Ухвала

від 04.07.2024 по справі 400/3489/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 липня 2024 р. № 400/3489/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., за участю суддів Брагара В.С., Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву відповідача про залишення позовної зави без розгляду у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54020, до відповідачаДержавної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, провизнання протиправним та скасування рішення від 12.12.2023 №11410/3-23/200, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю:

представника позивача: Сорокопуд Д.В.,

представника відповідача: Горголь І.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, оформлене листом від 04.01.2024 року № 111/02-5/15-24, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «Нібулон» у внесені відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначених в Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» розташованого за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «Нібулон» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23).»

- зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України внести відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначені в Деклараціі про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» розташованого за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «Нібулон» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23) та видати відповідні Витяги з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

Ухвалою від 17.04.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою від 06.05.2024 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів.

Від відповідача 23.04.2024 року надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 240 КАС України.

В обґрунтування своїх заяв відповідач заначив наступне:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Позовну заяву подав та підписав представник ТОВ СП «Нібулон», адвокат Слободяник О.П.

На підтвердження своїх повноважень до позовної зави додано згенерований у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1116669 від 15.04.2024 року.

При цьому, вказаний ордер містить недостовірні (неправдиві) відомості у реквізитах, передбачені Положеннями та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: адвокатом Слободяником О.П. в реквізиті назва органу, що видав посвідчення зазначено НААУ, а не відповідну раду адвокатів регіону, що вказує на його дефектність та виключає в цьому випадку можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Звернення адвоката до суду з позовною заявою є реалізацією професійної діяльності адвоката, повноваження на здійснення якої не повинні викликати сумнівів, що досягається виключно належно оформленими документами, на підтвердження цих повноважень. Отже, вимога повного та точного заповнення усіх реквізитів ордеру не може вважатися проявом надмірного формалізму (правового пуризму).

З огляду на викладене, відповідач вважає, що повноваження адвоката Слободяник О.П. на представництво ТОВ СП «Нібулон» у Миколаївському окружному адміністративному суді належним чином не підтверджено на день подання позовної заяви.

Також відповідач звернув увагу на те, що достовірність та наявність відомостей про те, ким видано посвідчення адвоката України, є обов`язковими реквізитами ордеру.

Зазначене вище підтверджує той факт, що Рада адвокатів України також вважає за необхідне вказувати в ордері на надання правової допомоги такий обов`язковий реквізит як номер посвідчення адвоката України, та інформацію стосовно того ким та коли воно видане.

Адміністрація судноплавства вважає, що Положення про ордер не поділяє реквізити ордеру на обов`язкові та опціональні, тому оцінюючи співмірність обов`язковості заповнення всіх реквізитів ордеру, відповідно до Положення та наслідків такої невідповідності - залишення позову без розгляду, як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Позивач проти заяви відповідача заперечив, зазначивши, що посвідчення адвоката не містить жодних ознак дефектності, є чинним, адвокатська діяльність представника позивача не зупинена, а укладений договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2023 року є правомірним.

Суд дослідив заяву відповідача та заперечення на них та зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У відповідності до ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат Слободяник О.П. здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 17.01.2017 року № 001053, видане Радою адвокатів Миколаївської області на підставі від 17.01.2017 року № 41. Адвокату видане посвідчення від 17.01.2017 року № 473.

Адвокатська діяльність не зупинялась.

Дані про адвоката Слободяник О.П. внесено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд та учасники судового процесу можуть перевірити наявність у представника статусу адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до п. 3, 4, 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (далі Положення), в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

До матеріалів позовної заяви долучено Ордер Серія ВЕ 1116669 від 15.04.2024 року.

Ордер згенеровано у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Суд також враховує, що адвокати діяльність яких зупинено або припинено не можуть генерувати ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Адвокатом Слободяником О.П. зазначено достовірну інформацію в Ордері Серія ВЕ 1116669 від 15.04.2024 року на підтвердження чого долучається копія посвідчення від 17.01.2017 року № 473.

Адвокатом Слободяник О.П. було долучено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2023 року, укладений з ТОВ СП «Нібулон».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні норми цивільного законодавства, в тому числі й щодо презумпції правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому дійсний правочин породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний недійсним в судовому порядку.

Безпідставним є твердження відповідача щодо недоліків посвідчення від 17.01.2017 року № 473.

Так, національне законодавство України не містить правової можливості визнання «дефектності» відносно Посвідчення адвоката. Таке нововведення з боку Адміністрації судноплавства лежить поза межами правової площини.

Крім того, відповідно інформації розміщеної на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України: Посвідчення адвоката України є документом, який підтверджує особу адвоката і його повноваження. Посвідчення є пластиковою карткою (згідно зразків), що містить передбачену Положенням інформацію про особу адвоката та реквізити посвідчення, відповідає технічним вимогам, має багатоступеневий захист від підробок. Посвідчення видається радою адвокатів регіону і містить підпис Голови Національної асоціації адвокатів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зразки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України затверджуються Радою адвокатів України.

Посвідчення виготовлено на бланку, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України від 23.04.2016 року № 119. Наразі посвідчення від 17.01.2017 року № 473 не визнавалось в судовому порядку недійсним або нікчемним.

Відповідно п.1.1 Положення про зразки бланків цим Положенням встановлюються єдині та обов`язкові зразки, схематичні діаграми та технічні описи, відповідно до яких виготовляються наступні документи: а) посвідчення адвоката України (українською мовою).

Згідно Додатку № 1 «Зразок бланка посвідчення адвоката України (українською мовою)», зворотній бік «Голова національної асоціації адвокатів України ОСОБА_1 »

Відповідно до пункту 1.2 цього Положення посвідчення адвоката України видається відповідним органом за підписом Голови Національної асоціації адвокатів України, має вигляд пластикової картки (згідно зразку), яка відповідає визначеним технічним вимогам, містить передбачену цим Положенням інформацію про особу, реквізити посвідчення та багатоступеневий захист від підробок (Рішення, Рада адвокатів України, від 16.03.2022, № 31 «Про особливості видачі радами адвокатів регіонів посвідчень адвокатів України у період воєнного стану»).

Регіональні ради адвокатів замовляють посвідчення у ТОВ «ЕМ ДЖИ ПРИНТ», яке має технічну можливість забезпечити у тому числі багатоступеневий захист посвідчень адвоката України від підробок.

Отже всі посвідчення адвокатів Національної асоціації адвокатів України (Регіональних рад адвокатів) видаються за підписом Голови національної асоціації адвокатів України Ізовітова Л.П.

Відповідно п. 1.3 Положення про зразки бланків та технічних описів посвідчення адвоката України, службового посвідчення адвоката України - члена органу адвокатського самоврядування України, члена Комітету, утвореного при Національній асоціації адвокатів України, посвідчення адвоката іноземної держави, помічника адвоката України затвердженого рішенням Ради адвокатів України від « 23» квітня 2016 року № 119 у разі припинення або зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката, посвідчення адвоката України, службове посвідчення адвоката України - члена органу адвокатського самоврядування (регіонального або вищого), посвідчення адвоката іноземної держави, повертається адвокатом особисто до органу, що його видав, для знищення, про що складається акт, який ним же і зберігається.

Як бачається за матеріалів справи, в ордері на надання правничої (правової) допомоги в реквізиті назва органу, що видав посвідчення, зазначено НААУ, а не відповідну раду адвокатів регіону, проте суд вважає, що така несуттєва неповнота заповнення реквізитів ордера (за умови, що скаржник не доводить, що адвокат позбавлений права здійснювати адвокатську діяльність, виключений з реєстру адвокатів, враховуючи, що Єдиний реєстр адвокатів України електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності) не може об`єктивно свідчити про ненадання до позову належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення особою на надання повноважень адвокату щодо її представництва в суді та права підпису та подання процесуальних документів від її імені. Відтак така обставина не може слугувати підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного суду від 31.01.2024 року у справі № 916/192/22.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд враховує, що залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовної заяви без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

«Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Натомість, безпідставне залишення позовної заяви без розгляду, не може мати легітимного підґрунтя у демократичному суспільстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Головуючий суддя О.В. Малих

Судді В.С. Брагар

А.О. Мороз