Рішення

від 24.06.2024 по справі 757/20926/20-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №757/20926/20-ц

Провадження №2/522/2627/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Приморський районний суд м Одеси, у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Міщенко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особа: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 звернулись до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб Державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ханбер", Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" про визнання дій незаконними, скасування рішень про державну реєстрацію та відновлення права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством юстиції України, на підставі Висновку колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22.01.2020 року було прийнято Наказ від 06.02.2020 року № 452/5 (далі - Наказ), відповідно до якого було протиправно скасовані рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які стосуються набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_11 , № НОМЕР_3 , яке стосується набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем. Позивач вважає, що такі дії Міністерства юстиції України є протиправними, наказ підлягає скасуванню, оскільки прийнятий із численними порушеннями, тому звернувся до суду.

Ухвалою суду від 11 грудня 2020 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

05 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення від представника третьої особи ТОВ «ХАНБЕР» щодо позову по справі, в яких ТОВ «ХАНБЕР» заперечує щодо задоволення позову.

23 червня 2021 року до суду надійшов відзив Міністерства юстиції України, відповідно до якого, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, з тих підстав, що оскаржуваний наказ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та з інших підстав викладених у відзиві.

06 липня 2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_11 адвоката Ліндаєв О.С. надійшли пояснення по справі.

10 лютого 2022 року позивачами через свого представника подано спільну заяву про залучення співвідповідачів та зміну предмету позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У цьому випадку у результаті задоволення вимоги щодо скасування наказу Мін`юсту, як документу, на підставі якого було проведено припинення прав власності позивачів, суд одночасно, на підставі приписів пункту 3 статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», має визнати право власності на відповідне майно за позивачами.

Зміна позовних вимог вимогами про відновлення (визнання) права власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння та доповнення підстав позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин є доцільною та кореспондується із позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, а відтак позивачі просили здійснювати подальший розглядати справи у межах нових позовних вимог.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року постановлено прийняти заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 адвоката Заяць Костянтина Вікторовича про зміну предмету позову. Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 адвоката Заяць Костянтина Вікторовича про зміну предмету позову задовольнити. Розглядати цивільну справу у наступній редакції:

- визнати дії Міністерства юстиції України незаконними та скасувати Наказ від 06 лютого 2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2019 року № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902 , які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_11 , № НОМЕР_3 , яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 ;

- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 шляхом витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд»;

- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_13 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 шляхом витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд»;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_5 , за ОСОБА_1 шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_6 , за ОСОБА_12 шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_7 , за ОСОБА_12 шляхом витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_8 , за ОСОБА_4 шляхом витребування із чужого незаконного володіння Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕКО КАПІТАЛ».

Також постановлено клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 адвоката Заяць Костянтина Вікторовича про залучення співвідповідачів задовольнити. Залучити до справи № 757/20926/20-ц у якості співвідповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД» (код 41710882, місцезнаходження: 65033, вул. Аеропортівська, буд. 33/А);

ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_9 );

ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_10 );

ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_11 );

ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса, АДРЕСА_12 );

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал», код 40884976, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114).

Цивільну справу № 757/20926/20-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Акціонерного товариства «Закритий недивесифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко капітал», треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», обслуговуючий кооператив «Екодом-1», про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, визнання права власності, передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

16 червня 2022 року до Приморського районного суду міста Одеси з Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана цивільна справа.

21 червня 2022 року ухвалою Приморського районного суду міста Одеси прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал», треті особа: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, визнання права власності. Цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні 12.07.2022 року.

05 жовтня 2022 року до суду від обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» надійшли пояснення третьої особи.

Ухвалою від 22 листопада 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал», треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимира Олександровича, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, визнання права власності, залишено без руху.

Ухвалою від 21 березня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 17 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про часткове закриття провадження по цивільній справі.

Ухвалою від 17 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про залишення без руху справи.

Ухвалою від 17 квітня 2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про зупинення провадження по цивільній справі.

20 квітня 2023 року від представника ОСОБА_7 до суду надійшли додаткові пояснення по суті справи.

Ухвалою від 28 серпня 2023 року задоволено клопотання представників відповідачів про витребування доказів по цивільній справі.

Ухвалою від 06 жовтня 2023 року задоволено клопотання представників відповідачів про витребування доказів по цивільній справі.

Ухвалою від 10 листопада 2023 року задоволено клопотання представників відповідачів про витребування доказів по цивільній справі.

Ухвалою від 04 грудня 2023 року задоволено заяву представника позивача про заміну позивача його правонаступниками.

11 грудня 2023 року до суду від представника ОСОБА_13 адвоката Досковського В.Г. надійшло клопотання про призначення технічної експертизи документів та надійшов відзив.

11 грудня 2023 року до суду від представника ОСОБА_8 адвоката Чирки О.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 11 грудня 2023 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою від 11 березня 2024 року залишено без задоволення клопотання третьої особи ОК «ЕКОДОМ-1» про призначення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

Ухвалою від 11 березня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Жигайло Д.С. про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 11 березня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_8 адвоката Чирки О.О. про зупинення провадження по справі.

Ухвалою від 11 березня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника ОСОБА_13 адвоката Досковського В.Г. про зупинення провадження по справі та про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 8 квітня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

05 червня 2024 року представником ОСОБА_7 адвокатом П'ятигорець І.О. подані до суду додаткові пояснення по суті справи.

20 червня 2024 року до суду від представника ОСОБА_7 адвоката П'ятигорець І.О. надійшли письмові пояснення в судових дебатах, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

20 червня 2024 року до суду від представника Міністерства юстиції України Васильєвої С. надійшла письмова промова до судових дебатів у справі № 757/20926/20-ц, в якій просили відмовити в позові повністю.

20 червня 2024 року представник ОСОБА_8 адвокат Чирка О.О. звернулась до суду з клопотанням про виступ представника у судових дебатах, в якому просила відмовити в задоволенні позову в зв`язку з безпідставністю заявлених вимог.

24 червня 2024 року в судовому засіданні представник позивача адвокат Заяць К.В. підтримав поданий позов наполягаючи на його задоволенні.

В судовому засіданні представники відповідачів - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 заперечували проти задоволення позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_13 та її представник адвокат Досковський В.Г. заперечували проти задоволення позову.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення присутніх у судовому учасників справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі на підставі наступного.

Судом встановлено, що Міністерством юстиції України, на підставі Висновку колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22.01.2020 року (копія додається), було прийнято Наказ від 06.02.2020 року № 452/5 (далі - Наказ, копія додається), відповідно до якого були протиправно скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_11 , № НОМЕР_3 , яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 , прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем.

Станом на момент проведення реєстраційних дій, законність яких була предметом перевірки Міністерства юстиції України, умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. № 1127 (у відповідній редакції).

Колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації було встановлено, що державним реєстратором виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В.О. порушено п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються, довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Із таким висновком Колегії неможливо погодитися оскільки пунктом 80 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013р., також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а також випадків, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта); документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Таким чином, загальний порядок державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно, розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу передбачає подання державному реєстратору наступних документів:

- довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

- технічного паспорта на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);

- документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

- документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

При цьому, в заяві про державну реєстрацію відповідна особа (заявник) обов`язково має вказати відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Однак, п. 80 Порядку № 1127 також містить застереження про те, що відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не зазначаються, завірені кооперативом копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли таким кооперативом відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.

Пункт 77 Порядку № 1127 передбачає, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав: документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, а також випадків, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта); затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

З матеріалів справи та зі змісту висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22 січня 2020 року вбачається, що 29 грудня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Будинок юстиції» Хоміною М.І. до бази даних заяв Державного реєстру прав було внесено системну папку щодо багатоквартирного житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_13 , за № 32053275. До відповідної системної папки було завантажено наступні документи:

- сертифікат ДАБІ від 28 грудня 2018р. № ОД 162183622574;

- дозвіл на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2018 року ОД № 11218318115, виданий Управлінням ДАБК Одеської міської ради;

- додаткову угоду, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 07 грудня 2016р., зареєстровану в реєстрі за № 1905;

- договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 25 березня 2014р., який зареєстрований в реєстрі за № 1905;

- відомості з Державного земельного кадастру від 29 грудня 2018р. № 6806972;

- перелік інвесторів, виданий ТОВ «Ханбер»;

- розпорядження, видане Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 29 грудня 2018р. за № 569;

- довідку з адресного реєстру Одеської міської ради від 29 грудня 2018р. № 379957/1, видану Юридичним департаментом Одеської міської ради;

- договір про співпрацю, укладений 22 жовтня 2015р. між ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1».

Таким чином, зважаючи на те, що особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна згідно з п. 77 Порядку № 1127 для долучення до Державного реєстру прав вже було подано цілий ряд документів.

В свою чергу, позивачам для державної реєстрації права власності на проінвестовані ними об`єкти нерухомості залишилось надати лише:

- довідки кооперативу про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі;

- технічні паспорти на окремі індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна (квартира, паркомісце тощо).

Зі змісту вищевказаного Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22 січня 2020р. вбачається, що позивачами для державної реєстрації прав власності на спірні квартири та паркомісця було в повному обсязі виконано вимоги Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV щодо переліку необхідних для проведення державної реєстрації документів.

В свою чергу, якщо звернутись безпосередньо до Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22 січня 2020р. вбачається, що його змістовним центром є не вимоги п. 77, 80 Порядку № 1127, а теза про те, що «…Державним реєстратором Мельничуком В.О. проведено реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відсутності документів, що є підставою для вчинення таких дій, а саме невід`ємної частини договору про співпрацю (Акту розподілу площ (приміщень) в Об`єкті)…».

Так, п. 21-22 Висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 22 січня 2020р. містить наступні посилання:

«…21. Так, державним реєстратором Мельничуком О.В. під час вивчення документів, не враховано наступне.

22 жовтня 2015 року між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» укладено договір про співпрацю (далі Договір).

Редакцією цього договору передбачалось, що, відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2 Договору визначався порядок розподілу майна, який мав відбутись між Сторонами.

У свою чергу пунктом 2.2. Договору визначалось, що кожна зі сторін має право самостійно та без будь-якого погодження з іншою Стороною на свій розсуд розпоряджатись майновими правами та приміщеннями в об`єктів, закріпленими за ними згідно порядку, установленому Договором.

Так, перелік та площі розподілу мали бути закріплені у Додатку № 3 «Акт розподілу площ» в Об`єкті».

Пунктом 9.15. договору передбачено, що невід`ємною частиною договору є зокрема додаток № 3 «Акт розподілу площ (приміщень) в Об`єкті».

Проте, у системній папці відповідний додаток відсутній.

Додатково необхідно зазначити, що 15 грудня 2015 року між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» укладено додаткову угоду № 1 до договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, яким суттєво змінено порядок розпорядження майном, створеним в процесі спільної діяльності, а саме відповідно до нової редакції Договору, ТОВ «ЕКОДОМ-1» здійснює, за попередньою письмовою згодою ТОВ «ХАНБЕР» продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, згідно діючого законодавства України та отримує грошові кошти від такого продажу, які направляються виключно на будівництво об`єкта. ТОВ «ЕКОДОМ-1» не має право здійснювати продаж приміщень об`єкта та будь-яке інше відчуження прав на приміщення без отримання погодження ТОВ «ХАНБЕР». У свою чергу, норми пункту 2.2. виключені з основного договору…».

Позиція Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції в цій частині обґрунтовується посиланнями на положення п. 41 Порядку № 1127, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Однак, наведені посилання не можна визнати доречними з огляду на наступне.

Положення п. 41 Порядку № 1127 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в ньому йдеться про державну реєстрацію права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна у тому числі й у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність або у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності. Однак, об`єкти нерухомості, набуті позивачами на підставі договорів про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» не набувалися у спільну часткову власність і не були результатом виконання позивачами та ОК «ЕКОДОМ-1» договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Однак, позивачі не були заявниками державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що набуваються у спільну часткову власність або об`єкти, будівництво яких здійснювалось у результаті його спільної діяльності.

Тобто, в даному випадку підлягають застосуванню лише правила пункту 80 Порядку № 1127, які безпосередньо регулюють питання державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу.

Системний аналіз положень вказаного Порядку не дає підстав для висновку про те, що п. 80 доповнює зміст п. 41 Порядку та підлягає застосуванню разом з останнім.

Також, поза увагою Колегії з розгляду скарг залишилось те, що укладений ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1» Договір про співробітництво від 22 жовтня 2015р. не є договором про спільну діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України, спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

При цьому, п. 8.6. Договору про співробітництво прямо передбачено, що він не є договором простого Товариства та договором суперфіцію. Водночас, сторонами передбачено, що вказаний договір є змішаним (в розумінні ст. 628 Цивільного кодексу України). При цьому, будь-які застереження про конкретну форму спільної діяльності у вказаному Договорі відсутні.

В будь-якому випадку, встановлення реального змісту правовідносин сторін та характеру укладеного ними договору взагалі не входить до кола повноважень Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції.

Крім того, у п. 21-22 Висновку від 22 січня 2020 року Колегією з розгляду скарг наведено взаємовиключні висновки щодо застосування Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2015 року.

Колегія наполягає на необхідності керуватися п. 2.1. Договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 року та прийняти до уваги відсутність «Акту розподілу площ в Об`єкті», а з іншого боку зазначає про те, що 15 грудня 2015 року між ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, відповідно до якої ТОВ «ЕКОДОМ-1» начебто повинно було здійснювати продаж приміщень Об`єкта (прав на них) лише за попередньою письмовою згодою ТОВ «ХАНБЕР».

При цьому, поза увагою Колегії залишилось те, що згідно п. 11 Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2015 року Сторони прийшли до згоди припинити дію Акту розподілу площ (приміщень) в Об`єкті.

Колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, розглядаючи скарги ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1» належним чином не з`ясувала походження Додаткової угоди № 1 до Договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1; не оглянула її оригінал; не перевірила причини, через які зазначена Додаткова угода з 2015р. (тобто протягом 5-ти років) не була внесена ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1» до системної папки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; не з`ясувала яким чином державний реєстратор міг дізнатися про існування зазначеної угоди та чи має він право вимагати від інвесторів надання цієї Додаткової угоди; переклала на державного реєстратора та добросовісних інвесторів всі негативні наслідки приховування ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1» факту укладення Додаткової угоди від 15 грудня 2015р. (якщо допустити, що вона дійсно була укладена 15 грудня 2015р.).

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, ТОВ «Ханбер» та ОК «ЕКОДОМ-1», які протягом 5 (п`яти) років не вжили зі свого боку жодних заходів для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно актуальної (на їх думку) редакції Договору про співробітництво № 1 від 22 жовтня 2015р., не можуть в подальшому посилатися на неприйняття її до уваги державним реєстратором.

З чого вбачається, що Міністерство юстиції України, скасовуючи рішення державного реєстратора, вийшло поза межі своїх повноважень, перейнявши на себе повноваження суду і фактично розглянула спір про правомірність укладених між Позивачами та ОК «ЕКОДОМ-1» правочинів, тобто вирішило спір про право.

Аналогічної думки дійшов Верховний суд в постанові від 12.06.2019 у справі №821/1490/17.

Скарги на підставі яких Міністерством юстиції України було прийнято відповідний оскаржуваний наказ, були подані ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» 24.10.2019 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції 28.10.2019 р.

Також, до розгляду зазначених скарг було доєднано скаргу ОСОБА_16 , яка була подана 27.11.2019 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.12.2019 р.

Відповідно до п. 4 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150), розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Статтею 20 ЗУ «Про звернення громадян» встановлено, що загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на вищезазначені приписи законодавства строк розгляду вказаних скарг сплив 16.01.2020 року.

Однак засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції всупереч вимогам встановленим Законом було проведено поза межами встановлених строків 22.01.2020 р.

Порушення процедури розгляду скарги Колегією окремою є підставою для скасування наказів Міністерства юстиції за розглядом скарг у сфері державної реєстрації.

Суд не бере до уваги доводи ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ» щодо того, що ОСОБА_17 , яка на час укладання оспорюваних договорів була Головою ОК «Екодом-1», не мала повноважень на підписання із позивачами договорів про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» щодо спірного майна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 ЦК). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юрособи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року по справі № 923/831/18.

Також слід зазначити, що пункт 8.1. усіх договорів про сплату пайових внесків в ОК «ЕКОДОМ-1», укладених між кооперативом та позивачами, передбачає, що ОК «ЕКОДОМ-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об`єкт нерухомості.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься статут ОК «ЕКОДОМ-1», п.п. 5.19. п. 5 якого передбачено, що голова Кооперативу серед іншого представляє Кооператив у відносинах з державними органами управління, громадськими організаціями, суб`єктами господарювання і громадянами, підписує договори і платіжні документи має право першого підпису на всіх розпорядчих документах Кооперативу.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що, вступаючи в договірні відносини з ОК «ЕКОДОМ-1», позивачі мали або повинні були мати інформацію про обмеження повноважень ОК «ЕКОДОМ-1» в особі його керівника, які виникли у зв`язку з укладенням ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1» Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2015р. до цього Договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновків, що позовна вимога щодо визнання дій Міністерства юстиції України незаконними та скасуваня Наказу від 06.02.2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_11 , № НОМЕР_3 , яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Також, слід зазначити, що в у справі було здійснено допит свідка колишньої голови ОК «ЕКОДОМ-1» ОСОБА_18 , яка підписувала (укладала) від імені ОК «ЕКОДОМ-1» з юридичними та фізичними особами договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1».

Свідку на огляд були надані: договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» укладені між ОСОБА_1 та ОК «ЕКОДОМ-1» № 61б від 04.03.2019 (предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ); № 64а від 04.03.2019 (предметом якого є квартира АДРЕСА_2 ); № 3 від 10.03.2017 (предметом якого є АДРЕСА_3 ); № 4 від 14.03.2017(предметом якого є АДРЕСА_4 ); № 5 від 01.03.2017(предметом якого є АДРЕСА_5 ) та додатки до них, а саме: довідки про сплату пайових внесків, акти прийому-передачі та квитанції до касових прибуткових ордерів, договори про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» укладені між ОСОБА_19 та ОК «ЕКОДОМ-1» № 20 від 02.02.2017 (предметом якого є АДРЕСА_6 ); № 21 від 21.02.2017 (предметом якого є АДРЕСА_7 ) та додатки до них, а саме: довідки про сплату пайових внесків, акти прийому-передачі та квитанції до касових прибуткових ордерів, договір про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» укладені між ОСОБА_4 та ОК «ЕКОДОМ-1» №27 від 19.01.2017 року (предметом якого є АДРЕСА_8 ) та додатки до нього, а саме: довідка про сплату пайових внесків, акт прийому-передачі та квитанції до касових прибуткових ордерів.

В результаті огляду вказаних документів свідок - ОСОБА_20 , надала свідчення, що вказані документи підписані нею від імені ОК «ЕКОДОМ-1» у якості голови вказаного кооперативу, - власноруч.

Щодо оплати за вказаними договорами, свідком було повідомлено, що вказані договори сплачені у повному обсязі.

Також, вона повідомила, що у ОК «ЕКОДОМ-1» існувала практика підписання декількох екземплярів договорів, серед яких на вимогу клієнта один екземпляр підписувався за допомогою факсимільного відтворення підпису, а інші екземпляри підписувалися власноруч.

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння на користь позивачів, суд також приходить до висновку про задоволення вказаних позовних вимог виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно, так як оскарження наказу Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з третьою особою, яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, що кореспондується із позицією висловленою у постанові Верховного суду від 10.12.2020 р. по справі № 640/1298/19.

Абз. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Відновлення становища, яке існувало до порушення речового права, охоплює всі можливі випадки порушення права, що завершилися його незаконною реєстрацією. Незалежно від того чи поєднані вони з фактичними (віндикація) чи лише з юридичними перешкодами (визнання права), задоволення судом вимог про оскарження державної реєстрації є також відновленням становища, яке існувало до порушення права. Вказане кореспондується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20).

Відповідно до матеріалів справи та відомостей, що містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на:

- квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Сайленд»;

- паркомісце АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «Сайленд»;

- квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_13 ;

- паркомісце АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_8 ;

- паркомісце АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_7 ;

- паркомісце АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- паркомісце АДРЕСА_7 зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- паркомісце АДРЕСА_8 зареєстровано за ОСОБА_9 .

В свою чергу, статтею 387 ЦК України встановлено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до позиції ВП ВСУ висловленій у постанові від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16 метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В цивільних справах ЄСПЛ використовує стандарт "баланс ймовірностей" (a balance of probabilities): слід довести, що факт скоріше був, а ніж не був, тобто суб`єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51 % і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v Minister of Pensions [1947] 2 All ER 372). В практиці ЄСПЛ можна знайти десятки рішень, де суд посилається на "balanceofprobabilities" для оцінки обставин справи. Наприклад, в рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або, згідно з англійськими суддями, "вірогідністю, що визначена природою речей" (inherent probability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.

Ще один стандарт доказування - "поза розумним сумнівом". У справі "Кобець проти України" суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2018 року у господарській справі N 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожноїпідстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з`ясованих судом обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 235, 328, 334, 627, 655, 657 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 55, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД», ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати дії Міністерства юстиції України незаконними та скасувати Наказ від 06.02.2020 року № 452/5, в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902 , які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_11 , № НОМЕР_3 , яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 .

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД» код за ЄДРПОУ 41710882, квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНД» код за ЄДРПОУ 41710882 паркомісце № 3 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 паркомісце № НОМЕР_8 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 паркомісце № НОМЕР_9 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_1 .

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 паркомісце № НОМЕР_10 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_3 у частці 1/3.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 паркомісце № НОМЕР_11 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_3 у частці 1/3.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_9 паркомісце № НОМЕР_12 за адресою: АДРЕСА_13 на користь ОСОБА_4 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2024 року.

Суддя