Постанова

від 09.04.2025 по справі 320/42204/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/42204/23

адміністративне провадження № К/990/41586/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року (прийняту в складі: головуючого судді Щавінського В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі- позивач, товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі- відповідач, податковий орган) в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2023 №148940705.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило, що саме ТОВ «Бренд Проперті» оплачено митні платежі, в т.ч. ПДВ 20%, за імпорт товару, який поставлено в рамках договорів комісії. У зв`язку з цим позивач стверджує, що якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулося оформлення відповідної митної декларації. Тому саме у ТОВ «Бренд Проперті» виникає право на зарахування сплаченого «імпортного ПДВ» до сум податкового кредиту.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3.Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.08.2023 №148940705.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновували, що спірна сума заявленого позивачем до бюджетного відшкодування від`ємного значення сформована ним на підставі податкового кредиту, до складу якого були включені суми сплаченого ТОВ «Бренд Проперті» під час митного оформлення імпортованих товарів податку на додану вартість.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Головного управління ДПС у Київській області не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №320/42204/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №320/42204/23 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження позивач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при вирішені спору у цій справі неправильно застосували норми статті 44 і 85 ПК України, не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2025 року у справі № 380/5557/22, від 12 липня 2023 року у справі № 420/19290/21, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15.

5.3.Так, відповідач зазначає, що позивачем в ході перевірки не були надані такі документи як: акти внутрішнього переміщення, звіти виробництва, звіти щодо калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); звіти технологічні карти, на підставі яких здійснюється виробничий процес та бухгалтерський облік списання та використання сировини, матеріалів, запасів, товарів, готової продукції; акти приймання-передачі виробничого обладнання, технічні паспорта орендованого обладнання, що використовується у виробництві; допомоги); видаткові накладні, прибуткові накладні, акти виконаних робіт; договори з надавачами послуг транспортування товару (готової продукції) та сировини, що придбавалася, товарно-транспортні накладні.

Указане, на думку відповідача, свідчить про неможливість підтвердження ведення позивачем фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення.

6. Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

7. 25 листопада 2024 року справа №320/42204/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 16.06.2023 № 1082-п та направлень від 19.06.2023 №4327 та №4641, посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

9. За наслідками перевірки складений Акт від 07 липня 2023 року №14446/10-36-07-05/43479830, де встановлено порушення ТОВ «Бренд Проперті» вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.п. «б» 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2023 року на 41 177 283,00 грн. та завищено суму від`ємного значення по декларації з податку на додану вартість за квітень 2023 року на 147 597,00 грн.

10. У подальшому, на адресу ТОВ «Бренд Проперті» надійшли податкові повідомлення- рішення:

- від 14.08.2023 №148940705 за формою «В3», яким відмовлено в праві на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2023 року у розмірі 41 177 283 грн.;

- від 14.08.2023 №148950705 за формою «В4», яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення 147 597 грн.

11. ТОВ «Бренд Проперті» оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

12. Рішенням Державної податкової служби України від 10 жовтня 2023 року № 30176/6/99-00-06-01-04-06 скаргу ТОВ «Бренд Проперті» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Дане рішення ДПС України позивач отримав 13.10.2023 року.

13. Уважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.08.2023 №148940705 за формою «В3» протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

V. Оцінка Верховного Суду

14. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

15. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

16. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

17. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18. Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

19. Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

20. Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

21. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

22. Судами встановлено, що митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані Позивачем до перевірки. У свою чергу, Відповідачем жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

23. Судом досліджено первинні документи із контрагентами Позивача, що здійснювали імпорт товару визначеного у митних деклараціях, а саме контракти купівлі-продажу товару №06/2023/DB/1 від 13.06.2023 року та №07/2023/ВВ/1 від 03.07.2023 року, договори комісії №4-РІТ-БП від 02.01.2023, №ВР-КR-3 від 13.01.2023, №SMI-BP-4 від 01.12.2022, звіти комісіонера, акти прийому-передачі товару, які містять всі обов`язкові реквізити, банківські виписки. Жодних зауважень до наданих документів ні акт перевірки, ні відзив на позовну заяву не містять.

24. Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

25. У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди. Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

26. Отже, судами з`ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

27. За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

28. Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

29. Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

30. Аналізуючи наведені норми, Суд дійшов висновку, що в цьому випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

31. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22. Суд зазначає, що в даних справах Позивачем також виступає ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», Відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.

32. При цьому, як убачається із відзиву на позовну заяву та акту перевірки контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту. Суд відмічає, що в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують факт оплати.

33. Щодо тверджень контролюючого про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Бренд Проперті», судами правильно враховано, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

34. Як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ «Бренд Проперті» для підтвердження задекларованих ним показників податкового кредиту, сформованого виключно за рахунок операцій з ввезення на територію України товарів, та від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у податковій звітності за звітний період квітень 2023 року, надало до перевірки, а також до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2023 року контролюючому необхідні та достатні документи, - митні декларації, які містять відомості про розміри сплаченого податку на додану вартість у складі митних платежів, банківські виписки з аналогічною інформацією, а тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм статті 44, 85 ПК України, на що помилково вказував скаржник.

35. Суди попередніх інстанцій констатували, що твердження контролюючого органу про нереальність вчинюваних ТОВ «Бренд Проперті» операції з поставок товарів, що підпадали під дію положень пункту 197.6 статті 197 ПК України, як й їх вплив на формування заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи

36. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

37. Щодо доводів скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 23 травня 2025 року у справі № 380/5557/22, від 12 липня 2023 року у справі № 420/19290/21, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, ненадання підприємством первинних документів до перевірки та відсутності обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

38. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи і надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в відзиві на позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, й наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду.

39. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення.

40. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

41. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

43. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №320/42204/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко