Рішення

від 24.06.2024 по справі 923/528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 923/528/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №923/528/19

за позовом: Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" (73000, м. Херсон, вул. І.Куліка, буд. 133, код 14133437)

до відповідачів: 1. Херсонської міської ради Херсонської області (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681); 2.Фізичної особи-підприємця Гаврилової Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Херсонської міської громадської організації любителів вітрильно-човнового відпочинку "Арго" (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 178-е, код ЄДРПОУ 26184983)

про визнання протиправними та скасування пункту рішення Херсонської міської ради та договору оренди

Представник:

Від позивача: Мороз А.І. ордер;

Від відповідачів: 1. Табакар В.С. самопредставництво;

2. Вічна І.М. ордер;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/528/19 за позовом Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Дніпровець" до Херсонської міської ради Херсонської області за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилової Галини Василівни; Херсонської міської громадської організації любителів вітрильно-човнового відпочинку "Арго" про визнання протиправними та скасування пунктів рішення Херсонської міської ради та договорів оренди

Ухвалою суду від 13.09.2019р. провадження у справі № 923/528/19 було зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями по справі № 923/438/19 та № 923/496/19.

Згідно із частиною сьомою статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. №1402-VIII у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіальне наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ господарського суду Херсонської області на господарський суд Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 для розгляду судової справи №923/528/19 визначено головуючий суддя: Погребна К.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2023р. суддею Погребною К.Ф. було прийнято справу №923/528/19 до свого провадження. Провадження по справі №923/528/19 було поновлено.

В судовому засідання 15.01.2024р. в зв`язку зі зміною найменування позивача, в протокольній формі, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про зміну найменування позивача з Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Дніпровець" на Виробничий кооператив "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество".

15.01.2024р. за вх. №ГСОО 1515/24 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій останній просить суд прийняти його заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 30.11.2018 №1751 Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок в частині підпункту 2.1 та визнання недійсним договору укладеного Херсонською міською радою з Херсонською міською громадською організацією любителів вітрильно-човнового відпочинку Арго (код ЄДРПОУ - 26184983), щодо земельної ділянки площею 0,7997 га, в м. Херсоні по вул. Перекопській, 178-е. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:30:005:0026. та закрити провадження у справі в цій частині.

Ухвалою суду від 07.02.2024р. було прийнято відмову Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" від частини позовних вимог до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 30.11.2018 №1751 Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок в частині підпункту 2.1 та визнання недійсним договору укладеного Херсонською міською радою з Херсонською міською громадською організацією любителів вітрильно-човнового відпочинку Арго (код ЄДРПОУ - 26184983), щодо земельної ділянки площею 0,7997 га, в м. Херсоні по вул. Перекопській, 178-е. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:30:005:0026. Провадження у справі №923/528/19 за позовом Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" до Херсонської міської ради Херсонської області про визнання протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 30.11.2018 №1751 Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок в частині підпункту 2.1 та визнання недійсним договору укладеного Херсонською міською радою з Херсонською міською громадською організацією любителів вітрильно-човнового відпочинку Арго (код ЄДРПОУ - 26184983), щодо земельної ділянки площею 0,7997 га, в м. Херсоні по вул. Перекопській, 178-е. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:30:005:0026 закрито на підставі ч.4, п.1, ст. 230 ГПК України.

16.02.2024р. за вх. №6413/24 до суду від Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" надійшла заява в порядку ст. 48 ГПК України, згідно якої заявник просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Фізичну особу-підприємця Гаврилову Галину Василівну.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2024р. заяву Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" від 16.02.2024р. за вх.№6413/24 було задоволено. Виключено Фізичну особу-підприємця Гаврилову Галину Василівну зі складу третіх осіб з одночасним залученням її до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

13.08.2019р. за вх. №2/1825/19 до Господарського суду Херсонської області від Херсонської міської ради Херсонської області надійшов відзив на позову заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

29.04.2024р. за вх. №17247/24 до Господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Гаврилової Галини Василівни надійшов відзив на позову заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

06.05.2024р. за вх. №18325/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, у відповідності до визначеного статутом напрямку господарювання, має намір розширити свою діяльність за рахунок, у тому числі, використання земельних ділянок необхідних для організації певних видів торговельних послуг, у відповідності із Статутом кооперативу, останній має право здійснювати виробничу та іншу господарську діяльність встановлену частиною 2 Статуту.

З огляду на відповідний намір і права, позивачем обрано земельну ділянку вільну від забудови і, за оцінкою позивача, привабливої для торговельної діяльності та діяльності в сфері спорту, відпочинку і розваг (пункти 28, 36, 37 Статуту) у зв`язку із чим, з огляду на приписи ст. 124 Земельного кодексу України, 29.10.2018 подано ним заяву на ім`я Херсонського міського голови з проханням надати в оренду земельну ділянку за адресами: м. Херсон, вул. Миру, 17 із земель комунальної власності під кіоск орієнтованою площею 26 кв.м. Одночасно 29.10.2018 через Центр надання адміністративних послуг м. Херсона позивачем подано ідентичну заяву із додатковою згодою на участь в земельних торгах щодо придбання права оренди відповідної земельної ділянки, проведення яких вимагається в такому випадку ст. 124 ЗК України.

За посиланнями позивача, подана ним заява відповідачем, в порушення ст. 123 ЗК залишені без розгляду,

Пізніше, як зазначає позивач, йому стало відомо, що рішенням Херсонської міської ради від 30.11.2018 №1751 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок», а саме підпунктом 1.10, заявлена позивачем земельна ділянка надана іншому суб`єкту господарювання без застосування процедури торгів.

Так, як вакує позивач, згідно із преамбулою частково оскаржуваного рішення, розглянувши клопотання суб`єктів господарювання, документацію із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин, відповідно до статей 12, 93, 120, 122, 123, 124, 125, 126, 141, 142, 149, 186, 186-1 Земельного кодексу України, статей 19, 50, 55 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі», керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 1 вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та підпунктом 1.10. передати в оренду, строком на 3 (три) років, фізичній особі-підприємцю Гавриловій Галині Василівні (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) земельну ділянку, площею 0,0026 га, із земель комунальної власності, по вул. Миру, 17 , під будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під будівництво магазин), категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1751.

Водночас, як зазначає позивач, земельна ділянка по вул. Миру, 17 є вільними від забудови та сформовані відповідачем 1 як нові об`єкти для договірних відносин із наступною забудовою орендарем.

Як вказує позивач відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). В частинах 2 та 3 ст. 134 ЗК закріплений вичерпний перелік підстав для надання земельних ділянок комунальної власності без конкурентних засад (земельних торгів). Надання земельних ділянок суб`єктам господарювання для нового будівництва об`єктів підприємництва чи іншого способу організації господарської діяльності, в них не передбачений, а отже відсутні виняткові обставини, визначені ч.2 ст.134 ЗК України.

Позивач наголошує, що виходячи з наведених обставин, оскільки надана пунктом 1.10 оскаржуваного рішення земельна ділянка є вільною від об`єктів нерухомого майна, на не розповсюджуються виняткові обставини встановлені ст. 134 ЗК України.

На переконання позивача, надання зазначеної земельної ділянки в оренду суб`єкту господарювання під будівництво нових об`єктів або розширення території існуючих повинно здійснюватись на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів. Проте, земельні торги (аукціони) щодо надання в оренду зазначеної у рішенні земельної ділянки, не проводились, а отже тим самим відповідач 1 порушив право позивача на участь у процедурі виборювання прав на земельну ділянку на конкурсних засадах надавши землю відповідачу 2 всупереч встановленому законодавством порядку.

Отже посилаючись на нормами ст.124, ч.2 та 3 ст.134, абзацу 3 пункту 1 розділу X Перехідних положень ЗК України, 1 ст. 21, 216 ЦК України Виробничий кооператив "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" звернувся до суду з відповдіним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду, позивач вказує, що оскільки необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів, недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі, що тягне за собою протиправність відповідного акту Відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №911/1413/19, від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 10 січня 2023 року у справі № 297/2159/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №903/857/18, від 09 квітня 2024 року у справі №677/379/22.

Також, у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №910/21404/17 вказано, що підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевої о самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111 (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно зі ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 134 ЗК України визначено обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України передбачено випадки, в яких вищевказані земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що із загальних правил реалізації на торгах права оренди земельних ділянок державної та комунальної власності є виняток, зокрема, щодо надання таких земельних ділянок у користування без проведення торгів особам, нерухоме майно яких уже розміщене на цих земельних ділянках.

Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2016р. відповідач 2 звернувся до Херсонської міської ради з клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площено 25,8 кв.м за адресою м. Херсон, вул. Миру, 17.

До відповідного клопотання відповідачем 2 було додано договір дарування віж 09.11.2016р. торгового металевого кіоску №158, що розташований по вул. Миру, 17, загальною площею 25,8кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. та зареєстрований за номером 1049. Разом з договором також, було надано технічний паспорт на кіоск, з якого вбачається що вказана споруда встановлена на залізобетонному фундаменті, має мостіння.

Отже, з наявних документів вбачається, що відповідач 2 на спірній земельній ділянці маэ у власності майно, яке є невід`ємною від земельної ділянки, на якій воно розташовано.

Рішенням XVI сесії міської ради VII скликання від 01.11.2017 року № 970 «Про дозвіл суб`єктам господарювання та громадянам на розроблення документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в користування» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, орієнтовною площею 00026 га, із земель комунальної власності по АДРЕСА_2 під кіоск.

Рішенням ХХV сесії міської ради VII скликання від 30.11.2018 року № 1751 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та передана в оренду строком на 3 (три) роки фізичній особі-підприємцю Гавриловій Галині Василівні (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) земельну ділянку, площею 0,0026 га, із земель комунальної власності, по АДРЕСА_2 , під будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під будівництво магазин), категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1751.

Враховуючи наведене вище, встановлення судом факту того що на земельній ділянці, наданій у користування ФОП Гавриловій Галині Василівні за адресою: АДРЕСА_2 , розміщений об`єкт нерухомості - магазин загальною площею 24,4кв.м, що належить їй на праві власності, що підтверджено Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд доходить висновку про правомірність прийняття відповідачем 1 рішення № 1751, а тому відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсним п.1.10 Херсонської міської ради № 1751 від 30.11.2018.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору укладеного Херсонською міською радою з фізичною особою-підприємцем Гавриловою Галиною Василівною щодо земельної ділянки площею 0,0026 га, в м. Херсоні по Миру 17, для будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під будівництво магазин), кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1751 від 27.03.2019 які позивач обґрунтовує як похідні, що витікають із вимог про визнання недійсним та скасування рішення Херсонської міської ради № 1751 від 30.11.2018.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог відносно визнання скасування рішення Херсонської міської ради № 1751 від 30.11.2018, відсутні підстави визнання недійсним зазначеного договору. У зв`язку з цим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору укладеного Херсонською міською радою з фізичною особою-підприємцем Гавриловою Галиною Василівною щодо земельної ділянки площею 0,0026 га, в м. Херсоні по Миру 17, для будівництво та обслуговування будівель торгівлі (під будівництво магазин), кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:01:001:1751 від 27.03.2019.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Виробничого кооперативу "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" (73000, м. Херсон, вул. І.Куліка, буд. 133, код 14133437) до Херсонської міської ради Херсонської області (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) та до Фізичної особи-підприємця Гаврилової Галини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Херсонської міської громадської організації любителів вітрильно-човнового відпочинку "Арго" (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, 178-е, код ЄДРПОУ 26184983) - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Виробничий кооператив "Торгівельно-заготівельна фірма "Содружество" (73000, м. Херсон, вул. І.Куліка, буд. 133, код 14133437)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна