Постанова

від 05.07.2024 по справі 910/19661/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. Харків Справа № 910/19661/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Укрпошта" (вх. №1226 П/3) та апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно", (вх. №1208 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 (повний текст підписано 22.04.2024 у місті Полтава) у справі №910/19661/23 суддя Сірош Д.М.

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта", Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно", м. Полтава,

про стягнення пені та штрафу

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 090123-02Е від 09.01.2023 у розмірі 30 750,63 грн, з яких: 23 544,36 грн - пеня, 7 206,27 штраф (а.с.1-5).

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №090123-02Е від 09.01.2023 в частині поставки товару. А тому, у відповідності до п.5.2 договору до стягнення з відповідача підлягають штрафні санкції у розмірі 30 750,63 грн (пеня - 23 544,36 грн, штраф - 7 206, 27 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду Полтавської області, оскільки позивачем пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», місцезнаходженням якого є: м. Полтава, вул. Європейська, буд. 21, офіс 207. Отже, дана справа не підсудна Господарському суду міста Києва (а.с.114-115).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позов, зокрема, просив застосувати позовну давність в частині стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару в розмірі 30 750,63 грн. Також, ТОВ «Будінтехно» просив зменшити штрафні санкції на 90% на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (а.с. 125-127).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будінтехно на користь Акціонерного товариства Укрпошта в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Укрзалізниця 11 772,18 грн пені за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023, штраф у розмірі 3 603,14 грн та 2684,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено (а.с.138-140).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, зазначив, що АТ «Укрпошта» не пропущено річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки. Оскільки, позивачу стало відомо про порушення відповідачем строків поставки 16.01.2023, тому річний строк позовної давності на стягнення неустойки спливає 16.01.2024, втім, АТ «Укрпошта» звернулося до суду з цим позовом 19.12.2023, тобто в строк.

Вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд, зокрема виходив з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу. Також суд вказав, що пеня та штраф є лише фінансовими санкціями за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. З огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру та пені та штрафу за порушення умов договору поставки нафтопродуктів № 090123-02Е від 09.01.2023 на 50 % до 11 772,18 грн пені та 3 603,14 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 виправлено описку в рішенні Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23, виключивши з пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення словосполучення «в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15)» (а.с. 144).

Не погодившись з прийнятим рішенням, 09.05.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 скасувати; ухвалити нове рішення, яким зменшити позовні вимоги АТ "Укрпошта" на 90%, що становить 27 675,57 грн. Розподілити витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволення апеляційних вимог (а.с.185-189).

Відповідач не погоджується з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024, вважає його необґрунтованим, винесеним без належної оцінки обставин справи, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ступінь виконання зобов`язання ТОВ "Будінтехно", а саме те, що Товариство повністю виконало зобов`язання з поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023, а термін прострочення поставки основної кількості товару є незначним. На думку відповідача, не можна залишити поза увагою характер діяльності ТОВ "Будінтехно", яке в умовах війни, зумовленою збройною агресією РФ, за постійних ракетних атак, маючи високий ризик знищення чи пошкодження потужностей Товариства, а також нафтопродуктів, забезпечує промислове виробництво та поставку товарів відповідно до умов укладеного договору. В свою чергу, позивач, АТ "Укрпошта" не надало жодних пояснень та документальних підтверджень настання негативних наслідків (збитків) внаслідок незначного порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Відповідач вважає, що даний випадок є винятковим, враховуючи наведене.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що зменшення штрафних санкцій на 90% нівелює значення пені як засобу забезпечення виконання зобов`язання, оскільки така позиція прямо суперечить вищевикладеним висновкам суду першої інстанції. Апелянт переконаний, що своєю позовною заявою АТ "Укрпошта" намагається отримати додатковий прибуток за рахунок неналежного трактування норм закону з порушенням принципу доброчесності та справедливості здійснення господарської діяльності.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 3220,80 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами. Витребувано матеріали справи №910/19661/23 із Господарського суду Полтавської області.

27.05.2024 за вх. №7249 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №910/19661/23.

10.05.2024 через підсистему «Електронний суд» представник позивача, АТ «Укрпошта» адвокат Куць О.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 року у справі №910/19661/23 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 року у справі №910/19661/23 залишити без змін. Стягнути з відповідача 4 026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.148-158).

АТ «Укрпошта» не погоджується із рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим.

Підставами апеляційного оскарження позивач вважає те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції незаконно та без обґрунтованих на те підстав зменшив розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 50 %.

Скаржник (позивач) звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював передбачені договором строки поставки товару. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Як вказує позивач, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Позивач стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Будінтехно" є збитковим або ж перебуває у скрутному фінансовому стані. Відсутні докази й того, що прострочення виконання умов договору відповідачем відбулось внаслідок наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним договірних зобов`язань. Обставини, що склались у цих правовідносинах мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені відповідачем.

Також позивач наголошує, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і позивача - АТ «Укрпошта», 100% акцій якого належить державі в особі Міністерства інфраструктури України.

Позивач також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ТОВ «Будінтехно» систематично порушує умови договорів поставки, укладені з іншими контрагентами, в тому числі, й щодо поставки нафтопродуктів (судові справи №917/373/23, №917/2244/23, №904/1411/23, №914/13/23, згідно яких Господарський суд стягнув з ТОВ «Будінтехно» на користь Покупця 100% штрафних санкцій). Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що даний випадок не є винятковим, а відповідач систематично порушує умови договорів поставки та безпідставно посилається на винятковість таких дій.

Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.05.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 30.05.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи встановлено в строк до 30.05.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

24.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав копію платіжного доручення №9343-1477-7144-5097 від 24.05.2024 про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 14.05.2024 (а.с.180-182).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Укрпошта та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23. Вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства Укрпошта та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Встановлено позивачу строк до 18.06.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи встановлено в строк до 18.06.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи (а.с. 193-195).

18.06.2024 через підсистему «Електронний суд» (в межах строку) від АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу у справі та врахувати його при прийнятті постанови у справі №910/19661/23. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Будінтехно" в повному обсязі та задовольнити апеляційну скаргу АТ «Укрпошта». Судові витрати покласти на ТОВ "Будінтехно".

За твердженнями позивача, ТОВ "Будінтехно" не доведено винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру неустойки; відповідачем не доведено обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, більше того, розмір неустойки взагалі не пов`язаний із можливими збитками АТ «Укрпошта»; положеннями ГК України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції, їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками; укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції, тобто, відповідач прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки.

Відзив на апеляційну скаргу судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив.

Відповідно до ч .3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до Східного апеляційного господарського суду не надходило.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Акціонерне товариство «Укрпошта», ідентифікаційний код юридичної особи: 21560045; Види діяльності: 53.10 Діяльність національної пошти (основний); 8299 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.,тощо.

Акціонерне товариство «Укрпошта» утворене наказом Міністерства інфраструктури України від 11.11.2015 №465 «Про реорганізацію Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» публічне акціонерне товариство».

Товариство є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Товариство не здійснювало публічну пропозицію власних акцій і, відповідно, за типом є приватним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі (п.п.1.1.-1.2. Статуту) (а.с.43-67).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», ідентифікаційний код юридичної особи: 44503083; Види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерним товариством Укрпошта (покупець) проведена закупівля товару за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо дрібним оптом - партіями), ідентифікатор закупівлі UA- 2022-12-09-017249-а.

Переможцем закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю Будінтехно, з яким АТ Укрпошта уклало договір поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023 (а.с.68-76).

Договір укладено з використанням електронного цифрового підпису, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого цифрового підпису (т. 1, а.с.79).

Відповідно до пункту 1.1 договору, ТОВ Будінтехно зобов`язалося поставити у власність АТ Укрпошта нафтопродукти, визначені сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до договору, а АТ Укрпошта, як покупець, зобов`язалося прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування товару, асортимент, кількість, ціна, інформація щодо номеру та назви ДСТУ, вимогам якого відповідає товар, тощо, наведені в Специфікації, що є Додатком №1 до договору.

Відповідно до Специфікації, назва товару - Дизельне паливо (надалі - Товар), обсягом 90 000,00 л, на загальну суму 4 634 919,00 грн.

Згідно з пунктом 3.3 договору, поставка Товару здійснюється Постачальником партіями, за заявкою Покупця, підписаною уповноваженою особою (далі - Заявка), у строк, що не перевищує 3-х (трьох) календарних днів з дати отримання Постачальником Заявки.

Відповідно до пункту 3.4 договору, Заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються виключно за підписом Покупця (крім повідомлень про зміну/припинення, доповнення) СЕД АТ Укрпошта ІТ-Еnterprise договору або будь-яких первинних документів, які не можуть направлятися електронною поштою або з використанням Сервісу), подаються Покупцем на адресу Постачальника, одним із способів (на вибір Покупця), передбачених пунктом 3.4 договору, зокрема, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника (пп. 3.4.1 договору) з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного Покупцем, в форматі РБР або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У цьому випадку відповідний документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електрону адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка поштового повідомлення з поштового програмного забезпечення Покупця.

Матеріали справи містять рахунок на оплату №50 від 09.01.2023, який ТОВ «Будінетехно» (постачальник) надіслало АТ «Укрпошта» (покупець) на сплату суми 4 331 7002, 00 грн за 90 000 літрів дизельного палива на підставі підписаного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023 (т. 1, а.с. 80).

В свою чергу, АТ «Укрпошта» платіжним дорученням №73 від 12.01.2023 сплатило 4 634 919,00 грн з призначенням платежу: «Аванс 100% за передоплата за дизельне паливо рох50 від 09.01.2023 згд дог 090123-02Е від 09.01.2023 в тч. ПДВ 303219,00 грн. зг. Дог.№090123-02Е від 09.01.2023» (т. 1, а.с.81).

В порядку, визначеному пп. 3.4.1 договору, Постачальнику надіслано для виконання наступні Заявки:

- №101007-14-23 від 12.01.2023 (надалі - Заявка № 1) на поставку 30 000 л Товару.

Зазначена Заявка надіслана Постачальнику 12.01.2023 в порядку, передбаченому пунктом 3.4.1 договору, тому кінцевою датою для поставки Товару, згідно з пунктом 3.3 договору, є 16.01.2023 (15.01.2023 - вихідний день) (т. 1, а.с.83);

- №101007-19-23 від 13.01.2023 (надалі - Заявка № 2) на поставку 30 000 л Товару.

Зазначена Заявка, надіслана Постачальнику 13.01.2023 в порядку, передбаченому пунктом 3.4.1 договору, тому кінцевою датою для поставки Товару, згідно з пунктом 3.3 договору, є 16.01.2023 (т. 1, а.с. 85);

- №101007-28-23 від 27.01.2023 (надалі - Заявка № 3) на поставку 30 000 л Товару.

Зазначена Заявка надіслана Постачальнику 30.01.2023 в порядку, передбаченому пунктом 3.4.1 договору, тому кінцевою датою для поставки Товару, згідно з пунктом 3.3 договору, є 02.02.2023 (т. 1, а.с. 87).

Всього Постачальнику замовлено 90 000 л Товару (весь обсяг Товару, передбачений договором) на загальну суму 4 634 919,00 грн (загальна ціна договору).

Проте Постачальником:

- за Заявкою №1 з дотриманням встановлених договором строків, а саме 13.01.2023, поставлено частину замовленого обсягу Товару - 28 001 літрів (видаткова накладна № 4), а іншу частину - 1 999 літрів - поставлено з пропуском встановлених договором строків (видаткова накладна № 9 від 22.01.2023) (т. 1, а.с. 90-91);

- за Заявкою №2 Товар (30 000 л) поставлено з пропуском встановлених договором строків: 28 001 л - поставлено 22.01.2023 за видатковою накладною №9 та 1999 л - поставлено 06.02.2023 за видатковою накладною № 10 (т. 1, а.с. 91-92);

- за Заявкою №3 Товар (30 000 л) поставлено з пропуском встановлених договором строків (28001 л - поставлено 06.02.2023 за видатковою накладною №10, 1 677 л - поставлено 05.05.2023 за видатковою накладною №17 та 322 л - поставлено 09.05.2023 за видатковою накладною № 18) (т. 1, а.с. 92, 104-105).

Інформації про наявність об`єктивних причин неналежного виконання ТОВ «Будінтехно» вищезазначених заявок (зокрема, невиконання Покупцем своїх зобов`язань, передбачених договором або наявність обставин, передбачених п.5.7 договору) від постачальника не надходило, що свідчить про відсутність таких об`єктивних причин.

Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Укрпошта» надіслало на юридичну адресу ТОВ «Будінтехно» засобами поштового зв`язку претензію №101.004002.001.-1385-23 від 28.02.2023 про сплату неустойки та повернення частини сплачених коштів (передоплати) за договором поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023 (т. 1, а.с. 96-102).

Вказану претензію було вручено відповідачу з відміткою: «відправлення вручено за довіреністю», що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером 0100108761355 (т. 1, а.с.103).

Однак, претензія залишена без відповіді та реагування відповідачем.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки Товару, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 30 750, 63 грн, з яких 23 544,36 грн - пеня за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 090123-02Е від 09.01.2023, 7 206,27 грн штраф.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінтехно" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 090123-02Е від 09.01.2023 у розмірі 30 750,63 грн, з яких: 23 544,36 грн - пеня, 7 206,27 штраф.

Позивач, АТ «Укрпошта» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 року у справі № 910/19661/23 позивач просить залишити без змін.

Відповідач, ТОВ «Будінтехно» не погоджується з рішенням повністю, однак доводи стосуються незгоди зі зменшенням штрафних санкцій на 50%. За змістом скарги відповідач просить суд, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 року у справі №910/19661/23 та зменшити позовні вимоги ТОВ «Укрпошта» на 90%, що становить 26 675,57 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Розглядаючи апеляційні вимоги в частині відмови в стягненні пені у розмірі 11 722,18 грн та 3 603,14 грн - штрафу, судова колегія апеляційної інстанції наголошує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Кожна сторона договору повинна вжити усіх можливих заходів щодо належного виконання договірних зобов`язань, а у разі невиконання таких зобов`язань настають правові наслідки у вигляді штрафу (неустойки, пені).

У даному випадку, ТОВ «Будінтехно» та АТ «Укрпошта» керуючись принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини, зокрема, в частині визначення підстав виникнення права на стягнення неустойки з винної сторони договору та її розмір.

Так, відповідно до п. 5.2 договору, за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та сплачує Покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач, враховуючи, що в даному випадку має місце порушення відповідачем строків поставки Товару, вважає, що до стягнення з Відповідача підлягає 30 750,63 грн, з яких 23 544,36 грн - пеня за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 090123-02Е від 09.01.2023, та 7 206,27 грн штраф.

У рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення нарахованих штрафу та пені на 50%, однак АТ «Укрпошта» у своїй апеляційній скарзі вважає таке зменшення необґрунтованим та просить суд стягнути неустойку у повному обсязі. Натомість ТОВ «Будінтехно» також у своїй апеляційній скарзі не погоджується з таким зменшенням, вважає його недостатнім і просить суд ухвалити нове рішення, відповідно до якого зменшити позовні вимоги АТ «Укрпошта» на 90%.

Судова колегія апеляційної інстанції зауважує про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Поняття неустойки визначено ст.549 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 ст. 550 ЦК України.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині).

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судова колегія апеляційної інстанції виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.

Крім того, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зі змісту частини 3 статті 551 ЦК України випливає, що значне перевищення суми неустойки над розміром збитків є лише однією з підстав, яка може слугувати для зменшення неустойки. Законодавцем не визначений чіткий перелік таких істотних обставин, а їх наявність має досліджуватися в кожній ситуації індивідуально.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Крім того, правовий аналіз статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18.

Окрім цього, слід зазначити, що за частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Таким чином, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суди, зокрема беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Разом з цим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Варто зауважити, що обставина воєнного стану в країні носить загальний характер, а отже негативні наслідки цієї обставини поширюються на обидві сторони договору.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано доказів того, що його підприємство є збитковим або ж перебуває у скрутному фінансовому стані.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Однак, колегія суддів звертає увагу відповідача, що останній є суб`єктом підприємницької діяльності, а згідно зі статтею 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У даному випадку ТОВ «Будінтехно» не доведено, що прострочення виконання умов договору відповідачем відбулось внаслідок наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним договірних зобов`язань.

Не доведено відповідачем і обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, більше того, розмір неустойки взагалі не пов`язаний із можливими збитками АТ «Укрпошта».

Також відповідачем не доведено, що сума штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 23 544,36 грн та штрафу у розмірі 7 206,27 грн є непомірно високою для підприємства відповідача, враховуючи, що ціна укладеного сторонами договору складає 4 634 919,00 грн.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій і не доведено винятковості обставин.

Разом з цим, обставини, що склались у цих правовідносинах, мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені відповідачем.

Складна економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і позивача - АТ «Укрпошта», 100% акцій якого належить державі в особі Міністерства інфраструктури України.

Як вже заначалося, відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки предметом договору, укладеного між сторонами була поставка дизельного палива, відповідно порушення відповідачем умов договору прямо впливало на діяльність АТ «Укрпошта», яке згідно Закону України «Про критичну інфраструктуру» та Постанови КМ України від 09.10.2020 р. за №1109 є об`єктом критичної інфраструктури.

Крім того, Постановами Кабінету Міністрів України «Про особливості роботи акціонерного товариства Укрпошта в умовах воєнного стану» від 17 березня 2022 р. № 305 та "Питання надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні» від 7 березня 2022 р. № 220 АТ Укрпошта включено до переліку суб`єктів господарювання, щодо яких є висока суспільна потреба та визнано одержувачем коштів для надання допомоги цивільному населенню і на підприємство покладено обов`язки щодо забезпечення доставки пенсій і грошової допомоги громадянам, здійснення доставки ліків, гуманітарної допомоги тощо.

Дані обставини є загальновідомими та такими, що не потребують доведення.

Колегією суддів враховано характер спірної продукції, її цільове спрямування та призначення в умовах воєнного стану, а тому звертає увагу сторін на неприпустимість порушення строків поставки даного виду продукції.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Проте, суд першої інстанції при ухваленні рішення, взяв до уваги лише доводи відповідача, які не були підтверджені належними та допустимими доказами, та не свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру неустойки, що призвело до необґрунтованого зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Будінтехно» просило суд апеляційної інстанції зменшити позовні вимоги АТ «Укрпошта» на 90%, аналогічні вимоги викладено у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції (а.с.125-127).

Однак відповідного обґрунтування, письмових доказів для такого зменшення ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано.

В рішенні (на сторінці 4) суд першої інстанції зазначив: «Відповідач у відзиві від 27.02.2024 (вх.№2604 від 27.02.2024) просив суд зменшити розміру штрафних санкцій на 99 %».

Втім, на сторінці 6 відзиву на позовну заяву (в прохальній частині) відповідач просить «Зменшити позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій на 90%».

Тобто, при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій, судом першої інстанції було допущено технічну помилку (у розгляді питання зменшення штрафних санкцій на 99%, замість заявленого відповідачем розміру зменшення штрафних санкцій на 90%), яка не вплинула на висновки суду щодо обґрунтування такого зменшення.

Оскільки за даною справою встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, тому його твердження щодо зменшення штрафних санкцій на 90% відхиляються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані.

Судова колегія не вважає заявлене відпоівідачем клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) щодо зменшення суми штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги інтереси обох сторін, прострочення виконання зобов`язання, не доведення відповідачем обставини, які свідчили б про об`єктивну неможливість боржника виконати своє зобов`язання у строк, зважаючи на введений на території України воєнний стан та суспільну необхідність господарської діяльності як АТ «Укрпошта», так і ТОВ «Будінтехно», а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, поведінку самого відповідача, яким не було вжито всіх можливих заходів щодо своєчасної поставки товару, з метою забезпечення балансу інтересів обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що з ТОВ «Будінтехно» на користь АТ «Укрпошта» підлягає стягненню 15 325,32 грн, з яких пеня за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023 у розмірі 11 722,18 грн та штраф у розмірі 3 603,14 грн.

Таким чином, в ході апеляційного перегляду справи доводи Акціонерного товариства «Укрпошта» знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Полтавської області від 22.04.2024 в оскаржуваній частині у справі №910/19661/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У той же час доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому апеляційна скарга відповідача на вищевказане рішення суду має бути залишена без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 в частині відмови у задоволенні позову скасувати.

4. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» (код ЄДРПОУ: 44503083, 36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд.21, офіс 207) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ: 21560045, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22) штрафні санкції у розмірі 15 325,32 грн, з яких пеня за порушення строків поставки товару за договором поставки нафтопродуктів №090123-02Е від 09.01.2023 у розмірі 11 722,18 грн та штраф у розмірі 3 603,14 грн.

6. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 у справі №910/19661/23 залишити без змін.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» (код ЄДРПОУ: 44503083, 36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд.21, офіс 207) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ: 21560045, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 22) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.

Доручити Господарському суду Полтавської області видачу відповідних наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 05.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця