ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про закриття підготовчого провадження та призначення справи
до судового розгляду по суті
02 липня 2024 року м. РівнеСправа № 918/443/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077)
в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області (вул. Млинівська, с. Дядьковичі, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35361, код ЄДРПОУ 04387208)
до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про витребування земельної ділянки
у судове засідання з`явились:
- від прокуратури: ОСОБА_2 ;
- від позивача: не з`явився;
- від відповідача-1: ОСОБА_3 ;
- від відповідача-2: ОСОБА_4 ;
ВСТАНОВИВ:
30 квітня 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області до відповідача-1 ОСОБА_5 та до відповідача-2 Фермерського господарства "Валентина" про витребування від відповідача-1 у комунальну власність на користь позивача земельну ділянку площею 3, 7483 га, к.н. 1224533056246 (реєстраційний номер 1224533056246).
Згідно із позовною заявою, відповідач-1, будучи членом проте не засновником ФГ "Валентина", не передававши спірну земельну ділянку до цього господарства як засновник, - безоплатно отримав останню у власність та відповідно 11.04.2017 зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку. При цьому надання такої ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах, однак із земель, що вже перебували із у користуванні фермерського господарства. У подальшому відповідач-1 фермерську діяльність не здійснював, земельну ділянку 01.11.2019 передав в оренду тому ж таки ФГ "Валентина за договором оренди землі строком на 10 років. Отже, метою отримання спірної земельної ділянки було не створення та ведення фермерського господарства відповідачем-1 одноосібно або з членами родини, а отримання її безкоштовно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів. У зв`язку із цим прокурор просить суд витребувати з володіння відповідача-1 у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради спірну земельну ділянку.
02 травня 2024 року господарський суд сформував та направив до Центру надання адміністративних послуг відповідно до ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних" запит № 918/443/24 про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці про ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспортні дані: паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_3 виданий 25.04.2014, видавник Рівненський МВ УМВ України в Рівненській області, країна громадянства: Україна), яка проживає (як про це зазначає у позовній заяві прокуратура) за адресою: АДРЕСА_2 ).
14 травня 2024 року на поштову адресу господарського суду від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради надійшов лист, у якому відображено інформацію про місце реєстрації ОСОБА_5 .
Ухвалою від 16.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/443/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.06.2024. Зобов`язано керівника Рівненської окружної прокуратури у термін до 24.05.2024 (включно) надати суду документи на підтвердження реальної вартості спірної земельної ділянки площею 3, 7483 га, к.н. 1224533056246 (реєстраційний номер 1224533056246) на момент пред`явлення позову до суду, доплатити судовий збір (у разі такої необхідності), виходячи із цієї вартості, та відповідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
В той же час, дослідивши матеріали справи, судом встановлено підстави для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 17.05.2024 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі № 918/443/24. Встановлено Рівненській окружній прокуратурі строк на усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Рівненській окружній прокуратурі спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів відправлення відповідачу-1 ОСОБА_5 копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу - АДРЕСА_3 або в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 ГПК України (у випадку наявності у відповідача-1 електронного кабінету); доказів підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву ОСОБА_6 . Постановлено, що наступне судове засідання у справі № 918/443/24 (у разі усунення недоліків позовної заяви) відбудеться 11.06.2024.
22 травня 2024 року на поштову адресу господарського суду від прокуратури надійшов лист до якого долучено документ на підтвердження реальної вартості спірної земельної ділянки (реєстраційний номер 1224533056246) на момент пред`явлення позову до суду, а саме - Витяг від 20.05.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки к.н. 5624682700:01:001:1290. Із даного Витягу вбачається, що вартість спірної земельної ділянки становить 93 104 грн 35 коп.
Ухвалою від 23.05.2024 виправлено описку допущену в тексті ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі № 918/443/24, в тому числі у пункті 5 її резолютивної частини - стосовно кадастрового номеру земельної ділянки, яка є предмету спору. Постановлено правильним кадастровим номером земельної ділянки, яка є предметом спору вважати - "5624682700:01:001:1290" (реєстраційний номер 1224533056246) замість неправильного - "1224533056246" (реєстраційний номер 1224533056246).
23 травня 2024 року через від Рівненської окружної прокуратури надійшов лист на виконання вимог ухвали від 17.05.2024, до якого долучено докази направлення ОСОБА_5 копії позовної заяви і доданих до неї документів та докази підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву ОСОБА_6 (наказ № 248к від 10.08.2023).
Судом встановлено, що прокуратурою усунуто недоліки позовної заяви у межах процесуального строку, встановленого судом.
Ухвалою від 24.05.2024 продовжено розгляд справи № 918/443/24. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.06.2024.
31 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог, в якому міститься вимога про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
07 червня 2024 року на поштову адресу суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
Ухвалою від 11.06.2024 підготовче засідання у справі № 918/443/24 відкладено на 02.07.2024 з метою надання можливості учасникам справи подати суду заяви по суті спору в межах процесуальних строків, встановлених в ухвалі про відкриття провадження у справі.
18 червня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив в якому міститься вимога про залишення позову без розгляду, або у випадку розгляду справи по суті - про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог.
20 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
02 липня 2024 року судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання. Про час, дату та місце проведення даного підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом доставки 14.06.2024 о 01:32 год. до його електронного кабінету ухвали від 11.06.2024.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі представника позивача.
Судом встановлено, що до відзиву ОСОБА_1 долучено копію свідоцтва про шлюб, з якого вбачається, що відповідач-1 - ОСОБА_5 12.01.2021 уклала шлюб із зміною прізвища та після державної реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_7 .
Факт зміни прізвища відповідача-1 є важливим для правильної ідентифікації останнього в судовому процесі. Відтак суд продовжує розгляд даної справи із участю відповідача-1 із врахуванням інформації про зміну прізвища відповідача-1 із Подобуєвої на Піхтєрову.
У судовому засіданні суд, перевіривши відзив відповідача-1 на предмет дотримання вимог ГПК України при поданні даної заяви по суті спору, встановив наступне.
Ухвалою від 16.05.2024, серед іншого, встановлено відповідачу-1 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву і всіх докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - 15 днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача-1 ( АДРЕСА_3 ) - трек-номер відправлення 0600267470259.
Із вказаної адреси повернувся конверт із даною ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 16.05.2024 для відповідача-1 є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу-1 27.05.2024 належним чином.
Відтак строк на подання відзиву відповідачем-1 тривав до 11.06.2024 включно.
Оскільки відзив відповідача-1 надійшов до суду 18.06.2024, - суд констатує, що дана заява по суті спору надійшла поза межами встановленого судом процесуального строку.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас представник відповідача-1 у судовому засіданні 02.07.2024 повідомив, що у строк до 11.06.2024 ОСОБА_1 не мала жодної можливості подати суду відзив, позаяк позовної заяви з додатками за адресою своєї реєстрації не отримувала.
Із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет судом встановлено, що поштове відправлення за трек-номером 3300107079267 (позовна заява з додатками) (докази направлення: том 1, а.с. 124-125) повернулося із адреси ОСОБА_5 за зворотньою адресою 08.06.2024 із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання" за зворотньою адресою - до Рівненської окружної прокуратури.
11 червня 2024 року судом відкладено підготовче засідання у зв`язку із існуванням необхідності надати можливість представнику ОСОБА_5 ознайомитися з матеріалами справи - за усною заявою адвоката Мельничука Сергія Володимировича про відкладення.
11 червня 2024 року судом внесено дані про адвоката Мельничука Сергія Володимировича як представника відповідача-1 до відомостей про учасників справи № 918/443/24.
Кожна сторона має право на захист своїх інтересів у суді, включаючи можливість ознайомлення з матеріалами справи і подання відповіді (відзиву).
З урахуванням викладеного суд визнає поважними причини пропуску відповідачем-1 процесуального строку на подання відзиву з огляду на те, що поштове відправлення, яке містило позовну заяву з додатками, було повернене з відміткою про закінчення строку зберігання з адреси відповідача. Відповідач-1 зміг ознайомитися із матеріалами справи через свого представника лише починаючи з 11.06.2024. Таким чином, суд враховує необхідність для відповідача-1 мати достатній час на підготовку відзиву після ознайомлення з матеріалами справи.
Суд враховує не лише формальність строків, а й реальні обставини, що вплинули на можливість відповідача-1 взяти участь у судовому процесі, а також враховує необхідність забезпечення принципу справедливості в судовому процесі, згідно з яким кожній стороні повинно бути надано рівні можливості захисту своїх прав і визначення свого правового статусу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.
Основоположними елементами права на справедливий суд є верховенство права та належне здійснення правосуддя.
Право на суд поширюється на здійснення окремих судових процедур.
У демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення ( Delcourt v. Belgium).
Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві (Bellet v. France).
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
З огляду на викладене у сукупності суд вважає за необхідне прийняти відзив відповідача-1, долучити до його матеріалів справи та здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору, оскільки втрата процесуальної можливості на подання даної заяви по суті спору внаслідок незначного пропуску строку на її подання та з причин, які визнано судом поважними, є процедурним поняттям, яке може порушити принцип забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Разом з тим, розглянувши клопотання, що міститься у відзиві відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд відмовив проткольною ухвалою у задоволенні вказаної вимоги з огляду на наступне.
В обґрунтування необхідності залишення позову без розгляду ОСОБА_1 вказує, що оскільки підтверджуючих документів щодо належності спірної земельної ділянки до державної власності немає, - тому і немає підстав представляти інтереси держави прокурором, позаяк повноваженнями захищати інтереси комунальної власності законодавець прокуратуру не наділяв (згідно з ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України - прокурор наділений правом представляти інтереси лише державної власності). Оскільки позовними вимогами прокуратури є про витребування у комунальну власність спірної земельної ділянки, - то жодні інтереси/права держави спірними правовідносинами і сторонами не порушені.
На переконання ОСОБА_1 особою яка могла б звернутися з даним позовом є орган Держгеокадастру (який відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства і використанням земель усіх категорій і форм власності), однак аж ніяк не прокуратура в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у тому числі використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. Отже, саме до компетенції органів Держгеокадастру, які здійснювали свою діяльність на час звернення прокурора до суду, віднесені відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, до яких попередньо, до звернення із цим позовом до суду, прокурор не звернувся, а відтак позовна вимога прокурора підлягає залишенню без розгляду. Доказів щодо звернення прокурора до інших органів, окрім позивача, які наділені повноваженнями у сфері земельних правовідносин, прокурором до позовної заяви на надано.
У свою чергу прокуратура у відповіді на відзив заперечила проти вимоги відповідача-1 про залишення позову без розгляду та вказала, що суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, є Дядьковицька територіальна громада в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району. При цьому метою вказаного позову є забезпечення введення власника (Дядьковицької територіальної громади) у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У той же час ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не є ні власником, ні розпорядником спірної земельної ділянки.
Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області з огляду на наступне.
Як вбачається, Рівненською окружною прокуратурою на адресу Дядьковицької сільської ради скеровано лист від 09.04.2024 № 50-56-320вих-24 про наявні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо витребування у комунальну власність спірної земельної ділянки.
У відповідь на лист окружної прокуратури орган місцевого самоврядування листом від 15.04.2024 №вих-300/01-10 повідомив, що заходи претензійно-позовного характеру щодо витребування спірної земельної ділянки не будуть вживатись. Рада не заперечує щодо звернення прокуратури за захистом порушених прав та інтересів територіальної громади.
Отже, як вбачається Дядьковицькою сільською радою жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень земельного законодавства, не вжито.
Рівненською окружною прокуратурою на адресу Дядьковицької сільської ради скеровано ще один лист № 50-56-3733вих-24 від 24.04.2024 на виконання вимог абз 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомлено що прокуратурою прийнято рішення про звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
Предметом даного судового спору є витребування з володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у комунальну власність.
Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної/комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.
Суд виснує, що витребування у власність територіальної громади земельної ділянки, у випадку встановлення факту її приватизації всупереч вимогам закону, - сприятиме реалізації зазначених конституційних положень. Окрім того, зазначене буде умовою відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу як земля, що безумовно становить державний інтерес.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельної ділянки комунальної власності, яке як вказує прокуратура - проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про землю.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення
Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Обов`язок діяти в інтересах територіальної громади є запорукою державного регулювання на певній території.
Як вбачається із даних Публічної кадастрової карти, які відображають відомості про межі територіальних громад, що визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, які об`єдналися відповідно до Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад, - спірна земельна ділянка знаходиться в межах Дядьковицької об`єднаної територіальної громади.
Відтак у даному випадку, суб`єктом владних повноважень уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах є Дядьковицька територіальна громада в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району.
Частиною 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В той же час завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення земельних правовідносин та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності; спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності приватизації землі, яка є обмеженим ресурсом у державі.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Відповідно до правової позиції наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, - представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Приватизація землі з порушенням вимог законодавства підриває законність та порушує права громадян територіальної громади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що жодні права держави спірними правовідносинами не порушені, бо спірна ділянка витребовується у комунальну власність, - є хибними. В даному випадку позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самої Дядьковицької сільської ради, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства у сфері приватизації землі, про яке стверджує прокуратура. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності приватизації землі.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що саме орган Держгеокадастру є тим органом в інтересах держави в особі якого прокурор міг би пред`явити даний позов, - суд виснує, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області не є ні власником, ні розпорядником спірної земельної ділянки.
При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).
З огляду на викладене у сукупності суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Саме даний орган маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, - надані йому повноваження не використовує.
Підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.
У контексті наведеного суд також звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у справі.
Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК Українита ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність вимоги відповідача-1 про залишення позову без розгляду, а відтак протокольною ухвалою від 02.07.2024 відмовив у її задоволенні.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Судом встановлено, що від учасників справи не надходило заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зазначені у ч. ст. 182 ГПК України, з огляду на встановлені строки розгляду справи по суті та відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 177, 181-183, 185, 233, 234 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити підготовче провадження у справі № 918/443/24.
2. Призначити справу № 918/443/24 до судового розгляду по суті на "09" липня 2024 р. на 15:00 год.
3. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна 26 а, в залі судового засідання № 10.
Ухвала набирає законної сили 02.07.2024 негайно після її оголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України та оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення не підлягає.
Повний текст ухвали скалдено та підписано - 05.07.2024.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .
Суддя І.О.Пашкевич
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2024 |
Оприлюднено | 08.07.2024 |
Номер документу | 120204460 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Пашкевич І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні