Постанова

від 24.06.2024 по справі 907/349/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа № 907/349/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від прокуратури Максимовська С.С.

від відповідачів-1,2 не з`явилися

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К-3 від 05 лютого 2024 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року (підписане 17.01.2024), суддя Пригара Л.І.

у справі №907/349/22

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород

в інтересах держави

до відповідача-1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К-3, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Приватне акціонерне товариство Модуль М, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.09.2021; скасування державної реєстрації права користування (оренди) на земельну ділянку з одночасним припиненням права користування (оренди)

в с т а н о в и в :

09 червня 2022 року Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом, заявленим в інтересах держави до відповідачів: Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К-3 про визнання незаконним та скасування п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.09.2021; скасування державної реєстрації права користування (оренди) на земельну ділянку з одночасним припиненням права користування (оренди).

Ухвалою суду від 30 травня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Приватне акціонерне товариство «Модуль М».

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року у справі №907/349/22 позов задоволено в повному обсязі: визнано незаконним і скасовано п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження Товариству з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3» проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129), площею 2,5847 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15ж з подальшою передачею в оренду; визнано недійсним Договір оренди землі б/н від 15.09.2021, укладений між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3»; скасовано державну реєстрацію права користування (оренди) Товариства з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3» на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, площею 2,5847 га, з одночасним припиненням права користування (оренди).

Рішення суду мотивоване тим, що на спірній земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ «Інвестгруп К-3» на підставі спірного пункту рішення Ужгородської міської ради, знаходиться нерухоме майно будівля літ. Р, загальною площею 50,8 кв.м., набута відповідачем-2 у власність внаслідок підписання між ним та ПрАТ «Модуль М» акту приймання передачі нерухомого майна б/н від 21.12.2018, відтак, відповідач-2 мав право звернутися до відповідача-1 з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів виключно земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, натомість, як вбачається зі змісту спірного пункту рішення міської ради та умов укладеного між відповідачами Договору оренди землі, спірну земельну ділянку надано ТОВ «Інвестгруп К-3» не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, а для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, при цьому, площа переданої в оренду земельної ділянки (25 847 кв.м) майже у 509 разів перевищує площу належного відповідачу-2 на праві власності об`єкта нерухомості (50,8 кв.м). У даному контексті суд зазначив, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Суд погодився із правовою позицією прокурора та зазначив, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а відведення нової земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України. Крім цього, суд зазначив, що на підставі незаконного рішення Ужгородської міської ради між відповідачами у справі укладено Договір оренди землі б/н від 15.09.2021, відтак, останній підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення. Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права користування (оренди) Товариства з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3» на земельну ділянку з одночасним припиненням відповідного речового права, суд зазначив, що така є похідною від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору, відтак, підлягає до задоволення.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, місцевий господарський суд погодився з твердженнями прокурора про те, що необхідність захисту інтересів держави в даній справі полягає в необхідності захисту територіальної громади міста Ужгород, яка відповідно до статті 13 Конституції України, є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах. При цьому, прокурором подано позов для усунення помилки, допущеної самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, відтак, суд погодився з прокурором, що Ужгородська міська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем, водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, - відсутній.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року у справі №907/349/22 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури залишити без розгляду, а у випадку відсутності підстав для залишення позову без розгляду відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави у цій справі, а органом, який повинен захищати інтереси держави у спірному випадку є Держгеокадастр, якому належать завдання з організації та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки висновку експерта від 15.09.2020 року, що міститься у матеріалах справи, разом з тим, вважає висновки експерта від 15.09.2020 року та від 25.08.2021 року не належними доказами, оскільки сторонами не надано рішення (вироку) суду у кримінальній справі за відповідними кримінальними провадженнями, в межах яких такі висновки були надані. Також апелянт наголошує на відсутності правових підстав для скасування спірного рішення Ужгородської міської ради, оскільки прокурором не доведено, що таке прийняте з порушенням чинного законодавства або визначеній законом компетенції цього органу.

Разом з тим, до апеляційної скарги апелянт долучив клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою, яке було відхилене місцевим господарським судом. Клопотання обґрунтоване необхідністю встановлення відповідності розробленої документації із землеустрою вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також відмовити у задоволенні клопотання скаржника про призначення експертизи. Зокрема, зазначає, що жодних обґрунтувань на підставі державних норм і проектної документації при прийнятті рішення щодо необхідної земельної ділянки загальною площею 25847 кв.м для обслуговування нежитлового приміщення (градирні) площею 50,8 кв.м до Ужгородської міської ради не подавалось та матеріали проекту із землеустрою не містять, а відведення земельної ділянки здійснювалось без урахування черговості освоєння. Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, зокрема, посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19, спірні правовідносини у якій є подібними. Щодо висновків експертів наголошує, що такі не є взаємосуперечливими, оскільки такі надані за результатами проведення різних експертиз за видами, завданнями та способами проведення.

Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав, викладених в ухвалах суду.

Поряд з цим, 20 травня 2024 року від скаржника до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року розгляд справи відкладено на 24 червня 2024 року.

В судове засідання з`явився прокурор, який проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Поряд з тим, заперечив проти зупинення провадження у справі.

Представники відповідачів-1,2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Поряд з цим, від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з існуванням поважних причин неможливості представника ТОВ «Інвестгруп К-3» взяти участь у судовому засіданні, а саме: за станом здоров`я, на підтвердження чого долучено листок непрацездатності.

Прокурор проти вказаного клопотання заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовила в задоволенні такого, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, поряд з тим, сплинув строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ч.1 ст.273 ГПК України. Розгляд справи апеляційним судом неодноразово відкладався в межах розумного строку, в тому числі і за клопотанням представника відповідача-2. Одночасно відповідач-2 не позбавлений права забезпечити участь в судовому засіданні будь-якого іншого представника.

Щодо поданого представником відповідача-2 доказу листка непрацездатності, слід зазначити, що відповідно до його даних такий закритий 22 червня 2024 року, в той час як судове засідання з розгляду справи відкладалося на 24 червня 2024 року. Будь-яких інших доказів поважності причин неявки представника в судове засідання відповідач-2 суду не надав.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 та чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників відповідачів-1,2 та третьої особи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Разом з тим, колегія суддів відхилила клопотання скаржника про зупинення провадження у справі та призначення судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою.

Щодо зупинення провадження у справі, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься вступна та резолютивна частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18, згідно з якою касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі №925/1133/18 скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119776597). Слід зазначити, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі №925/1133/18 апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 у справі №925/1133/18 задоволено частково; рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 у справі №925/1133/18 скасовано, а позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури було залишено без розгляду.

Більше того, згідно з ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3№ частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Щодо призначення судової інженерно-технічної експертизи з питань землеустрою, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про відсутність сукупності підстав для призначення такої. Зважаючи на наявність у матеріалах справи висновків експертів та інших доказів, які суд оцінює в їх сукупності, підстави для призначення ще однієї експертизи в цьому випадку відсутні.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» є власником нерухомого майна: будівлі літ. Р, загальною площею 50,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бобяка Миколи, будинок 15 ж.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 04.01.2019 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом О.А. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 21.12.2018, підписаного між ТОВ «Інвестгруп К-3» та ПрАТ «Модуль М».

07 вересня 2021 року Ужгородською міською радою прийнято рішення №406 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пунктом 1.8. якого, вирішено затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5847 га (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 ж та передати її в оренду строком на 5 років.

На підставі вищевказаного рішення 15 вересня 2021 року між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15 ж. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:70:001:0129.

Згідно з п.п.2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 2,5847 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: згідно землевпорядної документації розміщено будівлю літ. Р загальною площею 50,8 кв.м.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 24 875 669,74 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №494/0/419-21 від 08.09.2021 (п.5 Договору).

Відповідно до п.8 Договору строк дії останнього 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.

У п.17 Договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За змістом п.19 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Згідно рішення ІХ сесії міської ради VIII скликання від 07.09.2021 №406 (пункт 1.8.) затверджено ТОВ «Інвестгруп К-3» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5847 га по вул. Миколи Бобяка, 15 ж для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком на 5 років.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі (п.21 Договору).

15 вересня 2021 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 25 847 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 ж.

Поряд з цим, судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі №260/1830/20 за позовом Ужгородської окружної прокуратури визнано незаконним та скасовано пункт 2.9 рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за № 1768 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» яким надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 2,6000 га по вул. М. Бобяка, 15 «ж».

У червні 2022 року Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави до відповідачів: Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестгруп К-3 про визнання незаконним та скасування п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.09.2021; скасування державної реєстрації права користування (оренди) на земельну ділянку з одночасним припиненням права користування (оренди).

Позов мотивовано тим, що рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 прийняте з порушенням вимог ст.ст.66, 120, 123, 134, 135 Земельного кодексу України, а також ст.377 Цивільного кодексу України, оскільки передача в оренду спірної земельної ділянки була здійснена відповідачем-1 без проведення земельних торгів; крім того, без належного обґрунтування останнім в оренду надано земельну ділянку площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташована на ній нерухомість відповідача-2.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави:

Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, прокурор зазначає про необхідність захисту таких, оскільки в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування Ужгородська міська рада всупереч інтересам територіальної громади прийняла незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений вимогами земельного законодавства порядок. Необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в необхідності захисту територіальної громади міста Ужгород, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати, у разі продажу права оренди на земельних торгах.

Разом з тим, прокурор визначив Ужгородську міську раду співвідповідачем у цій справі, при цьому, оскільки в межах спірних правовідносин відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, то саме прокурор звертається до суду як позивач. Одночасно, державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, Держгеокадастр, за твердженням прокурора, не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Як встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, водночас до повноважень Ужгородської міської ради (відповідача-1) у земельних відносинах належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, тобто здійснення функцій у відносинах з надання земельної ділянки у користування. При цьому, прокурором подано позов для усунення помилки, допущеної самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах.

Одночасно, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Держгеокадастр.

Згідно з ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» охорона земель система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини у цій справі стосуються права користування земельною ділянкою, в якому територіальна громада міста Ужгорода є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Ужгородську міську раду, замість якої і діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Отже, прокурором подано позов для усунення помилки, допущеної самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що міська рада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у цій справі має бути відповідачем, водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає наявності підстав для залишення позову прокурора у цій справі без розгляду.

Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.

Щодо суті спору:

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст.123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.124 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже відповідно до зазначених правових норм, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124 та абзацу 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20.

Так, на спірній земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ «Інвестгруп К-3» на підставі п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», знаходиться нерухоме майно будівля літ. Р, загальною площею 50,8 кв.м, що належить відповідачу-2 на праві власності на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 21.12.2018 складеного відповідачем-2 та ПрАТ «Модуль М». Відтак, ТОВ «Інвестгруп К-3» отримало право на звернення до міської ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці.

Разом з тим, спірним пунктом рішення Ужгородської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» надано в користування земельну ділянку площею 2,5847 га, тобто площею, яка значно перевищує площу об`єкту нерухомості (50,8 кв. м), що належить відповідачу-2, та з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а не для обслуговування належної відповідачу-2 нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Поряд з тим, у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №922/1323/20 зазначено, що види використання земельної ділянки у межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно у межах вимог, встановлених законом щодо використання земель цієї категорії з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 Земельного кодексу України). Тобто, визначаючи вид використання земельної ділянки, органи державної влади і органи місцевого самоврядування можуть зазначати у таких випадках вид її використання саме для обслуговування будівель та споруд, а не для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/або укладення відповідних договорів.

Водночас як вбачається з п.1.8 рішення ужгородської міської ради №406 від 07 вересня 2021 року та п.17 укладеного між відповідачами договору оренди землі б/н від 15 вересня 2021 року, цільове призначення спірної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

З огляду на наведене, суд погоджується із правовою позицією прокурора та зазначає, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством саме з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а відведення нової земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Враховуючи все наведене вище, спірний пункт (1.8) рішення Ужгородської міської ради №406 від 07 вересня 2021 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім цього, статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (ч.2 ст.16 ЗУ «Про оренду землі»).

За встановлених судом вище обставин щодо відсутності підстав для передачі ТОВ «Інвестгруп К-3» в користування земельної ділянки площею 2,5847 га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, без проведення торгів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним і договору оренди землі, укладеного між відповідачами на підставі рішення №406 від 07 вересня 2021 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Поряд з тим, відповідно до ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зважаючи на те, що позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації права користування (оренди) Товариства з обмеженою відповідальність «Інвестгруп К-3» на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, площею 2,5847 га, з одночасним припиненням відповідного речового права є похідною від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору, така підлягає до задоволення.

Поряд з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення покликався на висновок експерта від 25 серпня 2021 року, наданий в межах кримінального провадження, оскільки рішення суду першої інстанції про задоволення позову не мотивоване вказаним доказом. Разом з тим, колегія суддів такий висновок до уваги не бере, оскільки відповідь експерта на питання №1 «Чи накладаються земельні ділянки, серед яких і спірна, на державний акт серії Б №076204 виданий в 1985 році заводу «Ужгородприлад»?» не стосується предмету спору у цій справі, як і питання щодо інших підприємств, які не є сторонами у цій справі, а на запитання «Яка площа земельної ділянки є необхідною для обслуговування комплексу будівель товариству «Інвестгруп К-3» в м. Ужгороді по вул. Бобяка, 15?» експерт відповіді не надав.

Щодо висновку експерта від 15 вересня 2020 року за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні, колегія суддів звертає увагу, що такий не спростовує обставин, встановлених судом вище (щодо надання в оренду спірної земельної ділянки відповідачу-2 всупереч вимогам чинного законодавства без проведення торгів), а лише підтверджує, що копія документації із землеустрою, розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Проектів» у 2019 році на 125 арк., в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України. Що також було зафіксовано і в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08 квітня 2020 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року у справі №907/349/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-3» без задоволення.

Матеріали справи №907/349/22 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 липня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.