Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/2907/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/2907/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»простягнення 819 320,19 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд»простягнення 4 932 453,19 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Роспотнюк В.О. від відповідача за первісним позовом:Воробцов Р.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд» (надалі - ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (надалі - ТОВ «Євро-Реконструкція») про стягнення 819 320,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною сплатою відповідачем попередньої оплати на підставі договору про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації №24/06-01/ЄР від 24.06.2021, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення 3% річних у розмірі 104 695,07 грн. та інфляційних у розмірі 714 625,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що обов`язок зі сплати попередньої оплати на користь позивача виник тільки після прийняття остаточного рішення у справі Господарського суду міста Києва №910/12671/21, а відтак підстави для нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання до цього моменту відсутні.

Також 01.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Євро-Реконструкція» до ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» про стягнення 4 932 453,19 грн.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» зобов`язань з надання послуг на підставі договору про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації №24/06-01/ЄР від 24.06.2021, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4 817 400,00 грн., штраф у розмірі 65 100,00 грн., 3% річних у розмірі 19 440,82 грн. та інфляційні у розмірі 30 512,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 зустрічну позовну заяву ТОВ «Євро-реконструкція» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

18.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» вказує, що у зв`язку з порушенням ТОВ «Євро-реконструкція» зобов`язання зі сплати авансового платежу, у нього були відсутні підстави для виконання робіт, передбачених договором №24/06-01/ЄР від 24.06.2021, і вказане виключає можливість понесення ним відповідальності за таке невиконання. Також відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що неустойка може нараховуватися виключно у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, проте в даному випадку позивачем нараховано до стягнення неустойку за неналежне виконання не грошового зобов`язання.

14.05.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №657/11024/16-ц.

Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на те, що станом на момент подання даного клопотання та розгляду його в судовому засіданні, Великою Палатою Верховного Суду вже було прийнято постанову від 24.04.2024 у справі №657/11024/16-ц, що виключає можливість зупинення даної справи на підставі ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Також 27.05.2024 від представника ТОВ «Євро-реконструкція» надійшла до суду заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» 5 767 852,72 грн., з яких: неустойка у розмірі 4 817 400,00 грн., штраф у розмірі 65 100,00 грн., 3% річних у розмірі 31 180,16 грн., інфляційні у розмірі 34 852,37 грн. та збитки у розмірі 819 320,19 грн. Вказана заява була подана у відповідності з приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом для подальшого розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2024.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, первісний позов просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з`явився, заявив клопотання про зменшення нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних, проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов просив задовольнити повністю.

В судовому засіданні 19.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2021 між ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» (виконавець) та ТОВ «Євро-Реконструкція» (замовник) був укладений договір про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації № 24/06-01/ЄР (надалі - «Договір»), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за заявкою замовника надати послуги з видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізації золо-шлакової суміші, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1).

Обсяг послуг за цим договором становить 14 000 куб.м відходів замовника (п. 1.2 Договору). Результатом надання послуг виконавцем за цим договором є видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізація відходів, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними (п. 1.5 Договору). Послуги з перевезення відходів виконавцем з об`єкту замовника підтверджується товарно-транспортними накладними, які оформлюються виконавцем на кожен автомобіль під час вивезення відходів (п. 1.8 Договору).

Строк надання всього обсягу послуг за цим договором - з дати підписання договору до 14.07.2021 включно (п. 1.10 Договору).

Загальна вартість надання послуг із розрахунку за 1 куб.м відходів становить 310,00 грн. з ПДВ та включає: вартість послуг з видалення, навантаження, перевезення золо-шлакової суміші - 155,00 грн.; вартість послуг з утилізації золо-шлакової суміші - 155,00 грн. з ПДВ (п. 3.1 Договору). Загальна вартість цього договору складає 4 340 000,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3.1 - 3.3.2 Договору оплата за надані послуги проводиться наступним чином: замовник сплачує попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості послуг протягом 7 робочих днів з моменту підписання цього договору; протягом 30 календарних днів після підписання сторонами останнього акту приймання-передачі наданих послуг замовник оплачує залишок вартості послуг.

Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати вартість належним чином наданих послуг виконавця (п. 2.4.1 Договору).

За змістом п. 7.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором.

За своєю правовою природою Договір є договором надання послуг, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12671/21 за позовом ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» до ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення 2 206 027,94 грн. та за зустрічним позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» про стягнення 4 998 536,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі №910/12671/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 31.01.2023, позов ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Євро-Реконструкція» на користь ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» попередню оплату у сумі 2 170 000,00 грн., пеню у сумі 25 683,29 грн., 3% річних у сумі 4 993,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 33 010,16 грн.; у решті вимог ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Євро-Реконструкція» відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що замовник (ТОВ «Євро-Реконструкція»), у порушення п. 3.3.1 Договору, протягом 7 днів з дня укладення договору не сплатив виконавцю попередню оплату у розмірі 50% від вартості обумовлених сторонами послуг, у зв`язку з чим суд задовольнив такі позовні вимоги про стягнення передоплати.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» на користь ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» пені у сумі 25 683,29 грн. та 3% річних у сумі 4 993,97 грн.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, обставини прострочення виконання ТОВ «Євро-Реконструкція» грошового зобов`язання зі сплати попередньої оплати за Договором є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають.

Матеріалами даної справи (платіжна інструкція №7767531903 від 28.02.2023) підтверджується факт сплати ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості, стягнутої рішенням суду у справі Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі №910/12671/21.

У зв`язку з викладеним, ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» звернулося до суду із вимогами у даній справі про стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» інфляційних у розмірі 714 625,12 грн. та 3% річних у розмірі 104 695,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 22.07.2021 по 28.02.2023 (дату фактичного перерахування попередньої оплати).

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Суд відзначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний, а відтак позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Євро-реконструкція» 3% річних у розмірі 104 695,07 грн. та інфляційних у розмірі 714 625,12 грн. підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом, суд відзначає, що в даній справі, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Більш того, на переконання суду, зазначені проценти входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, не підлягають застосуванню положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених у первісному позові 3% річних та інфляційних.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Євро-реконструкція» про стягнення з ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» неустойки у розмірі 4 817 400,00 грн., штрафу у розмірі 65 100,00 грн., 3% річних у розмірі 31 180,16 грн., інфляційних у розмірі 34 852,37 грн. та збитків у розмірі 819 320,19 грн. суд відзначає таке.

Як вказувалося судом раніше, результатом надання послуг виконавцем за цим договором є видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізація відходів, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Так, відповідно до п. 2.1.1 Договору виконавець зобов`язується надати послуги у строки та обсягах, що передбачені умовами цього договору таким чином, щоб якість наданих послуг відповідала вимогам цього договору та іншим нормативним актам України або міжнародним стандартам без завдання шкоди довкіллю та третім особам.

За змістом п. 2.1.8 Договору передбачено обов`язок виконавця щоп`ятниці тижня, в якому надаються послуги, направляти для підписання замовнику два примірники, підписаного виконавцем, щотижневого акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 2.7 Договору передбачено підписання щотижневих актів приймання-передачі наданих послуг у разі відсутності зауважень до наданих послуг.

Тобто, згідно з умовами укладеного між сторонами Договору належним доказом виконання ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» власних зобов`язань з надання послуг є підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що після перерахування ним відповідачу суми попередньої оплати, останнім не було надано жодних послуг на виконання умов Договору, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. В свою чергу, відповідачем за зустрічним позовом не було спростовано дані твердження та не надано доказів належного виконання власних зобов`язань.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань виконавця, визначених п. 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.6 - 2.1.14, останній сплачує замовнику протягом 15 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги замовника неустойку у розмірі 1,5 % від ціни цього договору за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Також згідно з п. 4.7 Договору у випадку надання виконавцем послуг в неповному обсязі по завершенню терміну надання послуг, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 1,5 % від вартості ненаданого обсягу послуг.

Судом встановлено, що отримавши від ТОВ «Євро-реконструкція» суму попередньої оплати за Договором у розмірі 2 170 000,00 грн., ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» не приступило до виконання зобов`язання з надання послуг за Договором, і докази надання таких послуг станом на момент звернення до суду із зустрічним позовом в матеріалах справи відсутні.

Перевіривши заявлений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є, на думку суду, завеликими, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру штрафних санкцій до 50% від заявленого розміру. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 2 408 700,00 грн. та штрафу у розмірі 32 550,00 грн.

Твердження відповідача за зустрічним позовом про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення неустойки судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, вказаною нормою продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій на час дії карантину.

Вподальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1296 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 діб, який станом на момент розгляду даної справи по суті неодноразово продовжувався та триває.

Таким чином, заява відповідача за зустрічним позовом про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в 1 рік є необґрунтованою.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» 3% річних у розмірі 31 180,16 грн. та інфляційних у розмірі 34 852,37 грн. суд відзначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Відтак, в даному випадку у суду відсутні підстави для застосування до ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» такої міри відповідальності як стягнення відсотків та інфляційних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі 819 320,19 грн. з огляду на наступне.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

В даному випадку позивач за зустрічним позовом вказує на те, що суми 3% річних та інфляційних, заявлені до стягнення позивачем за первісним позовом у даній справі, є збитками ТОВ «Євро-реконструкція», оскільки заявлені без достатніх правових підстав.

Зокрема, останнє вважає, що стягнення з нього таких коштів є неправомірним у зв`язку з неналежним виконанням саме ТОВ «ВБК «Інтеграл-Буд» свої зобов`язань за Договором.

В той же час суд відзначає, що доведення правомірності нарахування 3% річних та інфляційних на суму несплаченої попередньої оплати має відбуватися саме в процесі розгляду первісних позовних вимог, і тільки рішенням суду, яке набрало законної сили, може бути встановлено наявність або відсутність підстав для їх стягнення.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що ТОВ «Євро-реконструкція» жодним належним, достатнім, достовірним та допустимим доказом не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування відповідачем за зустрічним позовом збитків, а відтак в задоволенні позову ТОВ «Євро-реконструкція» в цій частині необхідно відмовити.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум, згідно ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи приписи ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд проводить зустрічне зарахування стягнутих за первісним та зустрічним позовом та стягує різницю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», якому присуджено більшу грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд» 3% річних у розмірі 104 695,07 грн., інфляційні у розмірі 714 625,12 грн. та судовий збір у розмірі 9 831,84 грн.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» неустойку у розмірі 2 408 700,00 грн., штраф у розмірі 32 550,00 грн. та судовий збір у розмірі 58 590,00 грн.

5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Провести зустрічне зарахування згідно п. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-Буд» (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 12-А, оф. 2; ідентифікаційний код 42887387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код 37739041) 1 670 687 (один мільйон шістсот сімдесят тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 97 коп. Видати наказ.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.07.2024.

Суддя В.П. Босий