Рішення

від 17.06.2024 по справі 320/42204/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року №320/42204/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Чорного М.В., представника відповідача Познякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2023 №148940705.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

В подальшому, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 виправлено описку в ухвалі Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі №320/42204/23 від 26.02.2024, зазначивши вірний порядок розгляду даної адміністративної справи загальне позовне провадження.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу було прийнято за результатом проведеної перевірки, в ході якої ТОВ «Бренд Проперті» було неправомірно відмовлено позивачеві в праві на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період квітень 2023 року в розмірі 41 177 283 грн., хоча право на отримання позивачем відповідних сум підтверджується документально.

Позивач зауважує, що вся сума податкового кредиту, відображеного у податкових деклараціях за податкові періоди листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року та була сформована за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних відповідачу базах даних Державної митної служби України. Отже, актом перевірки підтверджено право на формування ТОВ «Бренд Проперті» податкового кредиту, відображеного у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, та наявність якого є підставою для формування від`ємного значення об`єкта оподаткування ПДВ та суми, заявленої ТОВ «Бренд Проперті» до бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року.

Позивач зауважує, що актом перевірки підтверджується, що саме ТОВ «Бренд Проперті» оплачено митні платежі, в т.ч. ПДВ 20%, за імпорт товару, який поставлено в рамках договорів комісії. У зв`язку з цим позивач стверджує, що якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації. Тому саме у ТОВ «Бренд Проперті» виникає право на зарахування сплаченого «імпортного ПДВ» до сум податкового кредиту.

Позивачем також по взаємовідносинах з ТОВ «ВІКТОР-ІНВЕСТ» зазначено, що реальність господарських операцій підтверджується сукупністю первинних документів, які були надані до перевірки та доданими до позовної заяви.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ «Бренд Проперті» встановлено порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника податку в банку за звітний (податковий) період за квітень 2023 року у розмірі 41 177 283 грн., оскільки позивачем в ході перевірки не були надані такі документи як: документи щодо проведення імпортних операцій, по сумам які заявлені до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за лютий 2023 року від 20.03.2023 року, реєстраційний номер 9054778774 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.04.2023 року, реєстраційний номер 9097047988) за вересень 2022 та жовтень 2022; наявні документи щодо проведення, імпортних операцій; оригінали (копії) міжнародні автомобільні накладні (CMR), товарно-транспортних накладних, тощо; первинні документи щодо придбання (одержання) та реалізації товарів або послуг - накладні, акти приймання-передачі, договори тощо, первинні та інші документи щодо обліку руху активів в всередині підприємства, що підтверджують передачу ТМЦ у використання в фінансово-господарській діяльності, акти списання ТМЦ, лімітні картки на відпуск зі складу, наявність залишків ТМ (інвентаризаційний опис), тощо; первинні документи щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками; Висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи; належним чином завірені обігово-сальдові відомості по рахунках 312, 632, 642, 644 та інші, які пов`язані з імпортними операціями відповідними субрахунками та позабалансових рахунків з деталізацією дати оприбуткування та списання ТМЦ на склад, виробництво, реалізацію, оплату за період, що перевіряється, з додатками на підтвердження здійснення господарської діяльності картки зазначених рахунків Вказане, на думку Відповідача, свідчить про неможливість підтвердження ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди листопад 2022 - лютий 2023 року.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, а підстави для задоволення позову відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2024, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (ідентифікаційний код 43479830, місцезнаходження: 09119, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Фастівська, буд.23) 30.01.2020 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області) від 16.06.2023 № 1082-п та направлень від 19.06.2023 №4327 та №4641 посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками перевірки складений Акт від 07.07.2023 №14446/10-36-07-05/43479830, де встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.п. «б» 200.4 ст. 200 Кодексу в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2023 року на 41 177 283,00 грн. та завищено суму від`ємного значення по декларації з податку на додану вартість за квітень 2023 року на 147 597,00 грн.

В подальшому на адресу позивача надійшли оскаржувані податкові повідомлення рішення (далі ППР): від 14.08.2023 №148940705 за формою «В3», яким відмовлено в праві на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2023 року у розмірі 41 177 283 грн.; від 14.08.2023 №148950705 за формою «В4», яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення 147 597 грн.

Не погоджуючись із зазначеними ППР позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 10.10.2023 № 30176/6/99-00-06-01-04-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані ППР без змін. Вказане рішення ДПС позивач отримав 13.10.2023 року.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даними адміністративним позовом.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття Головним управлінням ДПС у Київській області спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу щодо неможливості підтвердити ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення за періоди охопленні перевіркою, а саме: документи щодо проведення імпортних операцій, по сумам які заявлені до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за лютий 2023 року від 20.03.2023 року, реєстраційний номер 9054778774 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30.04.2023 року, реєстраційний номер 9097047988) за вересень 2022 та жовтень 2022; наявні документи щодо проведення, імпортних операцій; оригінали (копії) міжнародні автомобільні накладні (CMR), товарно-транспортних накладних, тощо; первинні документи щодо придбання (одержання) та реалізації товарів або послуг - накладні, акти приймання-передачі, договори тощо, первинні та інші документи щодо обліку руху активів в всередині підприємства, що підтверджують передачу ТМЦ у використання в фінансово-господарській діяльності, акти списання ТМЦ, лімітні картки на відпуск зі складу, наявність залишків ТМ (інвентаризаційний опис), тощо; первинні документи щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками; Висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи; належним чином завірені обігово-сальдові відомості по рахунках 312, 632, 642, 644 та інші, які пов`язані з імпортними операціями відповідними субрахунками та позабалансових рахунків з деталізацією дати оприбуткування та списання ТМЦ на склад, виробництво, реалізацію, оплату за період, що перевіряється, з додатками на підтвердження здійснення господарської діяльності картки зазначених рахунків.

В акті перевірки вказано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 №189 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 №189 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування (п. 142.1 ст. 142, абз. 1 п.8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України) терміном з 01.04.2021 по 30.09.2021 (включно).

Судом встановлено, що компаніями було поставлено, а ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» прийнято товар (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів 1-ї. 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії; речи вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортимент: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін.), про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації UA205050/2022/083043 від 29.12.2022 року; UA205050/2022/082692 від 28.12.2022 року; UA205050/2022/082640 від 27.12.2022 року; UA205140/2022/093483 від 27.12.2022 року; UA205050/2022/082594 від 27.12.2022 року; UA205050/2022/082548 від 27.12.2022 року; UA205050/2022/082539 від 27.12.2022 року; UA205140/2022/093303 від 27.12.2022 року; UA205050/2022/082473 від 26.12.2022 року; UA205050/2022/082472 від 26.12.2022 року; UA205050/2022/082478 від 26.12.2022 року; UA205140/2022/092886 від 26.12.2022 року; UA205050/2022/082110 від 23.12.2022 року; UA205050/2022/081866 від 22.12.2022 року; UA205050/2022/081864 від 22.12.2022 року; UA205140/2022/092109 від 21.12.2022 року; UA205140/2022/092111 від 21.12.2022 року; UA205050/2022/081612 від 21.12.2022 року; UA205050/2022/081468 від 21.12.2022 року; UA205050/2022/081467 від 21.12.2022 року; UA205140/2022/091749 від 20.12.2022 року; UA205140/2022/091720 від 20.12.2022 року; UA205140/2022/091446 від 19.12.2022 року; UA205140/2022/091399 від 19.12.2022 року; UA205140/2022/091201 від 19.12.2022 року; UA205140/2022/091217 від 19.12.2022 року; UA209230/2022/022908 від 15.12.2022 року; UA205050/2022/080437 від 14.12.2022 року; UA205140/2022/089855 від 13.12.2022 року; UA205140/2022/089854 від 13.12.2022 року; UA205140/2022/089843 від 13.12.2022 року; UA205140/2022/089903 від 13.12.2022 року; UA205140/2022/089636 від 13.12.2022 року; UA205050/2022/079912 від 12.12.2022 року; UA209230/2022/021221 від 12.12.2022 року; UA209230/2022/020333 від 09.12.2022 року; UA205050/2022/079242 від 08.12.2022 року; UA205050/2022/079181 від 08.12.2022 року; UA205050/2022/079072 від 08.12.2022 року; UA209230/2022/019777 від 08.12.2022 року; UA205050/2022/078981 від 07.12.2022 року; UA205050/2022/078918 від 07.12.2022 року; UA205050/2022/078842 від 07.12.2022 року; UA205050/2022/078720 від 07.12.2022 року; UA205050/2022/078666 від 07.12.2022 року; UA205050/2022/078722 від 07.12.2022 року; UA205140/2022/087958 від 07.12.2022 року; UA205140/2022/088054 від 07.12.2022 року; UA205140/2022/087848 від 06.12.2022 року; UA205140/2022/087678 від 06.12.2022 року; UA205050/2022/078402 від 05.12.2022 року; UA205140/2022/087605 від 05.12.2022 року; UA205140/2022/087519 від 05.12.2022 року; UA205140/2022/087189 від 05.12.2022 року; UA209230/2022/018318 від 05.12.2022 року; UA205050/2022/077842 від 02.12.2022 року; UA205050/2022/077881 від 02.12.2022 року; UA209230/2022/016992 від 01.12.2022 року; UA209230/2022/016813 від 01.12.2022 року; UA209170/2023/015780 від 28.02.2023 року; UA209170/2023/015647 від 28.02.2023 року; UA205050/2023/016198 від 28.02.2023 року; UA205050/2023/016099 від 27.02.2023 року; UA205050/2023/016038 від 27.02.2023 року; UA209170/2023/015199 від 27.02.2023 року; UA209170/2023/015196 від 27.02.2023 року; UA209230/2023/019816 від 27.02.2023 року; UA209170/2023/015051 від 25.02.2023 року; UA205140/2023/014478 від 23.02.2023 року; UA205050/2023/014970 від 22.02.2023 року; UA205140/2023/014312 від 22.02.2023 року; UA205050/2023/014866 від 22.02.2023 року; UA205050/2023/014870 від 22.02.2023 року; UA205050/2023/014863 від 22.02.2023 року; UA209230/2023/017930 від 22.02.2023 року; UA209170/2023/013934 від 22.02.2023 року; UA209170/2023/013930 від 22.02.2023 року; UA205140/2023/014045 від 21.02.2023 року; UA205050/2023/014603 від 21.02.2023 року; UA209230/2023/017333 від 21.02.2023 року; UA209230/2023/017409 від 21.02.2023 року; UA209230/2023/017374 від 21.02.2023 року; UA205050/2023/014436 від 21.02.2023 року; UA205050/2023/014315 від 20.02.2023 року; UA205050/2023/014308 від 20.02.2023 року; UA205050/2023/014132 від 20.02.2023 року; UA205050/2023/014134 від 20.02.2023 року; UA209170/2023/013081 від 20.02.2023 року; UA209170/2023/013082 від 20.02.2023 року; UA209170/2023/012343 від 16.02.2023 року; UA205140/2023/012018 від 15.02.2023 року; UA209230/2023/015034 від 15.02.2023 року; UA205050/2023/012939 від 14.02.2023 року; UA209230/2023/014496 від 14.02.2023 року; UA205050/2023/012752 від 14.02.2023 року; UA205050/2023/012650 від 13.02.2023 року; UA205050/2023/012092 від 10.02.2023 року; UA205140/2023/010249 від 09.02.2023 року; UA205050/2023/011635 від 08.02.2023 року; UA209230/2023/012198 від 08.02.2023 року; UA205140/2023/009886 від 08.02.2023 року; UA205050/2023/011376 від 07.02.2023 року; UA205140/2023/009832 від 07.02.2023 року; UA205050/2023/011334 від 07.02.2023 року; UA205140/2023/009802 від 07.02.2023 року; UA205140/2023/009747 від 07.02.2023 року; UA205140/2023/008991 від 03.02.2023 року; UA205050/2023/010487 від 03.02.2023 року; UA205050/2023/010315 від 02.02.2023 року; UA205050/2023/010259 від 02.02.2023 року; UA205140/2023/008307 від 02.02.2023 року; UA205050/2023/010005 від 01.02.2023 року; UA205050/2022/077151 від 30.11.2022 року; UA205140/2022/086042 від 30.11.2022 року; UA209230/2022/016189 від 30.11.2022 року; UA209230/2022/016191 від 30.11.2022 року; UA205050/2022/077154 від 30.11.2022 року; UA205050/2022/077072 від 29.11.2022 року; UA205050/2022/077070 від 29.11.2022 року; UA205050/2022/077001 від 29.11.2022 року; UA209230/2022/015808 від 29.11.2022 року; UA209230/2022/015805 від 29.11.2022 року; UA205140/2022/085735 від 29.11.2022 року; UA209230/2022/015729 від 29.11.2022 року; UA209230/2022/015728 від 29.11.2022 року; UA205140/2022/085598 від 29.11.2022 року; UA205140/2022/085487 від 28.11.2022 року; UA205140/2022/085415 від 28.11.2022 року; UA209230/2022/015336 від 28.11.2022 року; UA209230/2022/015190 від 28.11.2022 року; UA209230/2022/015191 від 28.11.2022 року; UA209230/2022/015129 від 28.11.2022 року; UA205140/2022/084780 від 25.11.2022 року; UA205140/2022/084708 від 25.11.2022 року; UA209230/2022/013864 від 25.11.2022 року; UA209230/2022/013842 від 25.11.2022 року; UA209230/2022/013502 від 24.11.2022 року; UA209230/2022/013501 від 24.11.2022 року; UA205140/2022/084512 від 24.11.2022 року; UA205140/2022/084194 від 23.11.2022 року; UA205140/2022/084156 від 23.11.2022 року; UA205050/2022/075581 від 22.11.2022 року; UA205050/2022/075533 від 22.11.2022 року; UA205140/2022/084134 від 22.11.2022 року; UA205050/2022/075536 від 22.11.2022 року; UA205050/2022/075541 від 22.11.2022 року; UA205050/2022/075446 від 22.11.2022 року; UA205050/2022/075415 від 22.11.2022 року; UA209230/2022/011930 від 21.11.2022 року; UA205140/2022/083630 від 21.11.2022 року; UA205050/2022/075100 від 21.11.2022 року; UA209230/2022/011623 від 21.11.2022 року; UA209230/2022/011624 від 21.11.2022 року; UA205140/2022/083243 від 19.11.2022 року; UA205050/2022/074709 від 18.11.2022 року; UA205140/2022/082758 від 17.11.2022 року; UA205050/2022/074106 від 16.11.2022 року; UA205050/2022/073894 від 15.11.2022 року; UA205050/2022/073909 від 15.11.2022 року; UA209230/2022/009191 від 15.11.2022 року; UA205140/2022/081856 від 15.11.2022 року; UA205050/2022/073720 від 14.11.2022 року; UA205050/2022/073706 від 14.11.2022 року; UA205050/2022/073665 від 14.11.2022 року; UA205140/2022/081577 від 14.11.2022 року; UA205050/2022/073522 від 14.11.2022 року; UA205140/2022/081488 від 14.11.2022 року; UA209230/2022/007756 від 11.11.2022 року; UA205050/2022/072763 від 10.11.2022 року; UA205050/2022/072509 від 09.11.2022 року; UA205050/2022/072504 від 09.11.2022 року; UA205050/2022/072407 від 09.11.2022 року; UA205140/2022/080160 від 09.11.2022 року; UA205050/2022/072217 від 08.11.2022 року; UA205050/2022/072050 від 08.11.2022 року; UA205050/2022/071968 від 07.11.2022 року; UA205050/2022/071951 від 07.11.2022 року; UA205050/2022/071870 від 07.11.2022 року; UA205050/2022/071873 від 07.11.2022 року; UA205140/2022/078667 від 04.11.2022 року; UA205050/2022/070781 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078300 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078288 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078286 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078277 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078276 від 02.11.2022 року; UA205050/2022/070745 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/078006 від 02.11.2022 року; UA205140/2022/077989 від 02.11.2022 року; UA205050/2022/070421 від 01.11.2022 року; UA205050/2022/070414 від 01.11.2022 року; UA205050/2023/009613 від 31.01.2023 року; UA205050/2023/009510 від 30.01.2023 року; UA205050/2023/009384 від 30.01.2023 року; UA205050/2023/009284 від 30.01.2023 року; UA209230/2023/008503 від 30.01.2023 року; UA205050/2023/008394 від 26.01.2023 року; UA205050/2023/008172 від 25.01.2023 року; UA205050/2023/008119 від 24.01.2023 року; UA205140/2023/005651 від 24.01.2023 року; UA205050/2023/007783 від 23.01.2023 року; UA205140/2023/005176 від 23.01.2023 року; UA209230/2023/006113 від 23.01.2023 року; UA209230/2023/006028 від 23.01.2023 року; UA205140/2023/004876 від 23.01.2023 року; UA209230/2023/005868 від 23.01.2023 року; UA205140/2023/004856 від 23.01.2023 року; UA209230/2023/005148 від 20.01.2023 року; UA209230/2023/005108 від 20.01.2023 року; UA209230/2023/005082 від 20.01.2023 року; UA209230/2023/004775 від 19.01.2023 року; UA205050/2023/006570 від 18.01.2023 року; UA205050/2023/006447 від 17.01.2023 року; UA209230/2023/004090 від 17.01.2023 року; UA209230/2023/004061 від 17.01.2023 року; UA209230/2023/004027 від 17.01.2023 року; UA209230/2023/003817 від 17.01.2023 року; UA205050/2023/006156 від 16.01.2023 року; UA205140/2023/003237 від 16.01.2023 року; UA205140/2023/002950 від 16.01.2023 року; UA205140/2023/002361 від 12.01.2023 року; UA205140/2023/002034 від 11.01.2023 року; UA205050/2023/005067 від 11.01.2023 року; UA205050/2023/005064 від 11.01.2023 року; UA205140/2023/002020 від 11.01.2023 року; UA205140/2023/001976 від 11.01.2023 року; UA205140/2023/001732 від 10.01.2023 року; UA205050/2023/004828 від 10.01.2023 року; UA205050/2023/004769 від 09.01.2023 року; UA205140/2023/001349 від 09.01.2023 року; UA205050/2023/004734 від 09.01.2023 року; UA205050/2023/004675 від 09.01.2023 року; UA205140/2023/001247 від 09.01.2023 року; UA205050/2023/004279 від 05.01.2023 року; UA205140/2023/000799 від 05.01.2023 року; UA205140/2023/000279 від 03.01.2023 року; UA205050/2023/003923 від 03.01.2023 року; UA205050/2023/003865 від 02.01.2023 року; UA205050/2023/003857 від 02.01.2023 року; UA205140/2023/000085 від 02.01.2023 року; UA205050/2023/003808 від 02.01.2023 року; UA205140/2023/000090 від 02.01.2023 року; UA205140/2023/000004 від 02.01.2023 року.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. другій колонці «Основа нарахування» зазначаються: при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку);

у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках);

при нарахуванні податку на додану вартість:

митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);

фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість;

при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці «Ставка» зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці «Сума» зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці «Основа нарахування» годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що Позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Як вбачається з Акта перевірки, митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані Позивачем до перевірки. У свою чергу, Відповідачем жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

Аналізуючи вищенаведені норми, Суд доходить висновку, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22. Суд зазначає, що в даних справах Позивачем також виступає ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», Відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.

При цьому, як вбачається із відзиву на позовну заяву та акту перевірки контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту. Суд відмічає, що в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують факт оплати.

Також, судом досліджено первинні документи із контрагентами Позивача, що здійснювали імпорт товару визначеного у митних деклараціях, а саме контракти купівлі-продажу товару №06/2023/DB/1 від 13.06.2023 року та №07/2023/ВВ/1 від 03.07.2023 року, договори комісії №4-РІТ-БП від 02.01.2023, №ВР-КR-3 від 13.01.2023, №SMI-BP-4 від 01.12.2022, звіти комісіонера, акти прийому-передачі товару, які містять всі обов`язкові реквізити, банківські виписки. Жодних зауважень до наданих документів ні акт перевірки, ні відзив на позовну заяву не містять.

Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є ввезення на митну територію України (імпорт) наступних товарів: одяг, що був у користуванні, для подальшого використання; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання; речі вживані несортовані з текстильних матеріалів.

У підпункту 3.2 Акту перевірки зазначено про порушення позивачем законодавства в частині ненадання документів, що підтверджують формування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку та суму податку, фактично сплачену позивачем постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 85.2 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зазначає, що порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, де в підпункті 12 пункту 3 розділу ІІІ Порядку визначено: Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; акт, який засвідчує факт надання документів менше ніж за 3 дні до дня завершення перевірки.

Отже, комплексний аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що саме акт про ненадання платником податків документів (їх копій), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації є тим, документом, що підтверджує ненадання документів до перевірки та є невід`ємною частиною акта перевірки. Проте жодного акта про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації не було складено та надано позивачу ,а також не надано відповідачем до суду.

Таким чином, Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт ненадання документів до перевірки, дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суд з даного питання.

Крім цього, податковий кредит, відображений у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2022 року -лютий 2023 року, було сформовано за рахунок імпортного ПДВ, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних контролюючому органу базах даних Державної митної служби.

Щодо посилань Відповідача на нереальність господарських операцій із ТОВ «ВІКТОР-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43982340) за період січень 2023 року.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети вбачається, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Враховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 160/3055/19 звернув увагу та врахував те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За висновком контролюючого органу, господарські операції ТОВ «Бренд Проперті» з контрагентом ТОВ «ВІКТОР-ІНВЕСТ» мали нереальний характер, оскільки позивачем ненадано до перевірки даних щодо транспортування придбаного товару; віднесенням «ВІКТОР-ІНВЕСТ» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості (рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.02.2023 №19419).

Суд зазначає, як вбачається з матеріалів справи між позивачем як покупцем та ТОВ «ВІКТОР-ІНВЕСТ» як продавцем укладений договір поставки від 09.01.2023 №09/01/23, за умовами якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця непродовольчі товари: вживаний одяг, взуття, речі, а покупець зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату відповідно до умов вказаного договору.

Відповідно до специфікації від 11.01.2023 №01/1101 до договору поставки сторонами визначено поставку товару на загальну вартість 885 582,1 грн. (у т.ч. ПДВ 147 597,02 грн.).

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними від 16.01.2023 №3, від 16.01.2023 №4, товарно-транспортною накладною від 16.01.2023 №16/01-00003.

Тобто, сукупність доказів наявних в матеріалах справи спростовує твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

Суд відмічає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Суд також бере до уваги, що Відповідачем ненадано Акт ненадання документів, який би містив перелік ненаданих первинних документів до перевірки. Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, але не виключно, постанови Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо), що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. У постанові від 25 травня 2021 року (справа №815/5615/15) Верховний Суд виснував, що відсутність акту, який засвідчує факт відмови надати первинні документи, свідчить про неповноту та необ`єктивність перевірки, здійсненої посадовими особами податкового органу.

Також суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки контролюючого органу в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжної інструкції №974 від 31.01.2024 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2023 №148940705, яке винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 липня 2024 р.