Рішення

від 25.06.2024 по справі 916/2486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2486/23Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/2486/23

за позовом Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська область, Одеський регіон, м. Біляївка, вул. Костіна, 17, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150), Державного агентства меліорації та рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а, код ЄДРПОУ 37472282), Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова,83, код ЄДРПОУ 05387185)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (67300, Одеська обл., Березівський р-н, місто Березівка, вул. Пристанційна, буд.1, код ЄДРПОУ 43418783)

про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201 279,85 грн.

Представник:

Від прокуратури:Бойчук М.М. посвідчення;

Від позивачів: 1. 2.3 не з`явились;

Від відповідача: Ветрова В.О. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" в яркому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 07.12.2021р. до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р. укладену між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ Оператор Енергії;

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 09.12.2021р. до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р. укладену між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ Оператор Енергії;

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 13.12.2021р. до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р. укладену між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ Оператор Енергії;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 27.07.2021р. до Договору про постачання електричної енергії № 120 від 07.06.2021 між КНП Міська клінічна лікарня №10 Одеської міської ради та ТОВ Оператор Енергії;

- стягнути з ТОВ Оператор Енергії на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 201 279,85грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про недійснісність оспорюваних додаткових угод як таких, що укладені з порушенням ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2486/23 за правилами загального позовного провадження.

23.11.2023р. за вх.№42858/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №922/2321/22. Вказане клопотання відповідача обґрунтоване тим, що аналогічний спір розглядається Великою Палатою Верховного Суду в межах справи № 922/2321/22.

Ухвалою суду від 17.01.2024р. провадження у даній справі було зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №922/2321/22.

16.02.2024р. до суду від Біляївської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі у зв`язку з переглядом Великою Палатою Верховного Суду судових рішень по справі №922/2321/22 шляхом ухвалення постанови від 24.01.2024р.

Ухвалою суду від 23.02.2024р. клопотання Біляївської окружної прокуратури від 16.02.2024р. за вх. №6431/24 про поновлення провадження по справі було задоволено, поновити по справі поновлено із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2024р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

04.07.2024р. за вх. №22108/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

04.07.2024р. за вх.№22115/23 від Південного офісу Держаудитслужби до суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

04.07.2023р. за вх. 22104/23 до суду від Дністровського міжрайонного управління водного господарства надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно яких останній позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

06.07.2023р. за вх. №22536/23 до суду від Державного агентства меліорації та рибного господарства України надійшли письмові пояснення по суті спору.

17.07.2023р.за вх.№23901/23 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

27.05.2024р. за вх. №21173/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд зупинити провадження по справі №916/2486/23 до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №925/1133/18.

11.06.2024р. за вх. №23071/24 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 12.06.2024р. судом в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" від 11.06.2024р. з вх. №23071/24 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання про зупинення провадження у №916/2486/23 було відмовлено.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

За посиланнями прокурор, опрацюванням даних оприлюднених на веб-порталі Prozorro - публічні закупівлі встановлено, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства 28.09.2021р. оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія» з очікуваною вартістю 3 900 000 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 1 026 315 кВт*год.

Як зазначає прокурор, учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор Енергії» з ціновою пропозицією 3 864 835,799 грн. з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» з ціновою пропозицією 3 202 102,80 грн. з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2021-09-28-002963-a від 18.10.2021 переможцем визначено ТОВ " Оператор Енергії» з остаточною ціновою пропозицією 3 864 835,79 з ПДВ.

В подальшому, як вказує прокурор, між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства було укладено договір із ТОВ " Оператор Енергії» №91 від 02.11.2021 про закупівлю електричної енергії на суму 3 864 835,79.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, предметом вказаного договору є: електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 електрична енергія, за ціною 3,765740 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, за обсяг електричної енергії: 1 026 315 кВт*год, загальною вартістю 3 864 835,79 гривень. Постачання електричної енергії було визначено протягом 2021р. до 31.12.2021р. включно.

За поясненнями прокурора, у подальшому до Договору №91 від 02.11.2021 було укладено ряд додаткових угод, а саме додаткові угоди 3-5, якими було зменшено обсяги постачання електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни.

Так, як вказує прокурор Додаткова угода №1 від 11.11.2021 на підставі якої сторонами зменшено загальну вартість договору до 2 424 872,96грн., а також зменшено загальний обсяг закупівлі до 643 930 кВт*год.

Додаткова угода №2 від 12.11.2021 на підставі якої сторонами зменшено загальну вартість договору до 2 308 210,33грн., а також зменшено загальний обсяг закупівлі до 612 950 кВт*год.

Додаткова угода № 3 від 07.12.2021р. до договору, на підставі якої було підвищено ціну на електричну енергію до 4.14 грн. за кВт*год, обсяг постачання електричної енергії за договором встановлено в розмірі 583 084,050724 кВт*год.

За посиланнями прокуратури, при укладання Додаткової угоди №3 ТОВ " Оператор Енергії» із відповідними листами про підвищення ціни на електричну енергію до Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства не звертався.

За інформацією наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, як вказує прокурор, в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ " Оператор Енергії» надало довідку №2713/21 від 29.10.2021р. Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за вересень 2021року у порівнянні з 30 днями жовтня (01.10-30.10) 2021р. зросла на 25,25%.

Прокурор вказує, що з відповідної довідки Харківської торгово-промислової палати слідує, що дослідження ринку цін на електроенергію проводилось до укладання основного договору, відповідно не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію після укладання договору №91 від 02.11.2021р.

Прокурор наголошує, що у зв`язку з укладанням Додаткової угоди №3 ціну за одиниць товару збільшено з 3,765740грн. за 1 кВт*год до 4,14грн. за 1 кВт*год, тобто на 0,37426грн. з ПДВ, що в загальному на 9,94% більше від визначеної договором ціни за одиниць товару.

Додаткова угода № 4 від 09.12.2021р. до договору, на підставі якої було підвищено ціну на електричну енергію до 4,55 грн. за кВт*год, обсяг постачання електричної енергії за договором встановлено в розмірі 556 185,7032296 кВт*год.

За посиланнями прокуратури, при укладання Додаткової угоди №4 ТОВ " Оператор Енергії» із відповідними листами про підвищення ціни на електричну енергію до Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства не звертався.

За інформацією наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, як вказує прокурор, в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ " Оператор Енергії» надало довідку №2833/21 від 09.11.2021р. Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за жовтень (01.10-31.10) 2021р. у порівнянні з першою декадою листопада (01.11-10.11) 2021року зросла на 20,82%.

Прокурор вказує, що з відповідної довідки Харківської торгово-промислової палати слідує, що дослідження ринку цін на електроенергію проводилось за жовтень 2021р. та першу декаду листопада 2021року, тобто за 29 днів до укладання додаткової угоди №4 від 09.12.2021р. У вказаній довідці відсутні інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 02.11.2021(дата укладання договору), або з 07.12.2021р. (дата укладання додаткової угоди №3) по 09.12.2021р. (дата укладання додаткової угоди №4) та міститься лише інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії.

Прокурор наголошує, що у зв`язку з укладанням Додаткової угоди №4 ціну за одиниць товару збільшено з 3,765740грн. за 1 кВт*год до 4,55грн. за 1 кВт*год, тобто на 0,78426грн. з ПДВ, що в загальному на 20,83% більше від визначеної договором ціни за одиниць товару.

Крім того прокурор вказує, що враховуючи що Додаткова угода №4 укладена 09.12.2021, а ціну на електричну енергію підвищено вдруге з моменту підписання основного договору, Постачальник не повідомив споживача про зміну умов договору за 20 днів до їх застосування, чим порушив п.13.4 Договору та п. 3.1.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.04.2018р. №312 «Про затвердження Прави роздрібного ринку електричної енергії».

Додаткова угода № 5 від 13.12.2021р. до договору, на підставі якої було підвищено ціну на електричну енергію до 5,00 грн. за кВт*год, обсяг постачання електричної енергії за договором встановлено в розмірі 531 921,01 кВт*год.

За посиланнями прокуратури, при укладання Додаткової угоди №5 ТОВ " Оператор Енергії» із відповідними листами про підвищення ціни на електричну енергію до Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства не звертався.

За інформацією наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, як вказує прокурор, в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ " Оператор Енергії» надало довідку №3020/21 від 30.11.2021р. Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за жовтень (01.10-31.10) 2021р. у порівнянні з листопадом (01.11-30.11) 2021року зросла на 18,48%.

Прокурор вказує, що з відповідної довідки Харківської торгово-промислової палати слідує, що дослідження ринку цін на електроенергію проводилось за жовтень 2021р. та листопад 2021року, тобто за 13 днів до укладання додаткової угоди №5 від 13.12.2021р. У вказаній довідці відсутні інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 02.11.2021(дата укладання договору), або з 07.12.2021р. (дата укладання додаткової угоди №3), або з 09.12.2021р. (дата укладання додаткової угоди №4) по 13.12.2021 (дата укладання додаткової угоди №5) та міститься лише інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії.

Крім того прокурор вказує, що враховуючи що Додаткова угода №5 укладена 13.12.2021, а ціну на електричну енергію підвищено втрете з моменту підписання основного договору, Постачальник не повідомив споживача про зміну умов договору за 20 днів до їх застосування, чим порушив п.13.4 Договору та п. 3.1.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.04.2018р. №312 «Про затвердження Прави роздрібного ринку електричної енергії».

При цьому, як зазначає прокурор, в умовах додаткових угод №3-5 взагалі відсутнє належне обґрунтування необхідності внесення змін до договору, так само відсуне посилання на документ, який підтверджував факт коливання ціни товару на ринку.

За посиланнями прокурора, сторонами з дня укладання основного договору втричі підвищено ціну на електричну енергію з 3,765740 грн. за 1 кВт*год. до 5,0грн. за 1 кВт*год., тобто на 32,78%. При цьому, сторонами для укладання додаткової угоди №3 взято до уваги період з 01.09.2021р. по 30.10.2021р., тобто період до укладання Договору №91 від 02.11.2021р.

Додаткова угода №6 від 14.12.2021 на підставі якої сторонами зменшено загальну вартість договору до 1 406 495,38грн., а також зменшено загальний обсяг закупівлі до 351 578 кВт*год.

Додаткова угода №7 від 20.12.2021 на підставі якої сторонами змінено термін дії договору з « 02.11.2021р. до 31.12.2021р.» на « 02.11.2021р. до 31.12.2022р.»

Додаткова угода №8 від 27.01.2022 на підставі якої сторонами збільшено загальну вартість договору до 2 147 495,38грн., а також змінено загальний обсяг закупівлі: на 2021р. визначено в обсязі 351 578 кВт*год., а з 01 січня 2022р. по 31 березня 2022р. визначено в обсязі 148 200 кВт*год.

Додаткова угода №9 від 25.04.2022 на підставі якої сторонами зменшено загальну вартість договору до 1 887 495,38грн., а також змінено загальний обсяг закупівлі: на 2021р. визначено в обсязі 351 578 кВт*год., а з 01 січня 2022р. по 31 березня 2022р. визначено в обсязі 96 200 кВт*год.

Прокурор наголошує, що упродовж грудня 2021р. внаслідок укладання Додаткових угод 3-5 до Договору за рахунок зменшення обсягів поставки вартість одиниці електричної енергії загалом збільшилась на 32,78% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі, та у жодній додатковій угоді до Договору не вказано належного обґрунтування необхідності внесення змін до договору, самі угоди до Договору укладені з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України, а відповідно є недійсними.

Посилаючись на ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічну закупівлі, прокурором було зазначено суду, що ключовим для збільшення ціни за одиницю товару після підписання договору є коливання ціни такого товару на ринку.

Як вказує прокурор, станом на момент підписання № 91 від 02.11.2021 сторонами було погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" .

Отже, на переконання прокурора, оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договорами у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, додаткова угода №3 від 07.12.2021, додаткова угода № 4 від 09.12.2021, додаткова угода №5 від 13.12.2021, є такими, що суперечать наведеним вище приписам законодавства, отже мають бути визнані недійсними, а надміру сплачені кошти підлягають поверненню,

Прокурор вважає, що метою регулювання, передбаченої ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, але законодавець передбачив, що у такому разі має відбутись коливання ціни на ринку, водночас, таке коливання має бути документально підтверджено.

Прокурор наголошу, що укладаючи додаткові угоди, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку. Ураховуючи викладене, вказані додаткові угоди до договору постачання електроенергії мають бути визнана недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо повернення надмірно сплачених коштів, прокурор зазначав, що недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірним.

Посилаючись на ч. 2 ст. 712, ст. 655, 669 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 56 Закону України Про публічні закупівлі, прокурором було зазначено суду, що відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-09-28-002963-а за договором Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства здійснено оплат за 447 778кВт*год спожитої електроенергії на загальну суму 1 887 495,38 грн.

Враховуючи, що первісна вартість кВт*год електричної енергії за Договором становила 3,765740 грн. - сума, яку мало сплатити Дністровське міжрайонне управління водного господарства становить 1 686 215,53 грн., у зв`язку з чим поверненню підлягають грошові кошти у розмірі 201 279,85грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Виконуючого обов`язки керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Наведені обставини стали підставами для звернення Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури до Господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду прокурор вказує, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства 28.09.2021р. оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія» з очікуваною вартістю 3 900 000 грн. Запланований обсяг електричної енергії складав 1 026 315 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор Енергії» з ціновою пропозицією 3 864 835,799 грн. з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» з ціновою пропозицією 3 202 102,80 грн. з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2021-09-28-002963-a від 18.10.2021 переможцем визначено ТОВ " Оператор Енергії» з остаточною ціновою пропозицією 3 864 835,79 з ПДВ.

02.11.2021р. між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ " Оператор Енергії» було укладено договір №91 від 02.11.2021 про закупівлю електричної енергії на суму 3 864 835,79. та додатки №№1-4 до нього.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, предметом вказаного договору є: електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 електрична енергія, за ціною 3,765740 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, за обсяг електричної енергії: 1 026 315 кВт*год, загальною вартістю 3 864 835,79 гривень. Постачання електричної енергії було визначено протягом 2021р. до 31.12.2021р. включно.

02.11.2021р. між сторонами було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №4 до Договору).

У подальшому сторонами до Договору №91 було укладено рад додаткових угод, зокрема додаткові угоди 3-5, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Виконуючий обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Дністровського міжрайонного управління водного господарства звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" в якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди №№3-5 до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р., укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ Оператор Енергії, а також стягнути з ТОВ Оператор Енергії на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 201 279,85грн.

Так, закриваючи підготовче провадження на запитання суду чи є необхідність залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного на належного, прокурор було заначено що такої необхідності немає.

Отже, суд зазначає що у даній справі Дністровське міжрайонне управлінням водного господарства не змінило свій процесуальний статус та залишилось в статусі позивача.

Згідно положень ч. 6 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022р. у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

При цьому, Верховний Суд окремо відзначив, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у ст.4 ГПК України (частина 1 ст.45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018р. у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019р. у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 р. у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Згідно положень ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст.215 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, постанови від 30.07.2020р. у справі № 670/23/18, від 18.11.2020р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021р. у справі № 552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо відповідача належного.

Виконуючий обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства при оспорюванні додаткових угод №№3-5 до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р. було визначено в якості відповідача лише одну із сторін оспорюваних правочинів.

Повноважень самостійно залучити іншу сторону правочинів в якості іншого відповідача суд не має, а прокурором /позивачем клопотання про залучення Дністровське міжрайонне управління водного господарства в якості співвідповідача подано не було.

За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури щодо визнання недійсними додаткових угод №№3-5 до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р. укладених між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор Енергії, через неналежний склад відповідачів у цьому спорі.

Вимога щодо стягнення з ТОВ Оператор Енергії безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 201 279,85грн.. у даному випадку є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод №№3-5 до Договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021р., у зв`язку із чим також не підлягає задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська область, Одеський регіон, м. Біляївка, вул. Костіна, 17, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150), Державного агентства меліорації та рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а, код ЄДРПОУ 37472282), Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова,83, код ЄДРПОУ 05387185) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (67300, Одеська обл., Березівський р-н, місто Березівка, вул. Пристанційна, буд.1, код ЄДРПОУ 43418783) відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Одеську обласну прокуратуру (65026, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна