Постанова

від 12.09.2024 по справі 907/349/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа №907/349/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді (доповідача)МАТУЩАКА О.І.

суддівСКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

від апелянта Дяків В.Б. (адвокат);

прокурор Максимовська С.С.

розглянувши апеляційну скаргу особи,

яка не брала участі в розгляді справиТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд К (вх.ЗАГС №01-05/2211/24 від 02.08.2024)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 (повне рішення - 17.01.2024, суддя Пригара Л.І.)

у справі№907/349/22

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області

в інтересах держави

до відповідача - 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3", м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні відповідача 2

Приватного акціонерного товариства "Модуль М", м. Ужгород Закарпатської області

про визнання незаконним та скасування п. 1.8. рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок"; визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.09.2021; скасування державної реєстрації права користування (оренди) на земельну ділянку з одночасним припиненням права користування (оренди);

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

09.06.2022 до Господарського суду Закарпатської області звернувся керівник Ужгородської окружної прокуратури з позовом, заявленим в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К-3» про визнання незаконним та скасування п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.09.2021; скасування державної реєстрації права користування (оренди) на земельну ділянку з одночасним припиненням права користування (оренди).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інвестгруп К-3», маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 50,8 кв.м., отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 25 847 кв.м., що у 508 разів більше, ніж площа приміщення. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та, отриманої без жодних конкурсних процедур, земельної ділянки для його обслуговування. За таких обставин, прокурор наголошував на порушенні відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст. 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки отримання в оренду земельної ділянки комунальної власності у розмірах, що значно перевищують площу забудови, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів.

Крім того, як стверджував прокурор, всупереч приписам ч. 1, 3 ст. 66 Земельного кодексу України, до Ужгородської міської ради жодних обґрунтувань відповідно до державних норм і проєктної документації щодо необхідної площі землі для обслуговування приміщення площею всього 50,8 кв.м. не подавалось, і матеріали проєкту із землеустрою аналогічно таких не містять, а відведення земельної ділянки здійснювалось без урахування черговості освоєння. Прокурор звертав увагу, що згідно з графічними матеріалами, проведеної в рамках досудового розслідування №42019071030000176 від 13.12.2019 земельно-технічної експертизи від 21.08.2021, контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТОВ «Інвестгруп К-3», виходять за межі землекористування території ПрАТ «Модуль М», що відчужив об`єкт нерухомості. Відтак, на переконання прокурора, при передачі земельної ділянки в оренду порушено також вимоги ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Прокурор наголошує, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем 1 не дотримано приписів ст. 20, 96, 123 Земельного кодексу України та ст. 5, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки з даних технічного звіту зі співставлення графічної частини генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №313 від 04.06.2004, та контурів земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:70:001:0129 вбачається, що частина означеної земельної ділянки відведена за рахунок земель, які відповідно до умовних позначень відносяться до інших територій.

Таким чином, на думку прокурора, прийняття спірного рішення Ужгородською міською радою без внесення і затвердження змін до генерального плану міста Ужгород суперечить чинному законодавству України, свідченням чого є обставини, встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №260/1830/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, в частині, зокрема, незаконності рішення відповідача-1 про надання ТОВ «Інвестгруп К-3» дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з подальшою її передачею в оренду. Наведені обставини в сукупності прокурор вважав достатньою підставою для скасування п. 1.8. оскаржуваного рішення та водночас, посилаючись на факт укладення відповідачами договору оренди землі б/н від 15.09.2021 з метою реалізації вищезгаданого рішення органу місцевого самоврядування, наголошував на необхідності визнання такого правочину недійсним. Крім того, прокурор вказував на те, що визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки тягне за собою скасування державної реєстрації відповідного речового права з одночасним його припиненням.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, позов задоволено повністю. Визнано незаконним і скасовано п.1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження ТОВ «Інвестгруп К-3» проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129), площею 2,5847 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15ж з подальшою передачею в оренду. Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 15.09.2021, укладений між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К-3». Скасовано державну реєстрацію права користування (оренди) ТОВ «Інвестгруп К-3» на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, площею 2,5847 га, з одночасним припиненням права користування (оренди).

Суди виходили з того, що на спірній земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ «Інвестгруп К-3» на підставі спірного пункту рішення Ужгородської міської ради, знаходиться нерухоме майно будівля літ. Р, загальною площею 50,8 кв.м., набута відповідачем-2 у власність внаслідок підписання між ним та ПрАТ «Модуль М» акту приймання передачі нерухомого майна б/н від 21.12.2018, відтак, відповідач-2 мав право звернутися до відповідача-1 з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів виключно земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, натомість, як вбачається зі змісту спірного пункту рішення міської ради та умов укладеного між відповідачами договору оренди землі, спірну земельну ділянку надано ТОВ «Інвестгруп К-3» не для обслуговування розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, а для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, при цьому, площа переданої в оренду земельної ділянки (25 847 кв.м) майже у 509 разів перевищує площу належного відповідачу-2 на праві власності об`єкта нерухомості (50,8 кв.м).

У цьому контексті суди зазначали, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Суди погодились із доводами прокурора та зазначили, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а відведення нової земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Крім цього, суди зазначили, що на підставі незаконного рішення Ужгородської міської ради між відповідачами у справі укладено договір оренди землі б/н від 15.09.2021, відтак, останній підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення. Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТОВ «Інвестгруп К-3» на земельну ділянку з одночасним припиненням відповідного речового права, суди зазначили, що така є похідною від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору, відтак, підлягає до задоволення.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Після завершення первинного апеляційного перегляду, 02.08.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Інвестбуд К» б/н від 02.08.2024, яке не брало участі в розгляді справи №907/349/22, на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023, що залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент постановлення оскаржуваного рішення, власником нежитлових приміщень площею 50,8 кв.м. по вул. Миколи Бобяка, 15ж, у м. Ужгород, було не ТОВ «Інвестгруп К-3», а ТОВ «Інвестбуд К», внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 17.07.2023, а тому ТОВ «Інвестбуд К» позбавлено права користування спірною земельною ділянкою без фактичної участі в розгляді цієї справі.

Окрім цього, на підтвердження доводів апеляційної скарги покликається на те, що після завершення первинного апеляційного перегляду, Ужгородська окружна прокуратура звернулась до Ужгородського міського голови з листом, у якому просить скасувати речові права ТОВ «Інвестбуд К» (особа, яка не брала участі в справі №907/349/22) на спірну земельну ділянку у зв?язку з набранням законної сили рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у справі №907/349/22, яке є предметом апеляційного оскарження ТОВ «Інвестбуд К» у поданій апеляційній скарзі. На думку апелянта, ці обставини додатково підтверджують наявність порушених прав ТОВ «Інвестбуд К» оскаржуваним рішенням, яке прийняте без участі апелянта.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 у справі №907/349/22 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2024, оскільки апеляційним судом встановлено, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Інвестбуд К» відмінні від доводів попередньо розглянутої апеляційної скарги ТОВ «Інвестгруп К-3» (відповідач-2).

22.08.2024 в системі «Електронний суд» представником Ужгородської окружної прокуратури сформовано відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

У поданому відзиві вказує на те, що відповідачами не виконано покладені на них ст. 42 ГПК України обов`язки учасника справи, зокрема в частині неповідомлення суду про факт продажу нерухомого майна та необхідність залучення нового власника до участі в справі, чим допущено зловживання процесуальними правами відповідно до ст. 43 ГПК України. Вказує на те, що відчуження на користь апелянта будівлі літери «Р», що знаходиться на спірній земельній ділянці, відбулось під час дії ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.05.2023 у справі №308/5063/23, якою на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:70:001:0129 накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження. Окрім того, прокурор зазначає, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містять висновків або суджень, які стосуються прав, обов?язків або інтересів апелянта, а тому останній не наділений правом на апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 ГПК України. У зв?язку із зазначеним, прокурор вважає, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Також прокурор вважає, що незалучення апелянта до участі в розгляді справи не є безмовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №910/4528/15, довід особи про її незалучення до участі в справі під час розгляду справи в суді першої інстанції не може бути самодостатнім, а питання про істотність такого доводу та вплив на остаточне рішення мав би вирішувати суд у сукупності з іншими доводами у справі, адже апеляційна інстанція не має повноважень для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інших заяв чи клопотань учасники справи не подали.

У зв?язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Плотніцького Б.Д., розпорядженням керівника апарату №231 від 11.09.2024 призначено проведення автоматизованої зміни складу суду у справі №907/349/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024, у склад колегії суддів для розгляду справи №907/349/22 внесено зміни: замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Кравчук Н.М.

У судове засідання 12.09.2024 з?явилися прокурор та представник апелянта. Інші учаснки справи явку своїх представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове про відмову в задоволенні позову. Додатково повідомив суду, що після подання апеляційної скарги стало відомо, що постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №260/1830/20 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, а позовну заяву Заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури залишено без розгляду. При цьому, представник скаржника наголосив на тому, що на зазначені вище скасовані судові рішення прокурор покликався як на підстави позову у цій справі.

Прокурор у судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечив, просив закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явку сторін у судове засідання не визнано обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників у справі, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини та їх оцінка судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 21.12.2018, який підписаний між ТОВ «Інвестгруп К-3» та ПрАТ «Модуль М» зареєстрував 04.01.2019 за ТОВ «Інвестгруп К-3» об?єкт нерухомого майна: будівлі літ. Р, загальною площею 50,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бобяка Миколи, б. 15 ж.

Земельна ділянка на якій знаходиться зазначене вище нерухоме майно (будівля) до його відчуження ТОВ «Інвестгруп К-3» перебувала у постійному користуванні ПрАТ «Модуль М» на підставі державного акту на право користування землею серії Б№ 076204(УРСР), який виданий Ужгородською міською радою народних депутатів у 1985 році.

При цьому, ПрАТ «Модуль М» нотаріальною заявою не заперечило погодження надання дозволу ТОВ «Інверстгруп К-3» на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для обслуговування набутого майна.

Пунктом 1.8 рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» вирішено затвердити ТОВ «Інвестгруп К-3» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5847 га (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15ж та передати її в оренду строком на 5 років.

На підставі вказаного вище рішення 15.09.2021 між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Інвестгруп К-3» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1-3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15ж, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:70:001:0129. В оренду передається земельна ділянка площею 2,5847 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: згідно землевпорядної документації розміщено будівлю літ. Р загальною площею 50,8 кв.м.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі (п. 21 договору).

У зв?язку з цим, 15.09.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 25 847 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15ж.

Водночас судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №260/1830/20 за позовом Ужгородської окружної прокуратури визнано незаконним та скасовано пункт 2.9 рішення Ужгородської міської ради від 14.11.2019 за №1768 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким надано дозвіл ТОВ «Інвестгруп К-3» на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Зазначені обставини стали підставою для звернення керівником Ужгородської окружної прокуратури до суду з позовом у цій справі, заявленим в інтересах держави до Ужгородської міської ради та ТОВ «Інвестгруп К-3».

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що до проголошення оскаржуваного рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у цій справі, між ТОВ «Інвестгруп К-3» (продавець) та ТОВ «Інвестбуд К» (покупець) укладено три договори від 17.07.2023, за умовами п. 1.1, 1.3 яких, покупець придбав 1/3 частини будівлі літери «Р», що знаходиться на земельній ділянці площею 2,5847 га по вул. Миколи Бобяка, 15ж, у м. Ужгород, кадастровий номер 2110100000:70:001:0129.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним доводом апеляційної скарги ТОВ «Інвестбуд К», яке не брало участі в розгляді справи №907/349/22, є те, що на момент постановлення оскаржуваного рішення, власником нежитлових приміщень площею всього 50,8 кв.м. по вул. Миколи Бобяка, 15ж, у м. Ужгород, було не ТОВ «Інвестгруп К-3», а ТОВ «Інвестбуд К», внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 17.07.2023, а тому ТОВ «Інвестбуд К» позбавлено права користування спірною земельною ділянкою без фактичної участі в розгляді цієї справи. Таким чином, ТОВ «Інвестбуд К» було позбавлене процесуальної можливості заперечувати позовні вимоги прокурора.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, 11.07.2018 у справі №911/2635/17, 11.12.2018 у справі №916/2878/14 та 03.04.2019 у справі №909/68/18, процесуальним законом визначено алгоритм дій апеляційного господарського суду в разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи, який полягає у такому.

Так, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов`язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, обов`язки, інтереси скаржника, після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи шляхом винесення відповідної ухвали, а от питання про скасування судового рішення згідно з правилами ст. 281 ГПК України вирішується шляхом ухвалення окремого судового рішення у формі постанови.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому, в разі допущення процесуальних порушень, наведених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, а тому у цьому випадку, суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у cправі №17/169-07.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при розгляді справи, вирішуються наступні питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи потрібно позов задовольнити або в позові відмовити.

Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 28.09.2021 у справі №908/2899/13 тощо, яку апеляційний суд відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України враховує при вирішенні цього спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Зважаючи на наявність у ТОВ «Інвестбуд К» права власності на нежитлові приміщення площею 50,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , в останнього наявне й право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці нежитлові приміщення. При цьому, спірна земельна ділянка сформована ще до прийняття рішень Ужгородської міської ради, які оскаржує прокурор.

Встановлюючи наявність чи відсутність безпосереднього впливу рішенням місцевого господарського суду на права, інтереси та обов`язки ТОВ «Інвестбуд К», яке не брало участі в розгляді справи №907/349/22, апеляційним господарським судом встановлено, що подавши цю апеляційну скаргу, особа, яка не брала участі у розгляді справи, намагається недопустити позбавлення на підставі судового рішення наявних у неї речових прав на спірну земельну ділянку без можливості заперечити вимоги прокурора, які скеровані до неналежного відповідача.

Натомість позовні вимоги прокурора у цій справі, за своєю суттю, спрямовані на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 2,5847 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:70:001:0129, речові права за якою на момент проголошення оскаржуваного рішення суду першої інстанції були зареєстровані за апелянтом, а не за відповідачем-2, як це визначив прокурор.

Тобто, рішенням суду першої інстанції, яке оскаржується, серед іншого скасовано рішення органів місцевого самоврядування, укладеного на його підставі договору оренди та реєстраційний запис про речове право апелянта на спірну земельну ділянку, без залучення останнього до участі у справі та відповідно без надання можливості висловити свої заперечення щодо заявленого позову у цій справі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, рішення у цій справі може вплинути на обсяг матеріальних та процесуальних прав й обов`язків ТОВ «Інвестбуд К» щодо сторін у цій справі, в частині, що стосується спірної земельної ділянки, оскільки за наслідками цього апеляційного перегляду фактично визначатиметься титул користувача спірної земельної ділянки.

З цих підстав спростовуються доводи прокурора про те, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містять висновків або суджень, які стосуються прав, обов?язків або інтересів апелянта, а тому останній не наділений правом на апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 ГПК України.

Здійснюючи перевірку правильності й законності рішення суду першої інстанції відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правилами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі правові висновки Верховний Суд сформував у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 24/48/19.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. До таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності, тобто вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.

За таких обставин оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.

Зазначені правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.08.2021 у справі №910/6701/20, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 08.11.2022 у справі №910/18853/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 26.06.2024 у справі №904/4993/20.

Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» вже після його виконання (реалізації), а саме - після укладення на його підставі договору оренди, може призвести до захисту/поновлення прав на земельні ділянки, оскільки такі позовні вимоги не є ефективним способом захисту права.

Отже, відповідно до норм ст. 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з численними висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 02.08.2023 у справі №911/665/22, від 16.04.2024 у справі №914/2736/21.

За таких обставин місцевий господарський суд зазначеного вище не врахував та всупереч вказаному вище безпідставно задовольнив позов у цій частині.

Що стосується решти позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 (провадження №61-9953ск20), від 20.01.2021 у справі №203/2/19 (провадження №61-6983ск20)).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд взмозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2022 у справі №754/16978/21 (провадження № 61-10309ск22)).

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.

З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду, прокурор не визначив апелянта як співвідповідача та в подальшому не заявив клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які спрямовані на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 2,5847 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:70:001:0129, речові права за якою на момент проголошення оскаржуваного рішення суду першої інстанції були зареєстровані за апелянтом, а не за відповідачем-2, як це визначив прокурор.

Тобто суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, які спрямовані до неналежного відповідача-2, вирішивши при цьому спір щодо речового права апелянта без його залучення до участі в справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ТОВ «Інвестбуд К», що свідчить про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.

Колегія суддів відхиляє покликання прокурора на те, що відчуження на користь апелянта будівлі літери «Р», що знаходиться на земельній ділянці площею 2,5847 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:70:001:0129, відбулось під час дії ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.05.2023 у справі №308/5063/23, оскільки цією ухвалою був накладений арешт шляхом заборони користування та розпорядження на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, а не об?єкти нерухомого майна, які розташовані на ній, тому укладення правочинів щодо відчуження цього нерухомого майна не було обтяжене в розумінні цивільно-правового обороту. Більше того, оформлення речового права на спірну земельну ділянку за апелянтом відбулось після скасування арешту, який був накладений вказаною вище ухвалою слідчого судді.

Також суд не враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №910/4528/15, оскільки висновок про те, що довід особи про її незалучення до участі в справі під час розгляду справи в суді першої інстанції не може бути самодостатнім, а питання про істотність такого доводу та вплив на остаточне рішення мав би вирішувати суд у сукупності з іншими доводами у справі, адже апеляційна інстанція не має повноважень для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції - відсутній у тексті цієї постанови.

Що стосується доводів прокурора про бездіяльність відповідачів в частині неповідомлення суду про факт продажу нерухомого майна та необхідність залучення нового власника до участі в справі, чим допущено зловживання процесуальними правами відповідно до ст. 43 ГПК України, то суд апеляційної інстанції вважає, що наслідки такої бездіяльності не може нести апелянт у цьому апеляційному провадженні, зважаючи на те, що в силу ст. 237 ГПК України суд першої інстанції мав з?ясувати обставини належності чи неналежності відповідача по справі.

Відповідно ст.ст. , 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність покладення судового збору на Ужгородську окружну прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 254, 269, 270, 272, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд К задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у справі №907/349/22 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог керівника Ужгородської окружної прокуратури відмовити.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на Ужгородську окружну прокуратуру.

Стягнути із Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 6; код ЄДРПОУ 02909967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд К (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, проспект Свободи, буд. 3; код ЄДРПОУ 45067276) 8 931, 6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіО.С. СКРИПЧУК

Н.М. КРАВЧУК