Рішення

від 04.07.2024 по справі 704/629/16-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №704/629/16-ц

Номер провадження2/701/1/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом Фермерського господарства"Джерело-Г" до Головного управління Державного агенства земельних ресурсів України в Черкаській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства"ЗерняткоПлюс", Реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, ФГ «Рудневе»,Тальнівської районноїдержавної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, відділ Держгеокадаструу Тальнівськомурайоні Черкаськоїобласті та прокуратура Черкаськоїобласті про визнання незаконними і скасування рішень органів державної влади, зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачів та третіх осіб про визнання незаконними і скасування рішень органів державної влади, зобов`язання до вчинення дій.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 5 березня 2010 року Тальнівська районна державна адміністрація на підставі рішення районної ради від 02.06.2009 року № 23-17, протоколу засідання комісії районної державної адміністрації з проведення конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки від 24.02.2010 року № 2, розпорядження райдержадміністрації від 25.02.2010 року № 76 «Про передачу в оренду земельної ділянки фг «Джерело-Г» за межами населеного пункту в адмінмежах Лісівської сільської ради, уклала договір оренди землі № 76 з фг «Джерело-Г», яким надає фг «Джерело-Г», а останній приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки загальною площею - 81,55 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі земельна ділянка із земель державного земельного запасу площею - 23,75 га і земельної ділянки із земель резервного фонду площею - 57,8 га терміном на 1 рік з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року за межами населеного пункту в адмінмежах Лісівської сільської ради. 5 березня 2010 року відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду вище зазначена земельна ділянка була передана фг «Джерело-Г». Актом закріплення меж землекористування земельних ділянок загальною площею - 60,6557 га (дві земельні ділянки розміром 16,3094 га і 44,3463 га) фермерського господарства «Джерело-Г», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в адмінмежах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 29.09.2010 року було встановлено 40 межових знаків. 21 жовтня 2011 року розпорядженням Тальнівської районної адміністрації Черкаської області за № 663 поновлено дію договору оренди землі від 07.02.2011 року № 98, укладеного згідно розпорядження райдержадміністрації від 31.01.2011 року № 98 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельними ділянками фг «Джерело-Г» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель резервного фонду та державного земельного запасу, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь рілля, в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, за межами населеного пункту. 26 жовтня 2011 року між Тальнівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «Джерело - Г» згідно розпорядження райдержадміністрації від 21.10.2011 року № 663 було внесено зміни до договору оренди землі від 07.02.2011 року № 98 та поновлено дію вище зазначеного договору терміном з 01 вересня 2011 року по 31 серпня 2016 року, за межами населеного пункту в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району. Весь цей час і до теперішнього періоду дана земельна ділянка використовується фг «Джерело-Г» за призначенням та сплачується вчасно відповідна плата за її користування. В кінці квітня 2015 року фг «Джерело-Г» стало відомо про те, що 16.06.2014 року Головне управління Держземагенства у Черкаській області уклало з гр. ОСОБА_1 , договір оренди землі терміном на 20 років на земельну ділянку площею 44,3463 га, яка розташована в адмінмежах Лісівської сільської ради Тальнівського району і котра фактично знаходиться в користуванні-оренді фг «Джерело-Г». Дізнавшись про зазначений факт, фг «Джерело-Г» надіслало Головному управлінню Держземагенства у Черкаській області клопотання за № 47 від 01.07.2015 року, № 61 від 05.10.2015 року і № 25 від 11.04.2016 року про надання на адресу позивача завірених копій наказів від 07.02.2014 року № ЧК/ 7124085800:01:001:00002054 та від 16.06.2014 року № 23-1546/14-14-СГ щодо затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07.02.2014 року гр. ОСОБА_1 . До теперішнього часу будь-якої відповіді і документів (наказів) із Головного управління Держземагенства у Черкаській області фг «Джерело-Г» не отримало. 26.02.2016 року за № 285 Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, на запит позивача до Черкаської обласної державної адміністрації, надіслала на адресу ФГ «Джерело-Г» лист щодо виявлених порушень при наданні 16.06.2014 року гр. ОСОБА_1 , земельної ділянки розміром 44,3463 га в адмінмежах Лісівської сільської ради Тальнівського району та їх реагування по зазначеним фактам зловживання зі сторони Головного управління Держземагенства у Черкаській області до правоохоронних органів та інших державних структур. В кінці лютого 2016 року від представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , фг «Джерело-Г» стало відомо про те, що у виданому наказі № 23-1546/14-14-СГ від 16.06.2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 44,3463 га (кадастровий номер 7124085800:01:001:0894) в оренду», надається земельна ділянка терміном на 20 років гр. ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства в адмінмежах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Позивач вважає, що Головне управління Держземагенства у Черкаській області при укладанні договору оренди землі із гр. ОСОБА_1 , навмисно, допустило зловживання своїм становищем, з метою незаконної передачі останньому вище зазначеної земельної ділянки, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки в квітні 2015 року працівниками Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області. Відповідно до ст. 15-1 пп.- г); є); ж); Земельного кодексу України вимагається здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі, а в пункті 5 вищевказаного наказу контроль за його виконання покладається на першого заступника та заступника начальника Головного управління, відповідно до розподілу обов?язків. Проте в наданій інформації в прокуратуру Черкаської області ОСОБА_3 від 13.05.2015 р., № 10-23-0-51-6580/2-15 зазначено, що до заяви гр. ОСОБА_1 , додано також довідку за підписом начальника відділу Г. Сикаловим про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки (згідно форми 6-зем), виданої відділом Держземагенства у Тальнівському районі 31.01.2014 за № 370, згідно якої земельна ділянка площею 46,3459 га є землями державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) в адміністративних межах Лісівської сільської ради і відомості про землекористувача не зазначені, що не відповідає дійсності, але не зважаючи на це, був виданий наказ від 07.02.2014 р., № ЧК\7124085800:01:001:00002054 про дозвіл гр. ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 46,3459 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Лісівської сільської ради. Незаконно видавши вищевказану довідку № 370 від 31.01.2014 р., після цього на четверту добу той же ОСОБА_4 , надає законну довідку від 04.02.2014 р., № 398 про те, що відповідно державної статистичної звітності форми № 6-зем станом на 01.01.2014 р., в адмінмежах Лісівської сільської ради, за межами населеного пункту знаходиться в користуванні ФГ «Джерело-Г» землі сільськогосподарського призначення - 1039,9399 га в тому числі земельна ділянка площею 44,3463 га з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 відповідно посвідки від 23.07.2015 р., № 228, посвідка від 07.07.2015 р., № 201. Посилання в наказі № 23-1546/14-14-СГ від 16.06.2014 року на дотримання вимог статті 123 Земельного кодексу України надаючи гр. ОСОБА_1 , земельну ділянку в оренду не відповідає дійсності. Так в п. 1 даної статті зазначено, що надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до п. 4 даного наказу поставлена вимога до гр. ОСОБА_1 , - укласти договір оренди землі з Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області. Укладений двохстороній договір оренди на вимогу вищевказаного наказу, затверджений в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області Мироненко Д.О., та підписаний ним акт приймання-передачі об?єкта оренди, як невід?ємної частини договору оренди землі від 16 червня 2014 року до якої відноситься і акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В даному акті визначення меж не містяться підписи суміжних землекористувачів щодо узгодження меж в натурі на місцевості та встановлення відповідних межових знаків. Тому межові знаки не втановлені в натурі (на місцевості) відповідно межі з суміжними землекористувачами не узгоджені, що дає підстави визнати акт від 16.04.2014 року визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства в адмінмежах Лісівської сільської ради (за межами населеного пункту) - недійсним. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , укладаючи договір оренди землі з Головним управлінням Держземагенства в Черкаській області та передаючи в подальшому у суборенду фг «Зернятко плюс» отриману земельну ділянку, мав намір набути у користування земельну ділянку площею 44,3463 га уникнувши проведення земельних торгів, передбачених ст. 134 ЗК України. Таким чином, укладений між Головним управлінням Держземагенства та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 16.06.2014 року та укладений між ОСОБА_1 , та фг «Зернятко плюс» договір суборенди землі від 05.11.2014 року на думку позивача суперечать нормам чинного закондавства України. Передача об`єкта договору оренди землі, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» здійснюється на підставі акту приймання-передачі. З огляду на викладене, орендар зобов`язаний повернути орендовану земельну ділянку у володіння держави за актом приймання-передачі,що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

18.04.2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач вважає її необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. Вважає, що у даному випадку, існування спірних наказів жодним чином не порушує права позивача з огляду на наступне. Позивач посилається на наявність у нього права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, на підставі додаткової угоди № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 при цьому доказів про державну реєстрацію цих прав позивачем не надано. Зі змісту позовної заяви не можливо встановити, що додаткова угода № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 пройшла державну реєстрацію. Запис про те, що договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області та про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис про реєстрацію, в додаткові угоді № 663 відсутній. Отже договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Таким чином, додаткова угода від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 укладена між Тальнівською районною державною адміністрацією та ФГ «Джерело-Г» є неукладеною, а отже не може бути підставою виникнення будь-яких прав та обов`язків. Крім того, в позовній заяві та в додатковій угоді від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 відсутній кадастровий номер зазначеної земельної ділянки, що виключає можливість дійти переконливого висновку та встановити, чи є об`єктом цієї угоди саме земельна ділянка з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га. Земельна ділянка, яка передана громадянину ОСОБА_1 , має визначений кадастровий номер, а саме: 7124085800:01:001:0894 та визначену площу 44,3463 га. Зважаючи на відсутність будь-яких обставин,які вказувалиб нанаявність уФГ «Джерело-Г»на моментвиникнення спорубудь-якихправ наземельну ділянку,що буланадана воренду громадянину ОСОБА_1 ,відповідач вважаєтвердження позивачапро порушенняйого правана користуванняданою земельноюділянкою необґрунтованимта таким,що залишилосянедоведеним.Договір орендиземлі від16.06.2014року укладеноу відповідностіз вимогамичинного законодавстваУкраїни.Пунктом 30договору орендиземлі від16.06.2014передбачено правоорендаря передаватиземельну ділянкув суборендубез отриманняпопередньої згодиорендодавця.Законність укладення ОСОБА_1 ,договору орендиземельної ділянкиз кадастровимномером 7124085800:01:001:0894та площею44,3463га досліджувавсяу судовомупорядку підчас розглядусправи №704/715/15-ц.Остаточним рішеннясуду касаційноїінстанції залишенобез змінрішення судівпопередніх інстанційпро відмовув задоволенніпозову ФГ«Джерело-Г».Зокрема,касаційний судзазначив,що відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції звисновками якогопогодився іапеляційний суд,виходив зтого,що державнуреєстрацію праваоренди позивачау реєстраційнійслужбі нездійснено,додаткова угодадо договоруоренди,укладена міжТальнівською районноюдержавною адміністрацієюта ФГ«Джерело-Г»,не набралачинності,внаслідок чогоФГ «Джерело-Г»не набулоправ орендаряза цієюдодатковою угодою,тому відсутніпідстави вважати,що правафермерського господарствапорушено узв`язкуз укладеннямвідповідачами спірнихдоговорів орендита суборендиземлі,які зареєстрованіу встановленомузаконодавством порядкуй набуличинності.Не встановившинаявність упозивача намомент зверненнядо судубудь-якихправ наземельну ділянку,що переданав орендувідповідачеві,в томучислі,права користування,суди попередніхінстанцій обґрунтовановідмовили упозові.Також потрібнозвернути увагуна висновоксуду апеляційноїінстанції поданій справі.Зокрема судапеляційної інстанціївстановив,що оскільки вимога щодо обов`язкової державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі ФГ «Джерело-Г» дотримана і виконана не була, Головне управління Держземагенства у Черкаській області, видаючи в межах своїх повноважень і компетенції наказ ГУ Держземагенства у Черкаській області від 07 лютого 2014 року за № ЧК/7124085800:01:001/00002054 про надання ОСОБА_5 , згідно поданої ним заяви, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 46,3459 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лісівської сільської ради; наказ ГУ від 16.06.2014 року № 23-1546/14-14-СГ про затвердження виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 44,3463 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лісівської сільської ради, а в подальшому, укладаючи 16 червня 2014 року із ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки із кадастровими номером: 7124085800:01:001:0894 терміном на 20 років, який було зареєстровано 04 листопада 2014 року за № 7567213 реєстраційною службою Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, правомірно виходило із того, що спірна земельна ділянка є вільною (відсутні будь-які відомості про її землекористувачів), у зв`язку із чим посилання апелянта на суттєве порушення прав фермерського господарства «Джерело-Г», як користувача земельної ділянки з кадастровим номером: 7124085800:01.001:0894 є нічим не аргументованими. Фактично, не виконавши свого обов`язку по реєстрації додаткової угоди від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98, позивач не набув статусу користувача земельної ділянки і не отримав прав на дану ділянку. Як було встановлено судами у справі № 704/715 15-ц, земельна ділянка площею 44,3463 га на момент отримання її ОСОБА_1 , була вільною, а тому позивач не може вказувати на порушення його прав при наданні даної ділянки в оренду ОСОБА_1 . З цього слідує і відсутність захисту права позивача на користування земельною ділянкою, адже таке право не було порушено. Фактично таке право і не могло бути порушеним, адже воно не виникло. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Позивач просить визнати недійними наступні накази: 07 лютого 2014 року за № ЧК/7124085800:01:001/00002054 про надання ОСОБА_1 , згідно поданої ним заяви, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказ ГУ від 16.06.2014 року № 23-1546/14-14-СГ про затвердження виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказ від 11.07.2014 року № 2099/14-14- СГ. Наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може порушувати права позивача, адже даним наказом не приймається рішення про передачу у користування земельної ділянки. Розроблення проекту землеустрою не надає особі будь-яких прав на земельну ділянку, тобто це проміжна стадія, за результатами якої приймається остаточне рішення про передачу в оренду. Отже, дана вимога позивача не може бути задоволена, адже надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке не є рішенням про надання земельної ділянки. Наказ про затвердження проекту землеустрою є законним. Перше, на що потрібно звернути увагу, це відсутність у позивача права оскаржувати законність даного наказу, адже існування даного наказу жодним чином не порушує його права, бо позивач не мав права користуватися земельною ділянкою, яка надана ОСОБА_1 . Друге, це наявність створеного фермерського господарства «Рудневе». Відповідно до ст. 8 Закону фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації. Законом не встановлено строк реєстрації фермерського господарства після отримання земельних ділянок для таких цілей. Що стосується наказу від 11.07.2014 року № 2099/14-14-СГ, то позивач не додав до позовної заяви копії даного наказу та не вказав яким чином та які саме права порушені даним наказом, а тому неможливо дати оцінку даній позовній вимозі. Окремо потрібно звернути увагу на те, що позивач вже звертався до суду в порядку цивільного судочинства із даними вимогами. У червні 2015 року головою ФГ «Джерело-Г» подавалась позовна заява до Тальнівського районного суду Черкаської області щодо аналогічних позовних вимог. Зокрема, позивач просив суд визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07.02.2014 № ЧК/7124085800:01:001/00002054, від 11.07.2014 № 2099-14- 14-СГ, від 16.06.2014 № 23-1546/14-14-СГ. За наслідком розгляду позовних вимог судом у справі № 704/715/15-ц була винесена ухвала від 10.06.2015 року в якій суд зазначив, що прийняттю до провадження підлягають вимоги про визнання договору оренди та суборенди недійсними, зобов`язання до вчинення дій, з відмовою у відкритті провадження в решті позовних вимог. Тобто, згідно даної ухвали судом було відмовлено ФГ «Джерело-Г» у відкритті провадження щодо вимог про визнання незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства. Дана ухвала позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили, хоча позивач мав процесуальне право оскаржити ухвалу, якщо вважав би її незаконною. Такі дії позивача свідчать про свою згоду з ухвалою суду. Позивачем не зазначено, якими саме діями ОСОБА_1 , порушує право позивача. Також не наведено доказів, які свідчать про те, що користування ОСОБА_1 , земельною ділянкою площею 44,3463 га, порушує право позивача користуватися земельною ділянкою 81,55 га. При цьому, позивач не враховує, що законність користування ОСОБА_1 , вказаною земельною ділянкою перевірено в судовому порядку. ОСОБА_1 , є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди від 16.06.2014 року. Даний договір є дійсним. На момент розгляду справи відсутні докази його недійсності чи розірвання. Крім того, рішення по цивільній справі № 704/715/15-ц позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 16.06.2014 року. Позивач не надав жодного доказу, який свідчить про незаконність користування ОСОБА_1 , земельною ділянкою площею 44,3463 га. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 , користується земельною ділянкою, площею 44,3463 га на підставі договору оренди від 16.06.2014 року і при цьому не порушує будь-які права позивача. Крім цього, позивач не вказує яким чином ОСОБА_1 , повинен припинити дії, які порушують право позивача, хоча позивач не надав докази існування в нього права на користування земельною ділянкою. Дії які були вчинені посадовою особою ОСОБА_6 , не можна вважати незаконними, адже позивач не надав достатніх та допустимих доказів, які б давали можливість зробити висновок про їх незаконність. Крім цього, у цивільній справі № 701/715/15-ц були встановлені обставини щодо відсутності у ФГ «Джерело-Г» будь-яких прав на земельну ділянку площею 44,3463 га, що передана в оренду ОСОБА_1 , в тому числі, права користування нею. Отже, позивач не може оскаржувати дії посадової особи щодо видачі документів, бо це жодним чином не порушувало права позивача, адже він не мав права на користування вищевказаною земельною ділянкою.

02.05.2018 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву згідно якого Головне управління заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. 7 лютого 2011 року Тальнівська РДА уклала з Господарством договір оренди земельної ділянки загальною площею 78,66 га в адмінмежах Лісівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31.08.2011 (зареєстровано у Відділі). Пунктом 21 договору оренди землі встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. У подальшому, 26.10.2011 сторони уклали додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі до 31.08.2016. Пунктом 18 додаткової угоди зазначено, що передача земельної ділянки здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом подачі пакету документів для державної реєстрації договору оренди, а згідно пункту 41 договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. Слід зазначити, що в додатковій угоді відсутня ідентифікація об`єкту оренди (кадастрового номера ділянки). В порушення узгоджених умов договору оренди землі, вимог статей 3 і 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтей 125 і 126 Земельного Кодексу України позивач не виконав обов`язкову процедуру реєстрації додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Отже, Господарство втратило переважне право на укладення договору оренду землі на новий строк, оскільки не дотрималося певної процедури здійснення цього права. Процедуру надання ОСОБА_1 , земельної ділянки в оренду, Головне управління здійснило у відповідності до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про фермерське господарство», Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про оренду землі», а договір оренди укладено з дотриманням положень Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220. У спірних наказах Головного управління містяться посилання на вимоги Кодексу, Закону і Закону України «Про оренду землі». Відповідні рішення Головного управління приймались на підставі заяви ОСОБА_1 , (вх. від 04.02.2014) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 46,3459 га в оренду для ведення фермерського господарства в адмінмежах Лісівської сільської ради. До заяви долучено довідку про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки (згідно форми 6-зем), виданої Відділом 31.01.2014 за № 370, згідно якої земельна ділянка площею 46,3459 га є землями державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) в адміністративних межах Лісівської сільської ради, а відомості про землекористувача не зазначено. При цьому, відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № № 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом державного комітету статистики України від 05.11.98 № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.12.99 за № 788/3228, первинний облік показників, які характеризують кількісний стан земель у межах України здійснюється на місцевому рівні (району в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, міст обласного значення). Посилаючись на зазначену заяву, наказом Головного управління від 07.02.2014 ОСОБА_1 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 46,3459 га для ведення фермерського господарства. Пізніше, наказом від 16.06.2014 Головне управління затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 44,3463 га для ведення фермерського господарства, який погоджено висновком Відділу від 04.06.2014 № 1558. Згідно договору оренди спірної земельної ділянки, зареєстрованого 04.11.2014 за № 7567213 (далі - Договір), ОСОБА_1 , отримав право на землі строком на 20 років. Пунктом 30 Договору передбачено, що орендар має право передати земельну ділянку в суборенду (без отримання попередньої згоди орендодавця). Стосовно позовних вимог, то означені накази Головного управління є актами індивідуальної дії, що вичерпали себе, на підставі яких настали наслідки, зокрема розроблено проект землеустрою, який погоджено Відділом, затверджено Головним управлінням та укладено договори оренди і суборенди землі. Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема у сфері земельних відповідний ненормативний акт слугує підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Право на оскарження вказаних актів органів виконавчої влади мають особи, щодо яких вони застосовані, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті вказаними органами акти. Зазначені вимоги позивача не відповідають способам захисту порушеного права, передбачених статтею 16 ЦК України та статтею 152 Кодексу. Позивач не обґрунтував свої вимоги, не довів ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог, в позовній заяві не виклав обставин обґрунтовуючих позов і не зазначив доказів, що його підтверджують; не додав до заяви документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. На підставі викладеного просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Предстаники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи прокуратури Черкаської області в судовому засіданні при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник відповідача Головного управління Державного агенства земельних ресурсів України в Черкаській області в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача ФГ "Зернятко Плюс" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник відповідача Реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності по наявних матеріалах справи.

Представник відповідача ФГ "Рудневе" в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Тальнівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру у Тальнівському районі Черкаської області в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до уточнених позовних вимог, предметом даного спору є визнання незаконними рішень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07.02.2014 року № ЧК/7124085800:01:001/00002054, від 16.06.2014 року № 23-1546/14-14-СГ, від 11.07.2014 року № 2099/14-14/СГ; усунення перешкод в користуванні позивачем, як орендарем за договором оренди землі від 07.02.2011 № 98 та додатковою угодою до нього від 26.10.2011 № 663, укладеною між Тальнівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Джерело-Г", земельною ділянкою з кадастровим номером: 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, розташованою за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області; визнання незаконними дій та бездіяльності посадової особи ОСОБА_6 начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо видачі довідок 6-зем від 31.01.2014 року № 370, від 04.06.2014 року № 1559 та їх неправомірного використання ОСОБА_1 . При цьому позивач вважає себе належним землекористувачем, натомість, договір оренди від 16.06.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 та договір суборенди цієї ж земельної ділянки від 05.11.2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Зернятко плюс", укладені всупереч вимогам чинного законодавства, перешкоджають позивачеві у реалізації його прав орендаря.

Під час розгляду справи встановлено, що, відповідно до додаткової угоди № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98, укладеної 26.10.2011 між Тальнівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_7 , та Фермерського господарства "Джерело-Г" в особі голови Глийового М.С., в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 78,6699 га, в тому числі: із земель резервного фонду площею - 60,6557 га із земель державного земельного запасу площею - 18,0142 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту в адмінмежах Лісівської сільської ради. Кадастровий номер даної земельної ділянки в договорі не зазначений та в матеріалах справи відсутній.

Зі змісту п. 41 вищевказаного договору вбачається, що цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Позивач фактично використовував спірну земельну ділянку протягом 2011-2015 років, що ні ким з сторін та осіб, які брали участь у справі, не заперечувалось.

Відповідно до договору оренди землі від 16.06.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, розташовану за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Строк договору - 20 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 05.11.2014, який є додатком до вищевказаного договору, Головне управління Держземагентства у Черкаській області (орендодавець) передало, а ОСОБА_1 , (орендар) прийняв земельну ділянку, що є предметом вищевказаного договору.

Зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.11.2014 № 29009228 вбачається, що право оренди ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 16.06.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , зареєстровано 04.11.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 7567213.

Пунктом 30 зазначеного договору, зокрема, передбачено право орендаря передати земельну ділянку в суборенду без отримання попередньої згоди орендаря.

05.11.2014 між ОСОБА_1 (орендар) та Фермерським господарством "Зернятко плюс" укладено договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 44,3463 га з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 терміном на 20 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 06.11.2014, який є додатком до вищевказаного договору суборенди, громадянин ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності № 5202 від 09.09.2014 (орендар) передав, а Фермерське господарство "Зернятко плюс" (суборендар) прийняло земельну ділянку, що є предметом вищевказаного договору.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , суду показав, що він є державним службовцем. Йому відомо, що ОСОБА_9 було передано в оренду земельну ділянку, але він її не зареєстрував, не вніс в державний земельний кадастр, відповідно після чого вона була передана іншому орендарю. Для довідки 6-д беруться дані із державного земельного кадастру і державних статистичних звітностей. З якого часу "Джерело-Г" користувалося земельною ділянкою він не пам`ятає, але довгий період. Договір оренди був, але відповідно до ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України, договір був не зареєстрований у державному земельному кадастрі. Відповідно до бази даних дана земельна ділянка не була зареєстрована за "Джерелом-Г". Він знав, що " ОСОБА_10 " використовувало її без державної реєстрації. У довідці 6-д зазначається, що це землі сільськогосподарського призначення і землі запасу. Чи зазначав він категорію землі коли виписував таку довідку ОСОБА_11 , він не пам`ятає, тому що це було давно. Дана земельна ділянка не вилучалась у " ОСОБА_10 ". В довідці № 370 все вірно записано. В довідці треба розуміти, що дана земельна ділянка не обтяжується сервітутами. На момент видачі довідки договір був укладений, але не зареєстрований та не внесений в базу державного земельного кадастру. Він думає, що на час видачі довідки, "Джерело-Г" земельну ділянку не займав. Точної відповіді дати не може, так як офіційно на земельну ділянку не виїжджав і не перевіряв. Будь-хто міг зайти в державний земельний кадастр і бачив, що дана земельна ділянка відповідно по тих даних вільна від користування. Коли прийшло звернення від ФГ "Джерело-Г", скільки земель знаходиться в його користуванні, була надана довідка № 398, в ній написано скільки знаходиться земель сільськогосподарського призначення в тому числі ріллі під будівлями і дворами. В довідці не написано, що дана земельна ділянка входить у дану довідку. За довідку № 228 він пояснити нічого не може, так як її не готував і не підписував. Дана земельна ділянка в довідці № 27-28-03-848/2-16 не вказана, там вказана вся загальна земельна площа яку використовувало ФГ "Джерело-Г" на той час, там входять паї і все інше, що використовує. Готувалася спеціалістами звітність, яка робиться на кінець року. Дані бралися зі звітності. Які були запити, такі і давалися довідки. Якщо був запит, що за земельна ділянка 46,3499 га, така і давалась відповідь, що дана земельна ділянка є державної форми власності, необтяжена ніякими сервітутами. Коли даний запит давався на ці другі, які готувалися податкову, то із звітності бралися всі дані, які на той час використовувало ФГ "Джерело-Г". Чи користувалося ФГ "Джерело-Г" на той момент земельною ділянкою він не знає, тому що був другий користувач. На момент видачі довідки № 370 він думає, що земельна ділянка перебувала у користуванні ФГ "Джерело-Г". Кому і для чого видавалась дана довідка він не пам`ятає. Коли ішов запит, до яких земель відноситься земельна ділянка розміром 46 га, ця довідка видана і була, що це землі державної власності. По другій довідці теж подавали запит. Дана довідка видавалась конкретно ФГ "Джерело-Г", але те що представники позивача стверджують, що туди входить і дана земельна ділянка в ній не написано. В Черкаську область вони надавали довідки по електронній пошті. А потім оригінали передавали наочно. Межі встановлював розробник, тому він не стверджує, що межі встановлювалися. Чи впливає довідка № 370 на подальше отримання ОСОБА_11 земельної ділянки він не знає. Довідка як сама не дає право, а на розробку документації надає наказ головного управління. Особисто до нього ОСОБА_11 не звертався.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , суду показала, що в 2014 та 2016 роках надходили на експертизу дві нормативно-грошові оцінки для затвердження і там різнилася нормативно-грошова оцінка. Нормативно-грошову оцінку їм приносив на експертизу розробник. Скільки нормативок робили в них це ніяк не слідкувалося, тому що замовник міг замовити її не тільки в одного розробника. Приносили на експертизу і видавалися висновки. А нормативно-грошова оцінка рахувалася розробником по формулі в якій ключовим показником був коефіцієнт індексації. Цей коефіцієнт кожного року різний. Також там вказувалась площа. На земельних ділянках різна група грунтів і коли розробник рахував площу, він спирався на картографічні матеріали 70-90-х років, тому різнилась і розцінка. Відразу видавався висновок експертизи, а потім йшло на затвердження далі до с/г відділу. Як далі та куди ця справа йшла і її проходження вона незнає, тому що до них звернувся розробник із нормативно-грошовою оцінкою щоб вони видали висновок. Вони його видали, а потім він далі видавався замовнику. Вони видавали висновок експертизи тільки по розрахунку нормативно-грошової оцінки, а далі вони не слідкують, що з ним роблять. Повинна бути грошова оцінка. Чи можливо заключити договір про оренду без грошової оцінки вона незнає. Чи встановлена грошова нормативна оцінка на дану земельну ділянку вона незнає. Нормативно-грошова оцінка розроблялася розробником, вона не розроблялася ними і не рахувалася, тобто технічну документацію приносили розробники і в тій технічній документації вони прораховували нормативно-грошову оцінку. На той момент вона вважалася правильною, тому що грошова оцінка вираховується по формулі. У формулі показник індексації кожного року різний, а тому буде різниця у грошовій оцінці. Журнали велися, а де ці журнали дівалися вона незнає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 , суду показала, що їй відомо, що на експертизу надійшли дві технічні документації, там була різниця в два роки. Потім були звернення районної ради і вони надавали відповідь чому так сталося. Структурний підрозділ Головного управління приймали накази та укладали договори оренди. Це був відділ розпорядження. Наказ це документація землоустрою, а вони робили експертизу документації про оцінку землі. Там у висновку немає прізвища користувача, майбутнього чи нинішнього. Висновок стосується лише документації оцінки землі. Нормативно-грошова оцінка розраховувалась виключно земельної ділянки. Документація з оцінки землі немає ніякого відношення до видання наказу, оренди. Документація із землеустрою розробляється окремо по своїм нормам і правилам, документація з оцінки розробляється окремо. Це зовсім два різних види документації. Одна з іншою не пов`язані і не обумовлені існуванням однієї до іншої. Замовити нормативно-грошову оцінку може будь-хто і на будь-яку земельну ділянку, навіть потім її не затверджуючи. Мета замовлення нормативно-грошової оцінки для визначення розміру орендної плати. Без проведеної нормативно-грошової оцінки договір орендної ділянки можливо заключити по середньому значенні, якщо ні в кого не буде заперечень. Коли людина замовила і розробила документацію тоді вона і перевіряє. Для надходження договору орендної земельної ділянки, експертиза нормативно-грошової оцінки необхідна. На протязі якого часу потрібно провести експертизу нормативно-грошової оцінки до заключення договору оренди земельної ділянки чи після заключення договору оренди земельної ділянки вона не знає. Суми у двох експертизах відрізняються, тому що вони проводилися у різні роки і були різні коефіцієнти індексації. Перевірка щодо надання, перебування в оренді, не перебування в оренді, ці питання на проведенні державної експертизи нормативно-грошової оцінки документації не здійснюються. Перед нею не могло бути витягу у документації, тому що він надається лише після затвердження технічної документації. Вона проходить державну експертизу, потім подавалась на районну раду для затвердження, а лише потім з неї надавався витяг, коли вона була вже затверджена. Тому на етапі експертизи ніяк перед нею не могло бути витягу. Документація розроблена подається на експертизу, отримує позитивний висновок, лише потім подається на затвердження і коли вона вже затверджена з неї може бути надано витяг. Договори розроблялись іншим структурним підрозділом до якого державна експертиза відношення не має. Напевно то середня вартість землі по області. Якщо не було витягу надано на момент укладення договору, значить визначалась середня вартість землі. Що було в даному випадку вона не може сказати, тому що там її дії не здійснювались. Нею була перевірена документація з розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Витягу не може бути на момент видачі. Витяг робиться це вже кінцева стадія. Їй не було відомо про те, що дана земельна ділянка вже перебуває в оренді, тому що це ніякого відношення не має до поданої документації з розрахунку нормативно-грошової оцінки. ЇЇ зобов`язувало протягом двадцяти робочих днів видати висновок державної експертизи законодавство яке діяло на той час і регламентувало її дії. Була подана як об`єкт державної експертизи, технічна документація з розрахунку нормативно-грошової оцінки. Дата її надходження відображена у висновку. Протягом двадцяти робочих днів вона вимушена була надати висновок державної експертизи, що і було зроблено. Питання перебування земельної ділянки в оренді до даної технічної документації відношення не має жодного. По жодній документації не з`ясовувався цей факт. На етапі проведення державної експертизи документації з оцінки земель, даний факт відмовою проведення не являється. Через це вони не контролювались, коли подавалась дана документація. Від шляху надходження документації і проходження до кінцевого етапу видачі висновку контролювався нею, як керівником структурного підрозділу. На етапі коли надходила документація на проведення експертизи, вона не могла бути затвердженою через те, що на районну раду надходила документація лише з наявним висновком державної землевпорядної експертизи. Встановлення факту затвердження даної документації районною радою не входило в її повноваження. Що було на момент укладення договору вона не знає. Процедура проведення експертизи землевпорядної документації включала в себе три стадії: підготовча; основна; заключна. Підготовча стадія це було отримання документації та її реєстрація, як об`єкт експертизи. Основна стадія це розгляд, перевірка, складання висновку. Заключна стадія це вже кінцеве затвердження висновку і його реєстрація, оформлення у відповідному порядку та видача. Перевірка документації на відповідність нормам законодавства. Про те, що вони двічі провели експертизу однієї і тієї ж земельної ділянки їй стало відомо уже після її проведення. У разі незатвердження даного висновку, він до них не повертається, навіть не інформується, що при розгляді рада чи відмовила в затвердженні чи затвердила. Після видачі висновку за нею залишався контроль, якщо висновок був не позитивним. Різні були підстави незатвердження. До них звернулась Тальнівська районна рада з приводу наявних двох документацій та двох висновків експертизи і просила надати роз`яснення, чому так і яка документація підлягає затвердженню. Після отримання даного листа вони підготували відповідь. Підстав відкликувати будь-який висновок не було жодних. Вони рекомендували затвердити останню найсвіжішу документацію, тому що ту документацію, що затверджена раніше її потрібно індексувати. Результату по їхній рекомендації їй не відомо, так як їх ніхто не інформував. До обов`язків державної експертизи не входить всі подальші дії з висновком і з документацією, жодною нормою це не передбачено, тому і не здійснювалось контролю. Вона перевіряла правильність розрахунку нормативно-грошової оцінки. Розрахунки робив розробник документації. Документація в 2014 році була розроблена згідно до всіх норм. Для проведення державної експертизи земельної ділянки обов`язково повинен бути в наявності оригінал розробленої документації зшитий і скріплений печаткою розробника із зазначенням кількості сторінок і подача заяви згідно встановленого додатку на проведення експертизи та до заяви додавалась додатково копія документу який підтверджував вартість розроблення цієї документації. Чи був договір оренди у наданій документації вона чітко відповіді надати не може, оскільки нічим не передбачено обов`язковість долучення таких документів до документації. Строк дії висновку протягом трьох років, але не більше терміну дії об`єкта документації. Якщо висновок не був затверджений протягом трьох років, то він вже недійсний.

Оцінюючи обставини спірних правовідносин та визначаючи правовий шлях вирішення спору між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовано земельні відносини є Земельний кодекс України.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

За змістом ч. 1 ст.123ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення зазначених відносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Стаття 123ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення зазначених відносин) врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно з законом земельні торги не проводяться. Так, відповідно до ч. ч. 4, 6, 10 ст.123ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення зазначених відносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області № 23-1546/14-14-СГ від 16 червня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 44,3463 гектарів та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 44,3463 гектарів строком на 20 років (кадастровий номер 7124085800:01:001:0894) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Беручи до уваги те, що договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди, що не пов`язано з моментом видання наказу про передачу в оренду земельної ділянки, тому такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тож, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу невід`ємним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тому його права в сенсі ч. 1 ст. 4 ЦПК України у зв`язку з цим порушені не були.

Крім того, оскаржуване рішення відповідача Головного управління Держземагенства у Черкаській області є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після реалізації, оспорюється він з точки зору його законності, а за результатами реалізації рішення настали юридичні наслідки.

Саме таку правову позицію викладено в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313, в якій вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього використання.

Разом з тим пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України визначає термін «індивідуальний акт» як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема у сфері земльних, відповідний ненормативний акт слугує підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Право на оскарження вказаних актів органів виконавчої влади мають особи, щодо яких вони застосовані, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті вказаними органами акти.

Самі по собі можливо допущені органами влади порушення при передачі майна особі не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача. Це випливає зі змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 року у справі № 905/2236/18.

Фактів винної, протиправної поведінки набувача майна відповідача ОСОБА_1 , при передачі йому майна у судовому засіданні встановлено не було.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення позов в частині визнання незаконними рішень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07.02.2014 року № ЧК/7124085800:01:001/00002054, від 16.06.2014 року № 23-1546/14-14-СГ, від 11.07.2014 року № 2099/14-14/СГ.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні позивачем, як орендарем за договором оренди землі від 07.02.2011 № 98 та додатковою угодою до нього від 26.10.2011 № 663, укладеною між Тальнівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Джерело-Г", земельною ділянкою з кадастровим номером: 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, розташованою за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 125, 126ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладання додаткової угоди від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому аналогічний припис наявний і в тексті самої додаткової угоди, згідно з яким передача земельної ділянки в оренду здійснюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» шляхом подачі пакету документів для державної реєстрації договору оренди землі, формування та зберігання реєстраційної справи (пункт 18), договір набуває чинності після його державної реєстрації (пункт 41).

Зі змісту ст.4Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" вбачається, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, зокрема, право оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, може власник земельної ділянки або землекористувач.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Вказаною нормою передбачено, що однією з особливостей такого позову (негаторного позову) є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності, як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У даному випадку, існування договорів жодним чином не порушує права позивача. Такий висновок можна зробити з огляду на наступне.

Позивач посилається на наявність у нього права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га на підставі додаткової угоди № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 при цьому доказів про державну реєстрацію цих прав позивачем суду не надано. З матеріалів справи та зі змісту позовної заяви та уточнених позовних вимог неможливо встановити, що додаткова угода № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 пройшла державну реєстрацію. Запис про те, що договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області та про те, що у Державному реєстрі земель вчинено запис про реєстрацію, в додаткові угоді № 663 відсутній.

Отже договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.125Земельного кодексуУкраїни (в редакції, що діяла на момент виникнення зазначених відносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В ч. 5 ст.126ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення зазначених відносин) зазначається, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як зазначається в Постанові ПленумуВСУ «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» від06.11.2009№ 9 згідно із статтями 210 та 640ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Таким чином, додаткова угода від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 укладена між Тальнівською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_7 , та Фермерського господарства "Джерело-Г" в особі голови Глийового М.С., є неукладеною, а отже не може бути підставою виникнення будь-яких прав та обов`язків.

Крім того, в позовній заяві та в додатковій угоді від 26.10.2011 № 663 до договору оренди землі від 07.02.2011 № 98 відсутній кадастровий номер зазначеної земельної ділянки, що виключає можливість дійти переконливого висновку та встановити, чи є об`єктом цієї угоди саме спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га.

Зважаючи на відсутність будь-яких обставин, які вказували б на наявність у Фермерського господарства "Джерело-Г" на момент виникнення спору будь-яких прав на земельну ділянку, що була надана в оренду громадянину ОСОБА_1 , та ФГ «Зернятко плюс» за договором оренди та суборенди, відповідно, суд вважає твердження позивача про порушення його права на користування спірною земельною ділянкою необґрунтованим та таким, що залишилося недоведеним.

Отже, в зв`язку з відсутністю у позивача права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124085800:01:001:0894 площею 44,3463 га, таке право не може бути порушене, а тому, позивач, не будучи законним землекористувачем спірної земельної ділянки, не має права вимагати усунення будь-яких порушень його прав на цю земельну ділянку, оскільки судом встановлено, що у позивача право користування даною земельною ділянкою відсутнє.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, аналізуючи досліджені докази, суд вважає позовні вимоги не доведеними, тому позов задоволенню не підлягає.

Щодо заяв про постановлення окремої ухвали.

03.10.2018 року представником позивача ОСОБА_14 , подана заява про винесення окремої ухвали та просить накласти штраф на керівника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і зобов`язати повідомити про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

22.04.2019 року представником позивача ОСОБА_14 , подана заява про винесення окремої ухвали та просить повідомити прокурора Черкаської області про навмисне перевищення службових повноважень посадовими особами працівників Тальнівського районного суду, тобто про вчинення правопорушень в яких вбачаються ознаки передбачених ст. 364 КК України.

20.05.2019 року представником позивача ОСОБА_14 , подана заява про винесення окремої ухвали та просить повідомити прокурора Черкаської області про навмисне перевищення службових повноважень посадовими особами працівників Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, тобто про вчинення правопорушень, в яких вбачаються ознаки передбачених ст. 364 КК України.

21.05.2021 року представником позивача ОСОБА_14 , подано клопотання про винесення окремої ухвали та просить повідомити Головне управління ДПС у Черкаській області щодо відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її затвердження Тальнівською районною радою при отриманні в оренду земельної ділянки площею 44,3463 га згідно договору оренди від 16 червня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 , та Головним управління Держземагенства у Черкаській області. Надіслати прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

18.01.2023 року представником позивача ОСОБА_14 , подана заява про винесення окремої ухвали та просить повідомити прокурора Черкаської області або органу досудового розслідування про навмисне перевищення службових повноважень посадовими особами працівників Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, тобто про вчинення правопорушень в яких вбачаються ознаки передбачених ст. 366 КК України та повідомити про вжиті ними заходи.

30.04.2024 року представником позивача ОСОБА_14 , подана заява про винесення окремої ухвали та просить повідомити Прокуратуру Черкаської області, тобто про вчинення правопорушень в яких вбачаються ознаки закінченого кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України вчинене посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Як на думку суду, стороною позивача у поданому клопотанні та за поясненнями, наданими в судовому засіданні, не наведено достатніх підстав та доводів для постановлення окремої ухвали. Крім того, судом не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення. Крім цього, позивач не позбавлений можливості та має право самостійно звернутися із повідомленням про вчинення злочину до правоохоронних органів.

Таким чином, законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні клопотань про постановлення окремих ухвал слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 93, 116, 123, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 259, 262-265, 268, 354 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Фермерського господарства"Джерело-Г" до Головного управління Державного агенства земельних ресурсів України в Черкаській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства"ЗерняткоПлюс", Реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, ФГ «Рудневе»,Тальнівської районноїдержавної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, відділ Держгеокадаструу Тальнівськомурайоні Черкаськоїобласті та прокуратура Черкаськоїобласті про визнання незаконними і скасування рішень органів державної влади, зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

У задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_14 про винесення окремих ухвал - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено 05.07.2024 року.

Суддя А. І. Костенко