 про те, що оскаржуване ним додаткове рішення як таке, що є невід`ємною складовою частиною основного (первісного) рішення (аналогічний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 та в постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19), підлягає скасуванню в разі скасування рішення від 21.12.2023 в частині відмови в задоволенні первісного позову.
Схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 та від 23.05.2024 у справі № 911/2321/22, від якого колегія суддів не вбачає підстав відступати.
41. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду спору по суті заявлених вимог первісного позову, то за правилами ГПК України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має здійснювати суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
42. З огляду на викладене додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 у справі № 904/4103/23, якою було частково задоволено заяву ТОВ "Нафтосервіс" про стягнення з АТ "Укргазвидобування" витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню, а касаційна скарга позивача на зазначене рішення - задоволенню.
Наведеним відповідачем доводам щодо обґрунтованості, розумності та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу суд має надати оцінку під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками нового розгляду цієї справи.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Нафтосервіс" (скаржника-2)
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України
43. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника-2 про неврахування судами попередніх інстанцій як висновку щодо застосування норм статей 526, 546, 560, 563, 610 ЦК України та пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" (в контексті необхідності встановлення виду та обсягу забезпечуваного банком зобов`язання (невиконання чи неналежне виконання) боржника, визначеного в гарантії, та залежно від встановлення таких обставин вирішувати питання щодо наявності чи відсутності в замовника обов`язку з повернення забезпечення виконання договору про закупівлю), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 06.12.2022 у справі № 910/12450/21, так і висновку щодо питання ідентифікації відправника електронного листа без електронного цифрового підпису, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та в зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаного правового висновку як нерелевантного для вирішення цього господарського спору.
Зокрема, ухвалюючи постанови від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 06.12.2022 у справі № 910/12450/21, Верховний Суд виходив з того, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю в повному обсязі, в зв`язку з чим суди попередніх інстанцій задовольняли відповідні позови переможців процедури закупівлі в разі встановлення обставин повного виконання ними зобов`язань за договорами незалежно від того, чи відбувалося прострочення їх виконання.
Натомість у цій справі суди достовірно встановили та скаржник-2 не спростував обставин часткового виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару (в обсязі 500 тонн на загальну суму 54 127 748,88 грн) та недопоставки товару в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що свідчать про різні фактичні обставин і зумовлене цим неоднакове правове регулювання правовідносин у цій справі та в справах, на постанови Верховного Суду в яких помилково посилається скаржник-2.
44. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
45. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування загальних норм статей 179, 188 ГК України, частини 1 статті 207, частини 1 статті 641 та частини 1 статті 642 ЦК України (в контексті достатності узгодження листами сторін питання зменшення обсягу поставки товару, що свідчить про безумовне прийняття (акцепт) постачальником пропозиції (оферти) покупця про внесення змін до договору № УБГ12/015-22 в частині обсягу товару, що має поставлятися), оскільки спірні правовідносини регулюються саме положеннями Законом України "Про публічні закупівлі" (в новій редакції, чинній з 19.04.2020), відповідно до пункту 1 частини 4 статті 3 якого відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку з проведенням публічних закупівель, укладенням і забезпеченням виконання договорів про закупівлю, що до речі визнається відповідачем у поданій касаційній скарзі.
46. Колегія суддів ураховує, що відносини укладення договорів про закупівлю та внесення змін до них врегульовано імперативною нормою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Згідно з частиною 7 та пунктами 7- 9 частини 8 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. Повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю повинно містити таку інформацію: дата внесення змін до договору про закупівлю; випадки для внесення змін до істотних умов договору відповідно до цієї статті; опис змін, що внесені до істотних умов договору.
Пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та зміни до договору у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 цього Закону - протягом трьох робочих днів з дня внесення змін.
47. Наведеним повністю спростовується помилкове твердження скаржника-2 про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування загальних норм статей 179, 188 ГК України, частини 1 статті 207, частини 1 статті 641 та частини 1 статті 642 ЦК України, якими не регулюються спірні правовідносини, пов`язані із сферою публічних закупівель.
Щодо наявності підстав часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Нафтосервіс" (скаржника-2)
48. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи постачальнику в задоволенні зустрічного позову про повернення суми банківської гарантії, який (позов) Товариство обґрунтовує посиланням на норму пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", суди попередніх інстанцій виходили з того, що, враховуючи обставини неповної поставки товару за договором № УБГ12/015-22, а саме на суму 54 127 748,88 грн (при загальній вартості товару, що має поставлятися, яка становить 218 244 000 грн) та недоведеності узгодження з покупцем зміни обсягів та асортименту товару шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки від 12.01.2022, наразі немає підстав для повернення постачальнику сплаченої суми гарантійного забезпечення, тоді як у розумінні положень статті 562 ЦК України наявність форс-мажорних обставин не є підставою ані для відмови у виплаті гарантії, ані для її повернення.
При цьому суди відхилили доводи скаржника-2 про узгодження сторонами зменшення обсягів поставки товару за договором № УБГ12/015-22 шляхом обміну електронними листами, оскільки наявні матеріалах справи листи не містять інформації про його підписання уповноваженими посадовими особами сторін ані в письмовій формі власноруч, ані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що унеможливлює ідентифікацію та перевірку повноважень особи-підписанта та, як наслідок, свідчить про відсутність оферти та акцепта.
Колегія суддів зауважує, що вказані висновки судів у цілому узгоджуються з умовами пунктів 11.1 і 11.5 договору поставки від 12.01.2022, згідно з якими зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
49. Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 2 статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
В пункті 45 постанови від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
50. З огляду на те, що підставою первісного позову про стягнення штрафних санкцій є прострочення виконання постачальником зобов`язання в зв`язку з недопоставкою товару в повному обсязі, а підставою зустрічного позову є безпідставне утримання покупцем спірної суми гарантійного забезпечення в зв`язку зі зменшенням обсягу поставки товарів за згодою сторін договору, що зумовлює їх взаємопов`язаність, Верховний Суд також вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки наявність чи відсутність підстав для його задоволення при новому розгляді справи прямо залежатиме від результатів розгляду вимог первісного позову та може передбачати зараховування грошових вимог за зустрічним і первісним позовами.
51. Крім того, на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій в контексті необхідності достовірного встановлення обставин щодо наявності/відсутності внесення сторонами змін до договору поставки від 12.01.2022 в частині обсягів закупівлі належним чином не дослідили та не перевірили, чи дотримався замовник передбаченої частиною 7 та пунктами 7- 9 частини 8 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" процедури внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною 5 цієї статті шляхом обов`язкового оприлюднення відповідного повідомлення, яке би містило, зокрема, інформацію щодо дати внесення змін до договору про закупівлю, випадків для внесення змін до істотних умов договору, опису змін, що внесені до істотних умов договору.
52. За таких обставин колегія суддів з мотивів, наведених у пунктах 49- 51 цієї постанови, погоджується з доводами скаржника-2 про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору в частині зустрічного позову, що з огляду на взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів зумовлює наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови в задоволенні первісного та зустрічного позовів як таких, що ухвалені судами попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідатиме принципу процесуальної економії.
53. З наведених раніше мотивів колегія суддів відхиляє як доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача, так і доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідача.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
54. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Таким чином, наведені скаржником-1 підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування як оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні первісного позову, так і додаткового рішення як невід`ємної частини основного рішення.
56. Незважаючи на те, що наведені скаржником-2 підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права та враховуючи висновки щодо застосування положень частини 2 статті 180 цього Кодексу, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18, також вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, що відповідатиме принципу процесуальної економії, оскільки наявність чи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову при новому розгляді справи прямо залежатиме від результатів розгляду вимог первісного позову та може передбачати зараховування грошових вимог за зустрічним і первісним позовами.
57. За наведених обставин Верховний Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову в повному обсязі та про відмову в зустрічному позові не відповідають положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасних висновків про необґрунтованість як первісного, так і зустрічного позовів.
58. Отже, зазначені скаржником-1 підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
59. Згідно із частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. З огляду на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг шляхом скасування оскаржуваних рішення, додаткового рішення та постанови як в частині відмови в задоволенні первісного позову, так і в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
61. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
62. З огляду на те, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 904/4103/23 скасувати.
Справу № 904/4103/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2024 |
Оприлюднено | 05.07.2024 |
Номер документу | 120179566 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дупляк Степан Анатолійович
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Чумак Ю.Я.
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кеся Наталія Борисівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні