Постанова

від 03.07.2024 по справі 602/444/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/444/24Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/655/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Дідух М.Є.

та сторін: представника ФГ АЙОВА - Качура С.В. і представника ПП ТАЛЕКС ТРК, який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 - адвоката КоваляЄ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/444/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства ТАЛЕКС ТРК та заявою про приєднання до апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Євгена Борисовича на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року про забезпечення позову, постановлену суддею Радосюком А.В., у справі за позовом Фермерського господарства АЙОВА до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства ТАЛЕКС ТРК про переведення прав та обов`язків покупця земельних ділянок, про визнання правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2024 року ФГ АЙОВА звернулося у суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства ТАЛЕКС ТРК про переведення прав та обов`язків покупця земельних ділянок, про визнання правочинів недійсними.

Разом з позовною заявою ФГ АЙОВА подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження та передачу в користуванні земельних ділянок.

В обґрунтування заяви зазначають, що ОСОБА_2 в обхід наявного у ФГ Айова переважного права на купівлю спірних земельних ділянок, здійснила їх продаж відповідачці ОСОБА_1 , а також відповідачка ОСОБА_2 всупереч перебування спірних орендних земельних ділянок в орендному користуванні у ФГ Айова передала їх у користування відповідачу ОСОБА_3 на підставі договорів емфітевзису. Також, відповідачка ОСОБА_1 , незважаючи на перебування спірних орендних земельних ділянок в орендному користуванні у ФГ Айова, передала їх у користування відповідачу ПП «Талекс ТРК» на підставі договору оренди.

Зважаючи на очевидно недобросовісні дії відповідачів, враховуючи обставини справи, що викладені у позові, ціну позову, вважають, що задля утруднення або унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, відповідач ОСОБА_1 може відчужити спірні земельні ділянки третім особам. Глибоко переконані, що невжиття заходів забезпечення позову несе в собі реальну загрозу: поновлення порушених прав та інтересів позивача, що зумовило ФГ Айова розпочати ініціювання юридичного процесу, шляхом подачі позовної заяви, нівелювання ефективного захисту, оскільки відчуження призведе до необхідності витребування майна від нових власників звертаючи, нові позови і нести додаткові витрати, зокрема при виконанні рішення у разі задоволення позовної заяви.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 02травня 2024 року заяву ФГ АЙОВА про забезпечення позову задоволено.

Накладено заборону відчуження, розпорядження та передачу в користування:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5081 га, кадастровий номер 6123882700:01:001:1207, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1474 га, кадастровий номер 6123882700:01:001:0879, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 );

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,148 га, кадастровий номер 6123882700:01:001:1208, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ).

Копію ухвали про забезпечення позову для виконання направлено до:

- Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 34043031, адреса: Тернопільська область, Кременецький район, місто Шумськ, вулиця Шевченка, 3);

- Центру надання адміністративних послуг Лановецької міської ради (адреса: Тернопільська область, Кременецький район, м. Ланівці, вул. Незалежності, 15);

- Державному реєстратору відділу організації надання адміністративних послуг Лановецької міської ради (адреса: Тернопільська область, Кременецький район, м. Ланівці, вул. Незалежності, 15).

В апеляційній скарзі ПП ТАЛЕКС ТРК просить скасувати ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що на момент купівлі-продажу права оренди земельних ділянок відомостей про орендаря спірних земельних ділянок ні на основі даних Державного земельного кадастру, на даних Державного реєстру речових прав, не було. Земельні ділянки були набуті оплатно покупцем ОСОБА_1 , а згодом передані в оренду ПП ТАЛЕКС ТРК.

В той же час, оскаржувана ухвала позбавляє ПП ТАЛЕКС ТРК законного права використовувати земельну ділянку відповідно до умов договорів та перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності як юридичної особи та виконання своїх зобов`язань перед Орендодавцем.

Позивачем не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Саме лише посилання в ухвалі на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вважають помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки даний вид забезпечення позову є фактично способом втручання у господарську діяльність агропромислового підприємства. Окрім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги особливості режиму використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не пересвідчився і не встановив: чи використовуються спірні земельні ділянки в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур.

Представник ФГ АЙОВА адвокат Качур С.В. подав відзив на апеляційну скаргу ПП ТАЛЕКС ТРК, у якому зазначив, що про право на оренду спірних земельних ділянок за ФГ Айова заявнику достеменно відомо, так як бенефіціаром таких операцій є ОСОБА_3 , який до 03.04.2024 року був засновником ПП ТАЛЕКС ТРК. Однак він раптово, після збору доказів у справі, вирішив вийти зі складу засновників та передати свої корпоративні права родичу ОСОБА_4 . Цікаво й те, що до 07.12.2023 року ОСОБА_3 мав в особистому користуванні спірні землі на підставі договорів емфітевзису укладеними із ОСОБА_2 , і є власником спорідненої земельної ділянки з кадастром номером 6123882700:01:002:0420.

Відсутність забезпечення відкриває ОСОБА_1 шлях до відчуження спірних земель, або ПП ТАЛЕКС ТРК шлях до передачі у користування спірних земельних ділянок третім особам.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Заборона на відчуження, розпорядження та передачі в користування земельними ділянками щодо яких між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності, права володіння чи користування.

Отже, ПП ТАЛЕКС ТРК використовує конструкцію втручання в господарську діяльність по вигаданим причинам виключно для того, щоб зняти обтяження зі спірних земельних ділянок з єдиною передбачувано метою передати в користування, розпорядитися ними, можливо обтяжити або зовсім, перед винесенням судом рішення відчужити третім особам.

Також не було надано доказів, що заявник фізично володіє спірними земельними ділянками, і це зрозуміло, тому що позивач як володів і користувався з 2007 року цими земельними ділянками, так і продовжує, про що нами подано докази до позову

28 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Є.Б. подав через підсистему Електронний суд заяву про приєднання до апеляційної скарги ПП ТАЛЕКС ТРК, у якій зазначив, що ОСОБА_1 була цілковито добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, адже: при укладенні договору купівлі-продажу земельних ділянок за кадастровими номерами 6123882700:01:001:0879, 6123882700:01:001:1207, 6123882700:01:001:1208, проявила розумну обачність, перевірила наявність чи відсутність зареєстрованих інших речових прав пересвідчилась, що земельні ділянки не були в орендному користуванні будь-якої особи та розрахунки за земельні ділянки з продавцем було проведено повністю, та порушень з боку ОСОБА_1 будь-яких прав позивача при купівлі спірних земельних ділянок заздалегідь не було допущено.

І самий по собі факт накладення заборони відчуження, розпорядження та передачу в користування земельних ділянок, є надмірним втручанням у право власності, необґрунтовано звужує зміст правомочностей власника, фактично позбавляє право на володіння, розпорядження земельною ділянкою, і ставить у незрозуміле становище відносно перспективи отримання орендної плати.

У судовому засіданні представник ПП ТАЛЕКС ТРК, який є також представником ОСОБА_1 - адвокат Коваль Є.Б. апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник ФГ АЙОВА - адвокат Качур С.В. апеляційну скаргу ПП ТАЛЕКС ТРК та заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Є.Б. не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В апеляційну інстанцію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явились і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600933944775 та 0600933942225, відповідно.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та заява представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Є.Б. про приєднання до апеляційної скарги ПП ТАЛЕКС ТРК не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2007 року між ФГ Айова та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, а саме в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,23 га, яка фактично складається із чотирьох окремих земельних ділянок: кадастровий №6123882700:01:002:0420 площею 3,4222 га; кадастровий №6123882700:01:002:0419 площею 4,51 га; кадастровий №6123882700:01:002:0880 площею 0,15 га; кадастровий №6123882700:01:002:0879 площею 0,15 га., який 31.03.2008 року зареєстровано у Лановецькому відділі Тернопільської регіональної філії ДПЦ ДЗК за № 040865202141 (т. 1 а.с. 60).

Відповідно до додаткової угоди від 14.09.2017 до договору оренди землі № б/н від 25.04.2007, сторони погодили, що строк оренди землі становить до 25.04.2027 включно (т. 1 а.с. 62).

Право оренди за ФГ "АЙОВА", зокрема, на земельні ділянки №6123882700:01:002:0419 - 4,51 га; №6123882700:01:002:0880 - 0.15 га; №6123882700:01:002:0879 - 0,15 га було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №103634007 від 14.11.2017 (т. 1 а.с. 66), № 103630284 від 14.11.2017 (т. 1 а.с.68), № 103626605 від 14.11.2017 (т. 1 а.с. 64); інформаційні довідки з ДРРП №370384144 від 19.03.2024 (т. 1 а.с. 69-70), № 370384632 від 19.03.2024 (т. 1 а.с.71-72), № 370384449 від 19.03.2024 (т. 1 а.с. 73-74); внутрішні описи документів реєстраційних справ № 1406581161238, № 1406653361238, №1406623361238; Інформаційні довідки з ДРРП № № 371061413, 371061652 від 22.03.2024 (т. 1 а.с. 54-57), № № 371061870, 371058378 від 22.03.2024 (т. 1 а.с. 58 -59).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 12.01.2022 року у справі № 602/1189/21 позов ОСОБА_2 до Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , у порядку спадкування за заповітом, що залишився після померлого ОСОБА_5 . право власності на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.57 га, яка розташована (до зміни адміністративно-територіального поділу України) на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 648481, виданого Верещаківською сільською Радою народних депутатів 03 вересня 2001 року на підставі рішення XVII сесії III скликання Верещаківської сільської Ради народних депутатів № 104 від 04 липня 2001 року:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.66 га, яка розташована (до зміни адміністративно-територіального поділу України) на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної (т. 1 а.с. 75-80).

В подальшому, на замовлення ОСОБА_2 , Тернопільською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру були виготовлені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відносно земельних ділянок з кадастровими номерами № 6123882700:01:002:0419; № 6123882700:01:002:0420; №6123882700:01:002:0880; № 6123882700:01:002:0879 і зміною кадастрових номерів в зв`язку з помилками, допущеними розробниками документації із землеустрою, відповідно до яких спеціалістами структурних підрозділів Центру ДЗК вносилися відомості у державний реєстр земель.

Зазначеним вище земельним ділянкам присвоєно наступні кадастрові номери: 6123882700:01:001:1207 (попередній номер 6123882700:01:002:0419) - пл.4.51 га; 6123882700:01:002:0420 (попередній номер такий же) - пл. 3.4222 га; 6123882700:01:001:0879 (попередній номер 6123882700:01:002:0879) - пл. 0.15 га; 6123882700:01:001:1208 (попередній номер 6123882700:01:002:0880) - пл. 0.15 га. та зареєстровано в ДЗК.

Після смерті орендодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , як його спадкоємець отримувала орендну плату за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, про що свідчить написана нею власноручно розписка від 29.01.2022 на суму 22 000 гри., виписка по рахунку про сплату орендної плати за 2022 рік на суму 14 403,39 грн. та рекомендоване повідомлення про виплату поштового переказу від 05.01.2024 на суму 13 311 грн. 00 коп.

Крім того, на адресу ФГ "АЙОВА" в січні 2023 року надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій вона повідомила що їй відомо про те, що 25.04.2017 між ОСОБА_5 (як орендодавцем) та ФГ "Айова", в особі голови фермерського господарства Гусара Івана Васильовича (як орендарем) було укладено Договір оренди землі № б/н.

Олена Шимко у цій заяві просила ФГ "АЙОВА" дотримуватися строків сплати їй, як спадкоємцю ОСОБА_5 , орендної плати за користування орендованими земельними ділянками.

Тобто, ОСОБА_2 достеменно було відомо про зареєстроване в ДРРП право оренди ФГ "Айова" строком до 25.04.2027 включно стосовно спірних земельних ділянок в т. ч. № 612382700:01:002:0880; № 6123882700:01:002:0419; № 6123882700:01:002:0879, оскільки вона надсилала звернення про сплату орендної плати їй, як спадкоємцю та й отримувала за це користування орендну плату (т. 1 а.с. 85-86).

Однак, ОСОБА_2 користуючись тим, що за нею право власності на дані земельні ділянки визнано за рішенням суду; право власності на ці земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_5 в ДРРП, проте з іншими кадастровими номерами; реєстратор ДЗК змінив кадастрові номери; тим, що за нею вже зареєстровано право власності з новими кадастровими номерами із створенням нового розділу в ДРРП, де відсутні відомості про знаходження цих земельних ділянок в оренді ФГ "Айова" і укладає 29.08.2023 із ОСОБА_3 договори про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на дані земельні ділянки строком на 49 років (т. 1 а.с. 129-131).

Надалі, 08.11.2023 ОСОБА_2 , від імені якої діяв представник ОСОБА_6 , укладає договір купівлі-продажу даних земельних ділянок за загальною ціною 170 000 грн. з ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 122-127).

ОСОБА_1 , раптово, 25.11.2023 укладає із ОСОБА_3 договір про дострокове розірвання договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на дані земельні ділянки (т. 1 а.с. 132).

04.12.2023 ОСОБА_7 укладає договори оренди даних земельних ділянок із ПП "Талекс ТРК", власником якого є знову ж таки ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 133).

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову та з метою захисту прав позивача, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 2, 10 частини першої зазначеної статті).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Конкретний захід забезпечення позову буде пропорційним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У цій справі суд першої інстанції застосував такий захід забезпечення позову, як заборону відчуження, розпорядження та передачу в користування спірних земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи, що предметом позову є переведення прав та обов`язків покупця земельних ділянок, визнання правочинів недійсними. Щодо обставин справи, які викладені в позовній заяві, слід зауважити те, що відповідач ОСОБА_2 знаючи, що спірні земельні ділянки були передані за договором оренди у користування ФГ АЙОВА, але все ж таки всупереч цьому здійснила ряд дій які були спрямовані на передачу спірних земельних ділянок в користування та у власність іншим особам.

В свою чергу ФГ АЙОВА, подаючи заяву про забезпечення позову надало достатніх доказів про те, що у разі відчуження або переуступлення прав оренди даних земельних ділянок, вони не зможуть захистити свої права в межах заявлених позовних вимог, тобто будуть позбавлені ефективного захисту в межах даного позову.

Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що оскаржувана ухвала позбавляє ПП ТАЛЕКС ТРК законного права використовувати земельну ділянку відповідно до умов договорів та перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності як юридичної особи та виконання своїх зобов`язань перед орендодавцем, оскільки визначені судом заходи не блокують нормальну господарську діяльність підприємства та не є втручанням в його внутрішню та господарську діяльність з огляду на те, що заборона на відчуження, розпорядження та передача в користування земельними ділянками, щодо яких виник спір, не є позбавленням права власності, права володіння чи користування.

Доводи апеляційної скарги, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача наміру здійснити якісь дії щодо спірної земельної ділянки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу вчиняти певні дії, які полягають у обмеженні власника відчужувати, розпоряджатися та передавати у користування третім особам, здійснюється у спірних правовідносинах не з метою звернення стягнення на спірне майно для забезпечення майнових претензій позивача, а з метою збереження прав та обов`язків учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог.

Також, слід зауважити, що посилання заявника на те, що вказаний судом вид забезпечення позову позбавить підприємство, як добросовісного орендаря передавати за необхідності в подальше користування (суборенду), обмінюватися правами оренди, а також фактичного визначати долю земельних ділянок через зміну їх стану та призначення, підтверджує те, що відповідач налаштований на подальше відчуження або передачу у користування спірних земельних ділянок.

При цьому, апеляційний суд наголошує на те, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження вказаним нерухомим майном не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння відповідачки спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ТАЛЕКС ТРК та заяву представника ОСОБА_1 адвоката Коваля Євгена Борисовича про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 липня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів