Ухвала

від 04.07.2024 по справі 947/20821/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/20821/24

Провадження № 1-кс/947/8854/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024160000000734 від 12.06.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богуслав Київської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не одруженого та не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000734 від 12.06.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає про наступне.

Положеннями статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» визначено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Разом з тим, положеннями статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» визначено, що отримувачами гуманітарної допомоги зокрема є громадські об`єднання, у тому числі громадські об`єднання ветеранів війни, громадські об`єднання осіб з інвалідністю, підприємства та організації, засновані ними та створені у порядку, визначеному Законом України "Про громадські об`єднання", - для здійснення їхньої статутної діяльності без мети одержання прибутку.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п`ятому цього пункту.

Відповідно до абз. 3 п. 1 цієї ж Постанови, товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», порушеннями законодавства про гуманітарну допомогу, що тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, серед іншого є використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

В порушення вказаних вимог законодавства України, під час дії воєнного стану введеного на всій території України, у групи осіб до складу якої входив керівник Громадської організації «Легіон Свої» код ЄДРПОУ 45094984 (далі - ГО « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.09.2023, виник злочинний умисел на отримання незаконного прибутку з метою власного збагачення, шляхом продажу предметів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, ввезених на територію України в спрощеному порядку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 174 від 01.03.2022, для реалізації якого група осіб розробила злочинний план, який полягав в ввезені на територію України транспортних засобів під видом гуманітарної допомоги для використання ГО «Легіон Свої» та подальшому продажі вказаних транспортних засобів фізичним особам за готівкові грошові кошти.

Так, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які діяли за попередньою змовою із невстановленими особами, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час, але не пізніше 25.09.2023, організували прибуття до місця перетину державного кордону у пункті пропуску «Краківець-Корчова» транспортного засобу Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 та подальше ввезення даного транспортного засобу на митну території України, як предмету гуманітарної допомоги, отримувачем якого є ГО «Легіон Свої».

В подальшому, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на отримання прибутку від продажу предметів гуманітарної допомоги, діючи за попередньої змовою із невстановленими особами та на виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що такий транспортний засіб є предметом гуманітарної допомоги та чинним законодавствам існує заборона щодо його продажу та передбачена відповідальність за такі дії, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.06.2024 організували створення та розміщення оголошення на інтернет ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про продаж транспортного засобу Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 , із зазначенням контактної особи ОСОБА_8 . При цьому, в оголошенні про продаж вказаного транспортного засобу були відсутні відомості про те, що автомобіль Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 , є гуманітарною допомогою.

В подальшому, 22.06.2024, із посиланням на вказане вище оголошення про продаж транспортного засобу Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 до ОСОБА_9 , звернулася громадянка ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_10 мала на меті придбати вказаний транспортний засіб для власних потреб, у тому числі для подальшої безоплатної передачі Збройним силам України. Таким чином між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 була проведена телефонна розмова, у ході якої останній підтвердив, що він дійсно продає автомобіль Volkswagen T-Roc (VIN НОМЕР_1 ) за готівковий розрахунок у сумі 15 000 доларів США та зазначив, що автомобіль не пройшов митне оформлення, проте можливий його продаж, переадресувавши ОСОБА_10 у телефонній розмові до ОСОБА_4 , який діючи умисно та з корисливих мотивів, підтвердив ОСОБА_10 намір продажу транспортного засобу, шляхом здійснення правочину від ГО «Легіон «Свої», а саме: складення довіреності та акту приймання-передачі на ім`я покупця, тобто ОСОБА_10 .

Крім того, у ході бесіди ОСОБА_4 також зазначив ОСОБА_10 , що за її бажанням також можлива реєстрація автомобіля на тимчасовий державний облік до кінця дії строку воєнного стану та отримання державних реєстраційних номерів України.

23.06.2024 ОСОБА_8 надіслав у Інтернет-месенджері «Viber» ОСОБА_10 додаткові зображення транспортного засобу Volkswagen T-Roc (VIN НОМЕР_1 ) та документів, відповідно до яких вказаний транспортний засіб був завезений до України (тимчасове свідоцтво про реєстрацію з зазначенням VIN НОМЕР_1 ; та печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.09.2023р.).

24.06.2024 між громадянкою України ОСОБА_10 та ОСОБА_8 була проведена телефонна розмова, у ході якої були обговорені окремі питання купівлі - продажу вищенаведеного автомобілю, зокрема, ОСОБА_8 зазначив, що вартість авансу за купівлю автомобілю складатиме суму у 200 доларів США, а вартість доставки автомобілю до м. Одеси складатиме додатково ще 100 доларів США, які ОСОБА_10 зможе перевести або на наданий їй пізніше номер банківської карти, або, безпосередньо на реквізити ГО «Легіон «Свої».

Того ж дня, ОСОБА_8 надіслав у Інтернет-месенджері «Viber» ОСОБА_10 номер картки АКБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка належить керівнику ГО «Легіон Свої» - ОСОБА_7 та зазначив, що ОСОБА_10 повинна перерахувати на зазначену банківську картку грошові кошти у розмірі 200 доларів США, з яких 100 доларів США будуть враховані у якості завдатку на придбання автомобілю та ще 100 доларів США будуть враховані у якості витрат на доставку автомобіля до м. Одеса. Таким чином, вартість вищенаведеного автомобілю Volkswagen T-Roc 2019р. (д/н DE НОМЕР_5; він код НОМЕР_1 ), з урахуванням витрат на його доставку до м. Одеса, складатиме суму у розмірі 15100 доларів США.

На виконання усних вказівок групи осіб у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб, направлених на реалізацію злочинного умислу щодо отримання незаконного прибутку за продаж гуманітарної допомоги, 25.06.2024 о 15 годині 42 хвилини ОСОБА_10 перерахувала на картку АКБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка належить керівнику ГО «Легіон Свої» - ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 8 039 гривень, 60 копійок, що еквівалентно 200 доларів США.

Надалі, 01.07.2024 ОСОБА_10 остаточно погодилась на умови ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо купівлі транспортного засобу Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , до яких зокрема входило:

- постановка транспортного засобу у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС України;

- складання та видача довіреності із внесеними недостовірними відомостями від ГО «Легіон Свої» в особі голови ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_10 нібито уповноважена бути представником ГО «Легіон Свої» з питань користування та експлуатації належним Організації автомобілем марки Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , з метою використання даного транспортного засобу зокрема для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони;

- складання акту прийому-передачі транспортного засобу між головою ГО «Легіон Свої» ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ;

- готівковий розрахунок залишку визначеної ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вартості транспортного засобу від ОСОБА_10 у сумі 14 900 доларів та як результат отримання загального прибутку у сумі 15 000 доларів США.

02.07.2024 приблизно о 13 годині 30 хвилин, завершуючи реалізацію протиправного умислу направленого на отримання прибутку від продажу товару (предмету) гуманітарної допомоги та подальшого розподілу такого прибутку між собою та іншими невстановленими особами, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 прибули за адресою: АДРЕСА_2 , де відбулася зустріч між останніми та ОСОБА_10 , в ході якої ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_10 транспортний засіб Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , достовірно усвідомлюючи, що такий транспортний засіб є предметом гуманітарної допомоги.

Крім того, на виконання заздалегідь розробленого плану ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_10 наступні документи: довіреність із внесеними недостовірними відомостями від ГО «Легіон Свої» в особі голови ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_10 нібито уповноважена бути представником ГО «Легіон Свої» з питань користування та експлуатації належним Організації автомобілем марки Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 ; декларацію про перелік товарів, які визнаються гуманітарною допомогою щодо транспортного засобу Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 .

Після чого, ОСОБА_10 передала, а ОСОБА_7 та ОСОБА_4 отримали грошові кошти у сумі 14 900 доларів США, які у сумі із попереднім розрахунком становлять 15 000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 02.07.2024 еквівалентно 600 619 гривень, 50 копійок.

У результаті вказаних кримінально протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_4 фактично отримали та могли розпоряджатися незаконним прибутком у розмірі 600 619 гривень, що згідно з п. 2 примітки до ст. 201-2 КК України у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір.

На підставі викладеного, 03.07.2024 ОСОБА_11 , було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні -

Прокурор ОСОБА_3 долучив до матеріалів клопотання копію повідомлення про ОСОБА_12 , копію протоколу огляду та вручення грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів, оголосив клопотання, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що про підозру підзахисному повідомлено із порушення строку, визначеного КПК України, при цьому підозра пред`явлена його підзахисному є необґрунтованою. ОСОБА_4 не законно затриманий і підлягає негайному звільненю. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь які докази, що ОСОБА_4 має відношення до скоєного злочину, він не спілкувався з свідком, не отримував будь яких грошових коштів. Грошові кошти перераховувалися не на його карту. Його роль в групі не визначена. Ризики, на які посилається прокурор є безпідставними, з огляду на те, що наразі стороною обвинувачення було вже зібрано усі необхідні матеріали та допитано свідків з попередженям про кримінальну відповідальність, показання яких зафіксовано на технічних носіях інформації, що вказує на неможливість тиску на свідків з боку підозрюваного. Також підозрюваний не може тиснути на експертів, або перешкоджати органу досудового розслідування будь яким чином, він проживає в місті Київ, орган досудового розслідування в м.Одесі, вилучено всі докази, в тому числі автомобіль, що вказує на відсутність ризику знищення, сховання або спотворення будь яких речей. Звернув увагу на те, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є завідомо непомірним для підозрюваного та жодним чином не обґрунтований стороною обвинувачення. Просив врахувати хареактеризуючі та медичні докумени на підозрюваного які долучив у судовому засіданні. А саме просив врахувати, що підозрюваний раніше не притягувався ні до адміністративної ні до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, в квартирі яка належить йому на праві власності, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, отримав поранення та другу групу інвалідності. Просить відмовити в задоволені клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, зазначив, що він є чесною та порядною людиною, з перших днів війни пішов захищати країну, позитивно характеризується та не має наміру переховуватися чи впливати на свідків. Просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та надати йому можливість залишитися зі своєю сім`єю.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також приймаючи до уваги надані захисником матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 03.07.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 не є підозрюваною особою в рамках кримінального провадження, так як йому не було повідомлено про підозру у вчиненні злочину протягом 24-оьх годин після його затримання в порядку, передбаченому КПК України, слідчий суддя відхиляє, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Слідчим суддею було встановлено, що про підозру затриманому ОСОБА_4 було повідомлено у строк, визначений ч. 2 ст. 278 КПК України, з огляду на те, що відповідно до протоколу затримання, долученого до клопотання, ОСОБА_4 було затримано 02.07.2024 року о 17 год. 01 хв. та 03.07.2024 року о 13 год. 32 хв. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри, пред`явленої ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України підтверджується: протоколами допитів свідка ОСОБА_10 ; протоколами огляду веб-ресурсу «OLX» щодо продажу транспортних засобів, зокрема Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 ; листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2024 року про те, що транспортний засіб Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 оформлено в якості вантажу гуманітарної допомоги; протоколами проведених негласних слідчих розшукових дій; протоколом проведення огляду місця події від 02.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого зокрема було вилучено купюри номіналом 100 доларів США у кількості 149 шт., банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; протоколом проведення обшуку транспортного засобу Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , у ході проведення якого було, зокрема, вилучено: довіреність про те, що ОСОБА_10 нібито уповноважена бути представником ГО «Легіон Свої» з питань користування та експлуатації належним Організації автомобілем марки Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серія НОМЕР_3 ; декларацію про перелік товарів, які визнаються гуманітарною допомогою щодо транспортного засобу Volkswagen T-Roc VIN НОМЕР_1 , а також іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукопності.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Так, заперечення сторони захисту про те, що підозра пред`явлена ОСОБА_4 є необґрунтованою слідчий суддя відхиляє, з огляду на матеріали, які долучені до клопотання стороною обвинувачення.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також враховуючи те, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується, зареєстрований та проживає за територією міста, в якому проводиться досудове розслідування, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, так як: має зареєстроване місце проживання та позитивну характеристику, слідчий суддя приймає до уваги та вважає, що така характеристика зменшує ризик переховування підозрюваного, проте наразі неможливо повністю виключити наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, з огляду на те, що останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та з пред`явленою йому підозрою категорично не погоджується.

Також, слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення про те, що наразі в рамках кримінального провадження наявний також ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин імовірного вчинення злочину, з огляду на те, що останній імовірно є співучасником злочину, а тому, маючи доступ до усієї документації може знищити інформацію або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин імовірного вчинення злочину.

Посилання сторони захисту на те, що ризик знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин імовірного вчинення злочину відсутній в рамках даного провадження у зв`язку із тим, що органом досудового розслідування було проведено обшуки в рамках кримінального провадження та вилучено усі необхідні речі та документи, слідчий суддя відхиляє, з огляду на те, що досудове розслідування кримінального провадження наразі триває, органом досудового розслідування встановлюються обставини імовірного вчинення злочину, особи, крім підозрюваного ОСОБА_4 які можуть бути причетні до вчинення злочину та у яких можуть перебувати речі та документи, що мають значення для досудового розслідування, з якими підозрюваний може підтримувати зв`язок, а тому наразі неможливо відхилити ризик знищення речей та документів в рамках данного провадження.

При встановленні даного ризику слідчий суддя враховує характер та спосіб вчинення злочинів, який вказує на те, що до вчинення злочинів імовірно причетні інші особи, що залучалися до злочинної схеми.

Враховуючи також те, що на даний час підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідка, на показання якого сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та який в подальшому буде допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним на свідка, схиляючи його до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При встановленні даного ризику слідчий суддя відхиляє заперечення сторони захисту про відсутність цього ризику, у зв`язку із тим, що свідка при допиті було попередженно про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань та звертає увагу на те, що показання, які надаються на досудовому розслідуванні не можуть лягти в обґрунтування судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, а тому підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, яка йому загрожує, може незаконно впливати на свідка (свідків, які в подальшому можуть бути встановлені органом досудового розслідування) з метою зміни ним показань при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Проте, в частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що стороною обвинувачення такий ризик необґрунтований з огляду на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та позитивно характеризується за місцем мешкання, а тому приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків.

Надані стороною захисту у судовому засіданні медичні документи відносно підозрюваного ОСОБА_4 не доводять критичний стан здоров`я підозрюваного на момент розгляду клопотання слідчим суддею та неможливість утримання його під вартою.

Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя відхиляє з огляду на те, що наразі встановлено ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, який з підозрою не погоджується та заперечує обставини викладені у повідомленні про підозру, та те, що підозрюваний проживає на значній відставі від м. Одеси, в якому проводиться досудове розслідування.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану на території держави, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з продажем гуманітарної допомоги в цілях незаконного збагачення за рахунок гуманітарної допомоги, що створило негативні наслідки для Збройних сил України, які наразі потребують фінансової допомоги при здійснення захисту держави від збройної агресії країни-агресора, коли кожна гривня є важливою складовою для допомоги ЗСУ в супротиві проти збройної агресії та вважає вказаний випадок виключним.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої абзацом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 злочину за кваліфікуючими ознаками: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

Проте, розмір застави, який просить визначити підозрюваному ОСОБА_7 сторона обвинувачення у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є недостатньо обгрунтваним, на думку слідчого судді.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Слідчий суддя, з огляду на майновий стан підозрюваного, обставини інкримінованого підозрюваному злочину, зокрема те, що від спроби продажу гуманітарної допомоги, яка інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 разом з іншим підозрюваним, останні мали намір отримати грошові кошти в рахунок особистого збагачення у розмірі 600 619 гривень, прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 доцільним буде визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024160000000734 від 12.06.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 30.08.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 30.08.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1