УХВАЛА
04 липня 2024 року
Київ
справа №260/8605/23
адміністративне провадження №К/990/18458/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 260/8605/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
13.05.2024 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» (далі - скаржник, Товариство), направлена до суду кур`єрською службою доставки 08.05.2024 і залишена у Скрині Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 29.05.2024 касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, для надання уточненої касаційної скарги із зазначенням відомостей про наявність/відсутність електронних кабінетів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» і його представника - адвоката, а зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Суд звернув увагу, що зі змісту касаційної скарги неможливо встановити взаємозв`язок доводів скаржника із висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також суд зазначив, що оскільки спір виник щодо питання включення позивачем до складу податково кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, зміст яких є непідтвердженим, приведене у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права самим лише фактом реєстрації податкових накладних (господарські операції за якими в подальшому зазнали змін), є таким, що не відповідає суті спірних правовідносин.
На виконання вимог цієї ухвали суду Товариство 13.06.2024 засобами поштового зв`язку направило уточнену касаційну скаргу, в якій змінило підставу для касаційного оскарження постанови апеляційного суду з пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України на пункти 1 і 2 частини четвертої цієї статті.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги пункту 201.10 статті 201 ПК України і не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, Верховного Суду, викладені в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 29.06.2023 у справі № 240/1280/22, від 23.10.2018 у справі № 802/1428/17-а. Подібність правовідносин скаржник обґрунтовує тим, що як у наведених справах №160/3364/19, №816/809/17 (в яких викладені правові висновки Верховного Суду) так і у справі, що переглядається, суб`єктами виступають платник податків та податковий орган; правовідносини справ стосуються одного і того ж об`єкту - визначення суми податкового кредиту на підставі податкових накладних; справи регулюються тими ж самими статтями законодавства; предметом справ є скасування податкових повідомлень-рішень; справи стосуються визнання права на включення суми ПДВ до податкового кредиту, - вважаємо, що правовідносини у цих справах є подібними, відтак, суд апеляційної інстанції повинен був врахувати та застосувати наведені вище позиції Верховного Суду при розгляді даної справи.
Однак, у справах, які наводить скаржник і які були предметом перегляду Верховним Судом, досліджувалося питання реальності господарських операцій з точки зору надання позивачами необхідних і достатніх первинних документів для підтвердження даних податкового обліку і їх невизнання контролюючим органом через порушення, допущенні контрагентами позивачів у ланцюгу постачання.
У справі ж, у якій подано касаційну скаргу, спірне питання пов`язане із тим, що первинні документи, які надав позивач до перевірки, мали розбіжності із відомостями податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, щодо кількості та вартості придбаних і оприбуткованих ТМЦ.
Отже, відсутні підстави вважати, що правовідносини, які були предметом розгляду у наведених Товариством справах є подібними до правовідносин, які виникли у справі, у якій подано касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи визначену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставу для касаційного оскарження судового рішення, Товариство посилається на те, що є необхідність у відступленні від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, який застосовано судом апеляційної інстанції. Свою позицію мотивує тим, що правовідносини у справі № 260/8605/23 не є подібними до правовідносин у справі № 500/2237/20.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає підставу для оскарження судових рішень у випадку необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Тому у випадку, якщо скаржник вважає, що судами застосовано висновки Верховного Суду, які сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.
Більш того, посилання в постанові апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 здійснено в контексті оцінки доводів позивача про те, що податкові накладні були зареєстровані контролюючим органом без зауважень. Тобто врахування цією постанови Верховного Суду відбувалось не в контексті застосування норм права, які врегульовують спірні правовідносини.
Отже, приведене скаржником обґрунтування так і не узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, є підстави вважати, що в установлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав. Більш того, в уточненій касаційній скарзі адвокат Білак Н. І. зазначила про відсутність Електронного кабінета у ТОВ «ПОТЕСТАС», що, однак, не відповідає дійсності.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 260/8605/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТЕСТАС» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.07.2024 |
Оприлюднено | 05.07.2024 |
Номер документу | 120186588 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гімон М.М.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Коваль Роман Йосипович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні