Постанова

від 12.06.2024 по справі 911/1624/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 911/1624/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича

на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2023

у справі № 911/1624/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Сервіс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Фізична особа-підприємець Єлісєєва Наталія Павлівна

2. Фізична особа-підприємець Кащенко Наталія Петрівна

3. Фізична особа-підприємець Козіна Світлана Григорівна

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

4. Фізична особа-підприємець Храновський Станіслав Володимирович

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Профімакс»

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 1 155 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2023 р. позивач, Фізична особа-підприємець Гаврилюк Леонід Карпович, м. Чернівці (далі по тексту - ФОП Гаврилюк Л.К.), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Сервіс», м. Дніпро (далі по тексту - ТОВ «Адванс-Сервіс»), в якому просив суд:

- зобов`язати ТОВ «Адванс Сервіс» припинити створювати будь-які перешкоди (у т.ч. без законних підстав відключати електропостачання, заставляти лавами для сидіння та шафами входи до приміщення, зашивати входи до приміщення гіпсокартонними плитами, облаштовувати на входах до приміщення торгівельні точки тощо) ФОП Гаврилюку Л.К. у вільному користуванні нежилим приміщенням №5, загальною площею 120,5 кв.м, яке належить Гаврилюку Л.К. на праві власності та знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, 66а (Торговий центр «Буча Пасаж»), з будь-якого з чотирьох входів до нього із загальної зони користування торгового центру, та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме увімкнути електропостачання вказаного приміщення, розблокувати усі входи до нього, шляхом демонтажу лав для сидіння, торгівельних точок, гіпсокартонних плит тощо, для можливості безперешкодного доступу до нього з будь-якого із вказаних чотирьох входів;

- стягнути з ТОВ «Адванс Сервіс» на користь ФОП Гаврилюка Л.К. збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 155 000,00 грн.

- вирішити питання розподілу судових витрат за результатами розгляду цього позову.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на відкритих торгах ФОП Гаврилюк Л.К. придбав нежиле приміщення №5, площею 118.7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , у Торговому центрі «Буча-Пасаж», на підставі укладеного з ПАТ «Банк Київська Русь» 11.04.2017 Договору купівлі-продажу.

ТОВ «Адванс Сервіс» з позивачем уклав Договір №34-21/К про спільні витрати на утримання торгівельного центру, за яким відшкодовував відповідачу вартість комунальних послуг.

До 01.04.2023 позивач використовував площу загальної зони користування площею 11 кв.м., у зв`язку з чим оплачував не передбачену Договором плату за таке користування, яка включалася позивачем до єдиного рахунку за Договором №34-21/К разом із належними до відшкодування платежами за утримання будівлі.

У червні-липні 2022 позивач здійснив внутрішнє перепланування належного йому приміщення №5, шляхом його поділу на 4 незалежні частини з окремими входами до них, які передав в оренду за договорами ФОП Єлісєєвій Н.П., ФОП Кащенко Н.П., ФОП Козіній С.Г. та ФОП Черненко В.І.

Позивач твердить, що здійснив перепланування у законний спосіб, без необхідності отримання будь-яких погоджень, у тому числі відповідача, що підтвердив складеним висновком експерта за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження.

Позивач листом від 11.04.2023 повідомив відповідача про те, що закінчив користування додатковою площею, у зв`язку з чим просив надалі формувати рахунки відповідно до площі, вказаній у Договорі №34-21/К.

Утім відповідач не погодився із здійсненим переплануванням і вважав, що облаштування позивачем додаткових входів порушило права відповідача.

За твердженням позивача, починаючи з 11.04.2023 відповідач вчиняє дії з метою перешкодити позивачу у праві користування належними йому чотирма приміщенням та чотирма входами до нього.

Так відповідач відключив об`єкт позивача від живлення електричною енергією, заставив лавами та шафами, три облаштовані позивачем входи, згодом пригвинтив лави до підлоги анкерним способом та зашив три влаштовані позивачем входи гіпсокартонними плитами, чим створив перешкоди позивачу у вільному доступі до приміщень №1, 2 та 4; а на дату подання позову на входах №1 та №2 розмістив власну торгову точку.

Відключення відповідачем електроживлення та блокування трьох з чотирьох входів до передбладнаного позивачем власного приміщення, стало підставою дострокового розірвання ФОП Єлісєєва Н.П., ФОП Кащенко Н.П., ФОП Козіна С.Г. укладених з позивачем договорів оренди.

Позивач стверджував, що протиправними діями відповідача йому завдано збитки, у вигляді упущеної вигоди, у розмірі неотриманої орендної плати за період з 01.05.2023 по 01.08.2024, яка за договорами з ФОП Єлісєєвою Н.П. та ФОП Козіною С.Г. становила по 360 000,00 грн (24 000,00 грн. на місяць за 15 місяців), а за договором з ФОП Кащенко Н.П. становить 435 000,00 грн (29 000,00 грн на місяць за 15 місяців).

27.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 21.06.2023, у якому відповідач просив у задоволенні позову ФОП Гаврилюка Л.К. відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що ТОВ «Адванс Сервіс» є власником приміщень торгового центру «Пасаж» з надвірними спорудами, загальною площею 7011.0 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , набутого на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2016, у тому числі приміщення №23.

Приміщення позивача №5 та приміщення відповідача №23 розмежовані спільною стіною; вхід до належного позивачу приміщення №5 можливий лише через приміщення №23, яке належить відповідачу.

Між сторонами спору був укладений 01.11.2021 договір №34-21/К про спільні витрати на утримання торгівельного центру, відповідно до пункту 4.1.3 якого відповідач мав право припинити або обмежити електропостачання позивачу у разі наявності простроченої заборгованості за послуги електропостачання, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, з оплати витрат з утримання та експлуатації будівлі.

Протягом дії вказаного договору позивач користувався приміщенням відповідача для проходу у своє приміщення, внесення/винесення речей, відвідування приміщення позивача орендарями та їх покупцями тощо.

Відповідач стверджував, що позивач користується приміщеннями відповідача, однак не несе спільних з ним витрат на їх утримання, у зв`язку з чим відповідач мав право обмежити електропостачання, яке було відновлено одразу після повернення стіни, що розмежовувала приміщення сторін, у первісний стан.

На думку відповідача, безпідставне звернення позивача до суду з негаторним позовом, суперечить правовій позиції Великої Палати ВС від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, за якою наявність між сторонами зобов`язальних відносин виключає можливість їх учасникам захищатися за допомогою негаторного позову.

Відповідач звертав увагу на ту обставину, що приміщення №23 від приміщення №5 відокремлює спільна межова споруда - стіна, яка вже була змонтована на момент придбання позивачем приміщення №5, отже, користування нею мало здійснюватися згідно із положеннями глави 26 ЦК України «Право спільної власності», за обопільною згодою співвласників, які є рівними перед законом. Відповідач стверджував, що висновок експерта про відсутність порушення будівельних норм при здійсненні перепланування не вирішує питання права та не скасовує обов`язок позивача для улаштування додаткових отворів у спільній стіні отримати згоду усіх співвласників.

Відповідач заперечував проти вимог про стягнення збитків, посилаючись на відсутність у діях відповідача ознак протиправності та причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками, які зазнав позивач.

Також до відзиву на позовну заяву відповідач долучив копію нотаріально посвідченої заяви від 21.06.2023 свідка ОСОБА_1 , який згідно наказу від 23.04.2021 №4-к працював з 26.04.2021 на посаді головного інженера ТОВ «Адванс Сервіс», за змістом якої ОСОБА_1 показав, що 11.04.2023 виник стрибок струму, який спричинив спрацювання декількох автоматичних вимикачів у головному розподільчому щиті ТОВ «Адванс Сервіс», у тому числі автоматичного вимикача, який живить приміщення №5 ФОП Гаврилюка Л.К. 01.05.2023 після встановлення гіпсокартонних перегородок в приміщення №5 вимикач був переведений у положення «включено», електроживлення було відновлено.

13.11.2023 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, шляхом викладення п.2 прохальної частини позовної заяви у новій редакції і просив зобов`язати ТОВ «Адванс Сервіс» припинити створювати будь-які перешкоди (у т.ч. заставляти лавами для сидіння та шафами входи до приміщення, зашивати входи до приміщення гіпсокартонними плитами, облаштовувати на входах до приміщення торгівельні точки тощо) ФОП Гаврилюку Л.К. у вільному користуванні нежилим приміщенням №5, загальною площею 120,5 кв.м, яке належить Гаврилюку Л.К. на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Торговий центр «Буча Пасаж»), з будь-якого з чотирьох входів до нього із загальної зони користування торгового центру, та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме, розблокувати усі входи до нього, шляхом демонтажу лав для сидіння, торгівельних точок, гіпсокартонних плит тощо, для можливості безперешкодного доступу до нього з будь-якого із вказаних чотирьох входів.

Ухвалою від 13.11.2023 прийнято до розгляду заяву ФОП Гаврилюка Л.К. від 13.11.2023 про уточнення позовних вимог і розгляд спору здійснювався господарським судом з урахуванням цих уточнень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 911/1624/23 у задоволенні позову Фізичній особі - підприємцю Гаврилюку Леоніду Карповичу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс Сервіс» відмовлено повністю.

Суд установив, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 22.07.2016, що продане на аукціоні, між продавцем ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію та покупцем ТОВ «Адванс Сервіс», відповідач придбав приміщення торгового центру з надвірними спорудами, загальною площею 7011,0 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Покупцю видано свідоцтво за реєстровим номером 7 (ВРО 835655) (пункт 1.2), здійснено державну реєстрацію права власності, про що вчинено запис №15537818 (з відкриттям розділу) індексний номер 30591337 на об`єкт речових прав (499473932108) приміщення торгового центру з надвірними спорудами, загальною площею 7011 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Із відомостей Свідоцтва та технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , станом на 26.08.2016, до складу придбаних відповідачем приміщень торгового центру ТОВ «Адванс сервіс» входили приміщення коридору №23, площею 342,3 кв.м. на першому поверсі.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, укладеним 11.04.2017 між продавцем ПАТ «Банк «Київська Русь», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, та покупцем громадянином України Гаврилюком Леонідом Карповичем , позивач придбав - нежиле приміщення №5, загальною площею 118,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. вчинено запис №19929203 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34734956 від 11.04.2017 про право власності Гаврилюка Леоніда Карповича на об`єкт речових прав (12224077132108) - нежиле приміщення №5 загальною площею 118,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Придбаний позивачем об`єкт згідно з технічним паспортом станом на 29.11.2011 являв собою зал площею 118,7 кв.м., з одним входом, у якому за допомогою внутрішніх перегородок були утворені 11 приміщень, площею від 1,4 кв.м. до 7,9 кв.м. (депозитарій, коридори, кімнати для клієнтів, каси, сховище).

Приміщення № 5 не мало самостійного виходу з будівлі, вхід та вихід з нього здійснбвався через приміщення коридору № 23, яке на час спору належить відповідачу.

Установивши ці обставини, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що обидві сторони спору діяли поза правовим полем, внаслідок чого виник спір.

На переконання суду, між сторонами спору не укладено договору про врегулювання відносин щодо порядку користування позивачем, як власником приміщення № 5, коридором (приміщенням № 23), власником якого є відповідач.

Суд також дійшов до висновку, що у правовому сенсі належне позивачу приміщення № 5 є окремим об`єктом нерухомого майна і окремим об`єктом речових прав, на який зареєстровано право приватної власності позивача.

Приміщення торгового центру, загальною площею 7011 кв.м., також є окремим об`єктом нерухомого майна та окремим об`єктом речових прав, на який зареєстровано право приватної власності відповідача, тому на вказані об`єкти не розповсюджується режим права спільної (сумісної та/або часткової) власності.

Суд відхилив твердження відповідача про те, що стіна між групою приміщень №5 та приміщенням №23 перебуває у спільній сумісній власності сторін.

Суд зробив висновок, що набуваючи за договором купівлі-продажу від 11.04.2017 у власність приміщення №5, позивач знав його конструктивні особливості.

На переконання суду першої інстанції позивач, як зацікавлена особа, не позбавлений права звернутися до відповідача із заявою про укладення договору про встановлення сервітуту, або вирішити вказане питання у судовому порядку.

Договір №34-21/К про спільні витрати сервітутом не являється, не регулює порядок та умови користування позивачем чужим майном.

Суд виснував, що відсутність у позивача права на користування чужим майном (відповідно до договору та/або закону), у тому числі шляхом самостійного влаштування виходів з власного об`єкту нерухомості до об`єкту нерухомості відповідача і без згоди останнього, позбавляє позивача на судовий захист.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування збитків, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах обидві сторони допустили порушення закону, тож відсутній прямий причино-наслідковий зв`язок між діями відповідача та не отриманою позивачем орендною платою.

Суд також зауважив, що позивач не довів розміру упущеної вигоди, розрахувавши не отриману ним орендну плату від третіх осіб на майбутнє (до 01.08.2024) і не навівши аргументів, у зв`язку з чим до цієї дати група приміщень позивача не може бути використана ним у підприємницькій діяльності.

У зв`язку із відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України суд залишив за позивачем судові витрати (витрати на сплату судового збору, витрати на проведення експертизи та витрати на професійну правову допомогу).

Не погодившись із висновками та мотивами, якими суд керувався при прийнятті рішення, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати повністю, як незаконно, прийняте 19.12.2023 місцевим господарським судом рішення у справі № 911/1624/23 і за результатами апеляційного розгляду його скарги прийняти нове рішення про задоволення у повному обсязі вимог позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до суперечливого висновку, вказавши, що стіни належної позивачу нерухомості не підпадають під режим спільного майна, і у той же час визнав, що влаштування позивачем виходів з нього потребує згоди відповідача як власника нерухомості, до якої такий вихід влаштовано.

Суперечливість у висновках суду першої інстанції позивач вбачав також у тому, що суд визнав дії відповідача з відновлення цілісності стіни, шляхом монтування гіпсокартонної плити на влаштовані позивачем виходи зловживанням правом, однак відмовив у вимогах позову, хоча позивач просив у встановленні судової заборони на вчинення відповідачем подібних дій.

Не погодився також відповідач з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про відшкодування за рахунок відповідача збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів, на які позивач очікував.

На думку позивача, він правомірно здійснив перепланування належного йому приміщення, влаштувавши у ньому окремі приміщення з самостійними входами, уклав з третіми особами оплатні договори оренди, проте через дії відповідача, який ці входи заблокував, треті особи достроково розірвали договори оренди з позивачем, а позивач внаслідок цього втратив право на отримання доходу від власного нерухомого майна.

На переконання позивача, всі власники приміщень у подібних випадках повинні мати безперешкодну можливість облаштувати вихід із свого приміщення на власний розсуд, натомість власник коридору повинен рахуватися з таким правом інших власників та отримувати зиск від використання коридору там, де це не порушує прав таких власників.

Позивач продовжував наполягати на тому, що облаштував додаткові входи до свого приміщення законно, отримання згоди на це відповідача не було обов`язковим, тому незаконними є дії відповідача щодо обмеження права власності позивача, шляхом зашиття входів гіпсокартонними плитами та облаштування перед ними торгівельних точок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 911/1624/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.05.2024.

25.04.2024 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а прийняте місцевим господарським судом - рішення залишити в силі.

Позатим відповідач фактично заперечував висновки суду стосовно того, що на стіни, якими обмежується приміщення позивача, поширюється режим спільної речі.

Відповідач при цьому звертався до приписів статті 355 ЦК України, за змістом якої майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Як стверджував відповідач, право спільної власності не утворює окремого різновиду права власності.

За узагальненими запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач вважав, що не навівши правового обґрунтування відносно того, кому належить стіна, яка розділяє приміщення двох різних власників, суд першої інстанції породив не лише правову невизначеність для власників - сторін спору, але й не дав відповіді на питання, яким чином і за допомогою яких способів наявний між рівноправними власниками правовий конфлікт стосовно стіни може бути вирішений судом.

На думку відповідача, до правовідносин сторін підлягали застосуванню за аналогією закону положення статті 382 ЦК України, у якій законодавець, визнаючи квартиру окремим об`єктом права власності, усіх власників квартир у багатоквартирному будинку вважав співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, до якого віднесені серед іншого, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції багатоквартирного будинку.

25.04.2024 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про допуск до участі у справі експерта з питань права та доручення його висновку до матеріалів справи.

01.05.2024 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення проти задоволення клопотання про допуск до участі у справі експерта з питань права та доручення його висновку до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.06.2024.

У судове засідання 12.06.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Треті особи явку уповноважених представників у судове засідання 12.06.2024 не забезпечили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Заслухавши доводи представників апелянта та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Будь-яке право належить тільки тому, кого законодавець визнає суб`єктом цього права.

Цивільний кодекс України визнає будівлю, або споруду, що розміщена на земельній ділянці і переміщення якої неможливе без її знецінення та зміни призначення, не лише нерухомістю, але й у цій її якості єдиною неподільною неспоживною річчю, відносно якої виникають цивільні права та обов`язки.

Будівля 66-А по АДРЕСА_2 є єдиною неподільною неспоживною річчю, що нерозривно пов`язана із землею.

З матеріалів справи вбачається, що у результаті укладення та виконання розпорядчих угод купівлі-продажу внутрішні приміщення будівлі 66-А по АДРЕСА_1 належать на праві власності позивачу та відповідачу, однак сама будівля не втратила якостей єдиної цілісної неподільної речі.

У такому випадку можна говорити про те, що позивачу та відповідачу належать частина у праві на цілу річ, і розмір цієї частини залежить від розміру приміщення, яким володіє кожен з них.

Очевидно, що тягар утримання будівлі мають нести обидва власники пропорційно до належної їм частини.

З огляду на те, що частина у праві не є нерухомою річчю, вона не підлягає захисту за допомогою речово-правових способів.

Порядок користування будівлею має визначатися на основі домовленостей між особами, яким належать частина у праві на річ, тож відносини між ними мають регулюватися нормами зобов`язального права.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що будь-яке втручання у конструктивні елементи будівлі з боку одного власника потребує згоди іншого, відсутність такої згоди складає зміст цивільного правопорушення.

Влаштування позивачем виходів з власного приміщення без згоди відповідача є самоуправством, негативні наслідки яких не можуть бути покладені на відповідача, тож відповідач не є суб`єктом відповідальності за не отримані позивачем доходи, на які він розраховував від передачі у користування власного майна третім особам.

За таких обставин справи позовні вимоги не підлягали задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними .

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Леоніда Карповича на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 911/1624/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2023 у справі № 911/1624/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1624/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.07.2024 після виходу судді Барсук М.А. з відпустки, яка тривала з 13.06.2024 (четвер) по 21.06.2024 (п`ятниця) та лікарняного, який тривав з 24.06.2024 (понеділок) по 28.06.2024 (п`ятниця), та після виходу головуючого судді Кропивної Л.В. з відпустки, яка тривала один календарний день 02.07.2024 (вівторок).

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук