Рішення

від 09.05.2024 по справі 753/9919/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9919/22

провадження № 2/753/596/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломакіної Л.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Журавель В.І. ,

представника позивача - Литвинчука О.І. ,

представника відповідача - Костинчука П.М. ,

представника третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету спору

Служби у справах дітей Дарницької районної

в місті Києві державної адміністрації - Аксьонової Н.О.,

представника органу опіки і піклування - Виродової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діють представники - адвокат Журавель Валентина Іванівна, Литвинчук Олександр Іванович ,

до ОСОБА_5 , в інтересах якої дії представник - адвокат Костинчук Павло Михайлович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

орган опіки та піклування - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів та часу у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

05.09.2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив та в обґрунтування якого зазначив, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними з відповідачкою розірвано 06.12.2018 року. Після розірвання шлюбу дитина проживає з відповідачкою. Починаючи з 26.07.2022 року відповідачка із дитиною проживають за кордоном. Позивач намагається забезпечувати дитину усім необхідним, відповідно до його потреб, періодично виходить на зв`язок, спілкується з дитиною, приїжджає до сина. Між тим, фактично з моменту виїзду ОСОБА_5 з сином за кордон, у позивача із відповідачкою виникли непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідувань та спілкування з ним. Відповідачкою почалися створюватися штучні перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування батька із сином, через що з серпня 2022 року позивач звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА та до Дарницького УП ГУНП у м. Києві щодо перешкод у спілкуванні з дитиною з боку відповідачки. Всі намагання позивача мирним шляхом вирішити питання щодо виховання та спілкування із дитиною, не дали позитивних результатів. Позивач вважає, що відповідачкою порушуються його батьківські права. Враховуючи вік та інтереси дитини, з метою створення нормальних умов для її виховання та розвитку, позивач вважає за доцільне встановити йому час спілкування з малолітнім сином.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

1) зобов`язати відповідачку не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною;

2) визначити способи участі у вихованні та особистому спілкуванні його з сином за наступним графіком:

- побачення 1-го та 3-го тижня кожного місяця: понеділок, середа, п`ятниця з 17:00 до 19:00 за місцем фактичного проживання батька або в громадських місцях без обмеження їх прогулянок та перебування без присутності матері;

- побачення у вихідні дні: 2-й та 4-й тиждень - з 18:00 години п`ятниці по 18:00 суботи з ночівлею за місцем його фактичного проживання без присутності матері;

- 30 календарних днів на оздоровлення дитини (як в межах України, так і за кордоном) без присутності матері, у період за погодженням з матір`ю дитини;

- побачення в день народження дитини, а саме 31 січня протягом чотирьох годин без присутності матері за погодженням періоду побачення з матір`ю;

- побачення в день народження батька, а саме 07 лютого з 12:00 до 19:00 без присутності матері;

- у святкові дні: Новий рік (1.01) - з 12:00 до 16:00 без присутності матері; День Святого Миколая - з 14:00 до 19:00 без присутності матері; Пасха - з 13:00 до 18:00 без присутності матері; Різдво - з 13:00 до 18:00 без присутності матері;

- безперешкодне спілкування з дитиною шляхом відео-дзвінків, мобільного зв`язку, будь-яких повідомлень в будь-яких додатках, месенджерах адресованих дитині;

- під час хвороби дитини: безперешкодно;

- повідомляти фактичне місцезнаходження дитини (том 1 а.с. 1-30, том 2 а.с. 155-156).

Узагальнені доводи відповідача.

У відзиві на позов, який прийнято судом протокольною ухвалою від 05.01.2024 року відповідачка, не визнала позов (том 3 а.с. 182-223, том 3 а.с. 229-239).

В обґрунтування відповідачка посилається на те, що вона не створювала та не створює перешкод для спілкування позивача з дитиною, а напроти підтримує необхідність якісного спілкування позивача з сином, з урахуванням графіку та інтересів дитини. Позивач регулярно спілкується з сином засобами онлайн-зв`язку; взимку 2023 року позивач прилітав до Узбекистану, де зараз проживають відповідачка з дитиною та особисто вітав сина з днем народження; влітку 2023 року позивач прилітав до Туреччини, де вони відпочивали, та мав можливість провести там час із ОСОБА_6.

На думку відповідачки, позивач часто поводить себе безвідповідально щодо дитини, не виконує свої батьківські обов`язки, дає йому комп`ютер та планшет на необмежений час, що може негативно вплинути на розвиток дитини. При спілкуванні з дитиною позивач негативно висловлюється про неї, як про матір, що формує у дитини негативне відношення до неї.

Крім того, позивач «проросійськи» налаштований і намагається так виховати сина, пропагує спілкування російською мовою.

Не зважаючи на постійне спілкування із сином, позивач почав вимагати такого спілкування за першою його вимогою. Це призвело до того, що в листопаді 2023 року позивач залякав сина тим, що якщо він не буде постійно брати слухавку, до нього прийде міліція і буде його бити. В подальшому, постійна знервованість призвала до того, що ОСОБА_6 поставили діагноз «Дитячий невроз. Порушення сну» та призначили відповідне лікування.

Також відповідачка посилається на те, що позивач не бере участі в утриманні дитини, фактично самоусунувся від виховання, почав погрожувати, що забере сина і відповідачка його більше не побачить. Ці погрози вона сприймає як реальні.

Крім того зазначає, що у позивача тривалий час були проблеми з алкоголем, у зв`язку з чим вона вважає, що такі проблеми можуть бути у позивача і зараз.

Посилаючись на вказані обставини, відповідачка не заперечувала проти спілкування позивача з дитиною за наступним графіком:

- кожну суботу з 10 год. до 16 год. в її присутності відповідачки або уповноважених нею осіб у місці, погодженому відповідачкою;

- сім днів взимку в присутності відповідачки або уповноважених нею осіб в проміжок часу та у місці, погодженому відповідачкою;

- сім днів влітку в присутності відповідачки або уповноважених нею осіб в проміжок часу та у місці, погодженому відповідачкою.

Висновок органу опіки та піклування

Органом опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у справі було надано два висновки щодо визначення способів позивача у вихованні дитини.

Перший висновок органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 08.03.2023 року №101-2029/02 надано без врахування думки матері дитини. Відповідно до вказаного висновку орган опіки та піклування вважав доцільним встановити наступний графік участі позивача у вихованні дитини: перший та третій тиждень місяця - з 18:00 год. п`ятниці до 18:00 год. суботи; спільний відпочинок з дитиною протягом 30 днів з метою оздоровлення (в тому числі - поза межами України); дні народження - батька (07 лютого) та дитини (31 січня) протягом 4 годин; безперешкодне спілкування засобами мобільного, інтернет та іншого зв`язку (том 1 а.с. 221-222).

У зв`язку з тим, що вказаний висновок надано без участі матері дитини або її представника, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.01.2024 року орган опіки та піклування зобов`язано надати повторний висновок (том 4 а.с. 233-234).

Другий висновок органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 12.04.2024 №101-3435 про визначення способів участі позивача у вихованні дитини наданий з урахуванням думки обох батьків. Відповідно до вказаного висновку орган опіки та піклування вважав доцільним встановити наступний графік участі позивача у вихованні дитини: щосереди, щоп`ятниці з 15:00 год по 17:00 год; кожна друга, четверта субота та неділя місяця з 10:00 по 16:00 год; спільний відпочинок 30 днів з метою оздоровлення дитини (також і поза межами України) протягом року; дні народження батька (07 лютого) та дитини (31 січня) протягом чотирьох годин; безперешкодне спілкування засобами мобільного, Інтернет та іншого зв`язку (том 5 а.с. 64-68).

У судовому засіданні

Позивач та його представники підтримали позов та просили його задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідачка не створювала для позивача перешкод у його спілкуванні з сином.

Відповідачка, допитана у якості свідка, пояснила суду, що після розірвання шлюбу з позивачем спільних відносин з ним не підтримує. Під час шлюбу у позивача виникли проблеми з алкоголем, коли вона була на восьмому місяці вагітності. Після народження сина ОСОБА_6 , через пів року вона почала працювати. Оскільки в сина не було навіть окремої кімнати, взяла кредит на квартиру, який виплачувала самостійно. Позивач продовжував зловживати алкоголем і палінням, ставав агресивним, висловлював претензії, що вона постійно на роботі. Вона намагалась домовитись з позивачем, щоб син не бачив його напідпитку, проте це не дало результату. Позивач фактично не займався вихованням сина, не проводив з ним вільний від роботи час. Коли син почав ходити до садочка, навчався спілкуватися українською мовою, що дуже не подобалось позивачу. Потім позивач почав погрожувати вивезти сина в Луганську область. Наразі вона з сином проживає в Узбекистані та перебуває у іншому шлюбі. У дитини є окремий телефон, позивач з ним спілкується, але іноді син не хоче говорити з батьком, і вона не може його змушувати це робити. У сина є графік, є гуртки, у позивача з сином вільне спілкування у його вільний час.

Одного разу позивач приїхав в Республіку Узбекистан без її відома, подзвонив та поставив перед фактом, що він приїхав і хоче бачити сина. Позивач з сином тоді зустрілися та спілкувалися особисто.

У грудні 2023 року ОСОБА_5 з сином були на майстер-класі. Після повернення додому вони побачили працівників міліції, ОСОБА_6 злякався і почав плакати, що у нього заберуть маму. Працівникам поліції позивач повідомив, що начеб то не знає, де знаходиться його дитина і можливо вона викрадена. ОСОБА_5 з подругою, яка спілкується на узбекській мові, пояснили працівникам поліції, що все добре, дитина в порядку, проживає з мамою.

У дитини є нянька. Син займається плаванням, крафтінгом, тенісом та фортепіано, лягає спати о 19:30 год. Позивач купував сину футболки, спортивний костюм, іграшки, подарував телефон, проте постійно дитину не утримує.

Графік дитини не дозволяє спілкуватись позивачу з сином у будні дні, проте спілкування дитини з батьком можливе у вихідні дні, у які позивач може приїжджати та бачитися із сином.

Представники третіх осіб підтримали висновок органу опіки та піклування та просили суд прийняти рішення з максимальним врахуванням інтересів дитини, посилаючись на те, що висновок органу опіки та піклування був прийнятий з врахуванням навчальних планів дитини та з врахуванням позиції батьків дитини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.01.2017 року позивач та відповідачка, яка мала прізвище « ОСОБА_5 », уклали шлюб, який зареєстрований Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис 48 (том 1 а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №551 (том 1 а.с. 9).

Дитина сторін має зареєстроване місце проживання в м.Києві за місцем проживання позивача (том 1 а.с. 21-22).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2018 року, яке набрало законної сили 09.01.2019 року, шлюб сторін розірвано (справа № 638/13546/18), що підтверджується копією судового рішення (том 1 а.с. 8).

16.08.2022 року відповідачка уклала новий шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис №1355 (том 1 а.с. 152 зв.).

16.08.2022 року позивач звертався до поліції із заявою про здійснення відповідачкою перешкод у його спілкуванні з дитиною, з приводу чого відповідачка надавала пояснення, у яких цей факт заперечувала, що підтверджується довідкою старшого інспектора СЮП Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві капітана поліції Олени Жало та відповіддю Дарницького УП ГУНП у м. Києві №10456/125/48/04-2022 від 19.08.2022 року (том 1 а.с. 23, 24).

09.09.2022 року позивач повторно звертався до поліції із заявою про здійснення відповідачкою перешкод у його спілкуванні з дитиною, що підтверджується талоном-повідомленням №45490 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення (том 1 а.с. 134).

12.09.2022 року позивач оформив заяву про заборону перетинання державного кордону дитини у супроводі матері без письмової згоди батька, яку засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Правосудовою М.В. за реєстровим №312 (том 1 а.с. 136).

05.10.2022 року відповідачка з дитиною залишили територію України та проживають у м. Ташкент Республіки Узбекистан, де перебувають на консульському обліку, що підтверджується повідомленням Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-9662/18/23 від 06.03.2023 року та листом Посольства України в м. Ташкенті Республіки Узбекистан №61510/36-091-593кв від 27.12.2023 року (том 1 а.с. 217, том 3 а.с. 220, том 5 а.с. 117, 118).

22.11.2023 року позивач звертався до Міністерства юстиції Республіки Узбекистан із заявою про викрадення дитини до іноземної країни, що підтверджується листом Міністерства юстиції Республіки Узбекистан №17/08-10/7112 від 14.11.2023 року (том 5 а.с. 123-125).

Отже судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини семирічного віку, яка після розірвання шлюбу сторін проживає з матір`ю за кордоном. Спір щодо участі позивача у спілкуванні з дитиною виник у зв`язку з виїздом відповідачки з дитиною за кордон, що суттєво впливає на участь батька у спілкуванні з дитиною та потребує додаткових зусиль обох батьків у налагодженні спілкування дитини з батьком. Сторони не можуть досягти згоди щодо участі позивача у спілкуванні з дитиною, тобто між сторонами виник спір щодо участі батька, який проживає окремо від дитини, у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини сторін врегульовані наступними нормами міжнародного та вітчизняного права.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктом першим статті 3 Конвенції ООН про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини).

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно із принципом 2 «Декларації прав дитини» від 20.11.1959 року, ст. 27 Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини» (ратифікованої Україною 27.02.1991 року) та ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та норм ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Нормами ст.18 СК України передбачено способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 жовтня 2023 року у справі «Терещенко проти України», (заява № 35481/20), зазначив, що відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява № 30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003VIII, і «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява № 37283/13, пункти 202-207, від 10 вересня 2019 року. Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення у справі «Cinta v Romania» («Чінта проти Румунії» (), заява № 3891/19, пункти 45-58, від 18 лютого 2020 року) (пункти 10, 11 рішення).

Отже, рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю відповідає її якнайкращим інтересам.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року).

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (провадження № 61-14795св23).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінка суду.

Позивач бажає спілкуватись з дитиною без присутності матері за місцем свого фактичного проживання або в громадських місцях: 1-го та 3-го тижня кожного місяця в понеділок, середу, п`ятницю з 17:00 до 19:00; 2-го та 4-го тижня у вихідні дні з 18:00 години п`ятниці до 18:00 суботи з ночівлею; в день народження дитини протягом чотирьох годин; в день свого народження з 12:00 до 19:00; чотири-п`ять годин у святкові дні Нового року, Дня Святого Миколая, Пасхи, Різдва; 30 календарних днів в Україні або за кордоном для оздоровлення дитини.

Відповідачка, не визнаючи позов, фактично не заперечує проти спілкування дитини з позивачем, але виключно у її присутності або у присутності уповноважених нею осіб кожної суботи та по сім днів влітку та взимку.

Однак, виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, вказані доводи відповідачки не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Очевидно, що запропонований відповідачкою графік суттєво обмежує спілкування дитини з батьком порівняно з матір`ю, та порушує права позивача як батька дитини, який відповідно норм Сімейного кодексу України (ст.ст. 141, 153, 157, 159) та міжнародних норм про права дитини (ст.3 Конвенції про права дитини) має рівні права з відповідачкою на безперешкодне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Судом встановлено, що сторони розірвали шлюб, коли їх дитині було два роки. Дитина проживає з матір`ю окремо від батька, проте не втрачала постійного контакту з батьком, про що свідчить активна поведінка позивача: спілкування з дитиною засобами зв`язку, подарунки у вигляді мобільного телефону та планшету, відвідування дитини за місцем її проживання за кордоном, зацікавленість життям дитини.

Доказів того, що зустрічі дитини з батьком без присутності матері спричиняють негативний вплив на психоемоційний стан малолітньої дитини, суду не надано. Також не надано доказів негативної поведінки або безвідповідального ставлення позивача до дитини, а також його зловживання алкоголем.

Наданий відповідачкою письмовий доказ на підтвердження неврозу дитини суд не приймає, з огляду на те, що документ є письмовою копією, яка не містить відомостей про ім`я та прізвище пацієнта (том 3 а.с. 207).

Доводи відповідачки щодо зловживання позивача алкоголем спростовані позивачем сертифікатом про проходження позивачем профілактичного огляду у лікаря-нарколога (том 1 а.с. 20).

Особисті якості позивача, відображені в характеристиках з місця роботи та місця проживання (том 2 а.с. 54-56), також не дають підстав сумніватись, у тому, що вони можуть допустити або допускали безвідповідальне ставлення до дитини. У зв`язку з чим суд вважає ці доводи емоційним суб`єктивним судження відповідачки.

Не встановлено обставин, за яких можна було б позбавити батька дитини реалізувати своє право на участь у спілкуванні та вихованні із дитиною. Відповідно, мати дитини, з якою син проживає і з якою більше часу знаходяться разом, може і повинна сприяти сину, зокрема враховуючи і його вік, та батьку їхньому спільному спілкуванню, проведенню разом часу задля того, щоб не втрачався родинний зв`язок сина із батьками.

На думку суду, особисті відносини між сторонами (непорозуміння, конфліктність тощо), яка має місце між батьками, жодним чином не можуть і не повинні впливати на розвиток, життя дитини.

Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у їхньому особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише через те, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань, в тому числі виховання, спілкування, лікування, утримання тощо.

Слід зазначити, що проживання позивача в місті Києві, та проживання сина з відповідачкою за кордоном України, жодним чином не може впливати на спілкування дитини із її батьком та родиною по лінії свого батька. Відповідно, мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і повинна давати можливість бачитися сину із батьком, захищаючи та поважаючи право дитини на сімейне виховання.

Отже спілкування дитини з батьком виключно у присутності матері або інших осіб, на думку суду, не відповідає найкращим інтересам дитини, яка має право на безперешкодне спілкування з батьком. Спілкування дитини з батьком без присутності матері, враховуючи стать та вік дитини, сприятиме налагодженню тісного психоемоційного зв`язку з батьком, надасть дитині відчути любов та турботу з боку батька, що має таке ж важливе значення у вихованні дитини, як і зв`язок з матір`ю.

Щодо графіку та тривалості спілкування позивача з дитиною суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У справі було надано два висновки органу опіки та піклування. Суд не погоджує перший висновок органу опіки та піклування, який було прийнято без врахування доводів матері дитини. Разом з тим у суду немає підстав для непогодження повторного висновку органу опіки та піклування в цілому, на спростування якого сторони жодного доказу не надали.

Частково погоджуючись з повторним висновком органу опіки та піклування, який в цілому є обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини, разом з тим суд враховує обставини, що мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема, графік дитини, який може змінюватись з огляду на шкільне навчання, відвідування закладів позашкільної освіти тощо.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає таким, що відповідатиме найкращим інтересам дитини наступний графік участі позивача у спілкуванні з дитиною:

- щосереди, щочетверга кожного місяця з 15:00 год до 17:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку, з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;

- кожної другої, четвертої суботи та неділі місяця з 10:00 год до 16:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;

- спільний відпочинок 30 днів в період літніх місяців (червень, липень, серпень) під час відпустки (канікул) за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку канікул та навчання;

- день народження батька (07 лютого) та день народження дитини (31 січня) протягом чотирьох годин за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини.

Безперешкодне спілкування позивача з дитиною під час хвороби дитини, на думку суду, не відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки під час хвороби дитина потребує спеціального режиму, пов`язаного з лікуванням.

Безперешкодне спілкування позивача з дитиною засобами зв`язку відповідає найкращим інтересам дитини. Але при такому спілкуванні необхідно враховувати режим дня дитини та її психоемоційний стан, а також різницю в часі з країною перебування.

З вказаних вище підстав позов в частині встановлення способу участі позивача у спілкуванні з дитиною підлягає частковому задоволенню.

Позов в частині зобов`язання відповідачки не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та повідомляти позивача про фактичне місце знаходження (перебування) дитини, підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що дитина після розірвання шлюбу батьків, проживала в м.Києві. Через декілька років після розлучення відповідачка змінила місце проживання дитини, виїхавши за кордон України, не повідомляючи про це позивача, чим створила перешкоди для спілкування позивача з дитиною. Відповідачка на власний розсуд вирішує питання у виборі свого місця проживання (перебування) та місця проживання (перебування) дитини, чим для позивача створюються перешкоди для спілкування з дитиною. У зв`язку з чим задля дотримання прав батька на спілкування з дитиною та прав дитини на спілкування з батьком, позивачка зобов`язана не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та повідомляти позивача про фактичне місце знаходження (перебування) дитини.

Процесуальні питання.

В судових засіданнях 30.06.2023 року та 30.11.2023 року представниками сторін заявлялись клопотання про постановлення окремих ухвал, а саме:

представником позивача - адвокатом Якимовичем О.В. було заявлене клопотання про постановлення окремої ухвали на адресу Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про допущені під час розгляду справи, на думку представника позивача, порушення чинного законодавства адвокатом Костинчуком П.М., який представляє відповідачку;

представником відповідачки - адвокатом Костинчуком П.М. було заявлене клопотання про постановлення окремої ухвали відносно третьої особи - Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо порушень процедури проведення засідання комісії, яка провела засідання, проігнорувавши клопотання від сторони відповідачки про його відкладення через хворобу представника.

Суд відхилив заявлені клопотання з огляду на те, що відповідно до ст. 222 ЦПК України окрема ухвала може бути постановлена судом на стадії ухвалення рішення по суті спору, а не на стадії розгляду заяв та клопотань у судовому засіданні (том 3 а.с. 16-19, том 3 а.с. 64-65 та том 2 а.с. 89-94, том 2 а.с. 102а-102б).

Вирішуючи справу по суті, суд не вбачає підстав для постановлення окремих ухвал, про які завлено представниками сторін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

За змістом зазначеної норми процесуального права постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Щодо постановлення окремої ухвали відносно адвоката щодо його правової позиції у конкретній справі, то це прямо заборонено законом, про що зазначено у п. 10 ч. 1 статті 23 ЦПК України, відповідно до якої забороняється винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Щодо постановлення окремої ухвали відносно Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, то для цього також відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 262 ЦПК України.

Клопотання представника відповідачки було обумовлене його незгодою з висновком органу опіки та піклування, що не може бути підставою для постановлення окремої ухвали з огляду на те, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів у справі і сам по собі не може бути безумовною підставою для або відмови в задоволенні позовних вимог та вирішення справи по суті.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили (постанова ОП ВС від 11.12.2023 року у справі № 523/19706/19).

Крім того, в судовому засіданні 30.11.2023 року протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання представника відповідачки про допит у якості свідка матері відповідачки ОСОБА_11 (том 3 а.с. 55-61).

Суд неодноразово оголошував перерви в судовому засіданні для виклику вказаного свідка та враховуючи проживання свідка в м.Харкові, ухвалою від 15.01.2024 року вжив заходів для допиту свідка в суді за місцем проживання (том 4 а.с. 237-238).

Проте, на неодноразові виклики суду, свідок ОСОБА_11 не з`являлась, поштові конверти повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (том 5 а.с. 46, 48, 171).

З`ясувавши думку учасників справи, суд відповідно до ст.224 ЦПК України визнав неявку свідка ОСОБА_11 без поважних причин та розглянув справу без допиту вказаного свідка.

Окрім вирішення питань щодо постановлення окремих ухвал, підлягає вирішенню питання щодо скасування заходів забезпечення позову відповідно до ст. 158 ЦПК України, у якій зазначено наступне:

«1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

2. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

5. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

7. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення».

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.09.2022 року по вказаній справі за клопотанням представника позивача вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачки перешкоджати позивачу у спілкуванні з дитиною шляхом блокування та ігнорування його відеодзвінків, мобільного зв`язку, будь-яких повідомлень в будь-яких додатках, месенджерах, адресованих дитині до набрання рішенням законної сили.

Оскільки спір щодо визначення участі позивача у спілкуванні з дитиною, у тому числі і шляхом спілкування засобами зв`язку, вирішений, з дня набрання рішенням законної сили, застосовані судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Судові витрати.

При вирішенні справи суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України, у якій зазначено наступне.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України)

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч.2 ст.270 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.270 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-74, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діють представники - адвокати Журавель Валентина Іванівна, Литвинчук Олександр Іванович, до ОСОБА_5 , в інтересах якої дії представник - адвокат Костинчук Павло Михайлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів та часу у вихованні та спілкуванні з дитиною, - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні з дитиною та у вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:

-щосереди, щочетверга кожного місяця з 15:00 год до 17:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку, з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;

-кожної другої, четвертої суботи та неділі місяця з 10:00 год до 16:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;

-спільний відпочинок 30 днів в період літніх місяців (червень, липень, серпень) під час відпустки (канікул) за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку канікул та навчання;

-день народження батька (07 лютого) та день народження дитини (31 січня) протягом чотирьох годин за згодою дитини без присутності ОСОБА_5 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини;

-безперешкодне спілкування засобами мобільного, інтернет, поштового, електронного та іншого зв`язку, в будь-яких додатках, месенджерах, з використанням соціальних мереж (Viber, Telegram, та ін.) та або за допомогою програм (Zoom, Skype, та ін.) з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування.

Зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у визначеному способі участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомляти фактичне місце знаходження (перебування) дитини.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.09.2022 року у справі №753/9919/22 (проваждження №2-з/753/167/22).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37388222, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, 11.

Повний текст рішення складено 20.05.2024 року.

Суддя: Осіпенко Л.М.